Ухвала суду № 138815758, 31.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3932/24

Провадження № 1-кп/204/393/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024041680000074, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 вважала за можливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він відповідає вимогам КПК України. Вказаний обвинувальний акт є підсудним Чечелівському районному суду міста Дніпра. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого. В обґрунтування свого клопотання зазначила, що ризик можливого переховування від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, санкції яких передбачають виключне покарання у вигляді позбавлення волі, а тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює невідворотність покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду. Слід зазначити, що ОСОБА_3 постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв?язків не має, що вказує на можливість переховування останнім від суду. Невідворотність покарання за кримінальні правопорушення вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Що стосується наявності ризику незаконного виливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, то ОСОБА_3 у зв?язку із набуттям статусу обвинуваченого та можливістю ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, відомі особисті дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення з метою уникнення відповідальності за вчинення тяжких кримінального правопорушення шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди, а тому вважала за необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду. Що стосується клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, заперечував. Пояснив, що досить тривалий час його підзахисний перебуває під вартою. Жодним чином його підзахисний за час розгляду справи у суді не намагався здійснити вплив на свідків та інших учасників. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати стосовного його підзахисного запобіжний захід, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника. Додатково пояснив, що він дійсно тривалий час перебуває під вартою, внаслідок чого дуже хворіє. Якби до нього було застосовано інший запобіжний захід, менш суворий, він би міг проходити лікування. Він визнає себе винуватим, однак бажає розібратись у вказаній справі. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Щодо призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Чечелівському районному суду міста Дніпра, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або повернення обвинувального акту - не встановлено, тому дане кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Так, надаючи оцінку доводам прокурора, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 10 років із конфіскацією майна.

На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Таким чином, наявний ризик можливого переховування обвинуваченого від суду.

Також, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховується, що наразі в Україні діє правовий режим воєнного стану, у зв`язку з чим ОСОБА_3 може покинути територію Дніпропетровської області та України.

Окрім того ОСОБА_3 не працює, не одружений, не має утриманців, таким чином характеризується відсутністю соціальних зв`язків та стримуючих факторів.

Слід також зазначити, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, перебуваючи на свободі, під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що є вагомим психологічним фактором, ОСОБА_3 може впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні.

При цьому, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), таким чином на даний час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім цього, вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства в цілому.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, який не буде пов`язаний із триманням під вартою, суд зазначає, що наразі «достатньою» та «належною» підставою тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції особи, яка з встановленою вірогідністю здатна завдати істотної шкоди права та свободам інших осіб, що у даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту у цій частині слід відмовити.

Судом не вбачається на даний час, надмірної тривалості тримання обвинуваченого під вартою, оскільки враховується тяжкість пред`явленого обвинуваченому обвинувачень, їх суспільна небезпека та сукупність ризиків, які продовжують існувати, та інші обставини, які не залежать від суду, а тому суд приходить до висновку, що таке обмеження прав обвинуваченого на свободу є таким, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, ураховуючи серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження ризиків переховування від суду та впливу на свідків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на строк 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов`язки, передбачені п.п.1, 2, 3 ч. 5 цієї статті на строк не більше 2 (двох) місяців. У разі невиконання цих обов`язків обвинуваченим відносно нього можуть наступити наслідки, передбачені КПК України.

З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, ризики кримінального провадження, суд вважає за доцільне раніше визначений розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 133120 гривень залишити незмінним, що буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого та у відповідності до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 цієї статті.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, із визначенням розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35, 77, 81, 350, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 12024041680000074, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні 31 липня 2026 року на 14:35 год. в залі судового засідання № 18 Чечелівського районного суду міста Дніпра за адресою: пр. Лесі Українки, 77 «б», місто Дніпро.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників процесу, доставити обвинуваченого.

Згідно ст. 317 КПК України роз`яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 28 вересня 2026 року включно.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 133120 грн.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 133120 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 28 вересня 2026 року виконувати наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший, не пов`язаний із триманням під вартою відмовити.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1