Ухвала суду № 138824481, 07.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1374/26

Провадження № 1-кп/147/568/26

УХВАЛА

іменем України

07 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022420000169 від 09.05.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

в с т а н о в и в:

02 червня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області з Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022420000169 від 09.05.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.

Ухвалою судді від 02 червня 2026 року справа призначена до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року призначено судовий розгляд кримінального провадження.

07 серпня 2026 року прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів. У обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стала наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК україни, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 407 КК України застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою. На думку прокурора, заміна обраного запобіжного заходу на будь-який більш м`який запобіжний захід чи скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не зможе забезпечити мету обрання запобіжних заходів забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та перешкоджати ризикам, які наразі існують, а саме: переховування від суду (так як обвинувачений усвідомлює тяжкість інкримінованого йому злочину та можливість настання наслідку у виді покарання позбавлення волі на тривалий термін, а також впливати на свідків (так як обвинуваченому є відомим місце проживання вказаних осіб).

У судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримав покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м`якому виді відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти заявленого клопотання, висловився про намір продовжити проходження служби.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого зазначивши, що воно необґрунтоване, ризики відсутні. Повідомив, що ризики не підтверджені жодним чином, наразі запущено процедуру звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК України, однак через відсутність фізичної можливості надати суду оригінал письмової згоди, розгляд цього питання відкладається. З огляду на позицію свого підзахисного про бажання продовжити службу, зазначив, що у задоволенні клопотання прокурора варто відмовити і застосувати відносно нього особисте зобов`язання, яке буде достатнім запобіжним заходом.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та відповідно задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 54 (п`ятдесят чотири) дні з моменту затримання, тобто до 12 червня 2026 року, із визначенням розміру застави - у розмірі 133120 грн.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, тобто 08 серпня 2026 року включно. Залишено заставу визначену ОСОБА_4 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2026, залишено без змін у раніше визначеному розмірі.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Підставою для продовження запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 199 КПК України, є обставини, які свідчать про те, що ризики які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились.

Закінчити розгляд вказаного вище кримінального провадження до закінчення строку дії запобіжного заходу неможливо, судовий розгляд лише розпочато.

З огляду на викладене, на думку суду жодних підстав для зміни застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м`який на даний час не має і стороною захисту докази на підтвердження цих підстав суду надані не були.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Також, положеннями ст. 331 КПК України унормовано, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно із п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину (ч. 5 ст. 407 КК України), покарання за яке передбачено виключно у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Зі змісту обвинувального акта встановлено, що ОСОБА_4 призваний для проходження військової служби за мобілізацією; зі слів обвинуваченого він розлучений та має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, однак доказів на підтвердження цих обставин суду не надано, з урахуванням ст. 89 КК України раніше несудимий.

Про обґрунтованість підозри обвинуваченого свідчить зміст обвинувального акта, реєстр матеріалів досудового розслідування. Водночас оцінка обґрунтованості підозри в даному випадку здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості обвинуваченого. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Надаючи оцінку щодо доведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд виходить з такого.

На переконання суду, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його вини; конкретних обставин кримінального правопорушення та наведених даних про особу ОСОБА_4 , прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Так, згідно з постановами Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №166/313/17, від 13.08.2020 у справі №674/1202/19, від 27.02.2019 у справі №503/10653/2012 убачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

З огляду на характер обвинувачення та перелік осіб, які мають бути допитані, можливість здійснення ОСОБА_4 впливу на вказаних осіб виключити не можна.

Водночас суд зазначає, що під впливом розуміється не тільки негативний вплив, а саме залякування, примушування, погрози, але й вмовляння, прохання, підкуп тощо.

Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Доказів наявності у обвинуваченого захворювань, які би не давали йому можливості утримуватися під вартою в розпорядження суду не надано.

Перебування обвинуваченого під вартою не є перешкододою для отримання ним, у разі необхідності, медичної допомоги.

Разом з тим суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо необґрунтованості ризиків, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Разом з тим, як зазначалося вище, строк дії запобіжного заходу спливає 08.08.2026 до цього часу вирішити кримінальне провадження не вбачається можливим, судом не встановлено обсягу доказів та порядку їх дослідження.

Під час розгляду клопотання судом, не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Поряд з цим, абзацом 3 частини 4 статті 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.

П. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначалось вище, під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 визначено заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133120,00 грн, а тому заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року, необхідно залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

З врахуванням наведеного, з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження, враховуючи особу обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку, стану здоров`я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, якому ставиться в провину вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тому підстав для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196, ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого варто визначити до 24:00 години 05 жовтня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 05 жовтня 2026 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати на виклики суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити захиснику та до ДУ «Вінницька УВП №1» для виконання.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 15 годині 10 хвилин 07 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1