Рішення № 138821110, 04.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2026 р. Справа № 924/1289/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) м. Хмельницький

до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "АйФіш" м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 м. Хмельницький

про витребування земельної ділянки водного фонду

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

від третьої особи на стороні позивача не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача - не з`явився

від прокуратури Русецька О.В. згідно посвідчення

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Хмельницької області 29.12.2025р. надійшла позовна заява керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) м. Хмельницький до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про витребування у Хмельницької міської ради на користь держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) земельної ділянки водного фонду із кадастровим номером 6825089300:03:006:0089, площею 15,6733 га.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 30.12.2025р. відкрито провадження у справі №924/1289/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00 год. 22.01.2026р.

У підготовчому засіданні 22.01.2026р. постановлено ухвалу, без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 11:00 год. 19.02.2026р.

У підготовчому засіданні 19.02.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про залишення без задоволення клопотання про зупинення провадження у справі. Крім цього постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 10:30 год. 22.04.2026р.

У судовому засіданні 22.04.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 11:30 год 14.05.2026р.

У судовому засіданні 14.05.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 14:30 год 04.06.2026р.

Відповідач в судові засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі розпорядження голови Хмельницької райдержадміністрації від 09.02.2004р. №146/04-р земельну ділянку площею 15,67 га, за межами с. Іванківці Хмельницького району Хмельницької області передано в оренду Зволянському Олександру Вікторовичу для розміщення кафе та зони відпочинку строком на 5 років. На виконання вказаного розпорядження, 23.02.2004р. між Хмельницькою РДА та Зволянським О.В. укладено договір оренди №63.

Додатковим договором від 09.09.2005р. внесені зміни до договору оренди від 23.02.2004р. в частині збільшення строку оренди - до 09.09.2030р.

07.12.2023р. вказана земельна ділянка була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089 та загальною площею 15,6733 га.

На підставі рішення Хмельницької міської ради №73 від 16.08.2024р., між Хмельницькою міською радою та Зволянським О.В. 22.10.2024р. укладено додаткову угоду №469/02 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 63 від 23.02.2004р.

10.04.2025р. за Хмельницькою міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089 загальною площею 15,6733 га з цільовим призначенням для експлуатації та догляду за водними об`єктами (номер запису про право власності 3123115568250).

Підставою державної реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку водного фонду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012р. № 5245-ІV.

Земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089 загальною площею 15,6733 га. перебуває в межах населеного пункту, а саме - с. Іванківці Хмельницької міської територіальної громади.

Прокурор зазначає, що на вказаній земельній ділянці розташоване державне майно - гідротехнічні споруди ставу с.Іванківці, що перебувають та на праві господарського відання в управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

Зокрема, наказом Міністерства аграрної політики України №622 від 26.10.2006р., створено комісію з приймання передачі гідротехнічних споруд, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Олешинське", створеного в процесі приватизації, зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс державного підприємства "Укрриба".

Відповідно до додатку №1 до Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які під час приватизації не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Олешинське" та передаються на баланс державному підприємству "Укрриба" від 22.12.2006р., передано гідротехнічні споруди ставка с. Іванківці за інвентарним номером №0022.

Зазначенні гідроспоруди перебували до 13.09.2023р. на балансі ДП "Укрриба" та на підставі наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України №338 від 13.09.2023р. "Про приймання-передачу державного майна" з балансу ДП "Укрриба" передано на баланс ДП "Айфіщ".

Відповідно до інформації ДП "АйФіш" від 08.11.2023р. №08-04/01 гідротехнічні споруди ставу с. Іванківці інв. № 22 входять до складу двох рибогосподарських технологічних водойм під назвою став №1 та став №2. Дані стави - руслові та заповнені водою. Став №1 (49.480852, 26.931270) орієнтовно площею - 7,6 га. До складу ставу №1 входять гідротехнічні споруди: контурна дамба, водовипуск. Став №2 (49.485428, 26.933651) орієнтовно площею - 15,6 га., до складу якого входять: контурна дамба, водовипуск. Гідротехнічні споруди ставів №1 та №2 знаходяться у позадоговірних відносинах.

Наявність гідротехнічних споруд, їх місце розташування також відображено на схемі, яка долучена до вищевказаної інформації ДП "АйФіш".

Позивач зазначає, що обставина розташування гідротехнічних споруд ставу Іванківці, інвентарний №22, державної форми власності на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089 також підтверджується витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна. Зокрема, у вказаному витягу вказаний інвентарний номер - 22, який відображується в усіх наявних документах щодо вказаних гідротехнічних споруд. Поряд з цим, наявність гідротехнічних споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089, підтверджується актом обстеження гідроспоруди від 12.01.2024р., складеного ДП "Айфіш", який здійснений за участі ліцензованої землевпорядної організації ПП "Діоріт Плюс 1", де відображено місце розташування гідроспоруди в межах земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089.

Діяльність землевпорядних організацій регулюється ст. 26 Закону України «Про землеустрій», згідно якої розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Держгеокадастр України веде Реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників, які мають, право створювати документацію для реєстрації ділянок в ДЗК, присвоєння кадастрового номеру, приватизації землі, поділу, об`єднання ділянок, визначення меж, вирішення земельних спорів.

Крім цього, у позовній заяві прокурор зазначає, що за інформацією ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, земельна ділянка з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089 знаходиться в межах населеного пункту с. Іванківці Хмельницької міської територіальної громади. Відповідно до підпункту «а» пункту 4. розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-УІ, що набрав чинності 01.01.2013, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) в спірних правовідносинах, суд враховує таке.

У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) до Хмельницької міської ради з вимогами про витребування у Хмельницької міської ради на користь держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) земельної ділянки водного фонду площею 15,6733 га., цільове призначення для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3123115568250).

Прокурор стверджує, що в силу п. «а» ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 122-Земельного кодексу України Хмельницька районна державна адміністрація (Хмельницька районна військова адміністрація) є розпорядником земельних ділянок водного фонду державної форми власності, що розташовані в межах сіл, міст та селищ на її території.

Положення статей 13, 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини, пов`язані з наданням у власність, користування земель із державної чи комунальної власності становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

У даному випадку інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів власника землі, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Відтак у спірних правовідносинах порушення інтересів держави полягає у незаконному вибутті з державної власності у комунальну власність земельної ділянки водного фонду, на якій перебуває майно державної власності.

Статтею 6 Водного кодексу України визначено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Суд враховує, що Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Хмельницьку обласну військову адміністрацію. Пунктом 2 даного Указу постановлено утворити на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні районні військові адміністрації. У зв`язку з утворенням районних військових адміністрацій відповідні районні державні адміністрації та голови таких адміністрацій набувають статусу відповідних районних військових адміністрацій та начальників таких військових адміністрацій.

Хмельницька районна військова адміністрація Хмельницької області утворена розпорядженням голови Хмельницької районної державної адміністрації від 25.02.2022 №27/2022-р.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.122 ЗК України унормовано, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Підпунктом "а" п.4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", що набрав чинності 01.01.2013, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Оскільки прокурор стверджує, що земельна ділянка водного фонду площею 15,6733 га., цільове призначення для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089, яка знаходиться в межах населеного пункту с.Іванківці Хмельницького району Хмельницької області, вибула із державної власності незаконно, а розпорядником вказаної земельної ділянки є Хмельницька районна державна адміністрація (Хмельницька районна військова адміністрація), то при зверненні до суду в інтересах держави він правомірно зазначив вказано місцеву адміністрацію органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Матеріалами справи стверджується факт звернення Окружної прокуратури міста Хмельницького до Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) з повідомленням про виявлені порушення законодавства України під час набуття Хмельницькою міською радою права комунальної власності права постійного користування земельною водного фонду площею 15,6733 га., цільове призначення для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089, яка знаходиться в межах с.Іванківці Хмельницького району, позаяк на вказаній земельній ділянці розташовано державне майно - гідротехнічні споруди ставу с.Іванківці, проханням надати інформацію про вжиті заходи з метою усунення викладених у листі порушень, а також чи будуть вживатись заходи представницького характеру, спрямовані на повернення вказаної земельної ділянки до земель державної власності.

Хмельницька районна державна адміністрація (Хмельницька районна військова адміністрація) листом від 17.10.2025р. повідомила окружну прокуратуру про невжиття заходів щодо повернення земельної ділянки водного фонду площею 15,6733 га., цільове призначення для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089, яка знаходиться в межах с.Іванківці Хмельницького району з огляду на відсутність необхідних видатків.

Наведене свідчить про вияв пасивної поведінки уповноважених суб`єктів після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18.

17.11.2025р. Окружною прокуратурою міста Хмельницького надіслано повідомлення Хмельницькій районній державній адміністрації (Хмельницькій районній військовій адміністрації) про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову до Хмельницької міської ради про витребування у Хмельницької міської ради на користь держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) земельну ділянку водного фонду площею 15,6733 га., цільове призначення для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

За наведених обставин, оскільки прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, враховуючи, що останній самостійно не звернувся до суду, про що повідомив прокуратуру, суд дійшов висновку про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації).

У справі, що розглядається, предметом спору є земельна ділянка водного фонду площею 15,6733 га., цільове призначення для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089, що знаходиться в с. Іванківці Хмельницького району Хмельницької області, право комунальної власності на яку зареєстроване за Хмельницькою міською радою.

Як слідує зі змісту позовної заяви, саме чинна державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Хмельницькою міською радою становить перешкоди державі в особі Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької військової державної адміністрації) у здійсненні повноважень власника земельної ділянки водного фонду.

Статтею 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Отже, заявлена прокурором вимога про повернення земельної ділянки державі, як спосіб захисту порушеного права, має кореспондувати змісту права чи інтересу держави, за захистом якого звернувся прокурор, та характеру його порушення відповідачами.

Відповідно до п.5 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку.

Згідно ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

За приписами ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі водного фонду.

Статтею 4 Водного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.58 ЗК України, визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Отже, землі зайняті водними об`єктами та гідротехнічними спорудами належать до земель водного фонду.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (ст.85 Водного кодексу України).

Частиною 1 ст.59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Матеріалами справи стверджується, що 10.04.2025р. за Хмельницькою міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089 загальною площею 15,6733 га з цільовим призначенням для експлуатації та догляду за водними об`єктами (номер запису про право власності 3123115568250).

Підставою державної реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку водного фонду у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-IV від 06.09.2012.

Пунктом 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор вказує, що на спірній земельній ділянці водного фонду розташований об`єкт нерухомого майна державної власності - гідротехнічні споруди ставу с.Іванківці Хмельницького району Хмельницької області, інвентарний номер 0022, реєстраційний номер, що виключає можливість переходу спірної земельної ділянки з державної власності в комунальну на підставі вказаного Закону.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту "а" пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" здійснюється в порядку, встановленому законом (пункт 9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності").

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №622 від 26.10.2006р., створено комісію з приймання передачі гідротехнічних споруд, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Олешинське", створеного в процесі приватизації, зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс державного підприємства "Укрриба".

Відповідно до додатку №1 до Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які під час приватизації не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Олешинське" та передаються на баланс державному підприємству "Укрриба" від 22.12.2006р., передано гідротехнічні споруди ставка с. Іванківці за інвентарним номером №0022.

Зазначенні гідроспоруди перебували до 13.09.2023р. на балансі ДП "Укрриба" та на підставі наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України №338 від 13.09.2023р. "Про приймання-передачу державного майна" з балансу ДП "Укрриба" передано на баланс ДП "Айфіщ".

Відповідно до інформації ДП "АйФіш" від 08.11.2023р. №08-04/01 гідротехнічні споруди ставу с. Іванківці інв. № 22 входять до складу двох рибогосподарських технологічних водойм під назвою став №1 та став №2. Дані стави - руслові та заповнені водою. Став №1 (49.480852, 26.931270) орієнтовно площею - 7,6 га. До складу ставу №1 входять гідротехнічні споруди: контурна дамба, водовипуск. Став №2 (49.485428, 26.933651) орієнтовно площею - 15,6 га., до складу якого входять: контурна дамба, водовипуск.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 186 ЦК України).

За умовою ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Визначення гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди), наведене у ч.1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", а саме: це об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до "ДСТУ 3517:2024 Гідрологія суходолу. Терміни та визначення основних понять" гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з додатком А до "ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення." гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №252 від 19.12.1995, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002, визначено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2025 у справі №904/4633/23 виснував, що незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що в межах спірної ділянки водного фонду знаходиться водний об`єкт став с.Іванківці.

Суд враховує, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт. Аналогічна за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 903/906/16.

Гідроспоруди ставка с.Іванківці складаються з двох рибогосподарських технологічних водойм під назвою став №1 та став №2. Дані стави - руслові та заповнені водою. Став №1 (49.480852, 26.931270) орієнтовно площею - 7,6 га. До складу ставу №1 входять гідротехнічні споруди: контурна дамба, водовипуск. Став №2 (49.485428, 26.933651) орієнтовно площею - 15,6 га., до складу якого входять: контурна дамба, водовипуск.

За таких обставин, з огляду на перебування на даній ділянці гідротехнічних споруд державної власності, така ділянка належить до державної власності. Держава, як власник гідроспоруд ставу с.Іванківці, наділена повноваженнями щодо володіння, користування, та розпорядження земельною ділянкою водного фонду та водним об`єктом - ставом с.Іванківці, що функціонує за допомогою таких гідротехнічних споруд.

Отже, враховуючи належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, зважаючи на підпункт "а" п. 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Хмельницька міська рада неправомірно зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089.

Відповідно до ч.3 ст.59 ЗК України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Вимога про зобов`язання Хмельницької міської ради повернути спірну земельну ділянку у власність держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) підлягає задоволенню.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, порушення інтересів держави та прав позивача відповідачем, а відтак - наявність підстав для судового захисту права позивача шляхом витребуванням у Хмельницької міської ради на користь держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) земельну ділянку водного фонду площею 15,6733 га., цільове призначення для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у Хмельницької міської ради ( код ЄДРПОУ 33332218) на користь держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницької районної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 21318806) земельну ділянку водного фонду площею 15,6733 га., цільове призначення для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 6825089300:03:006:0089 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3123115568250).

Стягнути з Хмельницької міської ради (29005, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 3, код 33332218) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3, ідентифікаційний код 02911102) 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано протягом 10 робочих днів - 18.06.2026р.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк