Рішення № 138821164, 06.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/2853-б/24 (926/1720/26)

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Роско Груп, м.Чернівці

до виробничо-торгівельної фірми Зернопродукт у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

про стягнення заборгованості в сумі 123157,93 грн

в межах справи

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Роско Груп, м. Чернівці

про банкрутство

представники

від позивача Заріцький Ю.М.

від відповідача не з`явилися

від третьої особи Грищенко О.М.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/2853-б/24 про банкрутство ТОВ Роско Груп.

29.04.2026 через систему Електронний суд надійшла позовна заява ТОВ Роско Груп в особі ліквідатора Кочин Н.В. про стягнення з відповідача донарахованого розміру пені, 20%-річних, штрафу та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки № РВ-14 від 13.03.2019 в сумі 123157,93 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 07.05.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс.

Ухвалою від 23.06.2026 відкладено розгляд справи на 15.07.2026.

Судове засідання 15.07.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Дутки В.В. у відпустці.

Ухвалою від 27.07.2026 розгляд справи призначено в судовому засіданні 06.08.2026.

У судовому засіданні 06.08.2026 представник позивача просив задовольнити позов, представник третьої особи вважає позов обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки відповідач належним чином повідомлений про слухання справи.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, під час виконання обов`язків ліквідатора по справі про банкрутство ТОВ «РОСКО ГРУП» стало відомо, що розмір дебіторської та кредиторської заборгованостей Товариства збільшився протягом останніх років.

Товариство направляло отримані від реалізації товарів та наявні кошти на безпідставне перерахування на користь різного роду Одержувачів, при цьому не розраховувалось зі своїми постачальниками, а також не здійснювало виконання існуючих грошових зобов`язань.

Так, на сьогодні за результатами вжитих Арбітражним керуючим заходів в межах справи №926/2853-б/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» отримано як від банківських установ та органів податкової служби, а також інформацію із матеріалів судової справи №926/2853-б/24 (926/2944/25) за позовом ТОВ «РОСКО ГРУП» до ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ про стягнення заборгованості (повернення майна банкрута), тощо.

Виходячи із аналізу отриманої та наявної інформації щодо активів Боржника та розпорядженням ними останнім до порушення справи про банкрутство, встановлено (про що також додатково було й вказано/визнано/погоджено Відповідачем в межах справи №926/2853-б/24 (926/2944/25)), що 13 березня 2019 року між ТОВ «РОСКО ГРУП», як «Продавець», та ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ, як «Покупцем», було укладено договір поставки №РВ-14 (далі договір), згідно умов якого було Сторонами визначено та погоджено те, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (далі - «товар»), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до умов договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року, видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, Відповідачу було поставлено Позивачем на підставі договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року Товар на загальну суму 603 328 (шістсот три тисячі триста двадцять вісім) гривень 65 копійок, що підтверджується наступними документами:

видаткова накладна №238 від 18 квітня 2019 року на суму 431 420,25 гривень (додатково також підтверджується податковою накладною №58 від 18 квітня 2019 року та квитанцією №9091191205 від 07 травня 2019 року про реєстрацію податкової накладної №238 від 18 квітня 2019 року у Єдиному реєстрі податкових накладних);

видаткова накладна №239 від 22 квітня 2019 року на суму 57 996,00 гривень (додатково також підтверджується податковою накладною №59 від 22 квітня 2019 року та квитанцією №9096308658 від 11 травня 2019 року про реєстрацію податкової накладної №239 від 22 квітня 2019 року у Єдиному реєстрі податкових накладних);

видаткова накладна №269 від 06 травня 2019 року на суму 113 912,40 гривень (додатково також підтверджується податковою накладною №16 від 06 травня 2019 року та квитанцією №9108533167 від 24 травня 2019 року про реєстрацію податкової накладної №269 від 06 травня 2019 року у Єдиному реєстрі податкових накладних).

Оскільки сторони у договорі по окремим партіям поставок товару, строк не визначили, то оплата вартості отриманого товару має бути здійснена із врахуванням положення частини 1 статті 692 ЦК України.

За умови існування, підтвердження належним чином та встановлення факту передання товару на підставі видаткових накладних, має місця укладення правочинів із поставки, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ч.2 ст.712 ЦК України).

Оскільки відсутні специфікації до договору та/або додатки до договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року, де сторони б визначили інший термін оплати, ніж вказаною вище правовою нормою (стаття 692 ЦК України), то оплата вартості отриманого товару має бути здійснена із врахуванням положення частини 1 статті 692 ЦК України.

Таким чином, із врахуванням викладеного вище, серед правовідносин, котрі склались між Позивачем та Відповідачем, має місце наявність доказів, котрі підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару згідно договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року та настання строку його оплати саме із врахуванням приписів положення частини 1 статті 692 ЦК України, а не положення частини 2 статті 530 ЦК України.

Виняток із даного із врахуванням наявних та доданих доказів до даного позову, є визначення, за виключенням суми 57 996,00 грн, оскільки сторони її виконання погодили наступним чином 17 398,80 грн. до 23/04/19, 11 599,20 грн. до 01/08/19, 28 998,00 грн. до 01/09/19.

ТОВ «РОСКО ГРУП» виконало свої обов`язки у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару в розумні строки від ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ на адресу ТОВ «РОСКО ГРУП» не надходило.

ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ, відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства України, взяло на себе зобов`язання перед ТОВ «РОСКО ГРУП» провести оплату за Товар в строк та на умовах вказаних або умовами договору, або нормами законодавства України.

Відтак, датою оплати вартості отриманого товару згідно видаткової накладної №238 від 18 квітня 2019 року є 18 квітня 2019 року, датою початку прострочення оплати 19 квітня 2019 року та згідно видаткової накладної №269 від 06 травня 2019 року є 06 травня 2019 року, датою початку прострочення оплати 07 травня 2019 року.

Натомість, ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ у порушенні норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.

Так, на підставі платіжного доручення №150 від 15 квітня 2019 року ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ здійснило на користь ТОВ «РОСКО ГРУП» попередню оплату за отриманий товару у майбутньому у сумі 165 885,40 гривень.

В подальшому, суму залишку сплачених коштів на підставі платіжного доручення №215 від 01 липня 2019 року (інша сума 700 272,96 грн. була направлена на повне погашення боргу по договору поставки №РВ-87 від 29 жовтня 2018 року) ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ здійснило погашення вартості отриманого товару на суму 226 566,94 грн. згідно договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року.

Наведене також підтверджено актом звірки взаємних розрахунків станом на 09 липня 2019 року.

Також, в період із 22 липня 2019 року по 29 липня 2019 року ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ здійснило на користь ТОВ «РОСКО ГРУП» перерахування залишку заборгованості у сумі 210 876,31 грн. наступним чином:

платіжна інструкція №294 від 22 липня 2019 року на суму 61 230,00 грн.;

платіжна інструкція №306 від 29 липня 2019 року на суму 149 646,31 грн.

Таким чином, із врахуванням вказаного вище та підтвердженого додатками документами до даного позову, заборгованість ВТФ «ЗЕРНОПРОДУКТ» у формі ТОВ перед ТОВ «РОСКО ГРУП» щодо оплати вартості отриманого/поставленого товару згідно договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року було погашено/виконано шляхом його оплати, лише та/або безпосередньо впродовж 01 липня 2019 року 29 липня 2019 року.

Отож,

в період із 19 квітня 2019 року (наступна дата після дати отримання товару) по 22 липня 2019 року (дата, що передує погашенню вартості отриманого товару) мало місце існування зі сторони Відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати суми основного боргу 431 420,25 грн. згідно видаткової накладної №238 від 18 квітня 2019 року на підставі договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року, де 165 885,40 грн. - попередня оплата, 226 566,40 грн. часткове погашення 01.07.19р та 38 968,45 грн. часткове погашення 22.07.19р.

в період із 07 травня 2019 року (наступна дата після дати отримання товару) по 29 липня 2019 року (дата, що передує погашенню вартості отриманого товару) мало місце існування зі сторони Відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати суми основного боргу 113 912,40 грн. згідно видаткової накладної №269 від 06 травня 2019 року на підставі договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року, де 22 261,55 грн. часткове погашення 22.07.19р та 91 650,85 грн. часткове погашення 29.07.19р.

При цьому, надлишок коштів в сумі 57 995,46 грн. згідно платіжного документу №306 від 29 липня 2019 року скеровано на дострокове погашення до настання строку (01.09.2019р.) за накладною №239 від 22 квітня 2019 року.

Позивач просить врахувати, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України кодексу України.

Враховуючи факт неналежного, несвоєчасного та/або неповного виконання Відповідачем відповідного грошового зобов`язання на підставі договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року, позивач просить стягнути з відповідача 28 395,07 грн пені, 16 217,28 грн 20%-річних, 75 889, 45 грн штрафу та 2 656, 13 грн інфляційних втрат.

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Як вже зазначалось, поставлений позивачем товар на загальну суму 603 328,65 грн було отримано відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, проте в порушення умов чинного законодавства та умов договору оплата товару здійснена у сумі 603 328,65 грн несвоєчасно.

Пунктом 6.2 договору поставки №РВ-14 від 13 березня 2019 року, сторони погодили, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, відповідач зобов`язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов`язання) за кожний день прострочення оплати; при простроченні оплати на строк понад 3 календарних дні, відповідач, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 28395,07 грн. за період з 19.04.2019 по 28.07.2019, а також штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості 379 447,25 грн. в сумі 75889,45 грн.

Перевіривши розрахунок суми пені та періоди її нарахування, розрахунок штрафу суд встановив, що вони є правильними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Сторони погодили в п.6.5. договору, що у разі невиконання відповідачем зобов`язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання зобов`язань передбачених п. 3.2, 3.3 цього договору, відповідач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь позивача крім суми заборгованості, 20% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений додатками до цього договору; проценти нараховуються на загальну суму простроченої оплати

Відтак позивачем нараховано 20% річних з 19.04.2019 по 28.07.2019 в сумі 16217,28 грн та інфляційні втрати за травень 2019 року в сумі 2656,13 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних та інфляційних втрат за вказаний період, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в цій частині.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати товару виконано відповідачем з простроченням його виконання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладеного, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 20% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора ipLex, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення компенсаційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з виробничо-торгівельної фірми Зернопродукт у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65058, м.Одеса, вул.Довженко, будинок 10, квартира 2, код ЄДРПОУ 21001653) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» (58000, місто Чернівці, вулиця Головна, будинок 122А; ідентифікаційний код 36063919) 28 395,07 грн пені, 16 217,28 грн 20 відсотків річних, 75 889,45 грн штрафу, 2656,13 грн інфляційних втрат та 2662,40 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2026.

Суддя В.В.Дутка