Рішення № 138824338, 05.08.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1314/26

№2/930/1172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 73857971 у загальному розмірі 12 862,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 270,00 грн заборгованість за процентами, 7 992,00 грн пеня, 600,00 грн комісія за надання кредиту, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 73857971 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений договором строк, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його надання.

Позивач зазначає, що до укладення договору відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, Правилами надання коштів у кредит, інформацією про кредитодавця та іншою інформацією, передбаченою законодавством України про споживче кредитування та фінансові послуги, а також підтвердив згоду з умовами договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач зазначає, що станом на момент відступлення права вимоги утворилася заборгованість у загальному розмірі 12 862,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту, процентами, комісією та пенею.

Крім того, позивач зазначає, що 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на договір факторингу, акт приймання-передачі Реєстру боржників та витяг з Реєстру боржників № 2 від 27.03.2025 року, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 73857971 у сумі 12 862,00 грн.

Позивач також зазначає, що після набуття права вимоги ним не здійснювалося нарахування штрафних санкцій, а відповідач після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу ні на користь нового кредитора, ні на користь первісного кредитора.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та набуття позивачем права вимоги на підставі договору факторингу, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 04.06.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.08.2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання зазначає, що позовні вимоги визнає частково виключно в межах фактично отриманої суми кредиту.

Із нарахованими позивачем процентами, пенею, штрафними санкціями та витратами на професійну правничу допомогу відповідачка не погоджується у повному обсязі, посилаючись на таке.

Щодо процентів та пені зазначає, що позивач здійснював нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору. На її думку, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 444/9519/12, після закінчення строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Крім того, відповідачка вважає, що нарахування пені у період дії воєнного стану суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що заявлений позивачем їх розмір є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та не відповідає обсягу виконаної роботи, яка, на її думку, має шаблонний характер. Також вказує на відсутність належних доказів фактичного понесення таких витрат.

У зв`язку з викладеним відповідачка просить зменшити розмір заборгованості, відмовивши у стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а також пені, нарахованої за період дії воєнного стану, відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до розумного розміру. Крім того, просить розглянути справу № 930/1314/26 за її відсутності.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився. У прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за його відсутності.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 05 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 73857971 в електронній формі.

Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 4 000,00 грн строком та на умовах, визначених договором, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Договір укладено у формі електронного документа із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а правочин, підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється до правочину, вчиненого у письмовій формі.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, є укладеним у письмовій формі та породжує для його сторін відповідні цивільні права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок щодо дійсності кредитних договорів, укладених в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, викладений у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Із наданих позивачем доказів убачається, що кредитні кошти були перераховані відповідачці відповідно до умов договору, а доказів їх повернення у повному обсязі матеріали справи не містять.

Крім того, судом установлено, що 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників.

Факт переходу права вимоги за кредитним договором № 73857971 до позивача підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі Реєстру боржників та витягом з Реєстру боржників № 2 від 27 березня 2025 року, згідно з яким до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено судом, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас відповідачкою належних та допустимих доказів повернення отриманих кредитних коштів суду не надано.

Більше того, у поданому відзиві відповідачка фактично визнала позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту, зазначивши, що визнає позов у межах фактично отриманих кредитних коштів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 4 000,00 грн є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 270,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до умов кредитного договору № 73857971 від 05.11.2024 року відповідачці було надано кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 30 днів. Договором передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, визначених його умовами.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до стягнення заявлено проценти у сумі 270,00 грн, які були нараховані в межах строку користування кредитом. Доказів того, що зазначені проценти були нараховані після закінчення строку кредитування, матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених договором.

Доводи відповідачки про неможливість нарахування процентів після закінчення строку кредитування, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, самі по собі не є підставою для відмови у стягненні заявлених процентів, оскільки у даній справі позивачем заявлено до стягнення лише 270,00 грн процентів, які нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, а проценти за понадстрокове користування кредитом до стягнення не заявляються.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у розмірі 270,00 грн є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту у розмірі 600,00 грн та пені у розмірі 7 992,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом із тим свобода договору не є абсолютною, а умови договору повинні відповідати вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно надавати інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, а також виписку з рахунку щодо погашення заборгованості.

Частиною другою статті 11 зазначеного Закону встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що встановлення у договорі про споживчий кредит обов`язку позичальника сплачувати комісію за дії, які кредитодавець зобов`язаний здійснювати відповідно до закону у власних інтересах або безоплатно надавати споживачу, суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», а відповідні умови договору є нікчемними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачки комісію за надання кредиту у розмірі 600,00 грн.

Згідно з пунктами 6.16.3 Договору про надання коштів у кредит від 05 листопада 2024 року за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти, а також комісію за надання кредиту, яка нараховується у день надання кредиту та підлягає сплаті в останній день користування кредитом. Умовами договору передбачено, що до складу зазначеної комісії включаються адміністративні та операційні витрати кредитодавця, пов`язані з розглядом заявки, прийняттям рішення щодо надання кредиту та укладенням кредитного договору.

Разом із тим наведені у договорі дії кредитодавця фактично є складовими процесу укладення та виконання кредитного договору, здійснюються кредитодавцем у власних інтересах та є невід`ємною частиною його діяльності з надання споживчого кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що встановлення у договорі про споживчий кредит плати (комісії) за дії кредитодавця, які він здійснює на виконання власних обов`язків, покладених на нього законом, або за послуги, що не є самостійною фінансовою послугою для споживача, суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», а відповідні умови договору є нікчемними.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що комісія у розмірі 600,00 грн встановлена саме за окрему, самостійну фінансову послугу, фактично надану відповідачці, яка не охоплюється обов`язками кредитодавця, визначеними законом та умовами кредитного договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 600,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 7 992,00 грн суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами і нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки кредитний договір укладено 05 листопада 2024 року, тобто під час дії воєнного стану, заявлена до стягнення пеня нарахована за прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання у період, коли закон прямо забороняє її стягнення.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідачки пені у розмірі 7 992,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

У відзиві на позовну заяву відповідачка також просила відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір, посилаючись на їх неспівмірність та відсутність належних доказів понесення таких витрат.

Разом з тим суд встановив, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачки лише понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн. Вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не заявлена, а матеріали справи не містять доказів понесення таких витрат. За таких обставин наведені відповідачкою доводи щодо професійної правничої допомоги не підлягають оцінці судом, оскільки не стосуються предмета заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 883,87 грн. (2 662,40 ? 4 270,00 ? 12 862,00 = 883,87 грн).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.509,526,527,530,1048,1049, 1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.12,77,81,82, 141,259,263-268,265,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 73857971 від 05 листопада 2024 року в розмірі 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 270,00 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 883 (вісімсот вісімдесят три) гривні 87 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко