Рішення № 138822778, 07.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4875/26

Провадження № 2/357/4880/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Примак А. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

25 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 26.03.2026) звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100999136 від 13.01.2024 року, в сумі 37671,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100999136, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 11600 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Згідно П. 7.1. Кредитного договору № 100999136 від 13.01.2024 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника.

28.05.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»(далі - Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 р.(далі Договір відступлення прав вимоги). (Копія додається). Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 100999136 від 13.01.2024 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Сума заборгованості Відповідача становить 37671 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: 1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10440 грн. 2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 26071 грн. 3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1160 грн.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою судді від 27 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27 травня 2026 року. . Витребувати у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів розмірі 11600 грн. в період з 13.01.2024 по 20.01.2024 року.

27 квітня 2026 року надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу про витребування доказів.

Судове засідання, призначене на 07 серпня 2026 року було відкладено на 07 серпня 2026 року через неявку відповідача.

09 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Пономаренка Євгенія Анатолійовича з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що Відповідач вважає позов необґрунтованим. Відповідач позов не визнає повністю. Подані позивачем копії документів не доводять належного укладення саме відповідачкою електронного договору, не доводять фактичного перерахування кредитних коштів саме відповідачці, не підтверджують належним первинним банківським документом рух коштів за кредитом, не доводять належного переходу до позивача конкретного права вимоги саме до ОСОБА_1 , а заявлений розрахунок містить проценти та комісію, які не можуть бути покладені в основу судового рішення. Відзив подається з урахуванням того, що відповідач ставить під сумнів відповідність поданих паперових копій електронних доказів їх електронним оригіналам, а також ставить під сумнів відповідність витягу з реєстру боржників, договору відступлення прав вимоги, платіжної інструкції за договором відступлення і розрахунку заборгованості вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

З позовної заяви вбачається, що 13.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , за твердженням позивача, був укладений договір про споживчий кредит № 100999136. У позові зазначено, що відповідач нібито отримала 11 600,00 грн. Разом з тим позивач заявляє до стягнення залишок тіла кредиту 10 440,00 грн, проценти 26 071,00 грн та комісію 1 160,00 грн. До матеріалів додано копію договору про споживчий кредит, копію анкетизаяви, копію виписки з особового рахунка, договір відступлення прав вимоги № 108- МЛ/Т від 28.05.2024, акт приймання-передачі реєстру боржників, додаткову угоду до договору відступлення, витяг з реєстру боржників, копію платіжної інструкції за договором відступлення прав вимоги, а також документи щодо судового збору та правничої допомоги. В анкеті-заяві на кредит № 100999136 зазначено, що сума кредиту становить 11 600,00 грн, строк кредиту становить 15 днів з 13.01.2024, дата повернення кредиту 28.01.2024, сума до повернення 15 718,00 грн, комісія за надання кредиту 1 160,00 грн, проценти за користування кредитом 2 958,00 грн за ставкою 1,70 відсотка за кожен день користування кредитом. У цьому ж документі у блоці «Погоджені умови кредитування» зазначено: погоджена сума 11 600,00 грн, погоджений строк 15 днів, комісія за надання 10,00 відсотків одноразово, ставка процентів 1,70 відсотка за кожен день користування. Водночас у копії договору про споживчий кредит, крім пільгового періоду 15 днів, зазначено також поточний період 90 днів, загальний строк 105 днів, дату остаточного погашення 27.04.2024, стандартну процентну ставку 2,30 відсотка на день та загальні витрати за кредитом 28 130,00 грн. Таким чином, між анкетою- заявою, яка відображає замовлені та погоджені умови, і текстом договору існує істотна різниця щодо фактичного строку користування коштами та вартості кредиту.

Позивач не надав технічних доказів, які дозволяють суду перевірити, що саме відповідачка отримала та ввела одноразовий ідентифікатор. У справі відсутні належні журнали дій користувача, IP-адреси та дані пристрою, докази належності номера телефону відповідачці, докази доставлення одноразового ідентифікатора саме на її фінансовий номер, докази входу до особистого кабінету саме відповідачкою, докази створення електронного документа в незмінному вигляді та оригінал електронного договору з підписами, який можна перевірити через Центральний засвідчувальний орган за адресою https://czo.gov.ua.

На дату, на яку позивач посилається як на дату укладення кредитного договору, діяла постанова Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту». Відповідно до пункту 6 розділу II зазначеного Положення та додатку до нього договори, додатки та додаткові договори до них до моменту їх підписання споживачем мають бути заповнені в усіх передбачених для внесення інформації полях, які неможливо змінити після підписання споживачем. Також у тексті договору повинно міститися гіперпосилання для електронної версії договору. Розділ III Положення № 113 встановлює додаткові вимоги до договорів, що укладаються у вигляді електронного документа. Зокрема, оригінал договору повинен містити адресу веб-сайту кредитодавця у шаблоні URL доменне ім`я веб-сайту або назву мобільного застосунку, з використанням якого укладено договір, а також відомості про технологію його укладення, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб ідентифікації та верифікації споживача з урахуванням вимог нормативно-правового акта НБУ з питань фінансового моніторингу. У матеріалах справи відсутній належний електронний оригінал договору, який би містив технічно перевірювані відомості про технологію його укладення, про порядок створення та накладання електронних підписів сторонами, про спосіб ідентифікації та верифікації відповідачки, про незмінність полів договору після підписання. У копії документа згадується сайт tengo.ua, однак позивач не надав доказів, що саме з використанням цього сайту або відповідного мобільного застосунку відповідачка вчиняла дії щодо акцепту оферти, а також не надав доказів функціонування електронної версії договору за конкретним гіперпосиланням на момент укладення.

Анкета-заява на кредит № 100999136 містить прямі дані: замовлений строк 15 днів, погоджений строк 15 днів, строк кредиту 15 днів з 13.01.2024 до 28.01.2024, сума до повернення 15 718,00 грн. На анкеті-заяві наявна відмітка ТОВ «Мілоан», що погоджені умови кредитування становлять 11 600,00 грн на 15 днів. Натомість у тексті договору додатково зазначено поточний період 90 днів, загальний строк 105 днів, дату остаточного погашення 27.04.2024 та стандартну ставку 2,30 відсотка на день. Така різниця є істотною, оскільки впливає на розмір процентів: за анкетними умовами проценти за 15 днів становлять 2 958,00 грн за ставкою 1,70 відсотка, тоді як у позові заявлено 26 071,00 грн процентів.

Неправомірність ставок 1,70 відсотка та 2,30 відсотка на день і непропорційність процентів Пункт 1.5.2 договору передбачає нарахування процентів за ставкою 1,70 відсотка за кожен день користування кредитом, а пункт 1.5.3 передбачає стандартну процентну ставку 2,30 відсотка за кожен день. Такі умови є неспівмірними із сумою кредиту, створюють непропорційно високий фінансовий тягар для споживача та призводять до дисбалансу договірних прав і обов`язків на шкоду позичальнику. Частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у чинній редакції встановлює: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток». Навіть якщо суд оцінюватиме умови договору крізь призму редакції законодавства на момент укладення, ставки 1,70 відсотка та 2,30 відсотка на день мають перевірятися на відповідність загальним засадам цивільного законодавства, добросовісності, розумності, справедливості та забороні несправедливих умов у споживчих договорах.

Відсутність належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів Позивач посилається на те, що первісний кредитор виконав умови кредитного договору, надавши кредит шляхом безготівкового переказу. Разом з тим у матеріалах справи відсутня належна платіжна інструкція про переказ кредитних коштів саме відповідачці, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг». Платіжна інструкція за своєю природою є первинним документом, який має містити реквізити платника, отримувача, надавачів платіжних послуг, рахунки, суму, дату, призначення платежу та інші дані, що дозволяють ідентифікувати конкретну платіжну операцію. У даній справі позивач не надав платіжної інструкції саме щодо переказу 11 600,00 грн на рахунок або платіжну картку, яка належить саме ОСОБА_1 . Крім того, позивач не надав договору з надавачем платіжних послуг, на підставі якого первісний кредитор нібито здійснював переказ коштів позичальнику. Відсутність такого договору позбавляє суд можливості перевірити правові підстави, порядок ідентифікації платника та отримувача, правила переказу, реквізити платіжної системи та належність платіжної операції саме спірному кредитному договору

Позивач обґрунтовує своє право вимоги договором відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «КредитКапітал». За змістом статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. З наведених норм випливає, що позивач повинен довести не лише факт існування загального договору відступлення, а й факт включення саме спірного договору № 100999136 і саме ОСОБА_1 до реєстру боржників, а також обсяг права вимоги, який існував на момент переходу. Новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор, і не може стягувати суму, яка не підтверджена первинними документами первісного кредитора. Поданий позивачем акт приймання-передачі реєстру боржників від 28.05.2024 містить загальні дані про 3 288 боржників і загальну суму кредитного портфелю 50 817 441,44 грн. Повний реєстр боржників до суду не подано. Натомість подано витяг, який містить відомості лише щодо однієї особи. При цьому такий витяг не дає можливості перевірити цілісність реєстру, його відповідність акту приймання - передачі, факт підписання саме того реєстру, в якому містилися дані відповідачки, а також відсутність подальших змін. Пункт 13.8 договору відступлення, на який посилаються матеріали справи, передбачає додатки до договору. Однак додані до позову форми додатків візуально є порожніми або фрагментарними бланками, які самі по собі не підтверджують передачу конкретного права вимоги до відповідачки. Такі порожні бланки не можуть замінити повний підписаний реєстр боржників. Додаткова угода № 1 від 04.02.2025 до договору відступлення прав вимоги також свідчить, що сторони змінювали форму реєстру боржників і що угода могла укладатися у вигляді електронного документа з накладенням КЕП через сервіс електронного документообігу «Вчасно». Однак позивач надав суду ксерокопії роздруківок електронного формату, а не електронні оригінали договору, додаткової угоди, акта та реєстру з можливістю перевірки КЕП, цілісності файлів і часу підписання. Платіжна інструкція за договором відступлення прав вимоги, подана у ксерокопії, підтверджує лише загальний платіж між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» за договором відступлення, але не підтверджує існування, розмір і дійсність конкретної вимоги до відповідачки. Оплата за кредитний портфель не доводить факту видачі кредиту відповідачці та не підтверджує правильність розрахунку її заборгованості. Витяг з реєстру боржників візуально має ознаки заздалегідь підготовленого бланка з печатками установ, на який роздруковано відомості щодо одного клієнта в інтересах позивача. Саме тому відповідач ставить під сумнів відповідність витягу оригіналу реєстру, а також просить суд застосувати частину шосту статті 95 ЦПК України і не брати такий доказ до уваги у разі неподання оригіналу.

Відсутність паспорта споживчого кредиту та недоведеність надання інформації до укладення договору Позивач не надав належного паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачкою або наданого їй як електронний документ із можливістю перевірки його підписання і дати надання. Сам лише запис в анкеті-заяві про «підписання паспорту кредиту» не є паспортом споживчого кредиту і не підтверджує виконання кредитодавцем переддоговірного інформаційного обов`язку. Частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає: «До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту». Ця ж норма встановлює, що така інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою паспорт споживчого кредиту, встановленою у додатку 1 до Закону, у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та з урахуванням особливостей Закону України «Про електронну комерцію», із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Відсутність паспорта споживчого кредиту позбавляє суд можливості перевірити, яку саме повну вартість кредиту було доведено до споживача до укладення договору, чи було повідомлено відповідачку про реальну річну процентну ставку, загальні витрати, строки повернення, наслідки прострочення та інші істотні умови.

Суперечність між анкетою-заявою та договором щодо строку користування кредитом Анкета-заява на кредит № 100999136 містить прямі дані: замовлений строк 15 днів, погоджений строк 15 днів, строк кредиту 15 днів з 13.01.2024 до 28.01.2024, сума до повернення 15 718,00 грн. На анкеті-заяві наявна відмітка ТОВ «Мілоан», що погоджені умови кредитування становлять 11 600,00 грн на 15 днів. Натомість у тексті договору додатково зазначено поточний період 90 днів, загальний строк 105 днів, дату остаточного погашення 27.04.2024 та стандартну ставку 2,30 відсотка на день. Така різниця є істотною, оскільки впливає на розмір процентів: за анкетними умовами проценти за 15 днів становлять 2 958,00 грн за ставкою 1,70 відсотка, тоді як у позові заявлено 26 071,00 грн процентів. Наявність таких розбіжностей не може тлумачитися на користь позивача. За статтею 213 ЦК України при тлумаченні правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а у разі неможливості з`ясувати справжню волю сторін значення має мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин, звичаї ділового обороту та подальша поведінка сторін. Для споживчого кредиту будь-яка неясність умов, сформульованих кредитодавцем, має оцінюватися з урахуванням статусу споживача як слабшої сторони.

Неправомірність ставок 1,70 відсотка та 2,30 відсотка на день і непропорційність процентів Пункт 1.5.2 договору передбачає нарахування процентів за ставкою 1,70 відсотка за кожен день користування кредитом, а пункт 1.5.3 передбачає стандартну процентну ставку 2,30 відсотка за кожен день. Такі умови є неспівмірними із сумою кредиту, створюють непропорційно високий фінансовий тягар для споживача та призводять до дисбалансу договірних прав і обов`язків на шкоду позичальнику. Частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у чинній редакції встановлює: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток». Навіть якщо суд оцінюватиме умови договору крізь призму редакції законодавства на момент укладення, ставки 1,70 відсотка та 2,30 відсотка на день мають перевірятися на відповідність загальним засадам цивільного законодавства, добросовісності, розумності, справедливості та забороні несправедливих умов у споживчих договорах.

Позивач посилається на те, що первісний кредитор виконав умови кредитного договору, надавши кредит шляхом безготівкового переказу. Разом з тим у матеріалах справи відсутня належна платіжна інструкція про переказ кредитних коштів саме відповідачці, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг». Платіжна інструкція за своєю природою є первинним документом, який має містити реквізити платника, отримувача, надавачів платіжних послуг, рахунки, суму, дату, призначення платежу та інші дані, що дозволяють ідентифікувати конкретну платіжну операцію. У даній справі позивач не надав платіжної інструкції саме щодо переказу 11 600,00 грн на рахунок або платіжну картку, яка належить саме ОСОБА_1 . Крім того, позивач не надав договору з надавачем платіжних послуг, на підставі якого первісний кредитор нібито здійснював переказ коштів позичальнику. Відсутність такого договору позбавляє суд можливості перевірити правові підстави, порядок ідентифікації платника та отримувача, правила переказу, реквізити платіжної системи та належність платіжної операції саме спірному кредитному договору.

Внутрішня виписка з особового рахунка ТОВ ФК «Кредит-Капітал» не є банківською випискою по рахунку відповідачки і не є платіжною інструкцією про зарахування коштів. Така виписка створена самим позивачем або його правопопередником і не підтверджує ні належності картки відповідачці, ні фактичного руху коштів за банківським рахунком, ні отримання відповідачкою кредиту.

Аналіз договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024 та додатків до нього Позивач обґрунтовує своє право вимоги договором відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит Капітал». За змістом статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. З наведених норм випливає, що позивач повинен довести не лише факт існування загального договору відступлення, а й факт включення саме спірного договору № 100999136 і саме ОСОБА_1 до реєстру боржників, а також обсяг права вимоги, який існував на момент переходу. Новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор, і не може стягувати суму, яка не підтверджена первинними документами первісного кредитора. Поданий позивачем акт приймання-передачі реєстру боржників від 28.05.2024 містить загальні дані про 3 288 боржників і загальну суму кредитного портфелю 50 817 441,44 грн. Повний реєстр боржників до суду не подано. Натомість подано витяг, який містить відомості лише щодо однієї особи. При цьому такий витяг не дає можливості перевірити цілісність реєстру, його відповідність акту приймання-передачі, факт підписання саме того реєстру, в якому містилися дані відповідачки, а також відсутність подальших змін. Пункт 13.8 договору відступлення, на який посилаються матеріали справи, передбачає додатки до договору. Однак додані до позову форми додатків візуально є порожніми або фрагментарними бланками, які самі по собі не підтверджують передачу конкретного права вимоги до відповідачки. Такі порожні бланки не можуть замінити повний підписаний реєстр боржників. Додаткова угода № 1 від 04.02.2025 до договору відступлення прав вимоги також свідчить, що сторони змінювали форму реєстру боржників і що угода могла укладатися у вигляді електронного документа з накладенням КЕП через сервіс електронного документообігу «Вчасно». Однак позивач надав суду ксерокопії роздруківок електронного формату, а не електронні оригінали договору, додаткової угоди, акта та реєстру з можливістю перевірки КЕП, цілісності файлів і часу підписання. Платіжна інструкція за договором відступлення прав вимоги, подана у ксерокопії, підтверджує лише загальний платіж між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» за договором відступлення, але не підтверджує існування, розмір і дійсність конкретної вимоги до відповідачки. Оплата за кредитний портфель не доводить факту видачі кредиту відповідачці та не підтверджує правильність розрахунку її заборгованості. Витяг з реєстру боржників візуально має ознаки заздалегідь підготовленого бланка з печатками установ, на який роздруковано відомості щодо одного клієнта в інтересах позивача. Саме тому відповідач ставить під сумнів відповідність витягу оригіналу реєстру, а також просить суд застосувати частину шосту статті 95 ЦПК України і не брати такий доказ до уваги у разі неподання оригіналу.

Проценти нараховані поза межами належно погодженого строку кредитування Як зазначалося, анкета-заява містить погоджений строк користування коштами 15 днів, а саме з 13.01.2024 до 28.01.2024. Саме цей строк був замовлений і погоджений, що підтверджується окремою відміткою ТОВ «Мілоан». Навіть якщо припустити факт укладення договору та видачі коштів, проценти можуть нараховуватися лише у межах належно погодженого строку користування кредитом. Після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється, а права кредитодавця можуть захищатися у порядку, передбаченому частиною другою статті 625 ЦК України, з урахуванням спеціальних обмежень на час воєнного стану. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.06.2026 10 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц сформувала правову позицію, відповідно до якої проценти за користування кредитом нараховуються лише у межах погодженого строку кредитування, а після спливу такого строку кредитор не має права продовжувати нарахування договірних процентів. У даній справі заявлені 26 071,00 грн процентів не можуть бути пояснені 15- денним строком, зазначеним в анкеті-заяві. Такі проценти фактично є наслідком нарахування за межами погодженого строку або за умовами, які не були належно доведені як погоджені відповідачкою. Тому зазначена сума має бути виключена з розрахунку.

Позивач заявив до стягнення 37 671,00 грн, з яких 10 440,00 грн тіло кредиту, 26 071,00 грн проценти, 1 160,00 грн комісія. Розрахунку заборгованості від первинного кредитодавця позивач не надав. Відповідач не визнає позов повністю, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення електронного договору саме відповідачкою, факту перерахування кредитних коштів саме відповідачці, належності платіжної картки відповідачці та належного переходу права вимоги за конкретним договором. Основний контррозрахунок відповідача становить 0,00 грн до стягнення. Такий розрахунок ґрунтується не на прощенні боргу чи визнанні відсутності будь-яких математичних величин у документах позивача, а на процесуальній недоведеності всіх обов`язкових елементів позову. За статтями 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України суд не може стягувати кошти на підставі припущень, внутрішнього розрахунку кредитора та копій документів, відповідність яких оригіналам заперечується. Альтернативно, без визнання факту укладення договору, отримання коштів або правомірності позову, відповідач зазначає таке. Якщо суд дійде висновку, що кредитні кошти були видані, то для перевірки може братися лише сума залишку тіла, яку сам позивач заявив як 10 440,00 грн. Проценти можуть бути перевірені лише за погодженим в анкеті-заяві строком 15 днів. З урахуванням імперативного споживчого стандарту максимальної денної процентної ставки 1 відсоток, розрахунок процентів за 15 днів становить: 11 600,00 грн х 1 відсоток х 15 днів = 1 740,00 грн. Отже, навіть у крайньому альтернативному підході, без урахування інших заперечень, сума для перевірки не може перевищувати 12 180,00 грн, а саме 10 440,00 грн умовного залишку тіла кредиту плюс 1 740,00 грн процентів за 15 днів. Комісія 1 160,00 грн підлягає виключенню, оскільки позивач не довів належного надання паспорта споживчого кредиту і попереднього інформування споживача про таку комісію, а також не довів, що така комісія відповідає реальній послузі кредитодавця, є пропорційною та не дублює плату за користування кредитом. Проценти 26 071,00 грн підлягають виключенню повністю як недоведені, непропорційні та нараховані поза межами погодженого 15-денного строку.

Позивач заявляє 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач заперечує проти їх стягнення, оскільки позов є типовим, масовим, підготовленим за шаблоном, не містить індивідуального аналізу доказів, а обсяг заявлених витрат не є співмірним із фактичним обсягом роботи.

02 липня 2026 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача Усенка М.І., в якій вказав, що отримавши та вивчивши відзив на позовну заяву, Позивач надає відповідь на відзив, вважаючи позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі нижченаведеного. У матеріалах справи відсутні докази здійснення пролонгації Відповідачем. Згідно з відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається що ОСОБА_1 було здійснено пролонгацію пільгового періоду 13.01.2024 року пролонгація на 15 днів. Позивач звернувся до первісного кредитора, ТОВ «Мілоан», з проханням надати документи що підтверджують факт здійснення Відповідачем пролонгації кредитного договору № 100999136. 02.07.2026 року ТОВ «Мілоан» на прохання Позивача надав наступні документи: Угода про пролонгацію та меморіальний ордер (платіжний документ, що підтверджує сплату частини заборгованості та наміри Відповідача здійснити пролонгацію) від 13.01.2024 року. У зв`язку з тим, що лише 02.07.2026 року Позивач отримав від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» документи, які підтверджують факт здійснення Відповідачем пролонгації кредитного договору № 100999136 подати дані документи разом із позовною заявою не було можливим. Також у зв`язку із цим Позивач не мав можливості подати відповідь на відзив вчасно, а тому просить поновити строк подачі.

При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Це означає відсутність примусу до вступу у відносини, право самостійно обирати характер договору (передбачений або не передбачений законом) та визначати його зміст. Відповідно до принципу автономії волі та свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України), Відповідач (Боржник) на момент укладення правочину діяв добровільно та мав повну свободу вибору. Підписавши Договір, він не лише погодився з розміром відсоткової ставки та строку кредитування, а й підтвердив свій свідомий вибір саме цього кредитного продукту серед інших наявних на ринку. Відповідач був належним чином ознайомлений з графіком платежів, строком кредиту та сукупною вартістю кредиту, а отже, повністю усвідомлював фінансовий тягар та наслідки прийнятих на себе зобов`язань. Відповідно до п. 1.7. Кредитного договору Позичальник не повинен сплачувати на користь Кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород Кредитодавця не можуть бути збільшені Кредитодавцем без згоди Позичальника. 13.01.2024 року між ОСОБА_1 , та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 100999136 на суму 11 600 грн., зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку Відповідача. ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону Відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 100999136 від 13.01.2024 року, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір № 100999136 від 13.01.2024 року є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно п. 6.5 кредитного договору № 100999136 від 13.01.2024 року, сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 100999136 від 13.01.2024 року. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору.

Ініціювання укладення Кредитного договору № 100999136 від 13.01.2024 року здійснено ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети-заяви на кредит. Наступним кроком є ознайомлення Відповідача з умовами кредитного договору. Відповідач ознайомився з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача та інформацією, щодо строку кредитування орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

Отже, укладення Кредитного договору №100999136 після ознайомлення з його умовами є правом Відповідача, а не його обов`язком. Так як, Відповідач підписав Кредитний договір то він був ознайомлений з строком кредитування, розміром відсоткових ставок та умовами кредитування та передбачав наслідки укладеного Кредитного договору №100999136.

Кредитний договір № 100999136 є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства. Усі документи знаходяться в особистому кабінеті Позичальника з якими він був ознайомлений на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Щодо перевірки електронного підпису. Відповідно до Постанови КЦС ВС від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження 61-4523св25): Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу. Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України). За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Щодо надання Суду можливості візуального огляду ІТС первинного кредитора: Позивач не є первісним кредитором, не є власником, адміністратором чи користувачем Інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) первісного кредитора. Згідно з умовами договору відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т, Позивачу були передані документи, що підтверджують право вимоги до Відповідача, а не права доступу до серверів, програмного забезпечення, баз даних чи облікових записів первісного кредитора. Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.07.2026 8 Позивач фізично та юридично позбавлений можливості надати суду доступ до чужих вебресурсів. Суд не може зобов`язати сторону вчинити дії, які знаходяться поза межами її об`єктивних можливостей та компетенції. Вимога Відповідача до Позивача надати доступ до ІТС третьої особи є процесуальною помилкою. Якщо Відповідач вважає за необхідне оглянути ІТС первісного кредитора, він мав би заявляти клопотання про витребування доказів у третьої особи (первісного кредитора), а не вимагати цього від Позивача. Відповідач намагається перекласти свій обов`язок з доказування (спростування факту укладення договору) на Позивача у спосіб, що не передбачений процесуальним законом. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються. Позивач отримав електронний документ (Кредитний договір) у тому вигляді, у якому він був сформований в ІТС первісного кредитора, та долучив його до матеріалів справи (у вигляді роздруківки паперової копії електронного доказу). Закон України «Про електронну комерцію» прирівнює електронний договір до письмового. Для підтвердження його дійсності достатньо самого файлу договору з ідентифікатором (електронним підписом одноразовим паролем), який вже є в матеріалах справи.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору № 100999136 Позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Тому, 28.05.2024 року між ТзОВ «Мілоан» та Позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/ Т (надалі Договір відступлення права вимоги) (копія наявна у матеріалах справи). Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до Відповідача за кредитним договором. Згідно п. 3.1 (d) Договору відступлення права вимоги вся інформація, яка міститься у реєстрі боржників (додаток №1 до договору відступлення права вимоги) добросовісно передана Кредитором Новому Кредиторові та є повною достовірною, правдивою і співпадає з відомостями, які містяться у Документації і у Договорі та його додатках. З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №108-МЛ/Т вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 100999136. Щодо аргументів Відповідача про нібито недоведеність права вимоги, слід зауважити, що він помилково ототожнює процесуальну форму документа з його змістом. Вказаний у матеріалах справи додаток до Договору про відступлення прав вимоги є лише типовою формою (шаблоном) Акту, що прямо зазначено в самому тексті договору та на самому акті переходу. Відсутність персональних даних Відповідача безпосередньо у формі документа є логічною, оскільки додаток лише встановлює структуру та реквізити, за якими здійснюється передача, а не є вичерпним переліком тисяч боржників. Крім того, вимога Відповідача щодо надання повного Реєстру на 3288 осіб є безпідставною та такою, що суперечить чинному законодавству про захист персональних даних. Позивач позбавлений правової можливості розголошувати конфіденційну інформацію (ПІБ, ІПН, суми боргів) щодо інших 3288 осіб, які не є сторонами цього спору. Відповідно до ч. 2. ст. 95 ЦПК України «Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього». Витяг із реєстру це письмовий документ, що видається реєстратором і підтверджує запис у реєстрі. Варто зазначити, оскільки це є Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т, тому він виготовлений представником позивача. Оскільки в Реєстрі боржників до договору про відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т містяться персональні данні інших осіб. Відповідно до п.1 ст.14 ЗУ «Про захист персональних даних», поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. З метою захисту персональних даних інших боржників, що містяться у даному реєстру, даний Витяг містить данні лише Відповідача, адже він є стороною цивільної справи у суді.

Щодо первинних бухгалтерських документі (перерахування тіла кредиту).

Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481. Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. У відповідності до п. 12.1 розділу 12 Правил кредитування ТОВ «Мілоан», що знаходяться у відкритому доступі на сайті первинного кредитора: https://miloan.ua/s/documents, з метою ведення обліку та реєстрації кредитних договорів та операцій з надання фінансових послуг (кредитів) Товариство застосовує облікову та реєструючу системи, які забезпечують облік та реєстрацію договорів та операцій в електронному вигляді. Обліково-реєструюча система Товариства відповідає вимогам встановленим Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41 від 28.08.2003, Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. №913 (п. 12.2. Правил). Відтак, Товариство позбавлене юридичних підстав для формування чи надання виписки по картковому рахунку позичальника, оскільки такий рахунок не відкривався і не обслуговувався ним, а кредитні кошти були переказані на банківський рахунок (картковий рахунок), зазначений самим позичальником у заяві-анкеті при укладенні кредитного договору.

Правові засади здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає ведення обліку на підставі первинних документів, що можуть мати електронну або паперову форму. У межах діяльності з надання фінансових послуг Товариство здійснює належний облік кредитних операцій за допомогою електронної обліково-реєструючої системи, що відповідає вимогам Положення про Державний реєстр фінансових установ та Ліцензійних умов. Таким чином, вимога надати виписку по банківському (картковому) рахунку є безпідставною, оскільки Товариство не здійснює банківської діяльності, не має правових інструментів для створення чи обробки відповідної інформації, а отже не є суб`єктом, уповноваженим на надання таких документів відповідно до законодавства України.

Варто зауважити, що Представник Позивача разом із позовною заявою подав клопотання про витребування платіжної інструкції, що підтверджує факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первинний кредитор) кредитних коштів за Кредитним договором № 100999136 від 13.01.2024 року до ОСОБА_1 , Суд на стадії відкриття провадження задовільнив клопотання. 27.04.2026 надійшла відповідь від АТ КБ «Приватбанк», з якої вбачається, що На ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітувалась платіжна картка № НОМЕР_3 . На банківську картку № НОМЕР_3 відбулось зарахування коштів у розмірі 11600 гривень 13 січня 2023 року, відповідно до Кредитного договору 100999136. Отже обставина перерахування тіла кредиту є належним чином доведена Позивачем. Відповідач ознайомився і підписав кредитний договорів у визначений Законом спосіб. Отримав відповідно до кредитного договору грошові кошти, проте не виконав своїх зобов`язань з їх повернення. Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 11 600,00 грн. надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку, відповідач не надав. Отож, позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за Кредитним договором.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 100999136 року укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 складає: 1. Пільговий період складає 15 днів (з 14.01.2024 по 28.01.2024 включно) за який щодня нараховується процент 1.70% від тіла кредиту (п. 1.3.1. та п. 1.5.2. кредитного договору). Відповідно: 1.70% від 11 600,00 грн = 197,20 грн 197,20 грн * 15 днів = 2958.00 грн нараховано процентів за пільговий період. Відповідач здійснював пролонгацію пільгового періоду згідно із п. 2.3.1 Кредитного договору, докази чого Позивач надає у додатках до цієї відповіді на відзив. 28.01.2024 здійснено пролонгацію на 15 днів, сплата комісії за пролонгацію 1160,00 грн; сплата тіла кредиту 1160,00 грн; сплата процентів по кредиту 1160,00 грн. Тіло кредиту складає 10 440,00 грн. Перша пролонгація пільгового періоду: 29.01.2024 - 12.02.2024. 1.70% від 10 440,00 грн = 177,48 грн. 177,48 грн * 15 днів = 2 662,20 грн. нараховано процентів за пролонгацію. 2. Поточний період складає 90 днів, за який щодня нараховується процент 2,30% від тіла кредиту (п. 1.3.2. та п. 1.5.3. кредитного договору). Відповідно: 2.1. Поточний період 13.02.2024-12.05.2024 = 90 днів 2,30% від 10?440,00 грн = 240,12 грн. * 90 днів = 21 610,80 грн. Загальна сума відсотків за кредитом: 2958.00 + 2 662,20 + 21 610,80 1160,00 = 26071,00 грн. Комісія за надання кредиту 10,00% від тіла кредиту (п. 1.5.1 кредитного договору).Відповідно: 10,00% від 11 600,00 = 1160,00 грн нараховано комісії за надання кредиту.

Отже загальна сума заборгованості становить: 26071,00 (сума відсотків) + 10440 (тіло кредиту) + 1160 (комісія за надання кредиту) = 37671 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий Позивачем розрахунок заборгованості, приймається судом як достовірний.

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

13.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100999136, відповідно до умов якого позикодавець Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1 Договору). Сума кредиту становить 11600,00 грн (п. 1.2).

Згідно п. 1.3 Договору Кредит надається загальним строком на 105 днів з 13.01.2024р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. 1.3.1. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 28.01.2024р. (рекомендована дата платежу). 1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 27.04.2024 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно п. 1.4 Договору Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 28.01.2024р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 27.04.2024р. (останнього дня строку кредитування).

Згідно п. 1.5 Договору Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 4118.00 грн. в грошовому виразі та 162276.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 28130.00 грн. в грошовому виразі та 7121.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 15718.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 39730.00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження Позичальником строку кредитування.

Згідно п. 1.5.1 1.5.3 Договору Комісія за надання кредиту: 1160.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. 1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2958.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 24012.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п. 2.1 Договору Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414943*93.

Згідно п. 2.2.1 Договору Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.3. Договору, в один з термінів (дат) вказаних в п. 1.4. У випадку Якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2., в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору та/або відповідному додатку/додатковій угоді.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду Позичальнику була надана знижка пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Згідно п. 2.3.1 Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці нижче: Строк продовження днів 3 ставка комісії 3%; 7 днів 6%; 15 днів 10%.

Умовами додатку/додаткової угоди, що підписується сторонами у зв`язку з пролонгацією, можуть передбачатись інші (індивідуальні) умови пролонгації не передбачені цим пунктом. Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію), проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору, якщо інше не буде встановлено додатком/додатковою угодою, що підписується у зв`язку з пролонгацією.

Згідно п. 2.3.2. Після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, Позичальник має направити Кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в SMS-повідомленні, а також підписати додаток/додаткову угоду до Договору, що містить оновлений графік платежів та здійснити платіж обумовлений цим п.2.3 Договору та визначений додатком/додатковою угодою. Після здійснення Позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата остаточного погашення заборгованості разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються в додатку/додатковій це угоді, що підписується сторонами у зв`язку з пролонгацією та містить оновлений графік платежів, який, якщо не суперечить чинному законодавству, за формою та змістом може (не обов`язково) відрізнятись від додатку №1. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1-3 та додатковою угодою/додатком, що підписується сторонами у зв`язку з пролонгацію, застосовуються умови визначені такою додатковою угодою/додатком. Виконання Позичальником лише частини дій передбачених цим пунктом, у т.ч. не здійснення платежу та/або не підписання додатку/додаткової угоди, не призводить до пролонгації. Якщо інше не буде встановлено окремим додатком/додатковою угодою, що укладається у зв`язку з пролонгацією, то у випадку, якщо Позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу на момент пролонгації. Якщо Позичальник вчиняє необхідні для пролонгації дії після настання дати остаточного погашення заборгованості, такі дії зупиняють перебіг періоду прострочення до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду. В такому разі, новою датою остаточного погашення є останній день строку на який Позичальником поновлено пільговий період. Ініціювання Позичальником продовження та/або поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для Позичальника.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказала, що в матеріалах справи відсутні: докази проведення ідентифікації відповідача, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.

Посилання відповідача на те, що відповідач не довів, що саме вона підписала електронним підписом кредитний договір спростовується тим, що кредитний договір містить всі персональні дані відповідача такі, як місце реєстрації та проживання, РНОКПП, серія та номер паспорта.

Анкета-заява на кредит № 100999136 містить ІР адресу з якої подано заяву: 2a02:2378:1071:b8b::1.

Також тим, що банківська карта, зазначена в договорі 414943*93 та на яку було перераховано кредитні кошти НОМЕР_3 також належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), що підтверджується інформацією від АТ КБ «ПриватБанк».

Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.

Отже, Вищевказаний договір № 100999136 від 13.01.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Крім того, надана позивачем Анкета-заява на кредит № 100999136 містить процес оформлення та розгляду заяви 10099913.

Відповідач вказав, що відсутність паспорта споживчого кредиту позбавляє суд можливості перевірити, яку саме повну вартість кредиту було доведено до споживача до укладення договору, чи було повідомлено відповідачку про реальну річну процентну ставку, загальні витрати, строки повернення, наслідки прострочення та інші істотні умови, однак суд зазначає, що договір № 100999136 від 13.01.2024 містить всі істотні умови договору, а відповідач своїм підписом підтвердив ознайомлення з ними.

Щодо твердження відповідача про суперечність між анкетою-заявою та договором щодо строку користування кредитом суд зазначає, що застосуванню підлягають умови, які містяться в договорі, оскільки саме з моменту укладення договору між сторонами виникли правовідносини, та згідно п. 5.1 Договору Позичальник підтверджує, що: до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; до укладення цього Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Крім того, п. 6.3 Договору передбачено, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів перерахування коштів відповідачу, оскільки згідно інформації від АТ КБ «Приват Банк» на рахунок відповідача ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) № 4149439315910293 було зарахування коштів на суму 11600,00 грн 13.01.2024. Крім того, суд враховує те, що відповідач здійснив платіж за договором на суму 1160 грн, тим самим підтвердив укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

У свою чергу, відповідачем, як власником карткового рахунку, також не надано виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 , яка могла б підтвердити факт неотримання вказаних коштів.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (ст.ст. 12, 13 ЦПК України).

Про наведене вказав Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, посилаючись виключно на формальні заперечення щодо форми доказів позивача, не заперечує сам факт отримання нею грошових коштів на свій картковий рахунок. Більше того, відповідач не надала власних доказів (зокрема, виписки з її карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів, а також не заявляла клопотань про витребування таких доказів судом. Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав.

Щодо строку кредитування суд зазначає, згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 100999136 вбачається, що з 13.01.2024 по 28.01.2024 (пільговий період 15 днів) позичальнику було нараховано відсотки за пільговою ставкою 1,70%.

28.01.2024 позичальник сплатив комісію за продовження строку кредиту (10% від суми кредиту 1160,00 грн), тим самим продовживши строк кредитування на 15 днів, а кредитодавець продовжив нарахування відсотків згідно п.п. 1.5.2 , 2.3.1.1 договору по 177,48 грн.

Після завершення пільгового періоду кредитодавець продовжив нарахування відсотків протягом поточного періоду 90 днів по 240,12 грн (з розрахунку 10440 (залишок тіла кредиту) х 240,12 грн).

Отже, суд перевіривши розрахунок заборгованості, проведеного первісним кредитодавцем відхиляє твердження представника відповідача про нарахування відсотків поза строком кредитування.

Щодо доводів відповідача про неправомірність ставок 1,70 відсотка та 2,30 відсотка на день вимогам ч. 5 чт. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і непропорційність процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Згідно з п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року.

Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.

Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

На підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Враховуючи, що вищевказаний кредитний укладено 13.01.2024 по 22 квітня 2024 року (день закінчення встановлених законодавством перших 120 днів) проценти за користування кредитним договором не перевищують встановлені законодавством обмеження - 2,5% в день.

З 23.04.2024 по 12.05.2024 процентна ставка не може перевищувати 1,5%. Отже, сума відсотків за 1 день за вказаний період має становити 156,50 грн (з розрахунку 10440 (тіло кредиту х 1,5%), що за 20 днів становитиме 3130,00 грн.

Отже, сума процентів становить 25558,60 грн з розрахунку: за період 14.01.2024 по 28.01.2024 (пільговий період) 2958 грн + за період з 29.01.2024 по 12.02.2024 (пролонгація позичальником на 15 днів) 2662,20 грн + за період з 13.02.2024 по 22.04.2024 (поточний період за ставкою 2,30% в день) 16808,40 грн + за період з 23.04.2024 по 12.05.2024 (поточний період за ставкою 1,5% 3130,00 грн, а з урахуванням сплати позичальником процентів в розмірі 1160 грн сума заборгованості відповідача за процентами становить 24 398,60 грн.

Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит - банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 1.5.1. Договору встановлено Комісію за надання кредиту: 1160.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Також ця сума включена до загальної вартості кредиту згідно додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 5326819, відповідач була ознайомлена з умовами договору та прийняла їх у повному обсязі. Отже, в суду відсутні підстави вважати, що комісія в розмірі 1160 грн нарахована незаконно та умова договору про її стягнення є нікчемною.

Таким чином заборгованість відповідача за кредитним договором, яка підлягає стягненню становить 35998,60 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту -10440,00 грн, заборгованості за відсотками 24398,60 грн та 1160 грн заборгованість за комісією.

Щодо заперечень відповідача про відсутність доказів переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28.05.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024.

Згідно п. 1.1-1.2 Договору факторингу на умовах, встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Згідно п. 6.2.3 Договору факторингу Права Вимоги переходять до Нового Кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь Кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення Права Вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання - передачі Реєстру Боржників (Додаток №2) відповідно до п. 8.3.2. Договору

Згідно п. 7.1 в якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Новий Кредитор протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати підписання цього Договору сплачує Кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 1620 701,82 грн. (один мільйон шістсот двадцять тисяч сімсот одна гривня вісімдесят дві копійки) без ПДВ.

28 травня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 28 травня 2024 року до Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/T від 28 травня 2024 року, відповідно до якого згідно з вимогами п. 8.3 Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28 травня 2024 р. (надалі - Договір), Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 28 травня 2024 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників:3288 2. Загальна сума заборгованості (кредитного портфелю): 50 817 441, 44.

На підтвердження оплати згідно Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28 травня 2024 року без ПДВ позивач надав платіжну інструкцію № 2259 від 28.05.2024 на суму 1 620 701,82 грн.

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №108-МЛ/Т від 28.05.2024 р. (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04 лютого 2025) ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 37671 грн. Суд відхиляє доводи відповідача, що такий реєстр не містить відображення даних щодо всіх боржників, оскільки такі дані містять конфіденційну інформацію щодо інших осіб боржників та її наявність не впливає на правильне вирішення спору в справі.

За таких підстав, суд вважає, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення заборгованості в розмірі 35998,60 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту -10440,00 грн, заборгованості за відсотками 24398,60 грн та 1160 грн - заборгованість за комісією.

При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 2662,40 грн судового збору за подання позову.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між адвокатом АО «Апологет» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Акт № Д/18484 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.03.2026, Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/18484 від 09.03.2026 за договором про надання правової допомоги (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, складений 09.03.2026. Вказані докази містяться в матеріалах справи, викладених у електронній формі.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 8000,00 грн.

Відповідач заперечуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу вказав, що їх розмір є неспівмірним з складністю справи, а тому просили зменшити розмір витрат, що підлягають стягненню.

Суд вважає витрати на професійну правничу допомогу завищеними та непропорційними відносно позовних вимог, виходячи з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, Суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на її користь до 5000 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткового задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача судові витрати стягуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 95,56 % від розміру задоволених судом позовних вимог, отже, судовий збір становить 2544,20 грн та витрати на професійну правову допомогу 4778,02 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 100999136 від 13.01.2024 в розмірі 35998,60 грн (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім грн 60 коп), судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2544,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4778,02 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», адреса: вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя М. М. Бебешко