Рішення № 138815314, 07.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/8254/24

Провадження № 2/932/2912/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання Карапиш А.М.,

представника позивача-Молчанової Н.В.,

представника відповідача-Мисечко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заяв ою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради про відібрання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Молчанова Н.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:

відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 та повернути матері ОСОБА_1 ;

припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , стягнутих на підставі судового наказу Димитровського міського суду Донецької області від 08.10.2021 у справі № 226/2832/21;

звільнити позивача від сплати аліментів на утримання дитини сина ОСОБА_3 , стягнутих на підставі судового наказу Димитровського міського суду Донецької області від 08.10.2021 у справі № 226/2832/21 (Виконавче провадження № 12.10.2021 р в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню;

стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , в розмірі 1\4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття;

стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний. 15.09.2021 виконавчим комітетом Мирноградської міської ради прийнято рішення № 333, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 у родині матері- ОСОБА_5 . 30.11.2021 Димитровським міським судом Донецької області у справі № 226/2786/21 відмовлено у задоволенні позовних ОСОБА_2 щодо скасування рішення № 333 від 15.09.2021 Мирноградської міської ради.

Знаючи про існування рішення № 333 та протиправно утримуючи в себе дитину, Відповідач звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини.

08.10.2021 Димитровський міський суд Донецької області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ предявлений до виконання до Мирноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Не зважаючи на визначення місця проживання малолітньої дитини разом з Позивачем, Відповідач протиправно забрав дитину, рішення виконкому Мирноградської міської ради від 15.09.2021 № 333 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 не виконує.

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Мирноградської міської ради, про визначення місця проживання дитини. За результатами розгляду справи № 226/2643/21 22 серпня 2023 року Димитровським міським судом Донецької області прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини залишити без задоволення; визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 спільно з матір`ю ОСОБА_5 за її місцем реєстрації та проживання, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Позивач зверталася до відповідача з вимогою про повернення дитини, однак, відповідач відмовився повертати дитину, дитина перебуває у Відповідача. Відповідач фактично не виконує рішення судів. Позивачка вказує, що зазначена поведінка відповідача завдає душевних страждань не лише їй, але малолітньому сину, оскільки вона із сином до моменту розлучення із ним перебували у дуже теплих відносинах, син прихильно ставився до неї і постійно виявляв любов. Також позивачка зазначає, що подальше перебування сина разом із відповідачем ОСОБА_2 становить загрозу для нормального фізичного та психологічного здоров`я дитини, оскільки Відповідач чинить перешкоди у спілкуванні матері та дитини, що фактично призводить до руйнування сімейних, родинних звязків. Відповідач діє не в інтересах дитини, а у тільки власних.

Оскільки відповідач не повертає дитину, не виконує рішення суду, а рішенням суду визначено місце проживання дитини з нею, позивач вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою від 24.09.2024 позов залишений без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки у встановлений судом строк і ухвалою від 04.11.2024 відкрито провадження у справі, у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов вказав, що дитина мешкає за межами України разом з бабусею ОСОБА_7 , тому відібрати дитину у відповідача неможливо. Позивач, звертаючись з позовними вимогами щодо відібрання дитини достовірно знала про те, що дитина перебуває за кордоном. Вивезення дитини пов`язано виключно з забезпеченням її безпеки, оскілки ситуація у Донецький, Дніпропетровської області, взагалі по всій Україні у зв язку з збройною агресією рф дуже небезпечна. Постійні обстріли з важкої артилерії, напруженість на фронті зблизу м. Покровська, обстріли ракетами, по-перше створюють пряму небезпеку життю дитини, по-друге мають дуже негативний вплив на його психіку. Крім того, близькість ворожих військ біля Покровську, ОСОБА_8 вимушує людей переселятися, шукати інше житло ( не завжди у приємних умовах), що ускладнює життя не тільки дорослих, а й особливо маленьких дітей. Як зазначає сама позивач, посилаючись на ст. 162 СК України, дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Дитина знаходиться разом з бабусею у безпечному для неї місці. ЇЇ здоров`ю та життю ніщо не загрожує. ОСОБА_9 виховується у любові, про нього турбуються та опікуються його здоров`ям та життєзабезпеченням. Зміна привичного середовища може дуже негативно вплинути на психіку та розвиток дитини.

Відповідач вказує, що відповідачка проявляла недбалість до дитини, несвоєчасно її годувала. Коли дитина підросла і їй необхідно було вводити прикорм, позивач сам готував каші, коли був час - мив посуд і прибирав у квартирі, бо відповідачка була поганою господинею і допускала безлад. У червні 2021 року дружина пішла з дому з дитиною, сказала, що вона з ним більше жити не буде і залишиться з дитиною у батьків. Через тиждень він приїхав до батьків дружини та забрав сина. З того часу син постійно мешкав з відповідачем, він у цей час оформив декретну відпустку по догляду за сином. Проти спілкування матері з дитиною не заперечував. Аліменти на утримання сина позивач майже не сплачує та має заборгованість за 23 місяця, оскільки не працює і джерела доходу не має. Згідно з довідкою виконавчої служби позивач за три роки сплатила аліменти лише двічі: 200 та 400 грн, що, на думку відповідача, свідчить про те, що її не турбує матеріальне забезпечення дитини. Увесь цей час дитину утримує лише батько.

Позивач надала відповідь на відзив. Позивач вказала, що вона не давала своєї згоди на вивезення дитини за межі України, а відповідач в свою чергу не повідомляв про наміри та приховував факт виїзду за кордон з дитиною та перешкоджав спілкуванню матері з сином. Про перебування дитини за кордоном Позивач дізналась, ознайомившись з відзивом на позовну заяву. Також наголошує, що відповідач не виконує судове рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Недбалість позивача до дитини не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом. Окрім того вищезазначеному факту надали свою оцінку суди, при вирішені попередніх спорів.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради підтримав позивача, просив позов задовольнити.

Протокольною ухвалою від 11.12.2025 витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про дату та час перетину державного кордону України громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 24.02.2022 по 05.12.2024; інформацію про особу, яка супроводжувала малолітнього громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перетину державного кордону та копії документів, на підставі яких здійсненний перетин кордону дитиною.

Ухвалою від 18.03.2026 повторно витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про дату та час перетину державного кордону України громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 24.02.2022 по 05.12.2024; інформацію про особу, яка супроводжувала малолітнього громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перетину державного кордону та копії документів, на підставі яких здійсненний перетин кордону дитиною.

Ухвалою від 22.04.2006 закрито підготовче засідання, призначений розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача надали пояснення. Позивач пояснила, що наразі проживає у Кривому Розі, сина не бачила більше трьох років, зв`язку з ним немає, і їй невідоме, де наразі перебуває дитина. Відповідач з нею також не розмовляє.

Представник відповідач у судовому засіданні надала пояснення, які аналогічні викладеним у заяві по суті.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без іі участі, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначено на 07.08.2026.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши учасників справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харьків), актовий запис № 250.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 29.10.2021 справа № 226/2835/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_10 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_11 ».

Рішенням Димитровського мiського суду Донецької області від 22.08.2023 справа № 226/2643/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа - Виконавчий комітет Мирноградської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Мирноградської міської ради, про визначення місця проживання та відібрання дитини:

позовні ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини залишити без задоволення;

визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно з матір`ю ОСОБА_5 , за її місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відібрання дитини відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2024 рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 22.08. 2023 залишено без змін.

Постановою від 19.06.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 226/2643/21 (провадження № 61-2722св24) рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22.08.2023 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2024 залишив без змін.

Отже місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовим рішенням визначено разом з позивачем- матір`ю дитини ОСОБА_1 .

Згідно з ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст. 18 ЦПК України).

Обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

У рішенні від 22.08.2023 встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 15.09.2021 № 333, прийнятого за наслідками розгляду комісією з питань захисту прав дитини за заявою ОСОБА_5 про розв`язання між нею та ОСОБА_2 спору щодо місця проживання малолітньої дитини, місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено в родині матері ОСОБА_5 за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 . Під час вирішення спору були взяті до уваги особисті пояснення батьків, вік малолітнього, стан його здоров`я, наявність у кожного з батьків умов життя для розвитку дитини, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, відсутність виключних обставин для розлучення дитини зі своєю матір`ю.

Також рішенням від 22.08.2023 встановлено, що батько примусово змінив місце проживання дитини, без згоди матері, діючи всупереч її волі і інтересам, ігноруючи прийняте виконавчим комітетом рішення від 15.09.2021 № 333 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини в родині матері.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

За інформацією Державної прикордонної служби від 20.03.2026 ОСОБА_12 перетнув кордон України у пункті пропуску Рава-Руська 20.08.2023 разом з бабусею.

Під час судового розгляду представник відповідача пояснив, що дитина наразі перебуває за кордоном разом з бабусею, матір`ю відповідача. Адрес місця перебування дитини та бабусі суду не повідомила. Вказувала, що перебування дитини за кордоном викликано лише питаннями безпеки для дитини через бойові дії в Україні.

У судовому засіданні позивач пояснила, що не знає де наразі перебуває її син, вона його давно вже не бачила, відповідач не повідомляв про виїзд дитини за кордон, згоду на перетин кордону вона не надавала.

Отже рішення суду щодо визначення дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 відповідачем не виконане, дитина матері не передана, відповідач не повідомив позивачку про місце проживання дитини.

За приписами ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам ( ч. 2 ст. 162 СК України).

Положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.

Такий правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19), постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 359/1144/21 (провадження № 61-10593св23), від 21.06.2023 у справі № 336/2426/20 (провадження № 61-583св23), від 08.06.2022 у справі № 954/1305/19 (провадження № 61-91св21), від 14.07.2021 у справі № 127/30529/18-ц (провадження № 61-15774св20) та інших.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Проте відповідач, діючи всупереч інтересам сина ОСОБА_3 , не виконав рішення суду щодо визначення місця проживання дитини з позивачкою, дитину матері не передав, перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю, про місце перебування дитини не повідомив, отже фактично розлучив дитину з матір`ю.

Суд вихиляє доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачкою батьківських обов`язків, оскільки зазначеним обставинам надана оцінка судами при розгляді справи № 226/2643/21.

Посилання відповідача на існування ризиків для життя та здоров`я дитини у разі її проживання разом з матір`ю в Україні, не беруться судом до уваги, оскільки, по -перше, загальна небезпека в Україні не є підставою для невиконання судового рішення та перешкоджання проживати дитині разом з матір`ю. Крім того, суд враховує, що дитина була вивезена вже під час дії воєнного стану, що свідчить про використання ситуації в особистих цілях. По-друге, поведінка відповідача свідчить насамперед про здійснення недобросовісних дій направлених на шкоду інтересів дитини та позивачки, свідчить про тиск, а не про реальну турботу, адже не повідомлення про місце знаходження дитини, перешкоджання у спілкуванні не виправдовується бойовими діями.

За практикою Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

При цьому, на переконання суду, саме батько перешкоджає виконанню рішення суду, а фактичне проживання дитини з бабусею здійснено за рішенням батька.

Враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визначено місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 самовільно забрав дитину та перешкоджає їх спілкуванню, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відібрання у ОСОБА_2 дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Щодо аліментів.

Судовим наказом Димитровського міського суду Донецької області від 08.10.2021 справа № 226/2835/2021 з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27.09.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Частинами 1-3 статті 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За умовами ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).

Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Як встановлено під час судового засідання -місце проживання дитини ОСОБА_3 визначено разом з матір`ю.

