Ухвала суду № 138821150, 07.08.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"07" серпня 2026 р.

м. Черкаси

Справа № 925/1080/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши заяву

стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОКЛІНЕР" (ідентифікаційний код 39153528, адреса місцезнаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Шевченка, буд. 12) до боржника Фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 14033,75 грн, зокрема 12831,11 грн боргу за надані послуги з поводження з побутовими відходами за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.11.2018 №3107820554-ТПВ, 525,54 грн інфляційних втрат, 677,09 грн 10% річних, 266,24 грн витрат зі сплати судового збору, 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОКЛІНЕР" звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича 14033,75 грн, зокрема 12831,11 грн боргу за надані послуги з поводження з побутовими відходами за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.11.2018 №3107820554-ТПВ, 525,54 грн інфляційних втрат, 677,09 грн 10% річних, 266,24 грн витрат зі сплати судового збору, 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

07.08.2026 суддя Господарського суду Черкаської області Гладун А.І. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОКЛІНЕР" про видачу судового наказу задовольнив частково та видав судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОКЛІНЕР" 12831,11 грн боргу, 525,54 грн інфляційних втрат, 266,24 грн витрат зі сплати судового збору.

Суддя дійшов висновку відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКОКЛІНЕР" у заяві про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича 677,09 грн 10% річних, 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вимога позивача про видачу судового наказу про стягнення 677,09 грн 10% річних не є безспірною вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором.

Відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пеня та штраф не є грошовою заборгованістю за договором, а є видами штрафних санкцій, які сторона сплачує у разі невиконання чи неналежного виконання грошового зобов`язання.

При постановленні ухвали суд враховує висновки про застосування норм права, наведені у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №903/125/18.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки їх нарахування виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку про те, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом

Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені положеннями пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19.

Сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору, а кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

Проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, як і інші санкції, які носять компенсаційний характер, можуть бути зменшені судом, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, визначених статтею 551 Цивільного кодексу України.

У заяві про видачу судового наказу заявник просив суд також видати судовий наказ про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що адвокат Борзов Ярослав Едуардович надав заявнику професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024. Вартість наданої правової допомоги становить 2000,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат заявник до заяви додав договір про надання правової допомоги №01/02 від 01.02.2024, ордер на надання правничої допомоги ТОВ "ЕКОКЛІНЕР" адвокатом Борзовим Я.Е.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, суд дійшов висновку відмовити у видачі судового наказу.

За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, у порядку наказного провадження може бути стягнута неоспорювана грошова заборгованість за письмовими договорами, розмір якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено порядку та підстав розгляду у наказному провадженні інших вимог до боржника, окрім вимог про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі.

Нормами процесуального закону також не передбачено порядку розгляду та стягнення у наказному провадженні судових витрат, окрім витрат на сплату судового збору за видачу судового наказу.

Зокрема, законом не передбачено стягнення з боржника витрат на професійну правову допомогу за укладеним між стягувачем та адвокатом договором про надання правової допомоги.

Таке стягнення суперечить самій суті наказного провадження, адже договір про надання правової допомоги не є укладеним між стягувачем та боржником, у стягувача відсутнє право вимоги до боржника щодо заборгованості за вказаним договором.

Така заборгованість не є неоспорюваною та її стягнення не відповідає вимогам статей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.

Суд враховує, що заявник за власним вибором відповідно до вимог частини 2 статті 148 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду у порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу про стягнення з божника заборгованості, маючи право звернутися до боржника у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Водночас, у порядку наказного провадження розглядаються вимоги про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, тобто вимоги про стягнення безспірної заборгованості.

Розділом ІІ "Наказне провадження" Господарського процесуального кодексу України подання будь-якої заяви по суті спору в наказному провадженні не передбачено, як і не передбачено і подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат до заяви про видачу судового наказу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності таких витрат витрат зі складністю справи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на надання правової допомоги.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Процесуального порядку звернення боржника до суду із заявою про зменшення розміру витрат стягувача на професійну правничу допомогу Господарський процесуальний кодекс України не встановлює.

Можливість однієї сторони (стягувача) звернутися до суду з вимогою про стягнення з боржника понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, та, водночас, відсутність у іншої сторони (боржника) у встановленому законом порядку можливості заперечити проти такого розміру судових витрат чи просити суд зменшити їх розмір, не відповідає засадам рівності та змагальності учасників господарського судочинства та ставить боржника у менш вигідне становище, у порівнянні зі стягувачем.

Загальний порядок розподілу судових витрат, визначеним частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Процесуальний закон врегульовує підстави та порядок розподілу судових витрат у випадку задоволення позову чи відмови у позові у випадку розгляду справи за правилами позовного провадження, проте не встановлює підстав та порядку розподілу судових витрат за наслідками розгляду судом заяви про видачу судового наказу

Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку про відмову заявнику у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Валентиновича 677,09 грн 10% річних, 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКОКЛІНЕР" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення 677,09 грн 10% річних, 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя А.І. Гладун