Ухвала суду № 138820349, 06.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/174/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06.08.2026 Справа № 908/3309/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738)

про стягнення 6 760 800 грн 00 коп.

орган виконання: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (просп. Металургів, буд. 6, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи

45028225)

за участю представників

від стягувача: Колодяжна Ю.А., адвокат, довіреність № 163-Д від 22.06.2026, в режимі відеоконференцзв`язку

від боржника (заявник): Капуста А.В., адвокат, ордер серія АР № 1274880 від 29.01.2026, в режимі відеоконференцзв`язку

від органу виконання: не з`явився

УСТАНОВИВ:

24.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» звернулось до господарського суду Запорізької області із заявою про поворот виконання рішення в порядку статті 333 ГПК України, просить суд:

- здійснити поворот виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 908/3309/25;

- у порядку повороту виконання судового рішення у справі № 908/3309/25, стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»: пеню - 5 929 200 грн 00 коп., штраф - 831 600 грн 00 коп., 81 129 грн 60 коп. судового збору, 121 694 грн 40 коп. судового збору;

- відшкодувати понесені судові витрати та стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 27 000 грн 00 коп.;

- у порядку повороту виконання судового рішення у справі № 908/3309/25, стягнути з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: виконавчий збір - 20 282 грн 40 коп., виконавчий збір 676 080 грн 00 коп.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2026, заяву про поворот виконання рішення передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 до розгляду, судове засідання призначено на 05.08.2026.

31.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» сформовано у підсистемі «Електронний суд» клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04.08.2026 Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» сформовано у підсистемі «Електронний суд» заяву про участь в судовому засіданні у справі № 908/3309/25 в режимі відеоконференції.

05.08.2026 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 06.08.2026 об 11 год. 00 хв., про що зазначено у протоколі судового засідання.

05.08.2026 ТОВ «МІК» сформовано у підсистемі «Електронний суд» уточнення до заяви про поворот виконання рішення.

05.08.2026 Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» сформовано у підсистемі «Електронний суд» пояснення додані до матеріалів справи.

Судове засідання 06.08.2026 проводиться в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

06.08.2026 представник ТОВ «МІК» підтримав заяву про поворот виконання рішення, просить суд:

- здійснити поворот виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 908/3309/25;

- у порядку повороту виконання судового рішення у справі № 908/3309/25, стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»: різницю між фактично виконаним та остаточно присудженим;

- відшкодувати понесені судові витрати та стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 27 000 грн 00 коп.;

- у порядку повороту виконання судового рішення у справі № 908/3309/25, стягнути з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: виконавчий збір - 20 282 грн 40 коп., виконавчий збір 676 080 грн 00 коп.

06.08.2026 представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» вважає заяву ТОВ «МІК» про поворот виконання рішення необґрунтованою та такою, що суперечить обставинам справи та нормам чинного законодавства. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» в заяві про поворот виконання рішення просить здійснити поворот виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 908/3309/25 в попереднє становище, яке з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25, Господарським судом Запорізької області 20.04.2026 видані накази про примусове виконання судового рішення: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» загальна сума штрафних санкцій 1 014 120 грн, з яких: пеня в сумі 889 380 грн 00 коп., штраф у сумі 124 740 грн 00 коп., судовий збір в сумі 81 129 грн 60 коп.; про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» 162 259 грн 20 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Вказує, що якщо повернути сторони виконавчого провадження в попереднє становище, ТОВ «МІК» має сплатити на користь позивача загальну суму штрафних санкцій 1 014 120 грн., судовий збір в сумі 81 129 грн 60 коп., 162 259 грн 20 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Зазначає, що ТОВ «МІК» взагалі не враховано вищезазначені накази Господарського суду Запорізької області від 21.07.2024 у справі № 908/3309/25 про стягнення штрафних санкцій 1 014 120 грн., судовий збір в сумі 81 129 грн 60 коп., 162 259 грн 20 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Стосовно стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» повністю не погоджується. Зазначає, що у позові позивачем не було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу. Звертає увагу на те, що заявник у заяві про поворот виконання рішення посилається на Договір з ТОВ «МІК», де жодним чином не вказано номер справи № 908/3309/25, по якій просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу від 29.01.2026. Звертає увагу на те, що додаток 1.1 до договору про надання правничої допомоги взагалі має іншу дату 23.07.2026 та укладено тільки в момент підготовки заяви про поворот виконання рішення. Зазначає, що не вбачається яким чином оплачується винагорода та яким документом це підтверджується, як-то акт наданих послуг, тощо. Вважає, що заявником не доведено вимоги щодо стягнення судових витрат з позивач на професійну правничу допомогу.

06.08.2026 від Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява, у якій просить суд: відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання рішення ТОВ «МІК», в повному обсязі; розглянути заяву про поворот виконання рішення без представника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 10 ст. 333 ГПК України заява про поворот виконання розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Розглянувши заяву про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 та обставини справи суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» задоволені частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» загальна сума штрафних санкцій 1 014 120 грн, з яких: пеня в сумі 889 380 грн 00 коп., штраф у сумі 124 740 грн 00 коп., судовий збір в сумі 81 129 грн 60 коп. В інший частині позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного суду від 01.04.2026 у справі №908/3309/25, задоволено апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 у справі № 908/3309/25. Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 у справі № 908/3309/25 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» штрафні санкції у загальній сумі 6 760 800,00 грн. за неналежне виконання державного контракту про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024, з яких: пеня - 5 929 200,00 грн, штраф - 831 600,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви 81 129,60 грн та 121 694,40 грн за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Центрального апеляційного суду від 01.04.2026 у справі № 908/3309/25 Господарським судом Запорізької області 20.04.2026 видані накази про примусове виконання судового рішення.

Постановою Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчено виконавче провадження від 13.05.2026 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» штрафних санкцій у загальній сумі 6 760 800 (шість мільйонів сімсот шістдесят тисяч вісімсот) грн 00 коп за неналежне виконання державного контракту про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024, з яких: пені - 5 929 200 грн 00 коп., штрафу - 831 600 грн 00 коп.

Постановою Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчено виконавче провадження від 08.06.2026 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви 81 129 грн 60 коп. та 121 694 грн 40 коп. за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25, касаційну скаргу ТОВ «МІК» задоволено. Постанову Центрального апеляційного суду від 01.04.2026 скасовано, рішення господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 у справі № 908/3309/25 залишено в силі.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 постанови Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25 Господарським судом Запорізької області 21.07.2026 видані накази про примусове виконання судового рішення:

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» загальна сума штрафних санкцій 1 014 120 грн, з яких: пеня в сумі 889 380 грн 00 коп., штраф у сумі 124 740 грн 00 коп., судовий збір в сумі 81 129 грн 60 коп.;

- про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» 162 259 грн 20 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

24.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» звернулось до суду із заявою про поворот виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Відповідно до частини першої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (частина п`ята статті 333 ГПК України).

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев`ята статті 333 ГПК України).

Поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011)

Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 569/15646/16-ц).

Отже, зміст інституту повороту виконання рішення полягає у поновленні сторін виконавчого провадження у попередньому становищі шляхом повернення стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням відповідачу (боржнику). Тобто повернення має відбуватися за рахунок коштів стягувача (сторони виконавчого провадження).

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до частини шостої статті 333 ГПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Наведена норма вимагає надання доказів, які підтверджують те, що кошти списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Як вбачається із матеріалів справи та наданих доказів Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» вбачається, що постановою від 13.05.2026 Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні № 80942055, закінчено виконавче провадження в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» штрафних санкцій у загальній сумі 6 760 800 (шість мільйонів сімсот шістдесят тисяч вісімсот) грн 00 коп. за неналежне виконання державного контракту про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024, з яких: пені - 5 929 200 грн 00 коп., штрафу - 831 600 грн 00 коп.

Також, постановою від 08.06.2026 Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 80941917. закінчено виконавче провадження в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви 81 129 грн 60 коп. та 121 694 грн 40 коп. за подання апеляційної скарги.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» надані:

- дебетово-інформаційний № JBKLQ5BODTKRNV.1 (запит на здійснення платіжної операції) від 11.05.2026 про перерахування з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рахунок Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 7 436 979 грн 71 коп., із зазначенням призначення платежу: «стягнення; за ВП 80942055; з виконання виконавчого документу; наказ; № 908/3309/25; виданий; 20.04.2026; документ видав; Господарський суд Запорізької області»;

- дебетово-інформаційний № JBKLQ64OE02LB7.1 (запит на здійснення платіжної операції) від 04.06.2026 про перерахування з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на рахунок Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 223 566 грн 40 коп., із зазначенням призначення платежу: «стягнення; за ВП 80941917; з виконання виконавчого документу; наказ; № 908/3309/25; виданий; 20.04.2026; документ видав; Господарський суд Запорізької області»;

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25, касаційну скаргу ТОВ «МІК» задоволено. Постанову Центрального апеляційного суду від 01.04.2026 скасовано, рішення господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 у справі № 908/3309/25 залишено в силі.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 постанови Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25 Господарським судом Запорізької області 21.07.2026 видані накази про примусове виконання судового рішення:

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» загальна сума штрафних санкцій 1 014 120 грн, з яких: пеня в сумі 889 380 грн 00 коп., штраф у сумі 124 740 грн 00 коп., судовий збір в сумі 81 129 грн 60 коп.;

- про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» 162 259 грн 20 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Отже, наразі відповідно до наказу Господарського суду Запорізької області 21.07.2026 з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» підлягає стягненню загальна сума штрафних санкцій 1 014 120 грн, з яких: пеня в сумі 889 380 грн 00 коп., штраф у сумі 124 740 грн 00 коп., судовий збір в сумі 81 129 грн 60 коп.

Таким чином різниця між стягнутими за наказами Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 в порядку виконавчих проваджень № 80942055 та № 80941917 сумами та за наказом Господарського суду Запорізької області 21.07.2026 складають: пеня в сумі 5 039 820 грн 00 коп., штраф в сумі 706 860 грн 00 коп., та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 121 694 грн 40 коп.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що загальна сума грошових коштів, які стягнуті з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» і перераховані стягувачу державним виконавцем, підтверджується наданими доказами, суд вважає за можливе заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 задовольнити частково, здійснити поворот виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/3309/25, в поворот виконання наказів Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/3309/25 стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» грошові кошти в сумі 5 868 374 грн 40 коп., яка складається із пені в сумі 5 039 820 грн 00 коп., штрафу в сумі 706 860 грн 00 коп., та 121 694 грн 40 коп. за подання апеляційної скарги. В іншій частині заяви про поворот виконання судового рішення у справі № 908/3309/25 відмовити.

Відносно заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення у порядку повороту виконання судового рішення у справі № 908/3309/25 з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: виконавчий збір - 20 282 грн 40 коп., виконавчий збір 676 080 грн 00 коп.

Постановою Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.05.2026 у виконавчому провадженні № 80942055 стягнуто в порядку ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір в сумі 676 080 грн 00 коп.

Також, постановою Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.05.2026 у виконавчому провадженні № 80941917 стягнуто в порядку ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір в сумі 20 282 грн 40 коп.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Суми витрат виконавчого провадження не підлягають поверненню боржнику в межах повороту виконання, оскільки вони сплачені на забезпечення виконання наказу суду, який на час його примусового виконання набрав законної сили та не був скасований у встановленому законом порядку.

При цьому суд зауважує, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.09.2024 у справі № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24), та приписів Закону України «Про виконавче провадження» існує стала судова практика, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стосовно заявлених ТОВ «МІК» до стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» судових витрат на професійну правничу допомогу щодо розгляду заяв про поворот виконання судового рішення у справі 908/3309/25 в сумі 27 000 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи № 908/3309/25 правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» при розгляді заяви про поворот виконання рішення надає адвокат Капуста А.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026 з додатком 1.1. та ордером на надання правової допомоги серія АР № 1274880 від 29.01.2026.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» повністю не погоджується із стягненням судових витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що у позові позивачем не було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу. Звертає увагу на те, що заявник у заяві про поворот виконання рішення посилається на Договір з ТОВ «МІК», де жодним чином не вказано номер справи № 908/3309/25, по якій просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу від 29.01.2026. Звертає увагу на те, що додаток 1.1 до договору про надання правничої допомоги взагалі має іншу дату 23.07.2026 та укладено тільки в момент підготовки заяви про поворот виконання рішення. Зазначає, що не вбачається яким чином оплачується винагорода та яким документом це підтверджується, як-то акт наданих послуг, тощо. Вважає, що заявником не доведено вимоги щодо стягнення судових витрат з позивач на професійну правничу допомогу. Також, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідно до п. 8.8 Державного контракту (договору) про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024 сторони прийняли до взаємної згоди що замовником постачальнику не відшкодовуються витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу, яка надавалася ТОВ «МІК» адвокатом Капустою А.В., суду надані наступні документи:

- договір про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» та адвокатом Капустою Арсеном Володимировичем;

- додаток 1.1 від 23.07.2026 до договору про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026.

Так, за умовами п. 1.1 Договору № 29/01 від 29.01.2026 Клієнт доручає, а Адвокат здійснює правову допомогу Клієнту доручає, а Адвокат здійснює правову допомогу Клієнту, в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів Клієнта в судах України всіх інстанціях, органах державної влади, …

Пунктами 3.1, 3.2 Договору № 29/01 від 29.01.2026 сторонами погоджено, що правова допомога, передбачена п. 1.1 йього договору, надається Адвокатом Клієнту за винагороду та гонорар, розмір якого визначається додатками до цього Договору. Винагорода (гонорар) за надання правової допомоги сплачується незалежно від результатів наданих послуг та результатів вирішення спору.

Згідно із п. 4.1. Договору № 29/01 від 29.01.2026 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2027.

23.07.2026 адвокатом Капустою А.В. з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» укладено додаток 1.1 до договору про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, відповідно до якого за надання правової допомоги, передбаченої договором про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, по господарській справі № 908/3309/25, Клієнт сплачує Адвокату винагороду в наступному розмірі:

- за підготовку та складання заяви про поворот виконання рішення, 2.5 години, ціна за годину 6000 грн 00 коп, попередня загальна вартість правової допомоги гонорар 15 000 грн 00 коп.;

- за участь в судовому засіданні, 2 години, ціна за годину 6000 грн 00 коп, попередня загальна вартість правової допомоги гонорар 12 000 грн 00 коп.

- всього 27 000 грн 00 коп.

Також, у вказаному додатку зазначено, що винагорода сплачується Клієнтом в момент надання правничої допомоги, не залежить від результатів її надання та поверненню не підлягає.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» самостійно адвокатом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Разом з тим, рішеннями Ради адвокатів низки областей України визначено застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, розмір яких за годину становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у своїй постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України».

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Дослідивши зміст наданої правничої допомоги адвокатом Капустою А.В., суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам зазначених договорів про надання правничої допомоги, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23.01.2014). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 дійшов висновку, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, зокрема зазначивши, що: «…Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19 вказано, що: «у разі недотримання вимог частини четвертої» статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята ГПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України)….»

Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Приймаючи рішення про розподіл судових витрат у цій справі суд виходить з того, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012, «Горнсбі проти Греції»від 19.03.1997 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

При цьому суд відзначає, що добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; обґрунтованістю та доведеністю заяв про поворот виконання рішення суду у справі № 908/3309/25; значенням справи для сторін; ступень вини кожного із учасників процесу у виникненні спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» 15 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Розмір понесених витрат на таку суму суд вважає такою, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, реальність та розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та витраченим адвокатом часом на надання послуг у цій справі. При цьому, суд зазначає, що сторона в господарському процесі, яка заявляє про покладення на іншу сторони витрат на правничу допомогу, повинна довести об`єктивну неминучість та необхідність таких витрат у заявленому розмірі.

В постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено правовий висновок, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за умови їх документального підтвердження, незалежно від того, яким чином адвокат організував свою діяльність (індивідуально чи через адвокатське бюро/об`єднання/ФОП).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Також, суд зазначає, що посилання позивача у справі на умови п. 8.8. Державного контракту (договору) про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024 є не вірним, оскільки: 1) контракт закінчив свою дію; 2) питання визначенні в ст. 333 ГПК України вирішується на стадії виконання рішення суду; 3) нормами Господарського процесуального кодексу не передбачено обмеження стягнення витрат на правничу допомогу тільки стадією розгляду позовної заяви.

Крім того, доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали дійсної справи не містять.

За вказаних обставин, заява в порядку статті 244 ГПК України, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129. 234, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 задовольнити частково.

Здійснити поворот виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3309/25.

В порядку повороту виконання судових наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3309/25 від 20.04.2026 стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738) грошові кошти в сумі 5 868 374 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч триста сімдесят чотири) грн 40 коп., яка складається із пені в сумі 5 039 820 (п`ять мільйонів тридцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять) грн 00 коп., штрафу в сумі 706 860 (сімсот шість тисяч вісімсот шістдесят) грн 00 коп., та 121 694 (сто двадцять одна тисяча шістсот дев`яносто чотири) грн 40 коп. за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

В задоволенні решти заяви про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно ст. ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.08.2026.

Повний текст ухвали розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова