Рішення № 138816440, 06.08.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/344/26

Провадження № 2/342/510/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Москалюк А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городенка цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ: 35234236) адвокат Усенко Михайло Ігорович звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним догором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017 року в загальному розмірі 121092 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що 30.11.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00603.003410456, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит, а відповідач зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентими платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору. У порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач користуючись коштами наданими йому Банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 121092 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 49859,8 грн; заборгованість за відсотками 31731,79 грн., заборгованість за комісією 39500,41 грн.

26.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №12/84. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017 року.

Враховуючи вищезазначене, керуючись умовами кредитного договору та положеннями чинного законодавства України, позивач просить суд хвалити рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Призначено підготовче засідання в справі.

Підготовче засідання, яке призначене на 29.04.2026 відкладено у зв`язку із неявкою відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28 травня 2026 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

22.06.2026 року судове засідання відкладено у зв`язку із неявкою відповідача ОСОБА_1 .

Учасники справи в судове засідання, призначене на 06.08.2026, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача Усенко М.І. в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , у судові засідання, які були призначені для розгляду даної справи, повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому ЦПК України порядку, шляхом надіслання судових повісток про виклик в судові засідання за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за його відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.

Разом з цим, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи та подав докази, які вважав достатніми для розгляду справи, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30.11.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний №Z06.006030.003410456, відповідно до пункту 1.1. якого, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 49999,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості). Згідно п.п. 1.2-1.4 Договору, Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 36 місяців. За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану проценту ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49% (Марку Банку). Станом на день укладення Договору, змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку становить 9,5%, що разом із Маркою Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99%. Банк може у будь який момент за рішенням правління банку визначити змінну частину процентної ставки нижчу ніж ставка, яка розрахована відповідно до п. 1.5 цього Договору на основі зміни ключових ринкових показників. П. 1.13 Договору, Позичальник дає свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору на добровільне страхування життя. Відповідно до п. 1.14 Договору, Банк відкриває Позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні, в рамках пакету послуг БПР Стартовий, що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до п. 2.5 Договору, нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «Факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також в інших випадках, передбачених Договором.

Також сторони погодили графік щомісячних платежів за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма).

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано ордер-розпорядження №1 про видачу кредиту та ордер-розпорядження №2 про сплату страхового платежу, відповідно до яких 30.11.2017 року ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 45661,19 грн. підстава: договір №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017 та 4337,81 грн. підстава : страховий платіж від ОСОБА_1 .

Копією виписки за рахунком ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017, за період з 01.01.2020 по 26.11.2020 року вказано рух коштів за Договором.

Згідно довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017 станом на 26.11.2020 року загальна сума заборгованості становить 121092,00 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 49859,80 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 31731,79 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 39500,41 грн.

26 листопада 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» було укладено договір факторингу №12/84, за яким, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017 року.

Відповідно Витягу з Реєстру боржників, який є додатком №1 до Договору факторингу №12/84 від 26.11.2020 року, за відповідачем рахується заборгованість за договором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017 у розмірі 121092 грн., з яких: 49859,8 грн. заборгованість за кредитом; 31731,79 грн.- заборгованість за процентами.; 39500,41 грн. - заборгованість за комісіями.

Згідно платіжного доручення № 20281 від 26 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит Капітал» сплатило Акціонерному товариству «Ідея Банк» плату за договором факторингу.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2017 року між сторонами укладено кредитний договір №Z06.00603.003410456, шляхом підписання ОСОБА_1 заяви №Z06.00603.003410456 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору, заяви-анкети, паспорту споживчого кредиту, графіку щомісячних платежів та таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується копією ордера-розпорядження №1 про видачу кредиту та копією ордера-розпорядження №2 про сплату страхового платежу .

Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначеному договором.

Позивачем доведено перехід права вимоги за договором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017 станом на 26.11.2020 року загальна сума заборгованості становить 121092,00 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 49859,80 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 31731,79 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 39500,41 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку наявною у матеріалах справи та не спростованою відповідачем.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, у нього утворилася заборгованість за вказаним договором.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування укладення договору про надання споживчого кредиту, користування наданими йому позикодавцем кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості.

З урахуванням викладеного, заборгованість ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» становить 81591,59 грн, з яких: 49589,80 грн заборгованість за основним боргом; 31731,79 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення заборгованість по комісії суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Про необхідність зазначення конкретного переліку послуг за обслуговування кредиту і їх погодження з споживачем, звертав увагу Верховний Суду у постановах від 07.04.2021 у справі №766/8096/20, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19.

Так, відповідно до умов кредитного договору, за обслуговування кредитної заборгованості, позичальник сплачує плату щомісячно в терміни та в розмірі, визначені в графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

У кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банк встановив щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору про надання споживчого кредиту, зокрема договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на який є посилання у договорі кредиту та страхування.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд прийшов до висновку, що положення договору № Z06.00603.003410456 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитом є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, нарахування комісії за обслуговування кредиту є безпідставним, а тому не підлягає до стягнення нарахована комісія у розмірі 39500,41 грн за договором кредиту № Z06.00603.003410456 від 30.11.2017.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 81591,59 грн, з яких: 49589,80 грн заборгованість за основним боргом; 31731,79 грн. заборгованість за відсотками. В решті заявлених вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №16994 від 17.03.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 121092 грн, однак позов підлягає задоволенню на суму 81591,59 грн, тобто відсоток задоволених позовних вимог становить 67,38 % (81591,59 : 121092 х 100), тому сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає 1793,92 грн (2662,40 х 67,38 % : 100).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, суд враховує наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" та адвокатським об`єднанням «Апологет», Акт №346 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026, з якого вбачається, що вартість наданої адвокатським об`єднанням «Апологет» послуги в даній справі становить 8 000,00 грн, а також детальний опис наданих послуг до Акту №346 від 09.03.2026 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-38219) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171г19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Усенко М.І. юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд доходить висновку, що виходячи з співмірності заявлених вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 536, 625,626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283 352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", ЄДРПОУ: 35234236, заборгованість за договором №Z06.00603.003410456 від 30.11.2017 року у розмірі 81591,59 грн (вісімдесят одну тисячу п`ятсот дев`яносто одну гривню 59 коп.), судовий збір у розмірі 1793,92 грн (одну тисячу сімсот дев`яносто три гривні 92 коп.) та 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ: 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 06.08.2026.

Суддя: Федів Л. М.