Проте відповідач чинить перешкоди у виконанні рішення суду, не передає дитину матері.

За таких обставин суд дійшов висновку, що такі дії відповідача не можуть розцінюватися як добросовісні, та впливати на можливість стягнення аліментів на його користь. Оскільки дитина повинна проживати разом з матір`ю, і тому юридично визначеною особою, з якою проживає дитина, є позивач. І тому на її користь повинні стягуватися аліменти на утримання дитини

Оскільки на дату розгляду справи місце проживання дитина визначено з позивачкою, а відповідач перешкоджає виконанню рішення, тому підстави для стягнення аліментів з позивача на користь відповідача відсутні, а тому слід припинити стягнення аліментів на підставі судового наказу Димитровського міського суду Донецької області від 08.10.2021 у справі № 226/2832/21, з дати звернення з позовом до суду, тобто з 18.09.2024.

Також позивач підлягає звільненню від сплати аліментів на користь відповідача на утримання сина, стягнутих на підставі судового наказу Димитровського міського суду Донецької області від 08.10.2021 у справі № 226/2832/21, починаючи з дати набрання законної сили рішення Димитровського міського суду Донецької області у справі № 226/2643/21, тобто з 30.01.2024.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.89 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття ( ст. 180 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 1ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. ст. 183,184 Сімейного кодексу України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

Виходячи з принципів змагальності, всебічності та повноти з`ясування обставин справи, розумності та справедливості, найкращих інтересів дитини, суд вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти в розмірі частки його доходу, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь позивача, буде відповідати інтересам дитини та обох батьків.

На підставі ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред`явлення позову до суду, тобто з починаючи з 18.09.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2024 року складає 3 028,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, а позивач є звільненим від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом у частині стягнення аліментів, тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 968, 96 грн, враховуючи подання позову за допомогою системи Електронний суд.

Крім того, враховуючи задоволення позовних вимог про відібрання дитини, припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2906,88 грн.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту ч. 4ст. 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137ЦПК України).

У ч. 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц(провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18(провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі надані:

Договір про надання правничої допомоги від 22.02.2024 № 11/02/24;

Акт надання послуг по договору про надання правничої допомоги від 22.02.2024 № 11/02/24, складений 12.09.2024 на суму 20000 грн;

Розрахунок витрат на правову допомогу по договору правничої допомоги № 11/02/24 від 22.02.2024:

ознайомлення з документами на суму 1500 грн;

складання позовної заяви про звільнення від сплати аліментів та про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини на суму 10000 грн;

формування та подання позовної заяви на суму 3000 грн;

складання та направлення адвокатських запитів 2500 грн

представництво інтересів позивача у суді першої інстанції на суму 3000 грн;

Квитанція до прибуткового касового ордеру від 12.09.2024 на суму 20000 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 133, 137 ЦПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, оцінюючи надані суду докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що представником позивача доведено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 20 000 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та повернути матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: . АДРЕСА_3 ;

Припинити з 18.09.2024 стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу Димитровського міського суду Донецької області від 08.10.2021 у справі № 226/2832/21;

Звільнити з 30.01.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП: НОМЕР_3 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП: НОМЕР_3 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягнуті на підставі судового наказу Димитровського міського суду Донецької області від 08.10.2021 у справі № 226/2832/21.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, в розмірі заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 18.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП: НОМЕР_3 , судовий збір, у розмірі 2906,88 грн; судові витрати у виді правничої допомоги у розмірі 20000 грн;

Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968, 96 грн.

Допустити до негайного виконання рішення у частині відібрання дитини, повернення дитини та стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: . АДРЕСА_3 ;

Представник позивача: ОСОБА_13 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2

Представник відповідача: ОСОБА_14 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради, код ЄДРПОУ 44670895, адреса 85323, Україна, Донецька обл., м. Мирноград, вулиця Центральна, будинок, 9

Суддя С.С. Потоцька