Ухвала суду № 138820596, 07.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.08.2026Справа № 910/9629/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Київської міської ради про забезпечення позову у справі

За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВІДЛІ»

про усунення порушення прав власника

Представники: без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВІДЛІ» (далі-відповідач), в якому просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з обліковим кодом 66:099:0040, місце розташування якої: місто Київ, Дніпровський район, просп. Броварський, шляхом зобов`язання ТОВ «ВІВІДЛІ» знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: нежитлову будівлю, літ «Ж», загальною площею 68 кв.м розташовану за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ТОВ «ВІВІДЛІ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тоцької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2024, індексний номер: 73947449, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2205112980000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.04.2026 було винесено припис № 202612453 стосовно об`єкта, розташованого на земельній ділянці у Дніпровському районі міста Києва з обліковим кодом 66:099:0040 та запропоновано надати копії дозвільної документації на розміщення тимчасових споруд. Відповідачем було направлено до Департаменту витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №385401855 від 03.07.2024 та технічний паспорт на нежитлову будівлю площею 68 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, Дніпровський район, м. Київ. Проте, Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі зазначеної земельної ділянки у власність чи користування. Документи, що посвідчують право власності чи користування вказаною земельною ділянкою, в Міському земельному кадастрі відсутні.

Позивачем встановлено, що первинна реєстрація права власності на нежитлову будівлю, літ «Ж», загальною площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 здійснена за гр. ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту, інвентаризаційна справа 3009/01/20, виготовленого ТОВ «АРМОВІРБУД» 09.10.2020 на замовлення ОСОБА_1 та довідки про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси №3009 від 09.10.2020, виготовленої ТОВ «АРМОВІРБУД» на замовлення ОСОБА_1 . В подальшому, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна № №782,783, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ВІВІДЛІ» 03.07.2024 право власності на нежитлову будівлю, літ «Ж», загальною площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «ВІВІДЛІ». Позивач зазначає, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомого майна, що засвідчує право власності, а є документом, який містить відомості про технічні характеристики та якості об`єкту нерухомого майна, тобто описує об`єкт.

Однак, враховуючи що Київська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання в користування ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «ВІВІДЛІ», іншим фізичним/ юридичним особам земельної ділянки з обліковим кодом 66:099:0040, за адресою: просп. Броварський у Дніпровському районі м. Києва, на думку позивача, наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Крім того, разом з позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій Київська міська рада просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладання арешту на об`єкт нерухомого майна, місце розташування якого: місто Київ, АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тоцької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2024, індексний номер: 73947449, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2205112980000, що зареєстрований на праві власності за ТОВ «ВІВІДЛІ»;

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно нежитлової будівлі літ. Ж, загальною площею 68 кв.м за адресою АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тоцької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2024, індексний номер: 73947449, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2205112980000.

Розглянувши заяву Київської міської ради про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Заява обгрунтована тим, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки з обліковим кодом 66:099:0040 на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва у власність чи користування фізичним та/або юридичним особам не приймала, що свідчить про вчинення відповідачем дій, які направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності.

Позивач вказує, що зареєстрована за ТОВ «ВІВІДЛІ» нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом та підлягає знесенню.

У поданій заяві Київська міська рада зазначає, що можливість відповідача в будь який момент розпорядитися об`єктом самочинного будівництва шляхом відчуження, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Із поданих матеріалів вбачається, що право власності на нерухоме майно за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВІДЛІ».

Згідно п. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем у разі відсутності забезпечення позову, дає право останньому здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна та вчиняти інші дії, а саме вільно відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним).

Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені у частині першій статті 317 ЦК України, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження відповідачем спірного майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.

При цьому, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно ТОВ «ВІВІДЛІ» не призведе до невиправданого обмеження майнових прав товариства, оскільки вказане майно залишається у його володінні, а можливість ним розпоряджатися обмежується на певний час, тобто, має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Київської міської ради та вжити відповідні заходи забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення даного позову у зв`язку з тим, що в процесі розгляду справи спірне майно може бути передане відповідачем у власність третім особам і відповідні дії щодо майна можуть бути внесені до Державного реєстру прав, що може призвести до залучення нових учасників процесу, неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову Київської міської ради або зміни підвідомчості справи.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Згідно із частиною 2 цієї статті Закону судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Відтак, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У той же час, заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності власника спірного нерухомого майна.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20 та від 06.12.2023 у справі № 910/15043/21 (910/11194/23).

Враховуючи наведене вище, подана заява визнається судом обґрунтованою щодо вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на об`єкт нерухомого майна, місце розташування якого: місто Київ, АДРЕСА_1 право власності на який зареєстровано за ТОВ «ВІВІДЛІ», а також заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлової будівлі літ. Ж, загальною площею 68 кв.м за адресою АДРЕСА_1.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

У зв`язку з наведеним, подана заява щодо вжиття заходів до забезпечення позову визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Київської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.

2. До набрання рішенням законної сили у справі № 910/9629/26 вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, місце розташування якого: місто Київ, АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тоцької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2024, індексний номер: 73947449, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2205112980000, що зареєстрований на праві власності за ТОВ «ВІВІДЛІ»;

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно нежитлової будівлі літ. Ж, загальною площею 68 кв.м за адресою АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тоцької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2024, індексний номер: 73947449, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2205112980000.

Стягувач: Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код - 22883141).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВІДЛІ» (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, ідентифікаційний код - 45457101).

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з 07.08.2026 та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 08.08.2029.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков С.О.