Рішення № 138820989, 07.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/666/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний Буг"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетсервіс"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 220 159,56 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Рівненської області 21.05.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний Буг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 1220159,56 грн.

Рішенням суду від 24.07.2026 позов задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний Буг" 1 211 200 грн 00 коп основного боргу, 8 959 грн 56 грн пені та 14 641 грн 92 коп судового збору.

28.07.206 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою суду від 29.07.2026 прийнято заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/666/26 та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи.

29.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21960,00 грн представником позивача надано копії: договору № 1/НП про надання підприємству правової допомоги від 01.01.2021; додаткової угоди № 5 від 31.12.2021; додаткової угоди № 6 від 31.12.2022; додаткової угоди № 7 від 31.12.2023; додаткової угоди № 8 від 29.04.2025; протокол доручення № 178 від 20.05.2026; ордеру серії ВС № 1458859 від 21.05.2026; свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю № 1726 від 11.08.2010; акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 611 від 31.05.2026; звіту до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 611 від 31.05.2026 відповідно до протоколу доручення № 178 від 20.05.2026; рахунку на оплату № 542 від 31.05.2026; акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 723 від 30.06.2026; звіту до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 723 від 30.06.2026 відповідно до протоколу доручення № 178 від 20.05.2026; рахунку на оплату № 630 від 30.06.2026.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, Приватне підприємство "Західний Буг" (довіритель) звернулося до Адвокатського об`єднання "Галицька правнича група" (адвокатська фірма), про що було укладено відповідний договір № 1/НП про надання підприємству правової допомоги від 01.01.2021 (договір).

У даній справі інтереси позивача представляв адвокат Боровець Микола Степанович.

Відповідно до п. 1.1 договору довіритель доручає, а адвокатська фірма бере на себе зобов?язання надавати необхідну довірителю правову доломогу для забезпечення його власної господарської діяльності, в тому числі, надавати йому усні, письмові консультації та роз?яснення з юридичних питань в усіх галузях правовідносин, надавати усні та письмові довідки щодо застосування законодавства України, в інтересах довірителя виготовляти, підписувати, подавати, отримувати будь-які юридичні та процесуальні документи визначені чинним законодавством України, виготовляти проекти господарських та цивільно-правих договорів, здійснювати представницькі повноваження в інтересах довірителя в усіх судах судової системи України, органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, захищати права та законні інтереси довірителя перед третіми особами, у тому числі - без вийнятку, перед усіма державними органами незалежно від підпорядкування та відомчої належності, перед органами місцевого самоврядування, правоохоронними, контролюючими та фінансовими органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підпорядкування та форми власності, перед фізичними особами, надавати довірителю інші види правової допомоги не забороненої чинним законодавством України. З метою забезпечення надання адвокатською фірмою правової допомоги довірителю у повному об?ємі цим договором не передбачено будь-яких обмежень прав адвокатів адвокатської фірми.

Довіритель зобов?язується своєчасно приймати та оплачувати вартість правової допомоги, що надається йому згідно умов цього договору, а також добросовісно виконувати всі інші зобов?язання по договору в обсязі, в строки та терміни, що встановлені цим договором (п. 1.2 договору).

Адвокатська фірма бере на себе зобов?язання надавати правову допомогу згідно умов цього договору у різних галузях правових відносин (справи загальні) на підставі заявок довірителя та/або на підставі протоколів доручення у справах щодо представництва інтересів довірителя у судах судової системи України (справи судові). Протоколи доручення стають невід?ємною частиною цього договору з моменту їх погодження та підписання обома сторонами. У протоколах доручення сторони узгоджують предмет доручення довірителя на представництво у судах судової системи України, а також інші умови доручення на представництво. Адвокатська фірма розробляє та реалізує юридичну стратегію і тактику здійснення представника довірителя, захисту його прав та інтересів, керуючись при цьому положеннями чинного законодавства України, Правилами адвокатської етики, умовами даного договору, протоколами доручення та власним досвідом. (п.п. 2.1, 2.2 договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 7 від 31.12.2023).

Своєчасна підготовка та надання довірителю акта виконаних робіт, надалі у цьому договорі окремо - "акт", покладається на адвокатську фірму (п. 4.1 договору).

Сторони домовилися, що винагорода за надану правову допомогу довірителю протягом 1 (одного) календарного місяця сплачується довірителем за фактично виконану роботу, з розрахунку: 720,00 грн, у т. ч. ПДВ - за 1 (одну) годину роботи не пов`язаної із судовими справами - "справи загальні"; 1080,00 грн, у т. ч. ПДВ - за 1 (одну) годину позовної роботи та представництва у судових проваджень - "справи судові". Фіксована розмір винагороди за виконану роботу за визначений період визначається та погоджується сторонами у актах виконаних робіт (п. 5.1 договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 7 від 31.12.2023).

Підставою для сплати винагороди, накладних витрат (фактичних видатків) та інших платежів за договором є рахунок на оплату, що готується та передається довірителю адвокатською фірмою (п. 5.7 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2027 (п.11.1 з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 7 від 31.12.2023).

20.05.2026 між сторонами був підписаний протокол доручення № 178, на підставі якого довіритель доручив, а адвокатська фірма прийняла до виконання доручення про ведення судової справи у всіх судових органах та інстанціях, в т.ч. і в Господарському суді Рівненської області по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний Буг" до Товарства з обмеженою відповідальністю "Маркетсервіс" про стягнення боргу та неустойки по договору про надання послуг № 84/АХЛ від 13.11.2025, з усіма правами та обов`язками, які визначені цим договором та передбачені чинним законодавством, в т. ч. і процесуальним законодавством для представника, у тому числі (але не виключно), з правом виготовлення, підписання та подання до суду позовної заяви/відзиву, апеляційної скарги/відзиву, касаційної скарги/відзиву, мирової угоди тощо.

Відповідно до актів здачі - приймання робіт (надання послуг) № 611 від 31.05.2026 та № 723 від 30.06.2026, скріплених між сторонами електронними печатками, виконавцем були надані, а замовником прийняті послуги на загальну суму 21960,00 грн.

Адвокатської фірмою виставлено довірителю рахунки на оплату № 542 від 31.05.2026 та № 630 від 30.06.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Матеріалами справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, які є доведеними належним чином, складають 21960,00 грн.

Суд враховує, що хоча в матеріалах справи відсутні докази оплати 21960,00 грн за вказаним договором, однак Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19 зазначив, що за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст.126 ГПК).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12) ч. 3 ст. 2 ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, прийнятій Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В поданих запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення представник відповідача зазначає, що до закінчення судових дебатів у даній справі позивачем не подано письмових доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, та не подано заяву про неможливість подання доказів на підтвердження розміру понесених витрат на послуги адвоката до закінчення судових дебатів, про подання таких доказів після ухвалення судового рішення, термін (строк) подання ним таких доказів.

Однак, враховуючи, що в позовній заяві вказано, що документальне підтвердження судових витрат позивачем буде надано з врахуванням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає, що представником позивача дотримано передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк подання доказів понесених судових витрат, які подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, представником відповідача не доведено в поданих запереченнях неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 21960,00 грн.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. ст. 77-79 ГПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 21960,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетсервіс" (34000, Рівненська обл., Вараський р-н., смт. Зарічне, вул. Аерофлотська, буд. 2Б, оф. 1, код ЄДРПОУ 44117680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний Буг" (80250, Львівська обл., Шептицький р-н., с. Павлів, пр. Юності, буд. 39, код ЄДРПОУ 32478033) 21960 (двадцять одну тисячу дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.І.Мовчун