Рішення № 138817088, 23.07.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/91/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО-РИБОВОДНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РИБГОСП", представник позивача адвокат Панченко Олена Олександрівна, до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування

ВСТАНОВИВ:

ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - РИБОВОДНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РИБГОСП" через свого представника адвоката Панченко О.О. звернулося до суду з позовом до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області та ОСОБА_1 , в якому просить: 1) визнати поважними причини пропуску ПРИВАТНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО-РИБОВОДНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РИБГОСП строку позовної давності для захисту його цивільного права на визнання незаконним рішення ХХХІ сесії VІІ скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 30.08.2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області»; 2) визнати незаконним рішення ХХХІ сесії VІІ скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 30.08.2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області»; 3) вирішити питання про розподіл судових витрат понесених позивачем під час розгляду зазначеної справи, в тому числі витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що відповідно до розпорядження №395 від 17 жовтня 2007 р. Краснокутської районної державної адміністрації, 21 грудня 2007 року ПСРП «Нововодолазький рибгосп» було вирішено передати в оренду земельну ділянку загальною площею 126,3164 га, у тому числі: 100,0896 га під штучними водосховищами, 0,2364 під гідротехнічними спорудами, 9,2732 га болота, 4,6912 га сіножаті, 1,7877 га пасовищ, 10, 2383 га інших захисних насаджень під штучним водосховищем терміном на 49 років для рибогосподарської діяльності із земель запасу земельного фонду за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради.

На виконання зазначеного розпорядження між Краснокутською РДА та ПСПР «Нововодолазький рибгосп» було укладено 6 (шість) договорів оренди, які наразі є чинними та виконуються з боку орендаря. Наразі орендодавцем за даним договором є Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області.

Представник позивача зазначає, що з 30.05.2023 року в провадженні Краснокутського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району, Богодухівської районної державної адміністрації, ПСРП «Нововодолазький рибгосп» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, в якому ОСОБА_1 просить суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської РДА № 395 від 17.10.2007 «Про передачу в оренду ПСРП «Нововодолазький рибгосп» земельних ділянок із водосховищем «Ковалівське» на території Рябоконівської сільської ради»; визнати недійсним договір оренди землі № 17/07 від 21.12.2007, укладений між Краснокутською РДА та відповідачем № 2 ПСРП «Нововодолазький рибгосп»; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 17/07 від 21.12.2007, здійснену 24.12.2007 Краснокутським районним відділом Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 040769900002.

Обґрунтовуючи вказаний вище позов, ОСОБА_1 вказує, що «…Відповідно до розпорядження № 395 від 17 жовтня 2007 р. Краснокутської районної державної адміністрації (надалі відповідач 1), 21 грудня 2007 року був укладений договір оренди землі № 17/07, орендарем став відповідач № 2 ПСРП «Нововодолазький рибгосп», якому було відповідно до договору передано в оренду земельну ділянку загальною площею 126,3164 га, у тому числі: 100,0896 га під штучними водосховищами, 0,2364 під гідротехнічними спорудами, 9,2732 га болота, 4,6912 га сіножаті, 1,7877 га пасовищ, 10, 2383 га інших захисних насаджень.17 серпня 2011 року Краснокутська РДА видала розпорядження №242 «Про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для складання державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на право власності на земельні частки (паї) реформованих сільськогосподарських підприємств в частині не реалізованого права на сіножаті, пасовища та багаторічні насадження на території Краснокутського району». Проєкти були виготовлені. Зміни до договору оренди № 17/07 у зв`язку з цим внесені не були. 30 серпня 2019 року рішенням Рябоконівської сільської ради позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості в контурі № 8 ділянка № НОМЕР_1 площею 0,2500 га (пасовища). 24.06.2020 року державний кадастровий реєстратор своїм рішенням відмовив позивачу у внесенні відомостей до державного земельного кадастру, (надалі ДЗК) у зв`язку з тим, що земельна ділянка, на яку позивач має право, перетинається з земельною ділянкою кадастровий №6323586200:05:001:0096. Вважаю, що оскаржуване розпорядження № 395 від 17 жовтня 2007 року «Про передачу в оренду ПСРП «Нововодолазький рибгосп» земельних ділянок із водосховищем «Ковалівське» на території Рябоконівської сільської ради» неправомірне та підлягає скасуванню так, як прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 122 ЗКУ, яка визначає повноваження органів виконавчої влади, щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, так ч. 3 передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства. На момент укладення договору, 21 грудня 2007 року РДА перевищила повноваження передбачені ст.17, 122 ЗКУ, передавши землі колективної власності АТ Агрофірми «Промінь» в оренду відповідачу 2 (ПСПР «Новодолазький рибгосп»)…».

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свій позов, в якості необхідності звернення надав до суду та іншим учасникам у справі копію рішення ХХХІ сесії VІІ скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області рішення №30.08.2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області». Отже, наразі розроблена ОСОБА_1 технічна документація на земельну ділянку із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Проте державний кадастровий реєстратор своїм рішенням відмовив позивачу у внесенні відомостей до державного земельного кадастру (надалі ДЗК) у зв`язку з тим, що земельна ділянка, на яку відповідач претендує, перетинається з земельною ділянкою кадастровий №6323586200:05:001:0096, яка є в користуванні позивача та відноситься до земель водного фонду.

Представник позивача вважає, що зазначене вище рішення ХХХІ сесії VІІ скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області №30.08.2019 року (правонаступником якої є Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області) є незаконним та могло бути скасовано Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області.

Так, 25.09.2023 року позивач звернувся до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області із заявою № 7, в якій просив відповідача 1 скасувати рішення ХХХІ сесії VІІ скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області №30.08.2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області». Проте, відповідач 1 листом вих. № 01-20/6161 від 17.10.2023 року повідомив, що позивачу як зацікавленій особі слід звернутися до суду з метою визнання спірного рішення незаконним в порядку передбаченому ч. 10 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування.

14.11.2023 року позивач вдруге звернувся до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області з аналогічною заявою, проте листом вих. № 01-20/7382 від 06.12.2023 року відповідач 1 знову відмовив у скасуванні зазначеного рішення.

Відтак, наразі позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду виходячи з наступного.

За приписами статей 5, 6 Водного кодексу України та ст. 83 Земельного кодексу України землі водного фонду не підлягають передачі у власність. Рябоконівська сільська рада, приймаючи рішення від 30.08.2019 року та, надаючи ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, фактично вийшла за межі наданих їй повноважень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18).

За правилами статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Проте, громадяни та юридичні особи за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно одержати у власність лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га).

Натомість землі водного фонду можуть передаватися цим суб`єктам тільки на умовах оренди для визначених законом потреб (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, стосовно землі водного фонду закон забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність землю відповідного цільового призначення окремо від дозволеного для передачі об`єкта замкненої природної водойми загальною площею до 3 га (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74475898).

Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Представник позивача зазначає, що Рябоконівська сільська рада, приймаючи рішення № 30.08.2019 року та, надаючи ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в контурі № 4, ділянка № НОМЕР_2 площею - 0,5205 га (сіножаті), в контурі № 8, ділянка № 145, порушила вимоги статті 22 ЗК України та ст. 34 ЗК України.

Надаючи позивачу дозвіл на розробку технічної документації на земельні ділянки площею 0,25 га (пасовища) та 0,5205 га (сінокоси) Рябоконівська сільська рада посилається на ст. 40 ЗК України (в редакції станом на 31.08.2019 р.), відповідно до якої громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

В той же час п.г) ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачалося, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Таким чином, відповідач 1 вирішив надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації на земельні ділянки ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,25 га (пасовища) та 0,5205 га (сінокоси), керуючись при цьому нормами законодавства, які регулюють інші правовідносини, та знову ж таки, будучи обізнаними, що зазначені земельні ділянки відносяться до земель водного фонду.

Ознайомившись з документами, які були отримані адвокатом Панченко О.О. на її адвокатські запити до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, остання вважає, що Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого АТ АФ "Промінь" Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (пасовища), який був виготовлений ПП НВФ «Нові технології - ГІС" у 2012 році, є таким, що виготовлений з порушенням, оскільки в ньому водний об`єкт зазначений як став, а не як водосховище.

Фактично розробляючи технічну документацію, ПП НВФ «Нові технології - ГІС" у 2012 році, повинно було врахувати той факт, що водний об`єкт не являє собою став, а є водосховищем, як повинно б було, з огляду на вимоги ст. 88 ВК України, врахувати і наявність прибережної захисної смуги визначеної навколо Ковалівського водосховища, яка складає саме 100 м, однак цього також зроблено не було.

З Проєктної документації, яка була отримана від ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та яка розроблялася на замовлення АТ АФ "Промінь", не вбачається, що вона проходила державну експертизу землевпорядної документації, метою якої є дотримання чинного законодавства, всебічний аналіз з точки зору впливу реалізованих проєктів на навколишнє середовище, безпечність створених умов для існування живої і неживої природи, гармонійної взаємодії суспільства і природи, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого АТ АФ "Промінь" Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (пасовища) виготовлений ПП НВФ «Нові технології-ГІС» у 2012 року мав пройти державну експертизу землевпорядної документації, під час проведення під час проведення якої міг бути виявлений факт невідповідності землевпорядної документації вимогам чинного земельного законодавства, а також те, що ПП НВФ «Нові технології-ГІС» невірно було визначено розмір прибережної захисної смуги навколо Ковалівського водосховища.

Представник позивача зазначає, що наразі користувачем зазначених земельних ділянок є ПСРП "Нововодолазький рибгосп", а ОСОБА_1 бажає набути право приватної власності на земельну ділянку, яка відноситься до земель водного фонду, та є прибережною захисною смугою.

Щодо пропущеного строку позовної давності, представник позивача зазначає, що про існування рішення ХХХІ сесії VІІ скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області рішення від 30.08.2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області», позивач довідався лише у червні 2023 року, отримавши копію позовної заяви ОСОБА_1 (у справі №627/403/23) разом із додатками, серед яких і було оскаржуване рішення, а також інші документи щодо розпаювання земель колишнього АТ АФ «Промінь» Краснокутського району Харківської області. Відтак, представник позивача вважає, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання рішення незаконним.

11.03.2024 до суду надійшов відзив від Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Зазначила, що у 2012 році ПП НВФ «Нові технології ГІС» розробили Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого АТ АФ «Промінь» Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (пасовища) реформованого АТ АФ «Промінь». Згідно з протоколом від 28 лютого 2012 року «Про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» збору власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого АТ АФ «Промінь» Рябоконівської сільської ради між власників сертифікатів були розподілені земельними ділянки. Розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації від 17 серпня 2012 року № 217 «Про погодження проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) АТ АФ «Промінь» за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради», даний проєкт був затверджений.

30 серпня 2012 року розпорядженням голови Краснокутської РДА затверджений список громадян Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, яким необхідно виготовити державні акти на право власності на землю взамін сертифікатів на земельну частку (пай) із реформованого АТ АФ «Промінь». Стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції станом на 15.12.2009 рік) зазначає, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Відтак, Краснокутська селищна рада вважає, що Рябоконівська сільська рада Краснокутського району Харківської області при винесенні рішення «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» діяла в межах чинного законодавства.

28.03.2024 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав та просив відмовити у позові з тих підстав, що його право на земельну ділянку, яка незаконно передана в оренду, передбачене законом № 899-IV від 5 червня 2003 року.

Зазначає, що представник позивача акцентує увагу суду на тому, що це земля водного фонду, так зазначено в державному акті на право колективної власності на землю виданому АТ Агрофірма Промінь 27.11.1997 року (аркуш № 176-178 додатків до позовної заяви), в той же час позивачем приєднано до позову копії водогосподарського паспорту (аркуш 76-79) де вказано, що в 1974 році на землях колгоспу імені Крупської за кошти колгоспу був збудований ставок для зрошування полів. (ст.11 паспорту), в 1981 році на замовлення правління колгоспу був виготовлений водогосподарський паспорт Ковалівського водосховища. В період експлуатації гідротехнічної споруди, земельна ділянка нікому не передавалась, при отриманні державного акту в 1997 році мала статус землі колективної власності.

17 серпня 2011 року Краснокутська РДА видала розпорядження №242 «Про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для складання державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на право власності на земельні частки (паї) реформованих сільськогосподарських підприємств в частині не реалізованого права на сіножаті, пасовища та багаторічні насадження на території Краснокутського району», позивачу було відомо про виготовлення проєкту землеустрою, але він не заявив претензій щодо невірного визначення прибережною захисних смуг розробником проєкту. У виготовленому ФОП Пушковою паспорті водного об`єкта на замовлення відповідача № 1 та люб`язно оплаченому за його виготовлення ПСРП (аркуш №89-108) зазначено: Відповідно до законодавства, прибережні захисні смуги встановлюються за окремим проєктом. Проєкт по встановленню меж прибережної захисної смуги відсутній (аркуш № 96).

ПСРП не виготовило проєкту. Так склалось що будинки та присадибні ділянки жителів села Ковалівка після будівництва ставка в 1974 році опинились в прибережній захисній смузі ставка. Деякі будинки були затоплені. Будинок в якому мешкає директор ПСРП, пан Безкорсий також розташований на березі ставка і це нікого не бентежить. Таким чином на думку відповідача ОСОБА_1 права позивача порушені Краснокутською РДА, яка приймала відповідні розпорядження.

11.03.2024 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій він зазначає, що аргументом ПСРП щодо поважності пропуску строку позовної давності є те, що нібито лише у червні 2023 року підприємство дізналося про рішення ХХХІ сесії VІІ скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області рішення від 30.08.2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області». Проте названа позивачем дата не відповідає дійсності і спростовується відповіддю Краснокутської РДА №281/03-29 від 08.09.2020 року, листом директора ПСРП Безкорсого М. Зустрічний позов відповідачем ПСРП у цивільній справі №627/403/23 не заявлявся. Крім цього, ПСРП знало про Проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого АТ АФ «Промінь» Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (пасовища), який був виготовлений ПП НВФ «Нові технології - ГІС» у 2012 році. Відтак, з урахуванням положень ст. 267 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

16.09.2024 відповідачем ОСОБА_1 подано додаткові пояснення у справі, в яких він наполягає на тому, що новий паспорт водного об`єкту водосховища «Ковалівське» 2022 року виготовлений з порушенням наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013 «Про затвердження Порядку розроблення паспорта водного об`єкта наказу». Розробник паспорта ОСОБА_2 , № в ЄДРПОУ 3597203724 в порушення норм наказу самостійно змінила призначення водосховища з комплексного у цільове. Це стало можливим так як замовником виготовлення паспорта є Краснокутська селищна рада, а посередником зацікавлена особа, ПСРП, яке оплатило роботу ФОП.

15.02.2024 ухвалою суду по цивільній справі за позовом ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - РИБОВОДНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РИБГОСП", представник позивача адвокат Панченко Олена Олександрівна, до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування прийнята до розгляду, відкрито провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

04.06.2024 ухвалою суду відмовлено відповідачу ОСОБА_3 у задоволенні заяви про зупинення провадження по справі.

13.11.2024 ухвалою суду клопотання представника позивача адвоката Панченко О.О. задоволено та призначено по справі комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

15.01.2025 ухвалою суду провадження у справі відновлено у зв`язку з необхідністю розглянути клопотання старшого судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса»№12324 від 20.12.2024 про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

31.03.2025 ухвалою суду клопотання експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса»№12324 від 20.12.2024 про надання додаткових матеріалів, які необхідні для проведення експертизипо цивільній справі № 627/91/24 задоволено, в розпорядження експерта надано ряд документів, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

27.05.2025 до суду з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» надійшов висновок експертів №12324/5695від 20.05.2025 за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

03.06.2025 ухвалою суду провадження у справі поновлено.

24.06.2025 ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача адвокат Панченко О.О. у відкритому судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити. Крім того, у судових дебатах просила суд стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати по справі, стягнувши з обох 3028 грн. пов`язані зі сплатою судового збору, 20000 грн. у якості витрат на правову допомогу, та 70048,40 грн. витрати понесені з проведенням по справі експертизи.

Відповідач ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні підтримав відзив на позов та свої письмові заяви по справі, просив суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на підстави зазначені ним у відзиві. Крім того, відповідач у судових дебатах просив суд звернути увагу на три ключові обставини. По-перше, позивач заявляє, що рішення Рябоконівської сільської ради від 30 серпня 2019 року порушує його право користування землями водного фонду. Проте, відповідно до актуальної інформації з Державного земельного кадастру, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096 офіційно належить до категорії «землі сільськогосподарського призначення». Сільська рада діяла виключно в межах закону, надаючи відповідачу дозвіл на виділення його законного земельного паю (пасовища) у межах саме сільськогосподарських угідь. Крім того, оскаржуване рішення від 2019 року є лише дозволом на розробку документації із землеустрою. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі N? 380/624/16-ц та від 29 вересня 2020 року у справі N? 688/2908/16-ц, таке рішення не є правовстановлюючим актом і не гарантує автоматичного набуття права власності. Це лише початковий етап процедури, який сам по собі не порушує і не може порушувати жодних речових прав позивача. Відтак, предмет спору у цій справі є штучним. Позивач оскаржує рішення ради повністю, проте матеріалами справи, зокрема технічною документацією та висновками експертизи чітко доведено щодо земельної ділянки площею 0,5205 га під сіножать (кадастровий номер 6323586200:01:001:0881) жодних перетинів меж чи накладань із землями позивача немає. По-друге, діє міжнародний правовий принцип «Естопель» - заборона суперечливої поведінки. Позивач не може вимагати скасування рішення від 2019 року з мотивів «порушення його прав», якщо пізніше, а саме 08 жовтня 2025 року, він добровільно підписав із Краснокутською селищною радою Додаткову угоду N? 2. У цій угоді рибгосп офіційно погодився на оновлений розподіл угідь, де пасовища та сіножаті чітко розмежовані. Більше того, у січні 2026 року представник позивача адвокат Панченко О.О. самостійно просила суд долучити цю угоду як доказ. Цим підписом вони юридично визнали поточний статус ділянки та вичерпали будь-який спір. По-третє, позивачем без поважних причин повністю пропущено загальну позовну давність у три роки. Оскаржуване рішення прийнято у серпні 2019 року. Позов подано лише у 2024 році. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові про що відповідач неодноразово заявляв у судових засіданнях та у своїх письмових заявах до суду. З урахуванням зазначеного відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПРП «Нововодолазький рибгосп».

Представник відповідача Саміло В.В. у відкритому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, підтримав відзив на позовну заяву. Крім того, у удових дебатах просив суд звернути увагу на таке. Позиція відповідача є послідовною та ґрунтується на тому, то оскаржуване рішення Рибоконівської сільської ради від 30 серпня 2019 року було прийняте в межах повноважень, у порядку та на підставі чинного на той час законодавства. Як встановлено матеріалами справи, 11 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рябоконівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі на місцевості. Йшлося про земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь».

Дозвіл на розробку технічної документації є лише попереднім

етапом, який не створює речового права на земельну ділянку, не визначає її межі. площу, категорію або правовий режим. Він лише дає старт процедурі підготовки документації для подальшого розгляду. Саме по собі це рішення не передавало землю у власність, не припиняло прав позивача, не створювало для нього жодних обмежень і не могло порушити його права як орендаря. Саме на підставі цієї заяви Рябоконівська сільська рада прийняла рішення про надання дозволу на розробку технічної документації. Це рішення саме по собі не передавало землю у власність, не припиняло прав позивача і не створювало для нього жодних обмежень. Воно лише надавало дозвіл на виготовлення землевпорядної документації, тобто було процедурним етапом реалізації права особи на виділення земельної частки паю в натурі.

Крім того, ще у 2011-2012 роках були прийняті відповідні розпорядження

Краснокутської районної державної адміністрації щодо розроблення та погодження проєкту землеустрою з організації території земельних часток паїв реформованого АТ АФ «Промінь». Також відбулися збори власників сертифікатів на земельні частки паї, оформлені протоколом від 28 лютого 2012 року, яким земельні ділянки були розподілені між власниками сертифікатів.

Позивач стверджує, що земельні ділянки входять до складу прибережної захисної смуги водосховища «Ковалівське» і тому не підлягають розпаюванню.

Згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги

встановлюються в порядку, передбаченому законом. Межі встановлених прибережних захисних смуг зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок. Відсутність такої документації не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, але й не доводить її наявність або розмір.

Оскаржуване рішення 2019 року не встановлювало меж прибережної захисної смуги і не визначало, які саме земельні ділянки входять до її складу. Це питання

має вирішуватися в рамках розробки та затвердження технічної документації, а не на етапі надання дозволу на її розробку. Крім того, згідно зі статтею 85 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, громадянам України для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Таким чином, навіть якщо певні земельні ділянки входять до прибережної захисної смуги, це не є абсолютною забороною на їх використання, а лише визначає особливий правовий режим. Відповідно, посилання позивача на порушення статті 60 Земельного кодексу України є передчасним і стосується не оскаржуваного рішення, а потенційних наслідків його реалізації, які не наступили.

Крім того, представник відповідача Краснокутської селищної ради, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності передбачений положеннями ст. 267 ЦК України. Зазначає, що позивач, як орендар земельної ділянки, мав би здійснювати належний контроль за використанням земель та відстежувати рішення органів місцевого самоврядування, що стосуються цих земель.

Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_1 звертався до кадастрового реєстратора у 2020 році і відмова у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру була винесена 24 червня 2020 року. Ця відмова містила вичерпну інформацію про підстави, зокрема про оскаржуване рішення ради. Таким чином, позивач міг дізнатися про рішення щонайменше у червні 2020 року, а не у червні 2023 року. Відповідно, загальна трирічна позовна давність, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України, спливла щонайменше у червні 2023 року, а позивач подав позов у 2024 році. Відповідно, пропуск строку позовної давності є встановленим, а поважність причин не доведена.

Крім того, зазначає, що позивач стверджує, що селищна рада протиправно відмовила у скасуванні рішення Рябоконівської сільської ради. Цей аргумент спростовується наступним. Звернення позивача від 25 вересня 2023 року (заява N? 7) та від 14 листопада 2023 року (заява N? 10) були розглянуті в межах компетенції селищної ради. Листи вихідний номер 01-20/6161 від 17.10.2023 року та вихідний номер 01-20/7382 від 06.12.2023 року містили вичерпну правову консультацію щодо порядку оскарження рішення в суді відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Це відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» щодо надання обґрунтованої відповіді у встановлений строк. Відмова у скасуванні рішення, яке селищна рада приймала, не є бездіяльністю, а законною відмовою у вчиненні дія поза повноваженнями. Селищна рада не наділена повноваженнями скасовувати рішення інших органів місцевого самоврядування, припинених внаслідок адміністративно-територіальної реформи. Посилання позивача на пункт 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є невірним, оскільки ця норма поширюється на акти власного виконавчого комітету, а не на рішення іншої ради. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад щодо скасування актів виконавчих органі ради не поширюється на рішення інших рад, які припинили свою діяльність внаслідок реформи децентралізації. Крім того, позивач не звертався до селищної ради з вимогою визнати рішення незаконним і скасувати його в адміністративному порядку. Позивач просив саме «скасувати» рішення, що є неможливим поза судовим порядком відповідно до частини десятої статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Селищна рада надала правильну консультацію щодо необхідності звернення до суду, що не може вважатися бездіяльністю або протиправною відмовою.

Також, позивач стверджує, що рішення с нікчемним з моменту прийняття через порушення абсолютної заборони щодо земель водного фонду. Цей аргумент є невірним з точки зору права. Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, якщо в ньому взяли участь особи, які не мали необхідної дієздатності, або якщо зміст правочину суперечить моральним засадам суспільства, або якщо сторони встановили наслідок, який суперечить закону.

Рішення органу місцевого самоврядування не є правочином у розумінні

Цивільного кодексу України, а є актом індивідуального характеру. Його нікчемність може бути визнана лише в судовому порядку відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а не автоматично. Крім того, як вже неодноразово зазначалося, оскаржуване рішення не передавало землі у власність і не визначало їх категорію. Воно мало виключно процедурний характер - надання дозволу на розробку технічної документації. Тому посилання на абсолютну заборону щодо земель водного фонду є недоречним до процедурного акту, який не визначає правового режиму земель. Навіть якщо припустити, що технічна документація розроблена на підставі дозволу, виявить належність земель до водного фонду, це буде підставою для відмови у подальших діях, а не для визнання нікчемним самого дозволу на розробку документації. Дозвіл на розробку документації не гарантує позитивного результату її розгляду та затвердження.

Позивач стверджує, що оскаржуване рішення Рябоконівської сільської ради створює загрозу його правам орендаря, але цей аргумент спростовується об`єктивними обставинами. Так, 24.06.20220 державний кадастровий реєстратор виніс рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки ОСОБА_1 . Підставою відмови стало перетин земельної ділянки із земельною ділянкою орендованою позивачем. Дана відмова є остаточною і обов`язковою. Це свідчить про те, що: речове право на земельну ділянку ОСОБА_1 не виникло; право позивача як орендаря не було і не мало бути порушено; оскаржуване рішення не причинило жодних наслідків. Отже, позивач з червня 2020 року продовжує користуватися земельною ділянкою без жодних перешкод, що і підтверджує той факт, що позивач 4 роки спокійно користувався земельною ділянкою. У зв`язку з наведеним Краснокутська селищна рада просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, оцінивши докази у їх сукупності, та надавши їм належну правову оцінку, доходить наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що розпорядженням №395 від 17 жовтня 2007 р. голови Краснокутської районної державної адміністрації вирішено передати в оренду ПСРП «Нововодолазький рибгосп» земельні ділянки загальною площею 132,2278 га, у тому числі: 6,0933 га сіножаті, 3,6936 га пасовищ, 12,2120 га інших захисних насаджень, 0,5473 га під гідротехнічними спорудами, 9,2732 га боліт, 0,3188 га під штучними водотоками, 100,0896 під штучними водосховищами, терміном на 49 років для рибогосподарської діяльності із запасу земель водного фонду за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради.

Договором оренди землі від 21.12.2007 Краснокутська РДА Харківської області, на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 17.10.2007 № 395, надано ПСРП «Нововодолазький рибгосп» в оренду земельну загальною площею 126,3164 га, у тому числі 100,0896 га під штучними водосховищами, 0,2364 під гідротехнічними спорудами, 9,2732 га болота, 4,6912 га сіножаті, 1,7877 га пасовищ, 10,2383 га інших захисних насаджень, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради, строком на 49 років.

Договір оренди зареєстрований в Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.12.2007 за № 040769900002.

Пунктом 15,16 Договору оренди землі від 21.12.2007 визначено, що цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду для рибогосподарської діяльності.

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 26.12.2007 ПСРП «Нововодолазький рибгосп» отримано земельну ділянку у користування площею 126,3164 га.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 08.02.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096 площею 126,3164 га, перебуває в оренді в ПСРП «Нововодолазький рибгосп», відповідно до договору оренди землі від 21.12.2007, зареєстрована 06.02.2023, номер запису про інше речове право 49184122.

25.07.2023 між ПСРП «Нововодолазький рибгосп» та Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 21.12.2007 (кадастровий номер земельної ділянки 6323586200:05:001:0096), згідно з якою сторону договору, орендодавця Краснокутську РДА Харківської області, замінено на Краснокутську селищну раду Богодухівського району Харківської області, внесені зміни про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, про розмір орендної плати, її обчислення та внесення.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав від 04.08.2023, додаткова угода №1 від 25.07.2023 укладена між ПСРП «Нововодолазький рибгосп» та Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області на земельну ділянку з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав.

08.10.2025 між Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області та ПСРП «Нововодолазький рибгосп» укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 21.12.2007 про внесення змін до нього шляхом викладення в новій редакції, строком на 49 років, відповідно до якого орендодавець Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, надає орендарю ПСРП «Нововодолазький рибгосп» у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 126,3164 га, у тому числі 4,6912 га сіножаті, 1,7877 га пасовищ, 10,2383 га інші захисні насадження, 9,2732 га болота, 0,2364 гідротехнічна споруда з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096, цільове призначення ділянки для рибогосподарських потреб, яка розташована за межами населених пунктів на території Рябоконівського старостинського округу Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, та водний об`єкт штучне водосховище «Ковалівське водосховище» площею водного дзеркала при нормальному підпірному рівні 100,0896 га, об`єм НПР - 1382,27 м3, об`єм ФПР 2514,75 тис.м3, об`єм РМО 338,28 тис.м3.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом від 08.10.2025, ПСРП «Нововодолазький рибгосп» отримано у користування земельну ділянку загальною площею 126,3164 га для рибогосподарських потреб (10.07), кадастровий номер 6323586200:05:001:0096, яка розташована за межами населених пунктів на території Рябоконівського старостинського округу Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом Ковалівське водосховище (штучне водосховище) - площею 100,0896 га, об`ємом при НПР - 1382,27 м3.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 07.01.2026, додаткова угода №2 від 08.10.2025 укладеної між ПСРП «Нововодолазький рибгосп» та Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області на земельну ділянку з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав.

17.08.2011 Краснокутською РДА Харківської області видано розпорядження №242 «Про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для складання державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на право власності на земельні частки (паї) реформованих сільськогосподарських підприємств в частині нереалізованого права на сіножаті, пасовища та багаторічні насадження на території Краснокутського району Харківської області».

Рішенням ХХХI сесії VII скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського від 30.08.2019, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в контурі 4, ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,5205 га (сіножаті), в контурі 8, ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,2500 га (пасовища) для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Колективна власність АТ АФ «Промінь» підтверджена державним актом на право колективної власності на землю серії ХР-18-00000702, яка підлягала розпаюванню, відповідно до Указу Президента України №720 від 08.08.1995.

Згідно з рішенням № РВ-6302417552020 державного кадастрового реєстратора відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2020, ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі поданої ним заяви від 22.06.2020. Підставою для відмови стало те, що земельна ділянка, яку заявник має намір зареєструвати, частково накладається на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096. У зв`язку з наявністю такого перетину здійснити державну реєстрацію запропонованої ділянки неможливо.

Відповідно до висновку експертів № 12324/5695 від 20.02.2025 Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, земельна ділянка НОМЕР_1 , площею 0,2500 га в контурі 8, місце розташування Краснокутська ОТГ, Богодухівського району Харківської області, яка планується до передачі у приватну власність гр. ОСОБА_1 , повністю знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096 та накладається на прибережну захисну смугу водосховища «Ковалівське».

Згідно з п. 27 Договору оренди землі від 21.12.2007, передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Відповідач ОСОБА_1 неоднаразово звертався до Богодухівської РДА Харківської області правонаступника Краснокутської РДА Харківської області, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (титульного власника землі), проте на прохання внести зміни до договору йому було відмовлено.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (частина шоста статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, системний аналіз норм статей 22, 116, 118 Земельного кодексу України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Так, спеціальним законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є ЗУ «Про землеустрій».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.

Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити об`єкт відведення.

Окрім цього, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 Земельного кодексу України визначено, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної, міської ради належать питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №916/1979/13 (провадження № 12-62гс18) зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Крім цього, прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статей 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з цим, із вказаного Рішення Конституційного Суду України слідує, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Дійсно, судова практика про те, що наданий органом місцевого самоврядування дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не створює правових наслідків, а тому вимоги про скасування такого рішення не підлягають до задоволення, є послідовною та усталеною, разом з цим, обставини спірних правовідносин дають підстави для висновку про необхідність втручання суду у такі, оскільки у ситуації, що склалася визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування є ефективним засобом захисту порушених прав позивача.

Так, на теперішній час існує рішення ХХХІ сесії VII скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 30.08.2019, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в контурі 4, ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,5205 га (сіножаті), в контурі 8, ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,2500 га (пасовища) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Право власності на таку земельну ділянку за ОСОБА_1 не зареєстровано, протилежні докази відсутні, отже і речове право у останнього не виникло.

Водночас, неспростованим на сьогодні є те, що земельна ділянка № НОМЕР_1 в контурі НОМЕР_3 , площею 0,2500 га (пасовища), дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою якої надано ОСОБА_1 , крім іншого, за висновками проведеної у справі експертизи, повністю знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096, та яка відповідно до Договору оренди землі від 21.12.202007, перебуває в оренді у позивача по справі ПСРП «Нововодолазький рибгосп».

Відтак, за ситуації, що склалася, позивач хоча і має правову підставу для користування земельною ділянкоюз кадастровим номером 6323586200:05:001:0096 на підставі Договору оренди від 21.12.2007, однак не зможе таку реалізувати, через те, що земельна ділянка за видом угідь пасовища, яка планується до передачі у приватну власність ОСОБА_4 , повністю знаходиться в межах земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача.

Крім того, матеріали справи містять Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого AT АФ "Промінь" Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (пасовища), який виготовлено ПП НВФ «Нові технології - ПС" у 2012 році, в якому водний об`єкт зазначений як став.

Водночас, матеріали справи містять Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із водосховищем "Ковалівське" ПСРП "Нововодолазький рибгосп" для рибогосподарської діяльності на умовах оренди на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, який розроблено у 2006 році. Обмінний файл було прийнято Харківською регіональною філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 09.08.2007 року № 4.18.91893, який пройшов державну експертизу землевпорядної документації. Так, в п. 1.2. Проектне рішення 1. Пояснювальна записка зазначено, що прибережна захисна смуга навколо водосховища у відповідності до ст. 60 Земельного кодексу України встановлена у розмірі 100 метрів від водного дзеркала.

Відповідно до ст. 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать штучні водойми (водосховища, ставки).

Згідно зі статтею 1 ВК України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

За вимогами ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше З гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

За приписами статті 85 ВК України, у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 № 391, починаючи з 2004 року, врегульовано питання експертизи документації із землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Проєкти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

З дослідженої Проєктної документації, яка розроблялася на замовлення AT АФ "Промінь вбачається, що відсутні відомості щодо того чи проходила Проектна документація державну експертизу землевпорядної документації, метою якої є дотримання чинного законодавства, всебічний аналіз з точки зору впливу реалізованих проєктів на навколишнє середовище, безпечність створених умов для існування живої і неживої природи, гармонійної взаємодії суспільства і природи, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Однак, як свідчить судова практика, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд про що свідчить його численна практика викладена у постановах від 25.04.2018 №904/5974/16, від 22.04.2015 № 6-52цс 15, від 01.07.2015 , № 6-184цс15.

Наразі користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6323586200:05:001:0096 є ПСРП "Нововодолазький рибгосп", проте відповідач ОСОБА_1 має намір набути право приватної власності на частину орендованої позивачем земельної ділянки, частина якої крім того, що повністю знаходиться в межах орендованої земельної ділянки, ще і відноситься до земель водного фонду та є прибережною захисною смугою, що не може не порушувати права позивача як землекористувача.

Відтак, рішення ХХХI сесії VII скликання Рябоконівської сільської ради від 30.08.2019, в частині надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в контурі 8, ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,2500 га (пасовища) для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» Краснокутського району Харківської області на території Рябоконівської сільської ради, є незаконним.

Водночас позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення ХХХI сесії VII скликання Рябоконівської сільської ради від 30.08.2019, в частині надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в контурі 4, ділянки № НОМЕР_2 , площею 0,5205 га (сіножаті) для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» Краснокутського району Харківської області на території Рябоконівської сільської ради, задоволенню не підлягають, оскільки наразі матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що таке становище порушує права позивача.

Отже, за обставин наведених вище позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Щодо позовної давності.

Стосовно вимог відповідачів про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що на позов про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яким і є по суті розглядуваний позов, позовна давність не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. Заявлений позов є негаторним і може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96), від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34 та інші).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позовні вимоги задоволено частково, отже, виходячи зі ставок судового збору станом на час звернення з позовом до суду, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 757,00 грн. з кожного.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, під час розгляду справи судом за клопотанням позивача у справі Національним науковим центром «Інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» 20.025.2025 було проведено комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою. Так, відповідно до акту № 12334/5695, її вартість складає 70048,40 грн., яка була сплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 17.01.2025 року.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів витрати пов`язані з проведенням експертизи по 17512,10 грн. з кожного.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги № 01-20/01/24 від 26.01.2024 року; акт приймання передачі наданої правничої допомоги, згідно з договором про надання правничої допомоги № 01-20/01/24 від 26.01.2024 року; детальний опис виконаних робіт згідно договору про надання правничої допомоги № 01-20/01/24 від 26.01.2024 року; платіжну інструкцію від 29.01.2024 року.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу надану по справі адвокатом Панченко О.О. позивачу ПСРП «Нововодолазький рибгосп».

Беручи до уваги викладене вище, з урахуванням складності справи, та об`ємом виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за доцільне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу та, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягнути із відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО-РИБОВОДНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РИБГОСП", представник позивача адвокат Панченко Олена Олександрівна, до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування - задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення ХХХІ сесії VІІ скликання Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 30 серпня 2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в контурі 8, ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,2500 га (пасовища) для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого АТ АФ «Промінь» Краснокутського району Харківської області на території Рябоконівської сільської ради.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397359) на користь ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО-РИБОВОДНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РИБГОСП» (код ЄДРПОУ 30259387) судовий збір в сумі 757,00 грн. (сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), витрати на проведення судової експертизи в сумі 17512,10 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот дванадцять гривень 10 копійок), витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО-РИБОВОДНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РИБГОСП» (код ЄДРПОУ 30259387) судовий збір в сумі 757,00 грн. (сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), витрати на проведення судової експертизи в сумі 17512,10 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот дванадцять гривень 10 копійок), витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО-РИБОВОДНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РИБГОСП", код ЄДРПОУ 30259387, місцезнаходження за адресою: вул. Полтавський шлях, 167, с. Старовірівка, Красноградский район, Харківська область.

Представник позивача: адвокат Панченко Олена Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: вул. Монастирська, 5а, офіс 402, м. Полтава, 36000.

Відповідач: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04397359, місцезнаходження за адресою: вул. Охтирська, 1, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Бугаєнко І. В.