Рішення № 138820626, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/5109/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ"

про стягнення 5 074 926,15 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: Овчаренко І.С. за ордером від 08.12.2025 року серії АІ № 2061051;

від відповідача: Хомич А.М. за ордером від 18.05.2026 року серії АА № 1712377.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 5 074 926,15 грн., з яких: 4 320 000,00 грн. - попередня оплата, 254 880,00 грн. - пеня, 188 678,18 грн. - збитки, заподіяні відмовою передати товар, 82 020,82 грн. - 3 % річних, 229 347,15 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "РВЕ" взятих не себе зобов`язань за укладеним між сторонами 27.01.2025 року договором № 2701/01-25 з поставки погодженого цими контрагентами товару, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути позивачу перераховану останнім попередню оплату товару та сплатити збитки і нараховані штрафні санкції та компенсаційні виплати у вищенаведених розмірах.

Також, разом із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА. РПА" подало заяву від 30.04.2026 року, в якій, посилаючись на наявність реальної загрози невиконання або утруднення виконання майбутнього рішення суду, просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "РВЕ", які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить відповідачу, в межах суми позову - 5 074 926,15 грн., до набрання законної сили рішенням суду в даній справі.

Ухвалою від 01.05.2026 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви позивача від 30.04.2026 року про забезпечення позову.

Разом із тим, ухвалою від 05.05.2026 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/5109/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.05.2026 року.

19.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 18.05.2026 року, в якому останній вказав, що на виконання досягнутих між сторонами домовленостей, в рамках договору поставки від 27.01.2025 року № 2701/01-25 означені контрагенти погодили врахувати раніше поставлений товар, який не передбачався саме цим договором, проте його вартість відповідала тій, що вказана в Договорі. Сторони дійшли спільної згоди про зарахування таких вимог з метою врегулювання спірних моментів у рамках договору поставки від 27.01.2025 року № 2701/01-25.

25.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 22.05.2026 року № 2026/05/22-1 на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що спірний Договір поставки був припинений (розірваний) внаслідок односторонньої відмови позивача від нього у зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару. У той же час, посилання відповідача на нібито передачу позивачу іншого товару на суму 4 000 000,00 грн. є безпідставними та не підтверджуються належними і допустимими доказами у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Більше того, таке твердження відповідача не відповідає дійсності.

До початку призначеного підготовчого засідання 26.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" від 26.05.2026 року, в якому останнє просило суд витребувати у Подільського УП ГУНП міста Києва копії матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12025100070001231 за заявою директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" Андросенка Євгенія Миколайовича з дозволом на їх розголошення. Означені матеріали кримінального провадження, на переконання заявника, можуть свідчити про перехід права користування приміщенням, яким користувався відповідач, та майна, яке мало бути передане за договором поставки від 27.01.2025 року № 2701/01-25 особам, які мають відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА".

Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 26.05.2026 року, не відбулося, у зв`язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою від 26.05.2026 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/5109/26 на 09.06.2026 року.

У підготовчому засіданні 09.06.2026 року представник відповідача просив суд визнати обов`язковою явку підписантів договору від 27.01.2025 року № 2701/01-25.

У підготовчому засіданні 09.06.2026 року суд залишив без задоволення клопотання відповідача від 26.05.2026 року про витребування доказів, відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача про визнання обов`язковою явки підписантів договору від 27.01.2025 року № 2701/01-25, а також постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/5109/26 на 30 днів.

Разом із тим, ухвалою від 09.06.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/5109/26 та призначив її до судового розгляду по суті на 15.07.2026 року.

14.07.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" від 14.07.2026 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Враховуючи наведене клопотання відповідача, у судовому засіданні 15.07.2026 року оголошувалася перерва до 29.07.2026 року.

У судовому засіданні 29.07.2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 18.05.2026 року.

У судовому засіданні 29.07.2026 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РВЕ" (постачальник) був укладений договір поставки № 2701/01-25 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, поставити покупцю товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається у специфікаціях, що є додатками до цього Договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар у порядку та строки, передбачені цим Договором.

Означений правочин, а також Специфікація № 1 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що договірна ціна одиниці товару визначається у Специфікації і включає всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Загальна ціна цього Договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно із специфікаціями протягом дії цього Договору.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2, 5.4 Договору покупець здійснює оплату товару, що постачається за Договором, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Попередня оплата становить 100 (сто) відсотків від загальної суми вартості товару за відповідною специфікацією і перераховується покупцем на рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання специфікації на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату.

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РВЕ" 07.02.2025 року виставило позивачу рахунок-фактуру № 5 на оплату погодженого сторонами товару - вузла зв`язку в кількості 100 шт. загальною вартістю 4 320 000,00 грн. (разом з ПДВ).

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" згідно з платіжною інструкцією від 11.02.2025 року № 346 перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" попередню оплату погодженого сторонами та вказаного в рахунку № 5 товару в загальному розмірі 4 320 000,00 грн. (що становить 100 % його вартості).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2020 року). Місце поставки зазначається у Специфікації.

Товар поставляється в строк, визначений сторонами в Специфікації. Допускається дострокова поставка товару.

У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили, що загальна сума за цієї Специфікацією становить 4 320 000,00 грн., а постачальник зобов`язаний поставити товар у повному обсязі (можливо частинами від партії товару) у строк не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, за умови здійснення 100 % попередньої оплати товару.

З огляду на здійснення позивачем попередньої оплати товару в розмірі 100 % його вартості 11.02.2025 року, суд дійшов висновку про те, що такий товар мав бути поставлений відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" в повному обсязі у строк до 12.05.2025 року включно.

Відповідно до пункту 10.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2025 року. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим Договором.

За умовами пункту 10.2 цієї угоди якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії Договору письмово не повідомить іншу сторону про наміри припинити дію Договору, то цей Договір вважається пролонгованим на один наступний рік.

В обґрунтування пред`явлених у даній справі вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" посилалося на те, що всупереч умовам Договору відповідач не поставив покупцеві погоджений сторонами товар у встановлений строк.

Враховуючи наведені обставини, листом від 28.05.2025 року № 440 позивач звернувся до постачальника з проханням повідомити покупця щодо можливості найближчим часом виконати зобов`язання з поставки товару за Договором.

Разом із тим, зважаючи на нездійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "РВЕ" протягом тривалого часу поставки товару, листом від 17.07.2025 року № 541 позивач звернувся до постачальника з повідомленням-вимогою, в якому відмовився від Договору та просив повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" кошти передоплати у розмірі 4 320 000,00 грн., а також нараховані покупцем суми пені та інфляційних збитків.

У відповідь на означену вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "РВЕ" повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин - крадіжку комплектуючих, які були призначені для виготовлення погодженого сторонами товару, а відтак і про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА".

Враховуючи невиконання відповідачем вимог позивача у добровільному порядку, останній звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у загальному розмірі 4 320 000,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови (прострочення продавцем передачі товару) покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як було вказано вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" посилалося, зокрема, на те, що, зважаючи на непоставку відповідачем погодженого сторонами товару в передбачений Договором строк, листом від 28.05.2025 року № 440 позивач звернувся до постачальника з проханням повідомити покупця щодо можливості найближчим часом виконати зобов`язання з поставки товару за Договором.

У подальшому листом від 17.07.2025 року № 541 позивач звернувся до постачальника з повідомленням-вимогою, в якому відмовився від Договору та просив повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" кошти передоплати у розмірі 4 320 000,00 грн., а також нараховані покупцем суми пені та інфляційних збитків.

У відповідь на цю вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "РВЕ" повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин - крадіжку комплектуючих, які були призначені для виготовлення погодженого сторонами товару, а відтак і про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА".

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за Договором, а також беручи до уваги відсутність поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "РВЕ" погодженого сторонами товару, суд дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару, яким він скористався, направивши відповідачу, зокрема, повідомлення-вимогу від 17.07.2025 року № 541 (факт отримання якої відповідачем підтверджений наявними у матеріалах справи доказами).

Згідно з приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Заперечуючи проти вимог позивача, постачальник посилався на те, що на виконання досягнутих між сторонами домовленостей, в рамках Договору означені контрагенти погодили врахувати раніше поставлений товар, який не передбачався саме цим договором, проте його вартість відповідала тій, що вказана в Договорі. Сторони дійшли спільної згоди про зарахування таких вимог з метою врегулювання спірних відносин у рамках Договору.

Однак, наведені посилання відповідача не були підтверджені жодним належним та допустимим доказом, тоді як факт досягнення між сторонами будь-яких домовленостей щодо заміни спірного товару іншою продукцією позивачем під час розгляду справи не був визнаний та заперечувався.

Суд також не бере до уваги заперечення відповідача, які зводяться до викрадення в нього комплектуючих, які були призначені для виготовлення погодженого сторонами товару, оскільки наведені обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" від обов`язку повернути отриману від позивача суму попередньої оплати за товар, зокрема, після відмови покупця від Договору.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 4 320 000,00 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Комбінатом чи поставку позивачу погодженого між сторонами товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача в частині стягнення з останнього вищенаведеної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" просило суд стягнути з відповідача 254 880,00 грн. пені, нарахованої із застосуванням ставки у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, у період з 13.05.2025 року по 10.07.2025 року на суму вартості непоставленого товару в розмірі 4 320 000,00 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Суд звертає увагу на те, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

Відповідно до пункту 7.1 Договору у випадку порушення погоджених термінів та/або обсягів поставки, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості товару, щодо якого допущено порушення виконання, за кожний день прострочення, але не більше 3 (трьох) відсотків на місяць від такої вартості.

Оскільки розмір нарахованої позивачем у період з 13.05.2025 року (перший день прострочення поставки товару) по 10.07.2025 року пені у сумі 254 880,00 грн. є арифметично правильним та відповідає вищезазначеним приписам законодавства і положенням Договору, а також не перевищує 3 відсотків на місяць від вартості непоставленого товару, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" про стягнення з відповідача означеної суми цієї штрафної санкції є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України просило суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 82 020,82 грн., нарахованих на суму боргу в розмірі 4 320 000,00 грн. у період з 01.09.2025 року по 20.04.2026 року, а також 229 347,15 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу протягом вересня 2025 року - березня 2026 року.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що проценти річні та інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

При цьому, за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц.

Як було зазначено вище, листом від 17.07.2025 року № 541 позивач звернувся до постачальника з повідомленням-вимогою, в якому відмовився від Договору та просив повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" кошти передоплати у розмірі 4 320 000,00 грн., а також нараховані покупцем суми пені та інфляційних збитків.

Суд врахував, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження конкретної дати отримання постачальником цієї вимоги, яка була направлена на його адресу 17.07.2025 року згідно з поштовою накладною № 0413607144896. У той же час, у матеріалах справи наявна відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" на означену вимогу, яка підтверджує факт отримання відповідної вимоги постачальником.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на положення частин 1, 2 розділу ІІ наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" (чинного на час здійснення поштового відправлення № 0413607144896) нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на наведені положення, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження дати отримання відповідачем листа позивача від 17.07.2025 року № 541, суд дійшов висновку про те, що повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" про відмову від Договору відповідач повинен був отримати принаймні до 22.07.2025 року.

Враховуючи те, що розміри компенсаційних виплат, нарахованих позивачем з вересня 2025 року (тобто протягом періоду безумовного існування грошового зобов`язання відповідача з повернення суми попередньої оплати) по квітень 2026 року, є арифметично правильними та відповідають приписам законодавства і положенням Договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" 82 020,82 грн. 3 % річних та 229 347,15 грн. інфляційних втрат.

Крім того, у пред`явленому позові Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" просило суд стягнути з відповідача 188 678,18 грн. збитків, заподіяних відмовою передати товар. При цьому, зі змісту позовної заяви та інших наявних у матеріалах справи документів, зокрема повідомленням-вимоги від 17.07.2025 року № 541, вбачається, що наведена сума за своєю правовою природою є інфляційними збитками, нарахованими на суму основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" у розмірі 4 320 000,00 грн. протягом березня-червня 2025 року.

Як було зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Разом із тим, за наявними у матеріалах справи доказами визначене Договором зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" щодо поставки товару трансформувалося у грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати в сумі 4 320 000,00 грн. саме після звернення позивача до відповідача із повідомленням-вимогою від 17.07.2025 року № 541, тобто у липні 2025 року, що виключає правомірність нарахування на цю суму компенсаційних виплат протягом березня-червня 2025 року, коли у відповідача існувало негрошове зобов`язання з поставки товару.

Відтак, у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" 188 678,18 грн. збитків, заподіяних відмовою передати товар, слід відмовити, в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження, зокрема, своєчасної поставки товару на суму 4 320 000,00 грн. чи повернення здійсненої позивачем передоплати у зазначеному розмірі.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" в даній справі.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЕ" (02144, місто Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 38а, інше приміщення 170; код ЄДРПОУ 42786931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3; код ЄДРПОУ 39279705) 4 320 000 (чотири мільйони триста двадцять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 254 880 (двісті п`ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. пені, 82 020 (вісімдесят дві тисячі двадцять) грн. 82 коп. 3 % річних, 229 347 (двісті двадцять дев`ять тисяч триста сорок сім) грн. 15 коп. інфляційних втрат, а також 58 634 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.08.2026 року.

Суддя В.С. Ломака