Рішення № 138820692, 13.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/346/26

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Марценюк О.М.

розглянувши справу № 911/346/26

за позовом Селянського (фермерського) господарства Незалежність, с. Піски Чернігівської області

до Приватного підприємства Контраст, м. Бориспіль Київської області

про стягнення 2 540 033,51 грн

представники

від позивача: Пахомов Д.О., адвокат, довіреність від 04.02.2026

від відповідача: не з`явився

обставини справи:

09.02.2026 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «Незалежність» (далі-позивач) (вх. № суду 96/26) до Приватного підприємства «Контраст» (далі-відповідач) про стягнення 2 540 033,51 грн., з яких: 2 000 000,00 грн заборгованість, 266 298,63 грн пеня, 215 067,12 грн 25 % річних та 58 667,76 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 22.02.2024 з додатковою угодою до нього, в частині своєчасного повернення наданих грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2026 відкрито провадження у справі № 911/346/26, постановлено розгляд справи здійснювати за привалами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 08.04.2026.

Ухвалою суду від 08.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 911/346/26, призначений розгляд справи по суті на 13.05.2026.

В судових засіданнях 08.04.2026 та 13.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в засідання суду жодного разу не з`явився про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву не скористався.

Водночас, судом встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку ухвал суду від 09.03.2026 та 08.04.2026 до електронного кабінету відповідача.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 6 вказаної статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 між Селянським (фермерським) господарством Незележність (сторона-1) та Приватним підприємством Контраст (сторона-2) укладений Договір поворотної фінансової допомоги № 2, за умовами п. 1.1 якого сторона-1 зобов`язується надати стороні-2 грошові кошти (поворотну фінансову допомогу), а сторона-2 зобов`язується належним чином використати зазначену поворотну фінансову допомогу та повернути її стороні-1 у порядку та у строки передбачені цим договором.

Сума поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 2 000 000,00 грн, яка є безпроцентною (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Строк повернення поворотної фінансової допомоги - до 31.12.2024 включно, проте який може бути продовженим з обов`язковим письмовим повідомленням (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору днем повернення поворотної фінансової допомоги вважається день повного розрахунку сторони -2 зі стороною-1.

Пунктами 7.2, 7.3 договору визначено, що за порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги, сторона-2 зобов`язується сплатити на користь сторони-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від несвоєчасно поверненої суми за кожен календарний день прострочення.

За порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги, сторона-2 зобов`язується сплатити на користь сторони-1 25 % річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту внесення стороною-1 суми поворотної фінансової допомоги на рахунок сторони-2 і є дійсним до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Позивач вважає, що строк повернення поворотної фінансової допомоги було продовжено до 01.09.2025 Додатковою угодою № 2 від 30.12.2024, яка не містить підпису відповідача, але містить відбиток печатки відповідача.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 2 від 22.02.2024 позивачем було перераховано відповідачу суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 000 000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 73 від 22.02.2024, з міткою банку.

Натомість, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, відповідач в обумовлений сторонами строк суму фінансової допомоги не повернув.

Позивач зазначає про те, що неповернення відповідачем поворотної фінансової допомоги за Договором № 2 від 22.02.2024 і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про її стягнення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Так, за своєю цивільно-правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою.

Згідно із статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору № 2 від 22.02.2024 позивачем було перераховано відповідачу суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 000 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 73 від 22.02.2024, з призначенням платежу: «надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 2 від 22.02.2024р.».

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 цієї статті).

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Водночас, як встановлено судом, отримана відповідачем сума поворотної фінансової допомоги за вищезазначеним договором, в обумовлені строки повернута не була. Відповідач під час розгляду справи в суді вказаних обставин не спростував, будь-яких доказів щодо повернення грошових коштів не надав.

З огляду на викладене та враховуючи подані у справу докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача 2 000 000,00 грн заборгованоті.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже було зазначено судом, у п.п. 7.2, 7.3 договору сторони погодили, що у разі порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги, відповідач зобов`язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від несвоєчасно поверненої суми за кожен календарний день прострочення.

За порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги, відповідач зобов`язується сплатити на користь позивача 25 % річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України.

Звертаючись із позовною заявою, позивач просить суд стягнути з відповідача 266 298,63 грн пені, нарахованої за період з 02.09.2025 по 05.02.2026, 215 067,12 грн 25 % річних за період з 02.09.2025 по 05.02.2026 та 58 667,76 грн інфляційних нарахувань, за період: вересень 2025-січень 2026.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 25 % річних, встановивши що такий проведений арифметично вірно, дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення 266 298,63 грн пені та 215 067,12 грн 25 % річних в повному обсязі.

Натоміть за розрахунком проведеним судом вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 50 468,02 грн.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Контраст (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 1, код ЄДРПОУ 13706055) на користь Селянського (фермерського) господарства Незалежність (17460, Чернігівська область, Ніжинський район, Бобровицька територіальна громада, с. Піски, код ЄДРПОУ 24839836) 2 000 000 (два мільйони) грн 00 коп заборгованості, 266 298 (двісті шістдесят шість тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 63 коп пені, 215 067 (двісті п`ятнадцять тисяч шістдесят сім) грн 12 коп 25 % річних, 50 468 (п`ятдесят тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 02 коп інфляційних нарахувань та 37 977 (тридцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн 51 коп судового збору.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Видати наказ

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 06.08.2026

Суддя О.О. Христенко