Рішення № 138821035, 29.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 11/Б-5022/1330/2011(921/318/26)

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом: Спілки власників земельних і майнових паїв "Крижі"

до відповідача: Кременецької міської ради

про визнання права власності на нерухоме майно

за участі представника позивача: Брикса А.О., ліквідатор

в межах справи №11/Б-5022/1330/2011 про банкрутство Спілки власників земельних і майнових паїв "Крижі", ЄДРПОУ 03782799

Суть справи.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Спілки власників земельних і майнових паїв "Крижі" до Кременецької міської ради про визнання право власності.

Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні ліквідатором, позивач посилається на відмову органу місцевого самоврядування та Кременецького районного бюро технічної інвентаризації стосовно реєстрації права власності банкрута на спірне нерухоме майно - телятник 1973 року побудови.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, довідки про доставку електронних листів (судових рішень) Кременецькій міській раді знаходяться у матеріалах справи.

З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судові засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Справа розглядалась з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №11/Б-5022/1330/2011 про банкрутство СВМЗП "Крижі".

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 17 січня 2014 року боржника СВМЗП "Крижі" (ЄДРПОУ 03782799), визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2020 ліквідатором СВМЗП "Крижі" призначено арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1499 від 15.07.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

З наведених вище фактичних обставин та процесуальних норм, зазначений спір розглядається господарським судом в межах справи №11/Б-5022/1330/2011 про банкрутство СВЗМП "Крижі".

Так, судом встановлено, що Спілка власників земельних і майнових паїв "Крижі" створена рішенням, що оформлене протоколом загальних звітно-виборних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства "Крижі" №2 від 15.02.1997 на базі колишнього КСГП "Крижі", що підтверджується архівною довідкою Кременецької районної адміністрації №207 від 29.03.2004.

Рішенням загальних зборів працюючих членів СВЗМП "Крижі" №1 від 24.03.2001 затверджено Статут реформованого підприємства, План розподілу та структуру пайового фонду майна по СВЗМП "Крижі" Кременецького району Тернопільської області.

Також, вищевказаним протоколом утворено резервний фонд із майна, що не використовується, у розмірі 10% від майнового фонду спілки, до складу якого, серед іншого, включено телятник 1973 року побудови.

В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Крижівської сільської ради №34 від 19.10.2020 "Про встановлення адреси місцезнаходження нерухомого майна", зазначеному об`єкту нерухомості (телятник 1973 р.п.) встановлено адресу місцезнаходження: с. Крижі, вул. Підмурного, 97.

Як зазначає позивач, нерухоме майно КСГП "Крижі", що при реорганізації СВЗМП "Крижі" віднесено до Резервного фонду та Переліку майна, призначеного для погашення боргу перед організаціями і оплаті праці, тобто, не включене до пайового фонду, є об`єктом права власності банкрута - Спілки власників земельних та майнових паїв "Крижі" (ЄДРПОУ 03782799).

З метою проведення державної реєстрації речового права та у зв`язку із відсутністю в будь-яких правовстановлюючих документів на зазначене майно, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ліквідатор банкрута звернувся до Кременецької міської ради та Кременецького районного бюро технічної інвентаризації стосовно реєстрації права власності банкрута на спірне нерухоме майно (телятник 1973 р.п.) розташоване за адресою: Тернопільська область Кременецький район, с. Крижі, вул. Підмурного, 97, та внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, органом місцевого самоврядування у задоволенні заявленого клопотання арбітражним керуючим відмовлено.

Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства до суду із відповідним позовом.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в статті 16 ЦК України, зокрема, шляхом визнання права.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. За статтею 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів право домагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Статтею 41 ч. 1, ч. 4 Конституції України передбачено: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Право приватної власності є непорушним".

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі зазначеної норми Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передбачений статтею 392 Цивільного кодексу України спосіб захисту має на меті підтвердження наявного в позивача права власності, а не виникнення в нього такого права внаслідок ухвалення судового рішення.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд неодноразово (зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18) звертав увагу на те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

При цьому відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. Тому суд при вирішенні спору про право власності повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося вище Спілка власників земельних і майнових паїв "Крижі" створена на базі колишнього КСГП "Крижі".

Положення стосовно колективних сільськогосподарських підприємств регулює Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 року №2114 - ХІІ, із змінами.

