Рішення № 138819571, 07.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10653/25

Номер провадження2/711/341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

за участю представника позивача адвоката Солодкової С.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача згідно доручення Котяш А. С.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

встановив:

до Придніпровського районного суду м. Черкаси 11.11.2025 з позовом звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 з яким вони знаходились в зареєстрованому шлюбі у період з 14.01.1989 року по 08.11.2006 року, а потім до дня його смерті проживали як чоловік і жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В період шлюбу в них народився син - ОСОБА_2 , який наразі є повнолітнім.

Після смерті чоловіка залишилось спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Син ОСОБА_1 ОСОБА_2 , звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, але в зв`язку з тим, що він пропустив строк на прийняття спадщини йому було відмовлено у прийнятті такої заяви. Він звернувся до суду, але суд не знайшов підстав для продовження йому строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 вважає, що має право на спадкове майно після смерті свого чоловіка, бо проживали однією сім`єю і знаходились у фактичних шлюбних відносинах на протязі десяти років вона звернулась з заявою до нотаріальної контори. Постановою нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі Свідоцтва про право на спадщину так як вони не знаходились з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюб, та вона не була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Тому вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Те, що вони дійсно з ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах, та проживали як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу однією сім`єю більше п`яти років стверджується наступним.

Коли вони зареєстрували шлюб з ОСОБА_4 у 1989 році, то проживали в квартирі АДРЕСА_1 , де квартиронаймачем була її бабуся ОСОБА_5 . У 2006 році шлюб розірвали, але продовжували проживати однією сім`єю як чоловік і жінка, бо шлюб розірвали тільки для того, щоб я могла оформити на своє ім`я придбану квартиру. Тоді вони з сином виписались зі спадкової квартири, а чоловік звернувся до суду про зміну договору найму житлового приміщення у зв`язку зі смертю наймача 24.07.2007 року вже після їх фіктивного розірвання шлюбу рішенням суду, ОСОБА_4 було визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 . Чоловік приватизував дану квартиру, та на підставі Свідоцтва про право власності від 03 грудня 2007 року став її одноосібним власником. Але вони продовжували проживати з ОСОБА_4 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу в цій квартирі. Систематично вели спільне господарство, в них був спільний бюджет та спільні витрати, вони разом кожного року їздили у відпустку, ОСОБА_1 весь цей час оплачувала комунальні платежі спадкової квартири зі своєї банківської картки, купували продукти, техніку, робили ремонти. Пізніше вони з чоловіком мали на меті знову зареєструвати шлюб, але її чоловік ОСОБА_4 захворів на онкологічне захворювання і вже було ні до того. Коли чоловік захворів вона постійно була коло нього, приймала участь у його лікуванні, а коли чоловік помер, організувала та оплатила його похорони. Вищенаведене підтверджується доказами, які ОСОБА_1 додає до позовної заяви.

Також, той факт, що вони з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю та систематично вели спільне господарство з 1989 року (в тому числі і без реєстрації шлюбу) і до його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) можуть підтвердити свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , яких вона просить допитати в судовому засіданні в якості свідків.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Солодкова С.І. зазначає, що встановлення факту їй необхідне для отримання Свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .

Таким чином, позивач та її представник просять суд встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 1989 по 01 липня 2023 року в тому числі і без реєстрації шлюбу.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений для розгляду судової справи № 711/10653/25.

Ухвалою суду від 13.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

25.11.2025 представник відповідача Черкаської міської ради Кирман В.О., який діє відповідно до доручення №88-01-21 від 03.01.2025 надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває справа №711/10653/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черкаської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю.

В позовній заяві зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вказує, що з 14.01.1989 по 08.11.2006 перебувала в шлюбі з померлим ОСОБА_4 .

Позивач 11.03.2025 звернулася до приватного нотаріуса Фіщук С.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .

Постановою приватного нотаріуса від 14.03.2025 Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадщину за законом у зв`язку з пропуском 6-місячного строку для прийняття спадщини та у зв`язку з ненаданням відомостей про спільне проживання з померлим.

Позивач зазначає, що вона прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, тобто шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вказує, що вони проживали разом як сім`я, вели спільне господарство, сплачували комунальні послуги, їздили у відпустки разом.

Черкаська міська рада заперечує проти задоволення вказаної позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 (шість) місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Правила ч. З ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , Позивач звернулася до нотаріуса 11.03.2025 (через 1.5 роки).

Таким чином, Позивачем пропущено 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Щодо поважності пропуску строку на прийняття спадщини після померлого, заявниця не надала належних та допустимих доказів того, що її не звернення до нотаріуса для прийняття спадщини в указаний період було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій, щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Таким чином, пропуск строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 1233 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтями 1261 - 1265 Цивільного кодексу України, визначено перелік осіб, які мають право на спадкування. Зокрема: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця; у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини; у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Для набуття права на спадкування за законом чи за заповітом необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійне.

На підтвердження встановлення вищезазначених фактів, Позивач зазначає, що вона з померлим проживала за адресою: АДРЕСА_2 та надає акт опитування сусідів, платіжні квитанції, договори на туристичне обслуговування. При цьому, жодним доказом не підтверджено вищезазначені факти, на які посилається Позивач: не зазначено, яким чином вони вели спільний бюджет та господарство, адже не надано; жодних підтверджуючих цього доказів; не подано доказів щодо купівлі продуктів, ліків, тощо; відсутні докази, що підтверджують дату з якої вони почали проживати разом.

Окрім вищевказаного, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства (Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти).

Відповідно до паспорту заявниці ОСОБА_1 вона з 05.05.1989 по 28.03.2007 була зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з 18.04.2007 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

На підтвердження факту проживання разом за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця надає акт обстеження від 03.04.2025, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 1989 по 2023 роки проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак вважають, що даний докази не с належним і не є допустимим доказом підтвердження факту проживання однією сім`єю, оскільки в ньому не вказано про те яким чином вони вели спільний побут, господарство і т.п., заявником не подано жодного доказу не підтвердження заявлених вимог, а тому вказаний акт не підтверджує обставини про які вказує Заявниця.

Представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Кирман В.О. зазначає, що ОСОБА_2 у 2024 році звернувся з позовом до Придніпровського районного суду м. Черкаси про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . В обґрунтування позовних вимог зазначав, що за життя померлий заповіту не складав. Спадкоємцем першої черги за законом є він як син померлого. Інших спадкоємців у померлого не має.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.02.2025 у справі №712/1068/24 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено. Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.05.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, враховуючи, що Позивачем не подано заяву про прийняття спадщини після померлого у визначений законом 6-місячний строк, поважність причин пропуску вказаного строку ніяким чином не обґрунтована, враховуючи те, що Позивач не була зареєстрована разом зі спадкодавцем, відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог щодо постійного проживання разом зі спадкодавцем, вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні заявлених вимог.

У заяві від 02.12.2025 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Солодкова С.І. просила приєднати до матеріалів справи в якості доказу, а саме виписку по витратам по банківському картковому рахунку, який належить позивачу ОСОБА_1 за період 01.01.2008 31.12.2018, з підтвердженням оплати комунальних послуг по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (виписка АТ КБ «Приватбанк» на 58 арк.).

Представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Кирман В.О. у заяві від 16.12.2025 просив суд проводити підготовче судове засідання без участі представника Черкаської міської ради, у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні та неможливістю залучення інших представників Черкаської міської ради.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Солодкова С.І. в заяві від 14.01.2026 просила прийняти та розглядати в такій редакції уточнення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Солодкова Світлана Іванівна, до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме: «Встановити факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 08 листопада 2006 по 01 липня 2023 року».

Відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві від 19.01.2026 просив суд проводити підготовчий розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Кирман В.О. у заяві від 19.01.2026 просив суд проводити підготовче судове засідання без участі представника Черкаської міської ради, у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні та неможливістю залучення інших представників Черкаської міської ради.

Відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві від 02.02.2026 просив суд проводити підготовчий розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Кирман В.О. у заяві від 06.02.2026 просив суд проводити підготовче судове засідання без участі представника Черкаської міської ради, у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні та неможливістю залучення інших представників Черкаської міської ради. Щодо позовних вимог заперечує з мотивів та підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві від 23.02.2026 просив суд проводити підготовчий розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2026 із занесенням до протоколу судового засідання, ухвалено про закриття підготовчого судового засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві від 16.03.2026 просив суд проводити судовий розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Кирман В.О. у заяві від 19.03.2026 просив суд проводити судове засідання без участі представника Черкаської міської ради, у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні та неможливістю залучення інших представників Черкаської міської ради. Щодо позовних вимог заперечує з мотивів та підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Кирман В.О. у заяві від 24.04.2026 просив суд проводити судове засідання без участі представника Черкаської міської ради, у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні та неможливістю залучення інших представників Черкаської міської ради. Щодо позовних вимог заперечує з мотивів та підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Солодкова С.І., підтримала позовні вимоги та просила їх задоволити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та пояснила суду, що після розлучення з чоловіком вони продовжували проживати разом, як подружжя, вони подорожували, мали спільний бюджет, оплачували за комунальні послуги, здійснювали ремонт, купували техніку. Розірвання шлюбу було фіктивним для того, щоб отримати квартиру. За адресою по вул. Горького ніхто не проживає з 2007 року, а з 2006 по 2023 рік проживали сім`єю втрьох з чоловіком та сином. Про справу, де позивачем є син вона знала, але не знала обставини. Повідомила, що працювала у Департамент фінансів Черкаської облдержадміністрації, була державним службовцем, подавала щорічні декларації, але чоловіка не вказувала.

Відповідач ОСОБА_2 , визнавши позовні вимоги, пояснив суду, що позивач це його мати. Він з батьками проживав весь час у квартирі по АДРЕСА_4 . Про розірвання шлюбу ніж батьками не знав. Чому він зазначав раніше при зверненні суду одні обставини, що він жив з батьком і не було інших спадкоємців, а зараз підтримує позов з іншими обставинами, пояснити не зміг.

Представник відповідача ОСОБА_11 заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав, зазначених у відзиві.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила суду, що має зареєстроване місце проживання в с. Слобода, але фактично проживає в АДРЕСА_5 з 2009 року. ОСОБА_12 це її сусіди. Знає, що це сім`я, вони відпочивали разом, все робити разом, відпочивали, не сварились, ходили на роботу, вертались додому. Коли ОСОБА_4 помер, то похованням займалась позивач.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила суду, що ОСОБА_12 її сусіди. Вона жива з ними в будинку 15 років. У цій квартирі, де живе позивач, раніше жила бабуся позивачки. Знає сусідів, як подружжя, про розірвання шлюбу не знала. Знає, що у них був спільний побут, вони робили ремонт, ходили на базар та на роботу. ОСОБА_12 піклувалась про чоловіка.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив суду, що з позивачкою знайомі, раніше працювали разом у одному відділі. За нею постійно приїжджав чоловік ОСОБА_4 та забирав з роботи. Свідка теж могли підвозити додому. Частим гостем у квартирі не був, але знав, що вони проживали в будинку по АДРЕСА_4 . У нього склалось враження, що це сім`я, вони придбали машину, відпочивали разом, чув про їх плани, що купити чи що поїти. Іншу квартиру позивач отримала від департаменту фінансів, бо вона стояла у черзі, як така що потребує.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила суду, що живе в одному під`їзді з ОСОБА_1 . Раніше в квартирі, де живе позивач, жила її бабуся. Потім ОСОБА_1 одружилась і стала там проживати з чоловіком, а потім з сином. Подружжя постійно жило разом.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила суду, що з позивачкою працювали разом. Знає її чоловіка, він її забирав з роботи. Вони проживали по АДРЕСА_4 . Про те, що вони були не у шлюбі не знала, не знала і про розірвання шлюбу.

Суд, взявши до уваги пояснення позивача та її адвоката, представника відповідача, відповідача, вислухавши пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, вважає, що заявлені вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Суд із вказаного приводу зазначає, що реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

На підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Підставою такого звернення до суду є винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.03.2025, а саме щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, оскільки ОСОБА_1 не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, а також на час відкриття спадщини постійно не проживала із спадкодавцем.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю, складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18.

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. (постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 524/10054/16).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сімї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.

Питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , 1965 року народження, перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 у період часу з 14.01.1989 року по 08.11.2006 року, відповідно до наданих копій свідоцтв.

Від шлюбу має сина ОСОБА_2 , 1990 року народження.

За життя ОСОБА_4 мав у власності кв. АДРЕСА_6 на підставі Свідоцтва про право власності, яке видане згідно з рішенням від 21.11.2007 № 494.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

Після смерті останнього у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. була відкрита спадкова справа. З витребуваної копії якої вбачається, що з заявою про прийняття спадщини 17.01.2024 звернувся син померлого ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулась ОСОБА_1 , зазначаючи, що помер її колишній чоловік. З інформаційного листа нотаріуса від 17.01.2024 вбачається, що ОСОБА_2 не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса у зазначений строк, а також не вбачається, що він проживав разом з спадкодавцем.

Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу вона та ОСОБА_4 проживали разом за адресою АДРЕСА_7 , як чоловік і жінка, були пов`язані побутом, мали спільні права і обов`язки. Розлучення було фіктивним з метою отримати квартиру за державною програмою.

В обґрунтування вказаного надала квитанції про сплату комунальних послуг, документи, що стверджують придбання спільного майна, витрачання коштів на ремонт, спільного відпочинку, витрат на лікування та оплату поховання ОСОБА_4 .

Разом з тим, на думку суду, позивачкою не було доведено факт проживання зі спадкодавцем протягом встановленого ст. 1264 ЦК України строку.

Так, вбачається, що ОСОБА_1 , згідно наданої копії паспорту була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 03.05.1989 по 28.03.2007, а з 18.04.2007 за адресою АДРЕСА_3 . Разом з нею з 18.04.2007, згідно наданої копії паспорту, був зареєстрований ОСОБА_2 .

Суд не бере до уваги Акт обстеження від 03.04.2025 щодо того, що подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 постійно з 1989 року по 2023 рік проживали за адресою АДРЕСА_2 . Оскільки данний акт не посвідчений підписами посадових осіб, які проводили перевірку, та скріплюється печаткою відповідного органу місцевого самоврядування, комісії чи установи.

Надані докази придбання побутової техніки, будівельних матеріалів, не можуть оцінюватись судом, як належні та достатні докази ведення спільного господарства. Із зазначених документів не вбачається, ким саме здійснювалося придбання майна, за чиї кошти воно було придбане, чи були ці кошти спільними, а також для якого саме житла або домогосподарства придбавалася відповідна техніка та матеріали. Сам по собі факт придбання окремих речей не підтверджує існування між сторонами сімейних відносин, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, які є визначальними ознаками проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Указане стосується і наданих договорів про надання послуг ФОП ОСОБА_13 , які укладені з ОСОБА_1 , з яких не вбачається, які саме послуги надавались, у якому місці тощо.

Позивачем до позовної заяви надані виписки з історії хвороби ОСОБА_4 , відомості щодо лікування, довідки лікарів та квитанції, чеки щодо придбання ліків, з яких не вбачається, що ліки були придбані ОСОБА_1 для ОСОБА_4 , як дружиною для чоловіка під час їх спільного проживання без реєстрації шлюбу. Зазначені документи підтверджують факт звернення особи за медичною допомогою, проходження лікування та придбання лікарських засобів, однак не доводять спільного проживання осіб сім`єю без реєстрації шлюбу. Так само чеки на придбання медикаментів не містять інформації про те, ким вони були оплачені, за рахунок чиїх коштів здійснювалося таке придбання, для кого саме призначалися відповідні лікарські засоби та чи були ці витрати елементом спільного сімейного бюджету.

Суд також не вважає належним та достатнім доказом проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у певний період надані докази щодо їх спільних поїздок на відпочинок. Одноразової спільні подорожі, проведення дозвілля чи відпочинку не доводять існування усталених сімейних відносин та не підтверджує факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Отже, подані докази не перебувають у необхідному причинному та доказовому зв`язку з предметом доказування у цій справі, а тому не є належними доказами у розумінні статті 77 ЦПК України.

Відповідно до статей 7680 ЦПК України, доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін. При цьому докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для висновку про існування відповідних обставин. Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд звертає увагу на те, згідно наданої копії рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.07.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до КП «Виробничо-житлове ремонтно- експлуатаційне управління № 4» про зміну договору найму житлового приміщення у зв`язку зі смертю наймача, вбачається, що особисто ОСОБА_4 у позовній заяві зазначив, що сімейні стосунки з ОСОБА_1 не склалися, то шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу дружина з сином виписалися з квартири, зібрали всі свої особисті

Крім того, позивач у спірний період була суб`єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та щорічно подавала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 1, 46 та 47 Закону України «Про запобігання корупції» декларант зобов`язаний зазначати у декларації відомості про членів сім`ї, їх доходи, об`єкти декларування та інші відомості, визначені законом. Для цілей декларування членами сім`ї є, зокрема, особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, у тому числі без реєстрації шлюбу.

Разом із тим з пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_4 не зазначався як член сім`ї декларанта, не вказувались відомості про його доходи, майно чи спільне проживання, хоча у разі фактичного проживання однією сім`єю такі відомості підлягали б декларуванню відповідно до вимог закону.

З огляду на наведене, зазначене вище не підтверджує доводи позивача про проживання сторін однією сім`єю у спірний період, а навпаки їх спростовує і свідчить про відсутність таких відносин, оскільки за не відображення відповідача як члена сім`ї у документах офіційної звітності, декларант несе встановлену законом відповідальність.

Суд зважає також на те, що відповідно до наданої роздруківки руху коштів в АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що поряд з здійсненими нею оплатами комунальних послуг за адресою АДРЕСА_8 , наявна сплата комунальних послуг за адресою її реєстрації по АДРЕСА_9 (за грудень 2019 за вивіз сміття, за тепло; за листопад 2019 за водовідведення, за водопостачання, за електроенергію, за вивіз сміття).

Окремо варто звернути увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов у повному обсязі, а отже ним визнались усі обставини, на які посилається ОСОБА_1 у позовній заяві. Разом з тим, ними не заперечується факт звернення останнього до суду з позовом до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Де у позовній заяві ОСОБА_2 , маючи статус позивача, зазначав, що є спадкоємцем першої черги за законом. Інших спадкоємців у померлого (його батька ОСОБА_4 ) не має.

Відтак, з огляду на те, що ключовим для вирішення питання про право на спадкування є факт спільного проживання «однією сім`єю» не менше п`яти років не підтверджене наданими доказами, вважається, що позивач не довела наявності підстав, необхідних для задоволення поданої нею заяви.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України дійсного перебування у сімейних відносинах із ОСОБА_4 , постійного проживання з померлим за однією адресою не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а відтак у позовних вимогах необхідно відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,81,264,265,315 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 07.08.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька