Рішення № 138817222, 07.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4803/26

Провадження № 2/643/8042/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О. М.,

за участю секретаря судового засідання Глушка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року позивач КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 40 490,43 грн, з яких: 21 558,13 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2010 по 31.01.2026; 16 137,86 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 по 31.01.2026; 1303,72 грн за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 731,28 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 759,44 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі рішення Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 №813/25 КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» надає послуги, зокрема, з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентське обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення. Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Позивачем до відповідачів були направлені квитанції на оплату боргу, однак відповідачами було проігноровано зазначені квитанції.

Відповідачі неналежним чином виконували зобов`язання з оплати наданих послуг у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 37 695,99 грн, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2010 по 31.01.2026 у розмірі 21 558,13 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 по 31.01.2026 у розмірі 16 137,86 грн.

Відповідно до Закону № 2189-VIII, враховуючи норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг», п. 34 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 та на підставі моделі договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем), умови якої однаково діють для усіх споживачів житлового будинку АДРЕСА_2 , на підставі чого за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалися нарахування за абонентське обслуговування та виникла заборгованість за період з 01.06.2022 по 31.01.2026 у сумі 1303,72 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачу нараховано заборгованість за утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та централізованого водовідведення, а саме: за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2026 у сумі 731,28 грн; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2026 у сумі 759,44 грн.

Таким чином, загальна заборгованість складає 40 490,43 грн.

Заочним рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 20.05.2026, ухваленим у цивільній справі № 643/4803/26, позовну заяву КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 40 490,43 грн, з яких: 21 558,13 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2010 по 31.01.2026; 16 137,86 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 по 31.01.2026; 1303,72 грн за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 731,28 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 759,44 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» судовий збір у у загальній сумі 2662,40 грн в рівних частках по 887,47 грн з кожного.

Ухвалою суду від 29.06.2026 скасувано заочне рішення від 20.05.2026 у цивільній справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

24.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив провести розгляд справи за відсутності відповідача, застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні вимог за період з 2010 року по березень 2023 року, за період з березня 2023 року по січень 2026 року здійснити перерахунок: повністю виключити нарахування за періоди його відсутності з листопада 2022 року по травень 2025 року, за інші місяці провести розрахунок вартості послуг на одну особу. Відповідач ОСОБА_1 зазначив, що нарахування позивача на 3-4 особи є незаконним, оскільки фактична кількість споживачів у квартирі була іншою, що підтверджується: листом-інформацією №468 від 03.12.2013; актом про непроживання від 03.06.2002; довідкою про зареєстрованих осіб від 07.05.2021.

29.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги повністю. З доводами, викладеними в відзиві позивач не погоджується, і вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи з такого. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що з 2002 року за адресою реєстрації не проживає відповідач ОСОБА_2 , а з 2007 року відповідач ОСОБА_3 , тобто, протягом шести років відповідач не інформував позивача щодо зміни його знаходження за місцем реєстрації, до позивача у справі із письмовими заявами не звертався, про своє право щодо зменшення вартості отриманих послуг (звільнення від їх оплати) згадав лише після подання позову до суду, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідача. Жодним нормативно-правовим актом не надано сусідам будинку право на встановлення факту проживання/не проживання фізичних осіб за конкретною адресою. Отже, надані письмові пояснення не можуть розглядатись як документальне підтвердження відсутності споживача. Із заявами про зняття з місця реєстрації, проживання не за місцем реєстрації і проведенням перерахунку споживачі не зверталися до КП «Харківські теплові мережі» до теперішнього часу. Для перерахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 відповідачам необхідно звернутися з заявою до КП «Харківські теплові мережі» та надати підтверджуючі документи. Відповідачами частково здійснювалися оплати за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а саме: з 2010 року по 2026 року сплачено 4298 грн 95 коп. Враховуючи вищевказане, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг переривається у разі часткового погашення боржником відповідної заборгованості.