За вказівками статті 1 Закону №2114-ХІІ, колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

За приписами статей 7, 9 зазначеного Закону, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Частинами 1, 6, 7 статті 31 названого Закону встановлено, що ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. У разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Тотожні за змістом вказівки мстяться у ст.24 Закону України "Про власність" №697-ХІІ від 07.02.1991, який діяв на час проведення розпаювання і втратив чинність на підставі Закону №997-У від 27.04.2007 та ч.1 ст.20 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію» №469/97-ВР від 17.07.1997. Зокрема, об`єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові кошти та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Кожен член кооперативу (колгоспу) має право на частку доходу, одержану на його пай. У майні, що належить кооперативу (колгоспу), визначаються частки членів цього кооперативу (колгоспу). В разі добровільного виходу з кооперативу (колгоспу) громадянин має право на виділення належної йому частки в майні кооперативу (колгоспу) в натурі, грошах або цінних паперах. При ліквідації кооперативу (колгоспу) майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу (колгоспу) (ч.1, 2, 3 ст.24 Закону України "Про власність").

10.08.2010 державним реєстратором Кременецької районної державної адміністрації внесено запис №16401050013000186 про проведення державної реєстрації змін до установчих документів на підставі Рішення зборів учасників Спілки власників земельних і майнових паїв "Крижі" (Протокол від 17.06.2010).

Так, згідно пунктів 1.1 та 1.2. нової редакції Статуту спілки, банкрут є добровільним об`єднанням громадян та юридичних осіб, створеним за рішенням засновників та здійснює свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про власність", земельного законодавства та інших законодавчих актів України.

Спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, штамп із своїм найменуванням.

Розділом 10 Статуту визначено, що у випадку банкрутства та припинення діяльності Спілки за рішенням господарського суду, грошові кошти, що належать Спілці, включаючи виручку від розпродажу її майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов`язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розприділяються між учасниками спілки пропорційно їх часткам у Статутному фонді.

Претензії кредиторів задовольняються із майна Спілки. При цьому, в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетом і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдала шкоди Спілка, що ліквідується.

Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно телятник 1973 року побудови, загальною площею 789,5 кв. м, що знаходиться за адресою: с. Крижі, вул. Підмурного, 97, с. Крижі, Кременецького району, Тернопільської області увійшло до резервного фонду, який утворений із майна, що не використовується, у розмірі 10% від майнового фонду спілки.

Кременецька міська рада повідомила листом №879/02-25 від 31.03.2026 ліквідатора СВЗМП "Крижі", що станом на дату розгляду звернення право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна за органом місцевого самоврядування не реєструвалося та не виготовлялися право встановлювальні документи на зазначене майно.

Також, Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації у листі №133 від 05.03.2026 зазначило, що згідно архівних матеріалів станом на 31.12.2012 право власності на нежитлову будівлю-телятник, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Крижі, вул. Підмурного буд. №97 в бюро не зареєстроване та інвентарна справа не обліковується.

Отже, станом на дату розгляду вказаного спору право власності на спірний об`єкти нерухомого майна ні за ким іншим не зареєстроване, заразом наявні у власника документи дають змоги беззаперечно підтвердити право власності на нерухоме майно, яке, вочевидь, належить спілці, що випливає , зокрема, із рішення загальних зборів №1 від 24.03.2001.

Згідно з ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

З огляду на викладене, нерухоме майно КСГП "Крижі", яке при реорганізації СВЗМП "Крижі" включено до резервного фонду спілки, не відноситься до пайового фонду, а відтак, є об`єктом права власності банкрута Спілки власників земельних і майнових паїв "Крижі" (с. Крижі, Кременецького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 03782799) та підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута та реалізації у відповідності до вимог КУзПБ.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладених обставин, позов є обґрунтованим, доведеним належними доказами, і підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності за Спілкою власників земельних і майнових паїв "Крижі" (с. Крижі, Кременецького району, Тернопільської області, ЄДРПОУ 03782799) на об`єкт нерухомого майна - телятник, 1973 року побудови, загальною площею 789,5 кв. м, що знаходиться за адресою: с. Крижі, вул. Підмурного, 97, с. Крижі, Кременецького району, Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 07.08.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко