Ухвала суду № 138818853, 07.08.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9322/26

Провадження 1-кп/524/711/26

УХВАЛА

07.08.2026 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у місті Кременчуці клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №62020170000001809 від 25.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.127 КК України на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України,-

У С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся з клопотанням, в якому просив закрити кримінальне провадження №62020170000001809 від 25.11.2020 року на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України.

В клопотанні вказано, що в провадженні Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві перебуває кримінальне провадження №62020170000001809 від 25.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України.

Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань став лист Міністерства юстиції України №46784/6756-30-20/5.2.2 від 20.10.2020 року, про ухвалення 24.09.2020 року Європейським судом з прав людини остаточного рішення у справі «Міняйло та інші проти України».

Вказаним рішенням Суд об`єднав три заяви (№59356/10 ОСОБА_4 , №61038/10 ОСОБА_5 та №59824/12 ОСОБА_6 ) за схожістю предмету цих заяв (стверджуваного жорстокого поводження з заявниками працівників міліції та стверджуваного неефективного розслідування їхніх відповідних скарг) та розглянув їх спільно в одному рішенні.

Заява № 59824/12 пана ОСОБА_6 подана до Суду 01 вересня 2012 року.

Уряд України заперечував проти точки зору заявників, зокрема за заявою № 59824/12 ОСОБА_6 (згідно описової частини рішення Суду).

За результатами розгляду, Суд одноголосно постановив, що було порушено як процесуальний, так і матеріальний аспекти статті 3 Конвенції щодо усіх заявників.

Присуджена судом на користь ОСОБА_6 сума (моральна шкода) становить 10 000 Євро.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.01.2010 року до прокуратури Кременчуцького району Полтавської області із заявою звернувся ОСОБА_6 , який повідомив, що 05.01.2010 року близько 15.30 год. до нього за місцем проживання приїхали працівники міліції Кременчуцького РВ ОСОБА_7 та ще 3 працівників міліції, яких він не знає. Вони почали ходити по подвір`ю та запитувати ОСОБА_6 , де знаходиться рама від автомобілю «КрАЗ». Провівши обшук працівники поліції вилучили у ОСОБА_6 мобільний телефон «Simens-60», після чого посадили його в автомобіль та доставили в райвідділ. В кабінеті райвідділу ОСОБА_7 почав в грубій формі схиляти ОСОБА_6 до дачі неправдивих показів, а саме що рама від автомобілю «КрАЗ», належала ОСОБА_8 та ОСОБА_6 її незаконно здав в металобрухт. ОСОБА_6 повідомив працівнику міліції, що рама від автомобілю «КрАЗ» належить йому та залишилась від батька, на що працівник міліції ОСОБА_7 почав бити ОСОБА_6 кулаком по голові та по ногах. Потім працівник міліції дістав електричний пристрій довжиною приблизно 15 см з двома електродами, та, примушуючи давати неправдиві покази проти себе, періодично торкався ним до правого та лівого бедер. При цьому ОСОБА_6 відчував нестерпний біль та печію. Окрім того заявнику завели руки за стілець та наділи наручники. Не витримавши катувань, ОСОБА_6 погодився підписати документ складений працівником міліції, нечитаючи його, після чого був звільнений.

До заяви долучено акт судово-медичного обстеження № 31 від 06.01.2010 року, відповідно до якого на момент судово-медичного освідування у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: множини дрібних опікових поверхонь І-ІІ ступеню, на правому і лівому стегні на загальній площі 1-1,5% поверхні тіла, які утворились від дії високої температури, можливо в строк вказаний ОСОБА_6 , про що свідчить їх характер та локалізація. По ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Факт вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.

В клопотанні вказано, що органом досудового розслідування вживались усі можливі заходи щодо встановлення обставин вчинення можливого кримінального правопорушення щодо заявника, а також витребування матеріалів та документів, які б свідчили про застосування насильства з боку правоохоронних органів, проте з об`єктивних причин встановити винних не виявилось можливим (минуло понад 16 років з моменту події, свідки не пам`ятають обставин події, заявник ОСОБА_6 знаходиться за межами України та відсутні дані про його фактичне місцезнаходження та контактні дані) і на сьогодні вичерпано можливості для здобуття інших доказів. Подальше досудове розслідування буде тягарем та, з урахуванням обставин, не зможе призвести до усунення у процесуальний спосіб всіх недоліків, констатованих у рішенні ЄСПЛ.

Також, згідно клопотання, достовірно встановити точний механізм отримання тілесних ушкоджень, усунути інші протиріччя та порушення, встановлені рішенням ЄСПЛ у цій справі, на сьогодні не можливо.

Органи досудового розслідування вважають, що продемонстровані під час відтворення обстановки тілесні ушкодження і механізм їх спричинення не відповідають задокументованим тілесним ушкодженням, що підтверджується відповідними СМЕ. Крім того комплексна експертиза підтвердила невідповідність місць розташування тілесних ушкоджень на тілі потерпілого отворам на наданому ним на експертизу одязі, а також неможливість псування цього одягу внаслідок застосування електрошокера, який перебував в розпорядженні працівників Кременчуцького РВ.

На думку органів досудового розслідування, неможливо провести ряд слідчих дій за участі заявника, зокрема, одночасні допити, слідчий експеримент, перевірити версії походження тілесних ушкоджень тощо, про які зазначено в рішенні ЄСПЛ.

Ураховуючи викладене, прокурор вважає, що підстав для вжиття інших додаткових заходів індивідуального характеру під час виконання рішення у цій справі з метою забезпечення restitutio in integrum в розумінні ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» не вбачається.

Чк зазначено в клопотанні, встановити особу, яка вчинила даний злочин, під час досудового розслідування не представилося можливим.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав.

Суд, дослідивши клопотання та долучені до нього копії документів, дійшов таких висновків.

Згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав.

Вимогами п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.

Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності встановлені статтею 49 КК України в залежності від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, за який передбачено покарання за санкцією статті у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Обмежень, встановлених ч.5 ст.49 КК України, у даному кримінальному провадженні немає.

У ході проведення досудового розслідування було проведено ряд слідчих та процесуальних дій, проте особу, яка вчинила кримінальне правопорушення встановити не виявилось можливим, повідомлення про підозру не виносилось, перебіг строків давності не зупинявся та не переривався.

Отже, закриття кримінального провадження можливе виключно за наявності двох обставин: 1) якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення; 2) у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Тобто вказані дві підстави є взаємозалежними та повинні бути в поєднані між собою. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд, який викладений у постанові від 23.02.2021 року у справі № 397/42/20 провадження № 51-5156км20.

Досудовим розслідуванням кримінального провадження №62020170000001809 від 25.11.2020 року встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не представилося за можливе, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину закінчився, в зв`язку з чим на даний час наявні підстави закриття кримінального провадження судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вислухавши думку прокурора, суд вважає за можливе кримінальне провадження закрити з вищенаведених підстав.

Керуючись ст. ст. 36, 110, 283, 284, 315 КПК України, ст.49 КК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальне провадження №62020170000001809 від 25.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України закрити на підставі п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_9