Рішення № 138820615, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/11636/25 (910/4138/26)

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єги Гедройця, 3, код ЄДРПОУ 40075815 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз трейдіз" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 61; код ЄДРПОУ 32176418)

про стягнення 1313,27 грн.

В межах справи № 910/11636/25

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" (49038, м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 4-Б; код ЄДРПОУ 36906312)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз Трейдіз" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 61; код ЄДРПОУ 32176418)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11636/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз Трейдіз" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026.

10.04.2026 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз трейдіз" про стягнення 1313,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 (суддя Пукшин Л.Г.) матеріали позовної заяви Акціонерного товариство "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз трейдіз" про стягнення 1313,27 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/11636/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз трейдіз".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.04.2026 матеріали справи №910/11636/25 (910/4138/26) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2026 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз трейдіз" про стягнення 32 683,13 грн. до розгляду в межах справи №910/11636/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз трейдіз" та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.04.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет, зареєстрований в підсистемі «Електронний суд».

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетбіз Трейдіз», далі - ТОВ «Термінал») в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом накладення електронного цифрового підпису, направлено на Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом № 32176418/2020-01 від 04.03.2020.

В свою чергу, 04.03.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Термінал» повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-32176418/2020-01 від 04.03.2020, яким засвідчено прийняття від ТОВ «Термінал» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено про присвоєння позивачу кодів відправника/одержувача: 2183 та платника: 8140721 та про відкриття особового рахунку з ідентичним номером, які повинні використовуватись виключно для перевезення вантажу в межах договору між сторонами. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору.

Таким чином, між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» (далі - відповідач, замовник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №99-32176418/2020-01 від 04.03.2020 (далі - договір).

Предметом договору є організація здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, в залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У договору розумінні користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона перевізника не є орендною платою (п. 1 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу зведеними відомостями та іншими документами.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п.1.5 договору).

Відповідно до п. 2.1.4 договору обов`язком замовника є сплата послуг перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передплати за кодом платника.

Згідно з п. 2.1.5. договору замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, , необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів.

За умовами п. 3.4. договору, замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника (крім випадків визначених у договорі про надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, якщо такий договір укладений між сторонами): під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 Договору (п. 3.4.1. договору).

Згідно п. 3.4.2. договору, плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) х tгод х kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена у додатку 1-2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1-2 договору.

Відповідно до п. 3.4.3 договору, моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4. договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початок затримки відповідно до Правил користування вагонами.

Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).

На підставі вищезазначеного договору у квітні 2025 року на

станцію Звенигородка на адресу ТОВ «Термінал» згідно накладних №33290119,

№33290088 прибували вагони №63856330, №53578001 для здійснення вантажних операцій на місцях загального користування.

15.04.2025 о 8:35 відповідно до пам?ятки №51 вагони №63856330, №53578001 подані на місця загального користування, де починаючи з 15.04.2025 8:35 по 16.04.2025 17:00 та з 15.04.2025 8:35 по 17.04.2025 10:30 відповідно, знаходились на станційних коліях.

На підставі первинних документів було оформлено відомості плати за

користування вагонами ф. ГУ-46 №16049003, №17049004 в паперовому вигляді.

При оформленні відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №17049004 зроблено помилку, а саме, зазначено вагон №63856330. Фактично у зазначеній відомості повинен бути вказаний вагон №53578001. При виявленні даної помилки було складено акт загальної форми ф. ГУ-23 від 22.04.2025 №106. Оформлення відомостей плати за користування вагонами ф. ГV.46 №17049004 та 16049003 здійснювалося у паперовому вигляді під час збою у роботі програмного забезпечення. Вказані документи підписані представником вантажовласника без

заперечень.

Таким чином, позивачем нарахована плата за користування вагонами, яка

відповідно до відомостей плати за користування вагонами №16049003, №17049004, складає 882,40 грн. без ПДВ, 1058,88 грн. з ПДВ.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Статутом залізниць України (далі - Статут), Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Згідно із ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб?єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх

під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порядок та умови користування вагонами і контейнерами

визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999№ 113 (далі - Правила

користування вагонами).

Відповідно до п. 2 Правил користування вагонами за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадян, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 Правил користування вагонами).

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень б вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги ( п.3 Правил користування вагонами).

Згідно із п. 4 Правил користування вагонами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил користування вагонами).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. (п. 12 Правил користування вагонами).

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. (п. 14 Правил користування вагонами).

Згідно із п. 15 Правил за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях

незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Положеннями ст. 121 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, з яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, проте в даному випадку, такі обставини відсутні.

Ставки за користування вагонами встановлені у таблиці 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та України від 26.03.2009 № 317 (далі - Збірник тарифів).

При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година (п.3 розділу V Збірника тарифів).

Збірником тарифів передбачено погодинні ставки плати за користування вантажними вагонами від 1 до 45 годин окремо для випадків виконання однієї вантажної операції та випадків виконання подвійної вантажної операції. Ставка плати

за користування ватажними вагонами понад 45 годин становить 16 грн. за кожну

годину за 1 вагон незалежно від виду вантажної операції.

За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1 (п. 5 розділу V Збірника тарифів).

Отже, відповідно до п. 5 р. V Збірника тарифів, позивачем здійснено розрахунок плати за користування власними та орендованими вагонам у разі їх затримки на станції з вини вантажодержувача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням законодавства та умовам договору.

Отже, враховуючи викладене в сукупності, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов перевезення вантажів залізничним транспортом, в частині затримки вагонів на залізничних коліях.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення грошові кошти в розмірі 1058, 88 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 138,50 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.2 договору, у випадку виникнення заборгованості за договором замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

За наявності заборгованості, із перерахованих замовником грошових коштів за договором у першу чергу погашається пеня, у другу чергу - основна сума боргу, а залишок коштів зараховується як попередня оплата.

Моментом виникнення заборгованості у замовника є дата відображення на особовому рахунку Замовника вартості фактично наданих перевізником послуг за Договором та / або дата здійснення коригування плати, передбачених договором, за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника в розмірі достатньому для їх оплати.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У доданому до позовної заяви розрахунку, позивачем зазначено період нарахування для стягнення пені з 01.11.2025 по 03.04.2026.

В свою чергу, ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2025 у справі №910/11636/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз Трейдіз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, з огляду на положення ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за період з 01.11.2025 по 18.11.2025 в розмірі 16,19 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 13,57 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 102,32 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2025 у справі №910/11636/25 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Нормами ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних підлягають частковому задоволенню за період з 01.11.2025 до 18.11.2025 в розмірі 4,24 грн. - інфляційні втрати та 1, 48 грн. - 3 % річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2191,16 грн

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетбіз трейдіз" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 61; код ЄДРПОУ 32176418) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єги Гедройця, 3, код ЄДРПОУ 40075815) плату за користування вагонами в розмірі 1058 (одна тисяча п`ятдесят вісім) грн. 88 коп., пеню в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 19 коп., інфляційні нарахування в розмірі 4 (чотири) грн. 24 коп., 3 % річних в розмірі 1 (одна) грн. 48 коп. та судовий збір в розмірі 2 191 (дві тисячі сто дев`яносто одна) грн. 16 коп.

3. В іншій частині позов залишити без задоволення.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк