Рішення № 138824810, 03.08.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №568/567/26

Провадження №2/568/424/26

03 серпня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник ТОВ «Деал Фінанс Груп» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 24.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №71677859, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Умовами договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 1500,00 гривень строком на 30 днів (з 24.06.2025 року по 23.07.2025 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,275%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 225,00 гривень). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується пеня в розмірі 4% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

22.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №15411113 до договору №71677859, за умовами якої домовились про пролонгацію строку кредитування на 30 днів (в результаті строк кредитування складає 60 днів, до 22.08.2025 року) та зміненою денної процентною ставкою - 1%.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 1500,00 гривень шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту.

Відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання, чим допустила істотні порушення умов договору, не повернула кошти, які були їй надані у вигляді кредиту відповідно договору, та не сплатила відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором №71677859 від 24.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 5174,85 гривень, з яких: 1500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 450,00 гривень - сума заборгованості за процентами; 224,85 гривень - сума заборгованості за комісією; 3000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Також, 23.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №8165362, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Умовами договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 360 днів (з 23.07.2025 року по 17.07.2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 гривень). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту.

Відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання, чим допустила істотні порушення умов договору, не повернула кошти, які були їй надані у вигляді кредиту відповідно договору, та не сплатила відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором №71677859 від 24.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 20185,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 гривень - сума заборгованості за процентами; 862,50 гривень - сума заборгованості за комісією; 10000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту №71677859 від 24.06.2025року та договором кредиту №8165362 від 23.07.2025 року.

Згідно п.2.1.3 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року позивач набув право вимоги заборгованостей до боржників, на умовах передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, в тому числі до відповідача за договором кредиту №71677859 від 24.06.2025 року в сумі 5174,85 гривень, з яких 1500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 450,00 гривень - сума заборгованості за процентами; 224,85 гривень - сума заборгованості за комісією; 3000 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року позивач набув право вимоги заборгованостей до боржників, на умовах передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, в тому числі до відповідача за договором кредиту №8165362 від 23.07.2025 року в сумі 20185,00 гривень, з яких 5000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322,50 гривень - сума заборгованості за процентами; 862,5 гривень - сума заборгованості за комісією; 10000 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 25359,85 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 гривень.

Ухвалою судді від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Також задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів, а саме витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію про випуск банківської карти на ім`я ОСОБА_1 , виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти в період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року та виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти в період з 23.07.2025 року по 26.07.2025 року .

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, виконуючи вимоги ст.280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому, відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за №761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Оскільки повне рішення складено 03.08.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 28.07.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 03.08.2026 в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яке є первісним позичальником та ОСОБА_2 укладено Договір про надання коштів у кредит (з комісією про надання кредиту) №71677859, підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним одноразовим ідентифікатором 28758, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта за посередництвом системи BankID НБУ, за умовами якого товариство зобов`язалось надати відповідачу позику у розмірі 1500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови: порядок надання позики у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (відповідачем) НОМЕР_1 в договорі, сума позики становить 1500 грн., строк кредиту 30 днів, тобто до 23.07.2025, процентна ставка фіксована в розмірі 0,,275 % на добу, 4,00% за понадстрокове користування (п. 2 договору).

Як вбачається квитанції наявної в матеріалах справи на номер платіжної картки НОМЕР_2 , вказаний у Договорі №71677859, ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» проведено успішну транзакцію щодо видачі грошових коштів (кредиту) у розмірі 1500 грн., номер транзакції 02083ad6-8f5f-4d1a-a76e-282ec0737830.

23.07.2025 року за ініціативою відповідача було укладено Додаткову угоду №15411113 до вищевказаного Договору, за умовами якої було пролонговано строк кредитування ще на 30 днів та змінено денну процентну ставку з 0,275% на 1%.

З наданої АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду про витребування доказів, інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 24.06.2025року було здійснено переказ коштів в розмірі 1500,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором №71677859 від 24.06.2025 року за період з 24.06.2025 року по 23.12.2025 року, вбачається, що відповідач в погашення заборгованості погасила лише 123,90 грн., тому заборгованість ОСОБА_1 становить 5174,85 грн., з яких: 1500,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 450,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 225,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 3000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Також судом встановлено, що 23.07.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8165362.

Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов договору - надання коштів у кредит. Тип кредиту - кредит (п.п.2.1.1, 2.1.2).

Згідно п.2.2 договору, сума кредиту - 5000,00 гривень; строк кредитування/строк договору - 360 днів; розмір першого обласного платежу 2287,50 грн.; процентна ставка/день - 0,95% (фіксована); неустойка 250 грн в день; комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 гривень); дата надання кредиту: 23.07.2025 року; дата повернення кредиту: 17.07.2026 року.

Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ (п.4.4 кредитного договору).

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному п.2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

У п.11 кредитного договору, вказаний номер рахунку відповідача НОМЕР_1 . Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразового ідентифікатора 882341.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована Товариством. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договору: номер договору 8165362, одноразовий ідентифікатор 882341, одноразовий ідентифікатор було надіслано на електронну пошту клієнта ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки ТОВ «Европейська платіжна система» №КД-000018979 від 29.12.2025 року, товариство підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Було здійснено наступну успішну платіжну операцію: дата: 23.07.2025 року; номер платежу: c38f1e8c-5dba-400b-a8fb-b9270545af2b; сума: 5000,00 гривень; отримувач наконечна Іванна - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Факт перерахування 23.07.2025 року коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 в розмірі 5000,00 грн також підтверджується копією платіжної інструкції c38f1e8c-5dba-400b-a8fb-b9270545af2b.

З наданої АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду про витребування доказів, інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 23.07.2025 року було здійснено переказ коштів в розмірі 5000,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором №8165362 від 23.07.2025 року за період з 23.07.2025року по 23.12.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 20185,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4322,50 гривень - заборгованість за процентами; 862,50 гривень - заборгованість по комісії; 10000,00 гривень - заборгованість по пені.

16.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) було укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений за цим договором спосіб.

Відповідно до п.п.2.1.3 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги заборгованостей до Боржників, на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, в тому числі до ОСОБА_1 (під номером 873) за кредитним договором №71677859 від 24.06.2025 року, в сумі 5174,85 гривень, з яких 1500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 450,00 гривень - сума заборгованості за процентами; 224,85 гривень - заборгованість по комісії; 3000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги заборгованостей до Боржників, на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, в тому числі до ОСОБА_1 (під номером 1664) за кредитним договором №8165362 від 23.07.2025 року, в сумі 20185,00 гривень, з яких 5000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 гривень - сума заборгованості за процентами; 862,50 гривень - заборгованість по комісії; 10000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за кредитними договорами №71677859 від 24.06.2025року та №8165362 від 23.07.2025 року.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Із досліджених судом кредитних договорів №71677859 від 24.06.2025 року та №8165362 від 23.07.2025 року встановлено, що договори укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, кредитні договори №71677859 від 24.06.2025 року та та №8165362 від 23.07.2025 року укладені в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою електронного підпису (28758 та 882341), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із копії вказаних договорів видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані (РНОКПП, серію та номер паспорта, мобільні номера та номер картки НОМЕР_1 ).

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладені між сторонами договори відповідають вимогам Закону та є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В порушення вищезазначених правових норм та умов договору ОСОБА_1 своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №71677859 від 24.06.2025 року в розмірі 1500,00 грн. та за договором №8165362 від 23.07.2025 року в розмірі 5000,00 грн, що становить заборгованість за основною сумою боргу.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка та строк кредитування.

Сторонами Договору узгоджено строк, на який надавався кредит, упродовж яких кредитор, керуючись статтею 1054 ЦК України, мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку, визначеного Договорами.

Відсотки за Договорами нараховувалися за ставками, що відповідають умовам Договору, а тому на підставі викладеного суд приходить до висновку про правомірність нарахування відсотків за договором №71677859 від 24.06.2025 року в розмірі 450,00 грн. та за договором №8165362 від 23.07.2025 року в розмірі 4322,50 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по комісії, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року по справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди є нікчемною, оскільки вказаний платіж є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

Отже, нарахування комісії у розмірі 224,85 грн за договором №71677859 від 24.06.2025 року та в розмірі 862,50 грн. та за договором №8165362 від 23.07.2025 року за надання кредиту є безпідставним, а тому не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за пені/неустойки, то суд приходить на наступних висновків.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за пенею/неустойкою за договором №71677859 від 24.06.2025 року становить 3000,00 грн та за договором №8165362 від 23.07.2025 року відповідно - 10000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №71677859 від 24.06.2025 року на загальну суму 1950,00 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом в розмірі 1500,00 грн; заборгованості за відсотками в розмірі 450,00 грн. та за кредитним договором №8165362 від 23.07.2025 року на загальну суму 9322,500 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом в розмірі 5000,00 грн; заборгованості за відсотками в розмірі 4322,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1183,44 грн. (11272,50 х 2662,40 / 25359,85).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v.Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 22.08.2025 року між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ, згідно з п.1.1. якого правнича допомога, що надається за цим договором, полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за яким належить клієнту у судовому порядку, а також у здійсненні захисту прав та інтересів клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників у спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як клієнтом, так і адвокатом, по стягненню заборгованості у судовому порядку.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду у нижчезазначеному розмірі: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - 500 грн.; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики/кредитом у малозначній справі - 4 000 грн.; підготовка/складання відповіді на відзив на позовну заяву у малозначній справі - 2 000 грн. за одну справу; підготовка та направлення/подача апеляційної скарги на рішення місцевого суду, яке постановлене у малозначній справі - 3 000 грн. за одну апеляційну скаргу.

Згідно з даними витягу з акту №6-ДІЛ приймання - передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ФП від 22.08.2025 року адвокатом Ткаченко Ю.О. виконано послуги з правничої допомоги, а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви до ОСОБА_1 - 500 грн.; судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах, за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в тому числі представництво інтересів клієнта в суді (адвокат самостійно подає позовну заяву від імені клієнта, представляє інтереси як представник клієнта в суді) - 4 000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579938010.1 від 16.01.2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» сплатило Ткаченко Ю.О. 130500,00 грн. оплати згідно з актом №6-ДІЛ приймання наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ФП від 22.08.2025 року.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4500 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3000,00 грн.

На підставі ст.ст.526, 536, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 247, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 11272 (одинадцять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 50 копійок, яка складається із заборгованості:

- за договором №71677859 від 24 червня 2025 року в розмірі 1950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок;

- за договором №8165362 від 23 липня 2025 року в розмірі 9322 (дев`ять тисяча триста двадцять дві) гривні 50 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в розмірі 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) гривні 50 копійок

В задоволенні решти вимог позову -- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1183 (одну тисячу сто вісімдесят три) гривні 44 копійки сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», ЄДРПОУ: 44280974, адреса місцезнаходження: м.Ірпінь вул.Садова, буд. 31/33 офіс 40/3 Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 03.08.2026 року.

Суддя В.О. Троцюк