Рішення № 138815742, 21.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/782/26

Провадження № 2/204/2047/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія Сінергія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРІНГ БУД», про зобов`язання, -

У С Т А Н О В И В:

29 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Монтажно-будівельна компанія Сінергія» та ТОВ «ІНЖИНІРІНГ БУД» із вимогою про зобов`язання вчинити певні дії (а. с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень від 09 лютого 2026 року, зазначає, що він як громадянин України та мешканець міста Дніпра, побачив та детально ознайомився з виконаними відповідачами у 2025 році роботами з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги, за замовленням КП «Міськсвітло» ДМР. Вказує, що вищевказані роботи виконувались на підставі договорів, укладених на підставі проведених тендерів між ТОВ МБК Сінергія» та КП «Міськсвітло» ДМР. Так, на підставі Договорів № 000004 від 07 січня 2025 року та № 000062 від 27 березня 2025 року укладеного між КП «Міськсвітло» ДМР (Замовником) та ТОВ «МБК Сінергія» (Виконавецем), Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати за плату у відповідності до переданої Замовником робочої документації та з дотриманням діючих норм і правил (якими встановлюються порядок та/чи вимоги до виконання окремих видів діяльності, вжиття заходів безпеки, дотримання суспільного порядку тощо), з використанням власних матеріалів або матеріалів переданих Замовником, власними силами і засобами та здати Замовнику на умовах цього Договору «Послуги з благоустрою населених пунктів послуги з поточного ремонту мереж зовнішнього освітлення», (ДК 021:2015:50230000-6 Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги) згідно з умовами даного Договору. При цьому, зазначає, що з відкритих джерел йому стало відомо, що відповідач-1 під час виконання робіт співпрацював з ТОВ «ІНЖИНІРІНГ БУД» з метою закупівлі необхідних для виконання робіт матеріалів. Стверджує, що в процесі аналізу виконаних відповідачем-1 робіт за вказаним договором він помітив, що вказані роботи були виконані з неякісних матеріалів, з перевищенням їх вартості, без дотримання стандартів, які ставляться до виконання вказаних робіт, та за відсутності необхідної кількості стовпів, на яких розміщується освітлення. Таким чином, відповідачем-1 не було повністю виконано зобов`язань, оскільки роботи не були виконані у відповідності до умов укладеного Договору. Вважає, що вартість робіт, виконаних відповідачем-1 у 2025 році за Договорами № 000004 від 07 січня 2025 року та № 000062 від 27 березня 2025 року є більшою, ніж вартість фактично виконаних відповідачем-1 робіт та використаних матеріалів, частину з яких відповідач-1 придбав у відповідача-2, а відтак вказаними діями відповідачі порушують його права та права мешканців м. Дніпра, оскільки ці роботи (з урахуванням придбаних матеріалів) виконувалися за рахунок коштів місцевого бюджету та за рахунок платників місцевих податків, які ним теж сплачуються. Тому прохає суд зобов`язати ТОВ «МБК Сінергія» та ТОВ «ІНЖИНІРІНГ БУД» повністю виконати роботи з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги, які виконувалися у 2025 році на підставі договорів № 000004 від 07 січня 2025 року та № 000062 від 27 березня 2025 року.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 17 та на звороті).

09 лютого 2026 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 04 лютого 2026 року, позивачем усунуто (а. с. 21-59).

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 13 годину 40 хвилин 26 лютого 2026 року (а. с. 64), копія якої надіслана учасникам справи 12 лютого 2026 року за вихідним № 4158/26-вих/2/204/2047/26 (а. с. 65).

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року у справі призначено комплексну судову товарознавчу та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бюро незалежної судової експертизи України» та на час проведення якої, провадження по справі зупинено (а. с. 89-90).

14 травня 2026 року на адресу суду з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро незалежної судової експертизи України» надійшов висновок експерта № 08-04-01/2026 від 13 травня 2026 року (а. с. 95-246).

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року провадження у справі відновлено (а. с. 247).

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по сутті на 10 годину 21 липня 2026 року (а. с. 260).

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 258), в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «МБК «Сінергія» не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 256 та на звороті), в якій позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, прохав суд ухвалити рішення з урахуванням обставин справи та проведеної експертизи.

Представник відповідача ТОВ «ІНЖИНІРІНГ БУД» належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи (а. с. 262-264) у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог та спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 07 січня 2025 року між КП «Міськсвітло» ДМР (Замовник) та ТОВ «МБК Сінергія» (Виконавець) був укладений Договір № 000004, за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати за плату у відповідності до переданої Замовником робочої документації та з дотриманням діючих норм і правил (якими встановлюються порядок та/чи вимоги до виконання окремих видів діяльності, вжиття заходів безпеки, дотримання суспільного порядку тощо), з використанням власних матеріалів або матеріалів переданих Замовником, власними силами і засобами та здати Замовнику на умовах цього Договору наступні Послуги: - «Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги (ДК 021:2015:50230000-6 Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги) згідно з умовами даного Договору (а. с. 6-8, 30-34).

31 березня 2025 року між КП «Міськсвітло» ДМР (Замовник) та ТОВ «МБК Сінергія» (Виконавець) була укладена додаткова угода № 1 (а. с. 11), відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни до обсягу послуг, що надаються за договором, з відповідним зменшенням ціни договору на 157 001 гривня 80 копійок та викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: «п. 3.1. Ціна договору становить 5 516 870, 35 грн. (п`ять мільйонів п`ятсот шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 35 копійок) в т. ч. ПДВ 20 % - 919 478,39 грн.».

Крім того, вказаною угодою сторони затвердили розрахунок договірної ціни та титульний список в останній редакції, що додається, а також вирішили припинити дію договору, у зв`язку з фактичним виконанням, з 31 березня 2025 року.

27 березня 2025 року між КП «Міськсвітло» ДМР (Замовник) та ТОВ «МБК Сінергія» (Виконавець) був укладений договір № 000062, за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати за плату у відповідності до переданої Замовником робочої документації та з дотриманням діючих норм і правил (якими встановлюються порядок та/чи вимоги до виконання окремих видів діяльності, вжиття заходів безпеки, дотримання суспільного порядку тощо), з використанням власних матеріалів або матеріалів переданих Замовником, власними силами і засобами та здати Замовнику на умовах цього Договору наступні Послуги: - «Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги (ДК 021:2015:50230000-6 Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги) згідно з умовами даного Договору (а. с. 40-44).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Приписами ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Нормами ст. 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Приписами ст. 853 ЦК України встановлено обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Відповідно до вимог ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Так, звертаючись з даним позовом до суду позивач посилався на те, що відповідачами зобов`язання за договорами № 000004 від 07 січня 2025 року, № 000062 від 27 березня 2025 року були виконані не в повному обсязі, оскільки роботи проведені з неякісних матеріалів, з перевищенням їх вартості, без дотримання стандартів, які ставляться до виконання вказаних робіт, та за відсутності необхідної кількості стовпів, на яких розміщується освітлення. Тому вважав, що оскільки ці роботи (з урахуванням придбаних матеріалів) виконувалися за рахунок коштів місцевого бюджету та за рахунок платників місцевих податків, які ним теж сплачуються, то вказаними діями відповідачі порушують його права та права мешканців м. Дніпра. З цих підстав, прохав суд зобов`язати ТОВ «МБК Сінергія» та ТОВ «ІНЖИНІРІНГ БУД» повністю виконати роботи з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги, які виконувалися у 2025 році на підставі договорів № № 000004 від 07 січня 2025 року, № 000062 від 27 березня 2025 року.

Натомість, відповідач ТОВ «МБК СІНЕРГІЯ», у клопотанні про призначення експертизи стверджував, що виконало свої зобов`язання перед КП «Міськсвітло» ДМР за спірними договорами в повному обсязі, з належних матеріалів та належної якості, у відповідності до технічного завдання та кошторису, що було прийнято замовником без жодних зауважень.

В свою чергу, суд зазначає, що звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами позивачем, по-перше, не зазначено (конкретизовано), які ж саме роботи з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання / які супутні послуги (послуги з утримання та технічного обслуговування об`єктів вуличного освітлення міста Дніпра) за спірними договорами не було виконано відповідачами чи виконано їх неякісно. По-друге, позивачем не зазначено, які саме (конкретизувати) роботи з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги, які виконувалися у 2025 році на підставі договорів № № 000004 від 07 січня 2025 року, № 000062 від 27 березня 2025 року повинні повністю виконати відповідачі.

Більш того, зі змісту Висновку експертів № 08-04-01/2026 від 13 травня 2026 року (а. с. 95-2466) судом встановлено, що фактично виконані роботи за договорами № 000004 від 07 січня 2025 року, № 000062 від 27 березня 2025 року, відповідають даним, відображеним в актах надання послуг. Різниця між фактичною вартістю виконаних робіт та тими, що вказані в актах приймання наданих послуг, складає 0,00 гривень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем, не надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а висновком експертів № 08-04-01/2026 від 13 травня 2026 року у всі його доводи спростовані, суд доходить переконливо висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.

У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції.

Не зважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа, № 30210/96).

ЄСПЛ, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія Сінергія» (49000, м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд. 59-А, офіс 314; ЄДРПОУ 38897076) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРІНГ БУД» (49005, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, кім. 8; ЄДРПОУ 41397725) про зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна