Рішення № 138820736, 21.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2026 р. м. Київ

Справа № 911/2269/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, Північного офісу Держаудитслужби, Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз», Броварського ліцею №8 Броварської міської ради Броварського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним договору, стягнення 149230грн, зобов`язання повернути нерухоме майно, за участі представників від:

прокурора Буковчаник Є.І. (посвідчення №082971);

позивача 1 не з`явилися;

позивача 2 не з`явилися;

позивача 3 не з`явилися;

відповідача 1 не з`явилися;

відповідача 2 не з`явилися;

третьої особи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі позивач 1, Броварська МР), Північного офісу Держаудитслужби (далі позивач 2, Держаудитслужба), Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі позивач 3, Управління освіти і науки) до Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз» (далі відповідач 1, ТОВ «В2В Солюшнз»), Броварського ліцею №8 Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі відповідач 2, Броварський ліцей №8) та просить суд:

- визнати недійсним договір про поставку товару від 07.12.2020 № 153, укладений між Броварським ліцеєм №8 та ТОВ «В2В Солюшнз» (далі спірний/оспорюваний договір);

- стягнути з ТОВ «В2В Солюшнз» на користь Броварського ліцею №8 кошти у сумі 149230 грн, а з Броварського ліцею №8 одержані ним за рішенням суду 149 230грн стягнути в дохід держави.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що укладення спірного договору є наслідком антиконкуретних узгоджених дій учасників публічних торгів ТОВ «В2В Солюшнз» та ФОП Погорєлова Є.П., що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки замовник був змушений обрати найкращу цінову пропозицію, яка склалась не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки. Оскільки на підставі спірного правочину сплачено 149 230грн, прокурор просить повернути їх на користь відповідача 2, а з відповідача 2 стягнути в дохід держави відповідні кошти (т.1 а.с.1-56).

Необхідність подання позову в інтересах держави мотивована прокурором не вжиттям заходів після повідомлення прокурора про виявлені порушення: позивачем 1, що представляє відповідну територіальну громаду, який є засновником та власником Броварського ліцею №8, виділяє кошти з місцевого бюджету розпорядникам нижчого рівня; позивачем 2, що здійснює захист інтересів держави у сфері публічних закупівель та контроль за використанням бюджетних коштів у спірних правовідносинах; позивачем 3 - як органом управління Броварського ліцею №8 та головним розпорядником бюджетних коштів для його діяльності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 (суддя Горбасенко П.В.): відкрито провадження у справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.10.2024 о 10:45; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі третя особа; Південне МТВ АМКУ); встановлено строки: відповідачам - для подання відзиву на позов, а третій особі пояснень; витребувано у Броварської МР, Управління освіти і науки та Броварського ліцею №8 відомості щодо джерел фінансування спірного договору №153 від 07.12.2020, встановлення бюджетних призначень та виділення бюджетних асигнувань щодо його укладення та оплати, через надання належним чином засвідчених копій підтверджуючих документів (рішень, наказів, розпоряджень тощо), а також річний план закупівель на 2020 рік та зміни до нього із додатками; реєстри бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на 2020 рік; бюджетні запити, листи, обґрунтування до них щодо виділення фінансування на закупівлю товару за спірним договором (№ 153 від 07.12.2020); витребувано у Південного МТВ АМКУ належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття Адміністративною колегією Південного МТВ АМКУ рішення № 65/41-р/ку від 14.09.2023 у справі № 09-10/2023 (т.2 а.с.97-103).

Відповідна ухвала, як вбачається з довідок про доставку електронного листа, отримана: прокурором, позивачами 1, 2, 3, третьою особою 17.09.2024 о 18:11 (т.2 а.с.125-128, 131). Відповідачам, які не зареєстрували власні електронні кабінети в системі «Електронний суд», вказана ухвала направлена рекомендованими поштовими відправленнями (т.2 а.с.124).

Позивач 1 Броварська МР подала клопотання про проведення підготовчого засідання без її представника (т.2 а.с.132).

17.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача 2 надійшло клопотання до якого долучені пояснення щодо позову, у яких Держаудитслужба повідомляє про те, що до її повноважень віднесений моніторинг публічних закупівель у порядку, встановленому законом, при цьому, моніторинг щодо процедури закупівлі UA-2020-11-05-007426-с не проводився (т.2 а.с.134-143).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2024 відкладено підготовче засідання на 08.11.2024 о 11:00 (т.2 а.с.174-176).

Від відповідача 2 - Броварського ліцею №8 з порушенням строку, встановленого судом, 21.10.2024 надійшов відзив на позов, у якому відповідач 2 просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що (т.3 а.с.1-26):

- спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить інтересам держави та суспільства, такий договір виконаний сторонами у повному обсязі та належним чином;

- на момент проведення державної закупівлі були відсутні підстави для відмови в участі у процедурі закупівлі, визначені статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі», а, отже, прийнято правомірне рішення про визначення переможця, що оформлене протоколом від 25.11.2020;

- моніторинг закупівель проводить Держаудитслужба, яка у спірних правовідносинах такої дії не вчиняла, що додатково свідчить про дотримання проведення процедури закупівель між замовником та учасником (переможцем), яка в подальшому не оскаржувалась;

- прокурор не зазначив протиправні наслідки укладення спірного договору для держави та суспільства, не підтвердив факт завдання збитків державі чи наявність інших негативних результатів, які б посягали на державні інтереси; бюджетні кошти, використанні для виконання договору, закладені в бюджетній програмі на 2020 рік і використані за призначенням;

- оспорюваний договір відповідає вимогам чинного законодавства щодо договірних відносин;

- прокурор обрано непередбачений чинним законодавством спосіб захисту;

- застосування наслідків недійсності правочину передбачає не лише повернення відповідачем 1 Броварському ліцею №8 коштів у сумі 149 230грн, сплачених на виконання умов договору, а й повернення Броварським ліцеєм №8 отриманого за договором товару, що свідчить про обрання прокурором неправильного способу захисту, оскільки під реституцією розуміється повернення сторін недійсного договору до попереднього стану;

- повернення отриманого за спірним договором обладнання зашкодить нормальному функціонуванню навчального процесу;

- Броварську МР не є суб`єктом порушених прав чи інтересів, так як спірним договором не завдано збитків, а інтереси позивача 1 полягали у забезпеченні належним обладнанням для освітнього процесу територіальної громади;

- Управління освіти і науки - це орган, який здійснює контроль саме за належним навчальним процесом у закладах освіти, однак у спірних правовідносинах отримана продукція за оспорюваним договором задовольняє та забезпечує належні умови освітнього процесу у Броварському ліцеї №8, тому оспорюваний договір не є таким, що порушує інтереси держави в особі Управління освіти та науки;

- залучення Держаудитслужби є безпідставним, оскільки основним завданням цього органу є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, однак, бюджетні кошти за оспорюваним договором використані відповідачем 2 ефективно та результативно, за цільовим призначенням.

Крім того, 28.10.2024 від відповідача 2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про поновлення строків на подання відзиву, у якій відповідач 2 посилається на неможливість подати відзив у строк, встановлений судом, через значний об`єм поданих матеріалів, які надані не у повному обсязі (т.3 а.с.172-173).

Позивач 1 Броварська МР та позивач 2 - Держаудитслужба подали клопотання про розгляд справи без участі їх представників (т.3 а.с.185-187).

У відповіді на відзив (т.3 а.с.199-203), яка надійшла до суду 08.11.2024 (сформовано в системі «Електронний суд» 07.11.2024), в спростування заперечень, наведених відповідачем 2, прокурор посилається на те, що:

- Броварська МР як засновник та державний орган, який здійснює фінансування Броварського ліцею №8 (на підставі рішення), а Управління освіти і науки як орган управління та головний розпорядник коштів є належними суб`єктами владних повноважень у спірних правовідносинах;

- ліцей є комунальним закладом та не здійснює владних управлінських функцій, а фінансування за договором здійснювалось за кошти субвенцій з державного бюджету;

- позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним є ефективним способом захисту цивільних прав, оскільки поєднана з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину;

- спірний договір підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності вимогам ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК України, а саме у зв`язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2024: поновлено Броварському ліцею №8 пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та долучено відзив разом із доданими до нього документами до матеріалів справи; встановлено Броварській МР, Управлінню освіти і науки та Південному МТВ АМКУ додатковий строк для подання суду документів, витребуваних ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 до 29.11.2024, повторно витребувано у Броварської МР, Управління освіти і науки та Південного МТВ АМКУ докази, що витребувані ухвалою від 17.09.2024; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 29.11.2024 о 11:00 (т.3 а.с.224-229).

18.11.2024 відповідач 2 подав заперечення (т.4 а.с.1-10), у яких, в спростування тверджень прокурора, вказує, що:

- прокурор не довів наявність у відповідача 1 умислу на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, при цьому мету спірного договору досягнуто без заподіяння шкоди інтересам держави і суспільства;

- у спірних правовідносинах інтереси держави співпадають з інтересами відповідача 2, такий договір укладено для забезпечення освітнього процесу у навчальному закладі, що відповідає потребам громади;

- у позовній заяві заявлено вимогу про визнання двостороннього правочину недійсним та повернення грошових коштів відповідачем 1 відповідачу 2, однак не ставиться питання щодо повернення відповідачу 1 отриманого відповідачем 2 майна за спірним договором;

- відповідач 1 притягнутий до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства у вигляді накладення штрафу у розмірі 22 446грн, тому стягнення з нього отриманих грошових коштів за спірним договором, обґрунтовуючи саме порушенням антимонопольного законодавства, нівелюється принцип, який полягає в тому, що особа не може бути притягнути двічі за одне й те саме правопорушення.

26.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі №922/3456/23 з посиланням на подібність правовідносин у справах (т.4 а.с.25-26). Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 26.11.2024 та зареєстровано за вх.№9344 (т.4 а.с.28-29).

27.11.2024 від Броварської МР надійшло клопотання про виконання вимог ухвал суду з наданням витребуваних судом документів (т.4 а.с.35-36).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2024 судом: встановлено Південному МТВ АМКУ додатковий строк для подання до суду документів, витребуваних ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2024; повторно витребувано у Південного МТВ АМКУ належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття Адміністративною колегією Південного МТВ АМКУ рішення № 65/41-р/ку від 14.09.2023 у справі № 09-10/2023; відкладено підготовче засідання на 20.12.2024 о 10:15 (т.4 а.с.113-116).

19.12.2024 від Південного МТВ АМКУ через систему «Електронний суд» надійшли пояснення (вх.№14544/24 від 19.12.2024), у яких третя особа просить задовольнити заявлений позов, посилаючись на те, що (т.4 а.с.133-136):

- рішення № 65/41-р/к є законним та відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» обов`язковим до виконання та відповідачем 1 не оскаржено;

- зазначене рішення є єдиним належним доказом порушення антимонопольного законодавства, який не потребує додаткової перевірки.

19.12.2024 від Південного МТВ АМКУ через систему «Електронний суд» надійшло пояснення аналогічного змісту (вх.№14560/24; т.4 а.с.145-148), у якому третя особа просить залишити раніше надане нею пояснення (вх.№14544/24 від 19.12.2024) без розгляду.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 20.12.2024: залишено без розгляду клопотання Броварського ліцею №8 про зупинення провадження у справі (т.4 а.с.172); залишено без розгляду пояснення Південного МТВ АМКУ б/н від 19.12.2024 (вх.№14544/24 від 19.12.2024) (т.4 а.с.173); зупинено провадження у справі №911/2269/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 (т.4 а.с.174-176).

16.01.2026 до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача 2 про поновлення провадження у справі (т.4 а.с.202-205).

Вказане клопотання мотивовано завершенням розгляду в касаційному порядку справи №922/3456/23. Крім того, у відповідному клопотанні відповідач 2 навів додаткові пояснення, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.12.2025 у такій справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2026 поновлено провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання на 13.02.2026 о 10:15 (т.4 а.с.215-216).

06.02.2026 та 25.02.2026 позивачем 2 Держаудитслужбою подано клопотання про розгляд справи без участі її представника (т.4 а.с.227-228; т.5 а.с.27-28).

09.02.2026 від позивача 3 - Управління освіти і науки надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника (т.4 а.с.235-237).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2026 о 10:00 (т.5 а.с.13-14).

24.02.2026 від позивача 1 Броварської МР надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника (т.5 а.с.25).

27.02.2026 розгляд справи не відбувся, враховуючи відрахування зі штату Господарського суду Київської області судді Горбасенка П.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області від 02.03.2026 №22-АР призначено повторний автоматизований розподіл справи (т.5 а.с.37).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 справа передана судді Ейвазовій А.Р. (т.5 а.с.38).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2026: прийнято справу до свого провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2026 о 14:00; роз`яснено відповідачу 1 про його обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (т.5 а.с.40-45).

Зазначена ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 06.03.2026 о 22:34 прокурору, позивачу 1, відповідачу 2; 06.03.2026 о 22:30 - позивачам 2,3; 06.03.2026 о 22:35 третій особі (т.5 а.с.47-52).

Відповідач 1 ТОВ «В2В Солюшнз», в порушення вимог ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується відповіддю від 04.03.2026 №31907581 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС (т.5 а.с.39).

Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копія ухвали від 06.03.2026 направлена відповідачу 1 рекомендованим поштовим відправленням №R067119760647 (т.5 а.с.65-67), яке повернуто без довідки щодо причин повернення (т.5 а.с.80-84); інформація з офіційного сайту «Укрпошти» свідчить про те, що відповідне поштове відправлення 28.03.2026 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (т.5 а.с.86-87). При цьому, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача 1, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.04.2026 (т.5 а.с.85); іншої адреси відповідач 1 суду не повідомив.

23.03.2026 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №910/20111/23 з посиланням на подібність правовідносин у справах (т.5 а.с.59-62).

Ухвалою від 25.03.2026, що занесена до протоколу судового засідання, зобов`язано прокурора направити копію заяви про зупинення провадження іншим учасникам процесу, а судове засідання відкладено на 17.04.2026 о 12:00 (т.5 а.с.69-70).

Судом зобов`язано прокурора надати докази направлення заяви про зупинення провадження у справі іншим учасникам справи, для реалізації ним права висловити свою думку щодо поданої прокурором заяви.

Судове засідання відкладено на підставі ч.1 ст.216 ГПК України, оскільки судом зобов`язано прокурора направити подану ним заяву іншим учасникам справи, з метою надання права висловитись іншими учасниками справи щодо такої заяви, а також враховуючи неявку відповідача 1 та відсутність доказів щодо вручення такій особі ухвали від 06.03.2026 на момент проведення засідання.

Про відкладення розгляду справи на 17.04.2026 о 12:00 позивачів, відповідачів та третю особу повідомлено ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2026 (т.5 а.с.72-73), яка доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 25.03.2026 о 16:39 позивачам 1, 3; 25.03.2026 о 16:43 позивачу 2; 25.03.2026 о 16:45 відповідачу 2 та третій особі (т.5 а.с.75-79).

Копія ухвали від 25.03.2026 направлена відповідачу 1 рекомендованим поштовим відправленням №R067130663343, яке повернуто без довідки щодо причин повернення (т.5 а.с.88-91). Між тим, інформація з офіційного сайту «Укрпошти» свідчить про те, що відповідне поштове відправлення 03.04.2026 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (т.5 а.с.92-93).

На виконання вимог ухвали суду від 25.03.2026, що занесена до протоколу судового засідання, прокурор 08.04.2026 через систему «Електронний суд» подав докази направлення учасникам справи заяви про зупинення провадження у справі (т.5 а.с.94-102).

14.04.2026 через систему «Електронний суд» прокурором подано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість прокурора в іншому судовому процесі (т.5 а.с.103). На підтвердження обставин, викладених у клопотанні, прокурор надав судову повістку щодо виклику в судове засідання прокурора як позивача у справі №367/2868/18, що розглядається Ірпінським міським судом Київської області 17.04.2026 о 12:45 (т.5 а.с.108).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2026 відкладено судове засідання на 04.05.2026 о 16:00 (т.5 а.с.116-117).

Зазначена ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 17.04.2026 о 20:54 прокурору та третій особі; 17.04.2026 о 21:00 позивачу 1,2 та відповідачу 2; 17.04.2026 о 20:58 позивачу 3 (т.5 а.с.119-124).

Копія ухвали від 17.04.2026 направлена відповідачу 1 рекомендованим поштовим відправленням №R067150808542, яке повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній» (т.5 а.с.162-166); адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення відповідає адресі відповідача 1, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 15.04.2026, так і станом на 11.05.2026 (т.5 а.с.85, 167).

01.05.2026 від прокурора через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору (т.5 а.с.125-127).

Ухвалами від 04.05.2026, які занесені до протоколу судового засідання, судом: за клопотанням прокурора залишено подане ним клопотання про зупинення провадження у справі без розгляду; відмовлено у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду; на підставі ч.1 ст.216 ГПК України; відкладено судове засідання на 21.05.2026 о 12:20 (т.5 а.с.135-136).

Відмовляючи у задоволенні поданого прокурором клопотання, суд виходив з положень п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, за змістом якої суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Між тим, таке клопотання прокурором подано на стадії розгляду справи по суті, де зупинення з відповідних підстав не дозволяється.

Про відкладення розгляду справи на 21.05.2026 о 12:20 та визнання явки учасників справи обов`язковою позивачів, відповідачів та третю особу повідомлено ухвалою Господарського суду Київської області від 04.05.2026 (т.5 а.с.138-139), яка доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 04.05.2026 о 20:31 позивачу 1 та 3, відповідачу 2 та третій особі; 04.05.2026 о 20:40 позивачу 2 (т.5 а.с.141-145).

Копія ухвали від 04.05.2026 направлена відповідачу 1 рекомендованим поштовим відправленням №R067163512367.

У судовому засіданні 21.05.2026 прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити; представник відповідача 1 не з`явився і про причини неявки представника суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав; позивачі та відповідач 2 просили розглядати справу без участі їх представників.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

Згідно рішення уповноваженої особи, яке прийняте у формі протоколу №5 від 05.11.2020, Броварським навчально-виховним комплексом Броварської міської ради Київської області вирішено провести відкриті торги щодо закупівлі інтерактивних панелей у кількості 2шт (т.1 а.с.131). В подальшому опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-05-007426-c (т.1 а.с.57-58).

Відповідно до звіту від 07.12.2020 про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-11-05-007426-c визначено переможця, з яким укладено договір ТОВ «В2В Солюшнз». Участь у закупівлях приймали два учасники: ТОВ «В2В Солюшнз» та ФОП Погорєлов Євген Павлович (т.1 а.с.59-61; 134).

За результатами проведення відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-05-007426-c) уповноваженою особою Броварського навчально-виховного комплексу Броварської міської ради Київської області прийнято рішення, зафіксовано у протоколі №6 від 25.11.2020, про намір укласти з ТОВ «В2В Солюшнз» договір про закупівлю (т.1 а.с.130).

07.12.2020 між Броварським навчально-виховним комплексом Броварської міської ради Київської області (назва відповідача 2 до моменту прийняття Броварською міською радою Броварського району Київської області рішення від 28.07.2022 №779-30-08) (далі покупець) та ТОВ «В2В Солюшнз» (далі постачальник) укладено договір №153 про поставку товару у Броварський навчально-виховний комплекс Броварської міської ради Київської області (далі договір, т.1 а.с.142-145).

Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору: постачальник зобов`язується у 2020 році в порядку та на умовах, визначених договором, а також чинним законодавством України, поставити замовникові товари, зазначені в додатку №1 до договору та накладних, а замовник - прийняти і оплатити такі товари; найменування товару - код ДК 021:2015 32320000-2 Телевізійне й аудіовізуальне обладнання, відповідно до додатку №1 до цього договору; кількість, асортимент та ціна товару визначаються у додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Ціна договору становить 149 230грн, в т.ч. ПДВ - 24 871,67грн (п.3.1 договору).

В силу п.п.4.1,4.2 договору: розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення постачальником видаткової накладної на оплату товару (накладна) та після встановлення меблів в кабінетах; умови оплати - протягом 15 банківських днів після пред`явлення накладної або поставки товару; оплата товарів здійснюється на підставі документів, що підтверджують факт їх отримання та виконання.

Згідно п.п.5.1, 5.2 договору постачальник у строк 15 робочих днів з дня підписання договору постачає обладнання за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. М. Лагунової, 11-А.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно, а в частині здійснення розрахунків до повного їх виконання (п.10.1 договору).

На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «В2В Солюшнз» поставило, а Броварський ліцей №8 прийняло товар на загальну суму 149 230грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 10.12.2020 №ВН-006081 (т.1 а.с.151).

Броварський ліцей №8 зобов`язання з оплати переданого товару за вказаною видатковою накладною виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 11.12.2020 №980 на суму 149 230грн, а також випискою з рахунку, яка надана Держказначейською службою України в м. Києві (т.1 а.с.149; 152-153).

За результатами виконання умов договору Броварським навчально-виховним комплексом Броварської міської ради Київської області складено звіт від 04.01.2021 про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-05-007426-c (т.1 а.с.81-82).

Рішенням адміністративної колегії Південного МТВ АМКУ від 14.09.2023 №65/41-р/к у справі №09-10/2023 визнано, що ТОВ «В2В Солюшнз» та ФОП Погорєлов Євген Павлович вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Броварським навчально-виховним комплексом Броварської міської ради Київської області на закупівлю товарів «Телевізійне аудіовізуальне обладнання» - ДК 021:2015: 32320000-2 відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2020-11-05-007426-c та накладено на ТОВ «В2В Солюшнз» штраф у розмірі 22 446грн (п.п.17, 18 резолютивної частини) (т.1 а.с.181-252).

До таких висновків Південне МТВ АМКУ дійшло через те, що під час проведення публічних закупівель UA-2020-11-05-007426-c (за порядковим номером у рішенні - торги №9) між ТОВ «В2В Солюшнз» та ФОП Погорєлов Євген Павлович вчинені наступні антиконкурентні узгоджені дії: подання початкових тендерних пропозицій для участі в торгах №9 з одного авторизованого електронного майданчика; телефонне спілкування до, в період та після проведення торгів №9; господарські відносини, в тому числі в період проведення торгів №9; спільні властивості електронних файлів, поданих на торги №9; схожості, однакові помилки та інші спільні особливості в оформленні документів, поданих у складі тендерних пропозицій на торги №9; забезпечення перемоги ТОВ «В2В Солюшнз» завдяки «технічній» участі ФОП Погорєлова Є.П. у торгах №9 (т.1 а.с.231, зворот).

Південним МТВ АМКУ листом від 19.09.2023 за вих.№65-02/2008 направлено ТОВ «В2В Солюшнз» зазначене рішення, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням №0600046915418, яке повернуто за зворотною адресою відправнику з довідкою відділенням поштового зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.176-178).

Доказів оскарження рішення адміністративної колегії Південного МТВ АМКУ від 14.09.2023 №65/41-р/к справа №09-10/2023 суду не надано.

Предметом спору у даній справі є дійсність укладеного сторонами договору, як такого, що вчинений, як стверджує прокурор, з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також наявність у відповідача 1 обов`язку повернути в бюджет грошові кошти, отримані за оспорюваним правочином.

Під час дослідження питання наявності підстав для звернення з відповідним позовом прокурора судом взято до уваги наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Згідно ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як визначено ч.ч.3,4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент подання позову до суду): прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Рішенням від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Однак, установивши невідповідність Конституції України окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону, суд відтермінував втрату ними чинності. Так, відповідно до п.3 резолютивної частини вказаного рішення, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Також Конституційний Суд України в п.4 рішення, зазначив, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже, згадані положення станом на момент звернення прокурора із даним позовом до суду, є чинними та такими, що підлягають застосуванню судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі її уповноважених органів.

Відповідно до положень наведених норм, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу; розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 11.06.2024 у справі 925/1133/18 (п.71); 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (п.8.54); 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (п.8.37); 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що: захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор; прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (п.п.8.56, 8.57); 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (п.п.8.39, 8.40); 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.п.45, 47).

В силу ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора покладається обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює; у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 11.06.2024 у справі 925/1133/18 (п.77); 11.02.2020 у справі №922/614/19 (п.п.57, 58); 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, (п.8.18), 28.09.2022 у справі №483/448/20 (п.7.18); 15.01.2020 у справі №698/119/18 (п.п.26, 27).

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор вказував, що позов подано з метою захисту інтересів держави в особі Броварської МР, оскільки саме позивач 1, який є органом, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживає тривалий час ефективних заходів щодо відновлення права територіальної громади на повернення набутих коштів, які відповідач 1 мав повернути державі через порушення порядку укладення правочину, при цьому, позивач 3, який здійснює фінансовий контроль за діяльністю відповідача 2 заходів щодо усунення виявлених порушень не вчинив. Також, прокурор стверджує, що органом, який наділений функціями державного фінансового контролю та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів - є Держаудитслужба, яка також не вчиняла заходів з повернення безпідставно набутих відповідачем 1 коштів.

Відповідно до ст.ст.7, 140 Конституції України: в Україні: визнається і гарантується місцеве самоврядування; місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст.181 Закону №280/97-ВР).

Згідно ч.5 ст.16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 1 ст.60 Закону №280/97-ВР визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.5 Бюджетного кодексу України (далі БК України) бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. В силу пп. «г» п.2 ч. цієї статті до місцевих бюджетів віднесено бюджет місцевого самоврядування.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п.4 ч.1 ст.28 Закону №280/97-ВР).

Частиною 5 ст.64 Закону №280/97-ВР визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог БК України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Згідно ст.26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п.3 ч.1).

Таким чином, Броварська МР, яка представляє відповідну територіальну громаду, який належить право на доходи відповідного місцевого бюджету має здійснювати контроль за ефективним, цільовим використання відповідних бюджетних коштів.

Згідно п.1.1 положення про Управління освіти і науки, що затверджено рішенням Броварської МР від 11.10.2022 №848-34-08 (т.1 а.с.268-277; далі Положення) Управління освіти і науки є виконавчим органом Броварської МР, який утворюється міською радою та є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядковується Броварському міському голові, виконавчому комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, заступнику міського голови згідно розподілу функціональних обов`язків, а з питань здійснення делегованих йому повноважень є підконтрольним Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації; Управління освіти і науки є відповідальним за виконання повноважень виконавчих органів міської ради, покладених на нього.

Відповідно до п.1.3 Положення: Управління освіти і науки фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Як визначено пп.3.3.6, 3.3.8 п.3.3 Положення, Управління освіти і науки сприяє фінансовому забезпеченню існуючої мережі закладів освіти та матеріально-технічному забезпеченню закладів та установ освіти, надає рекомендації щодо введення в дію їх нових приміщень, комплектуванню меблями, відповідним обладнанням, навчально-методичними посібниками, підручниками тощо.

В силу пп.5.2.9 п.5.2 Положення начальник Управління освіти і науки, представляючи інтереси Броварської міської територіальної громади в галузі освіти, у відносинах з юридичними та фізичними особами розпоряджається коштами, які виділяються на утримання Управління освіти і науки та контролює їх використання.

Судом встановлено, що рішенням Броварської МР від 28.07.2022 №779-30-08 затверджено статут Броварського ліцею №8 (т.1 а.с.93-120; далі Статут).

В силу п.п.1.5-1.6 Статуту засновником закладу є Броварська міська територіальна громада в особі Броварської МР; органом управління закладом є Управління освіти і науки; заклад освіти безпосередньо підпорядкований органу управління.

Згідно п.9.8 Статуту одним із джерел фінансування закладу є кошти місцевого бюджету.

З повідомлення UA-2020-11-05-007426-с про намір укласти договір про закупівлю (т.1 а.с.79-80), вбачається, що джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет, тобто кошти, належні відповідній територіальній громаді. З листа Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області від 28.06.2024 вих.№02-12-06/659 вбачається, що фінансування оспорюваного правочину здійснювалося за рахунок асигнувань місцевого бюджету (т.1 а.с.156-157).

Отже, виконуючи делеговані йому повноваження у сфері освіти, відповідач 2 здійснював закупівлю за кошти місцевого бюджету, тому Броварська МР та Управління освіти і науки є уповноваженими органами у відповідних спірних правовідносинах, які мали подати позов на захист таких прав або інтересів територіальної громади у відповідних правовідносинах.

Як встановлено судом, прокурор проінформував Броварську МР та Управління освіти і науки про порушення прав територіальної громади 09.07.2024 листом за вих.№52-6109вих-24 - укладення спірного правочину з порушенням законодавства у вигляді антиконкурентних узгоджених дій його учасників та просив повідомити чи вживалися Броварською МР та Управлінням освіти і науки заходи щодо пред`явлення до суду позову про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності (т.1 а.с.159-161).

Броварська МР листом від 18.07.2024 за вих.№1.12.4-15/01/13251 повідомила, про відсутність підстав для здійснення контролю за закупівлями Броварського ліцею №8, який є самостійною юридичною особою та керівник якого здійснює безпосереднє управління закладом (т.1 а.с.162). Тотожного змісту відповідь надійшла до прокурора від Управління освіти і науки листом від 15.07.2024 за вих.№6.01-08/6/13003 (т.1 а.с.163).

Отже, уповноважений орган місцевого самоврядування - Броварська МР, що представляє відповідну територіальну громаду та Управління освіти і науки, яке є його виконавчим органом, фінансується з місцевого бюджету, не вжили заходів на захист прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Таким чином, суд вважає, що прокурор обґрунтував необхідність представництва інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, позивач 2 - Північний офіс Держаудитслужби є територіальним органом Державної аудиторської служби України, який здійснює державний фінансовий контроль у спірних правовідносинах.

Так, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон №922-VIII) уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

У відповідності до ч.4 ст.7 Закону №922-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон №2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

В силу п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі Положення №43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно пп.3 п.3 Положення №43 основними завданнями Держаудитслужби є: здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Статтею 5 Закону №2939-XII установлено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.8 Закону №922-VIII моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Пунктами 8, 10-11 ч.1 ст.10 Закону №2939-XII передбачені права Держаудитслужби: порушувати перед відповідними державними органами питання про: визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб-підприємців документи, матеріали, інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідні для виконання покладених на нього завдань, зокрема інформацію з обмеженим доступом, з урахуванням вимог до забезпечення захисту інформації.

Відповідно до пп.3 п.4 Положення про Північний офіс Держаудитслужби, що затверджено наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 (далі Положення №23), Офіс відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; дотриманням законодавства про закупівлі; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядника бюджетних коштів.

Офіс вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у т.ч.: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз.1 пп.7 п.4 Положення №23).

З врахуванням вищевикладеного, Держаудитслужба та її територіальні органи наділена контрольними повноваженнями як виявляти відповідні порушення в сфері публічних закупівель, так і реагувати на них встановленим способом.

Територіальний орган - Північний офіс Держаудитслужби наділений відповідними повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю у сфері здійснення публічних закупівель на території Київської області.

Броварська окружна прокуратура листами від 09.07.2024 за вих.№52-6108вих-24 та від 26.07.2024 за вих. №52-6644вих-24 повідомила позивача 2 про виявлені порушення законодавства в сфері закупівель під час укладання оспорюваного договору та просило повідомити чи вживалися Північним офісом Держаудитслужби заходи щодо визнання недійсним спірного договору, застосування наслідків його недійсності, визначених ч.3 ст.228 ЦК України, а також чи планує відповідна установа вживати відповідних заходів (т.1 а.с.253-256).

Північний офіс Держаудитслужби у відповідь на вказані звернення листами від 01.08.2024 за вих.№262616-17/5265-2024, 12.08.2024 за вих.№262616-17/5488-2024 повідомив, що відповідна процедура закупівель не досліджувалася під час моніторингу, ревізії та інших заходів державного фінансового контролю, а належним суб`єктом у спірних правовідносинах є АМКУ, який встановив відповідні порушення (т.1 а.с.257-260).

Оскільки орган Держаудитслужби відповідного позову про визнання недійсними оспорюваного договору та застосування наслідків недійсності цього правочину не подав, після повідомлення прокурора про порушення, подання відповідного позову в інтересах держави прокурором є мотивованим.

На підставі ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листами від 02.06.2024 за вих.№№52-6836вих24, 52-6838вих24, 52-6837вих24 повідомив позивачів про прийняття рішення щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину (т.1 а.с.261-267). Відповідні повідомлення направленні позивачам разом із позовом (т.1 а.с.330-332)

Розглядаючи спір у справі по суті, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги є необґрунтованими з наступних підстав.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. В силу ч.1 такої норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як визначено ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, недодержання ч.1 ст.203 ЦК України, а саме не відповідність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства є підставою недійсності такого правочину. Такий правочин не є підставою для виникнення, зміни, припинення прав та обов`язків, визначених таким правочином.

В силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач, особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсними і настання відповідних наслідків.

В силу ч.3 ст.228 ЦК України (на підставі якої прокурор у цій справі просить визнати такий правочин недійсним та застосувати наслідки його недійсності): у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним; якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, за вказаною нормою, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, або однієї із його сторони, яка/які усвідомлювала/и або повинна/і були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони/а; мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Поряд з цим, не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Верховним Судом у справі №922/3456/23 розглядалось питаннями чи підлягає застосуванню до спірних відносин положення ч.3 ст.228 ЦК України, тобто чи є укладений правочин, таким що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (п.1 ст.50, ст.52 Закону «Про захист економічної конкуренції»).

Так, приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у складі об`єднаної палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 дійшов таких висновків:

«Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК України, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції) (п.68).

За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим (п.69).

Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права (п.70).

Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї (п.71).

У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки: які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину; ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину; ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових; наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна; ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою (п.п.72-73).

Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (п.76).

Отже, для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання світильників комунальним підприємством) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі. Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК (п.п.94-95).

При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції (п.105).

Враховуючи, що закупівлю товарів проводило комунальне підприємство за гроші територіальної громади, а не держави, то при спотворенні результатів торгів постраждалою є територіальна громада міста Харкова. Між тим, прокурор у позові просив стягнути кошти в дохід держави (до державного бюджету), а не бюджету міста Харкова (тобто територіальної громади, яка на думку прокурора постраждала від спотворення результату закупівель за комунальні кошти), що суперечить здоровому глузду і у сукупності з негативними майновими наслідками для комунального підприємства є очевидно непропорційним втручанням в право власності територіальної громади міста Харкова. Виходячи з викладеного, Об`єднана палата вважає, що застосування ч.3 ст.228 ЦК до спірних відносин призвело до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст.1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо відповідача, так і щодо добросовісної сторони правочину (п.п.113-114)».

Суд, з огляду на положення ч.4 ст.236 ГПК України, враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №922/3456/23 щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України.

Отже, положення ч.3 ст.228 ЦК України не можуть бути застосовані лише у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції, без наявності значних збитків.

Водночас, прокурор у даній справі не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Так, сам по собі факт вчинення ТОВ «В2В Солюшнз» порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час публічних торгів, не є підставою для висновку про те, що оспорюваний договір вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства та завдав значних збитків.

Прокурор не довів, що внаслідок укладення оспорюваного договору держава зазнала майнової шкоди, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Під час розгляду справи не виявлено наявність претензій щодо виконання відповідачем 1 зобов`язань за оспорюваним договором. При цьому, відповідач 2 вказав, що придбане на підставі відповідного договору майно використовується ним під час освітнього процесу, а його повернення може мати негативні наслідки.

Відповідач 1 - ТОВ «В2В Солюшнз» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже поніс відповідальність у вигляді накладення на нього штрафу рішенням Південного МТВ АМКУ, оплата або неоплата якого не впливає на дійсність спірного договору.

З огляду на викладене, допущення відповідачем 1 при участі у процедурі закупівлі принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства без наявності наслідків у вигляді заподіяння шкоди територіальній громаді.

Верховний Суд у справі №922/3456/23 виснував, що за умови застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК України відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.

Як зазначив Верховний Суд у відповідній постанові: «По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима); якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було.

По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення» (п.п.109,110 постанови).

За таких обставин, у задоволенні позову суд відмовляє у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору, понесені прокурором, суд покладає на прокурора, враховуючи відмову у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Київська,137) в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 26376375; 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15), Північного офісу Держаудитслужби (ідентифікаційний код 40479560; 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 18), Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 02143838; 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 18) до Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз» (ідентифікаційний код 42286822; 49019, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ударників (Чечелівський, Новокодацький р-н), буд.27), Броварського ліцею №8 Броварської міської ради Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 25657563; 07400, Київська обл., Броварський р-н, м.Бровари, вул. Лагунової Марії, буд. 11А), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 20992104; 65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 32) про:

- визнання недійсним договору про поставку товару від 07.12.2020 № 153, укладеного між Броварським ліцеєм №8 Броварської міської ради Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз»;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «В2В Солюшнз» на користь Броварського ліцею №8 Броварської міської ради Броварського району Київської області кошти у сумі 149 230грн та з Броварського ліцею №8 Броварської міської ради Броварського району Київської області 149 230грн в дохід держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.08.2026.

Суддя А.Р. Ейвазова