04.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якіх відповідач не погодився з аргументами позивача. Відповідач звернув увагу суду на ігнорування позивачем комунікації зі споживачем та зазначив, що письмові заяви та акти сусідів є письмовими відомостями свідків, які підтверджують відомі їм обставини; споживач має право не оплачувати вартість послуг у разі їх невикористання; платежі за житлово-комунальні послуги є періодичними щомісячними платежами, тому позовна давність обчислюється щодо кожного щомісячного платежу окремо.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, заяв про відкладення не подавали.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Заборгованість відповідачів за вказані вище послуги, згідно наданих позивачем розрахунків, складає 40 490,43 грн, з яких: 21 558,13 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2010 по 31.01.2026; 16 137,86 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 по 31.01.2026; 1303,72 грн за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 731,28 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 759,44 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2026, що підтверджується розрахунками (а.с.15-27).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції до 01.05.2019 року (далі Закон в редакції до 01.05.2019), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 13 Закону в редакції до 01.05.2019, одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 20 Закону в редакції до 01.05.2019 передбачено, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 року (далі Закон в редакції з 01.05.2019 року) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з п. 12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Згідно п. 17 вказаних вище Правил, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Пунктом 18 вказаних Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 18 вказаних вище Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктом 21 Правил передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до п. 30 вказаних Правил споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п. 1 ч. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, встановлено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В Постанові Великої Палати Верховного Суду (далі ВП ВС) від 07.07.2020 по справі №712/8916/17 викладено наступні висновки щодо застосування норм права.

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 77 Постанови ВП ВС).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 78 Постанови ВП ВС).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (п. 79 Постанови ВП ВС).

Враховуючи наведене та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 40 490,43 грн, з яких: 21 558,13 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2010 по 31.01.2026; 16 137,86 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 по 31.01.2026; 1303,72 грн за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 731,28 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 759,44 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2026.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду інформацію №468 від 03.12.2013 (в копії) Березівської селищної ради Харківського району, відповідно до якої ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_3 постійно з 2007 року (а.с.87); акту (в копії) комісії ЖЕУ-174 від 03.06.2002 про те, що ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 не проживає з серпня 1999 року, що підтвердили сусіди (а.с.88), акт про фактичне непроживання осіб та встановлення кількості споживачів послуг від 19.07.2026 (а.с.123).

Суд зауважує, що надані відповідачем інформація щодо відповідача ОСОБА_3 від 03.12.2013 та акту щодо відповідача ОСОБА_2 від 03.06.2002, акт від 19.07.2026 про фактичне непроживання осіб, не підтверджують факт непроживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.09.2010 по 31.01.2026, заборгованість за який заявлена до стягнення.

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.03.2026 (а.с.54).

При цьому суд не враховує аргумент відповідача ОСОБА_1 щодо неправомірності нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги на відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , з підстав їх непроживання за адресою реєстрації, за якою стягується заборгованість, що безпосередньо спростовується положеннями п. 6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Зазначеною нормою закону встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Суду не надано підтвердження звернення до постачальника комунальних послуг із відповідною заявою про непроживання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та документального підтвердження їх непроживання за адресою реєстрації. За таких обставин, підстав для перерахунку заборгованості суд не вбачає. При цьому суд зазначає, що період заборгованості триває з 2010 року, тобто протягом 16 років, відповідачі не могли бути необізнаними про нарахування оплати за комунальні послуги на всіх зареєстрованих у житловому приміщенні осіб. Разом з тим, своє право на звернення до постачальника послуг для звільнення від сплати за осіб, які не проживають за адресою реєстрації, не реалізували, відповідну заяву не подавали.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Разом з тим, представник відповідача заявив клопотання про застосування положення ст. 257 ЦК України до позовних вимог.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальний.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою є 11.03.2026, а період нарахування заборгованості становить з 01.09.2010 по 31.01.2026.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасовано з 30.06.2023.

Разом з тим, відповідно до п. 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12, п. 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину та воєнного стану строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких позовна давність продовжена на період з 12.03.2020 по 03.09.2025, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою 11 березня 2026 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01 версеня 2010 року по 31 січня 2026 року, строк позовної давності щодо платежів за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2017 року включно позивачем пропущено.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги, що надає позивач, з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2024 року, яка складатиме 36 548,36 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36 548,36 грн, з яких: 19 647,26 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2010 по 31.01.2026; 15 106,66 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 по 31.01.2026; 1303,72 грн за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 731,28 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 759,44 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідчів, який відповідчами, за наявності заперечень проти позовних вимог, не спростовано, не надано контррозрахунку заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надані позивачем послуги в загальному розмірі 36 548,36 грн, в іншій частині позовних вимог - відмовляє.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню в повному обсязі з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача у загальній сумі 2468,95 грн по 822,98 грн з кожної.

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі «Харківзбут» заборгованість в сумі 36 548,36 грн, з яких: 19 647,26 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2010 по 31.01.2026; 15 106,66 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2015 по 31.01.2026; 1303,72 грн за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 731,28 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.01.2026; 759,44 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.01.2026.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» судовий збір у загальній сумі 2468,95 грн, по 822,98 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут», місцезнаходження: 61038, м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 28-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 45929670.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 .

Суддя О. М. Тимош