Ухвала суду № 138816423, 07.08.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/390/26

2/339/269/26

У Х В А Л А

07 серпня 2026 року м. Болехів

Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Скригун В.В., розглянувши позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Болехівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ),

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , який вважається зниклим безвісти за особливих обставин з 25 червня 2026 року, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов"язати Болехівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести зміни до актового запису № 112 від 15.10.213 року про народження ОСОБА_3 .

Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що таку слід залишити без руху з наступних підстав.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того, що позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст.175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст.175, ч. 5 ст.177 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати батьківство відповідача щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Проте, серед доданих до позовної заяви письмових доказів відсутні відомості про те, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері. На даний факт також відсутні посилання і в позові.

В постанові від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц, провадження №61-6030св18 Верховний Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року N 3451/05, § 34, «Kalacheva V. RussianFederation»).

Однак до позовної заяви не додано відповідного клопотання про призначення у справі судово-генетичної/судово-імунологічної експертизи, яка визначає можливість визначення батьківства. Та не неведено обгрунтування неможливості подання вказаного клопотання.

Крім того суд звертає увагу, що представником позивача невірно вказано назву органу, яка зазначена як третя особа, що може суттєво вплинути на виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Не зазначено наявність чи вісутність інших близьких родичів відповідача, зокрема, дітей, матері, батька, що є важливим при встановленні кола учасників справи. Не вказано наявність інших осіб, на чиї інтереси може в подальшому вплинути рішення по справі, зокрема, орган опіки та піклування (оскільки спір стосується прав дитини), Міністерства оборони України (оскільки відповідач є військовим). Також не зазначено на території якої тариторіальної громади проживає дитина, що позбавляє можливості суд залучити вказаних осіб в якості третіх, що не заявляють самотійних вимог на підставі ч. 3 ст. 51 ЦПК.

Також суд звертає увагу особи, яка подала позов на відсутність належного обгрунтування підстави несплати судового збору, оскільки позовна заява місиь дві немайнові вимоги, які підлягають сплаті окремо за кожну.

За таких обставин, наведені недоліки позовної заяви виключають можливість відкриття провадження у справі.

Враховуючи зазначене, залишення позову без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позовної заяви.

При таких обставинах, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху та позивачу слід надати строк для усунення недоліків.

Керуючисьстаттею 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Болехівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п"яти днів з дня отримання даної ухвали та роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Скригун В.В.