Рішення № 138814985, 03.08.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/650/26

Єдиний унікальний номер 741/254/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 серпня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», позивач) ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10743 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 23.07.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 707670 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно з умовами кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором:

сума виданого кредиту: 3000,00 грн,

дата надання кредиту: 23.07.2021,

строк кредиту: 29 днів,

відсоткова ставка 2 % на добу.

ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі, визначеній кредитним договором.

30.11.2023 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1-30/11/2023, згідно з умовами якого ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 707670 від 23.07.2021.

Відповідач не виконав умови кредитного договору № 707670 від 23.07.2021 щодо повернення кредиту, унаслідок чого утворилася заборгованість, що становить 10743 грн, яка складається з: 3000 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту; 7743,00 грн простроченої заборгованості за відсотками.

Представник позивача просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 17 лютого 2026 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 16 квітня 2026 року, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачеві строк для подання відповіді на відзив.

23 березня 2026 року представник відповідача адвокат Калінін С.К. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачеві у задоволенні позову, стягнути з позивача та користь відповідача судові витрати по оплаті послуг адвокатського бюро «Калінін та Партнери» за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн. Відзив представник позивача мотивував тим, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є безпідставними. Позивачем не подано до суду належного і допустимого доказу перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «Джобер». Доданий до позову лист ТОВ «Санрайз Фінанс» із зазначенням неповного номера картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачеві кредитних коштів на виконання умов кредитного договору № 707670 від 23.01.2021. Надана позивачем виписка по особовому рахунку за кредитним договором не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості відповідача, оскільки вона складена не банком, а самим позивачем та не має обов`язкових реквізитів, які передбачені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75. Позивачем не надано детального розрахунку заборгованості відповідача за складовими кредитної заборгованості, на підставі якого суд та відповідач були б спроможні перевірити розмір заявленої заборгованості. Матеріалами справи не підтверджено укладення кредитного договору, погодження сторонами умов кредитування. Відповідач заперечує факт укладення договору, з наданих позивачем доказів неможливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 в ІТС кредитора при уладенні договору. Відповідач не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. Наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». У матеріалах справи відсутні оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація, чи проходила особа, яка, нібито, укладала договір, ідентифікацію, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладенні договору. Позивачем на надано доказів отримання ОСОБА_1 листа на адресу електронного пошти та смс-повідомлення про здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Незважаючи на недоведеність позовних вимог, представник відповідача також звертав увагу суду, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому договору, оскільки розмір заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору, після 20.08.2020. Матеріали справи не містять доказів зміни умов договору в частині строку надання кредиту, позивачем не надано доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї сумии кредиту. Крім того, визначений позивачем розмір річної відсоткової ставки по процентах не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності.

10 квітня 2026 року представник позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13000 грн (а. с. 88-90).

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року розгляд справи відкладено до 03 серпня 2026 року у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншому провадженні.

20 квітня 2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду додаткові пояснення у справі, суть яких зводиться до того, що первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного тиску чи примусу скористався доступом до мережі Інтернет та перейшовт на офіційний сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому було зараховано кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Указаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржені, не визнавалися недійсними, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів представник позивача вказав, що ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача. Доступ до нього, а також до виписки по картковому рахунку має винятково банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Відповідач може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів, однак ним не подано жодних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Щодо нарахування відсотків та пролонгації кредитного договору представник позивача вказав, що позичальник погодився на умови, визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту. Також представник позивача уважав розмір витрат на правову допомогу, отриману відповідачем, явно завищеним та таким, що не узгоджується з критеріями малозначності спору, рівнем його фактичної складності. Представник позивача просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача, стягнути з відповідача понесені судові витрти, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Пархомчук С.В. у судове засідання не з`явився, у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Калінін С.К. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд уважає, що неявка сторін та їх представників не перешкоджає розгляду справи та вважає за можливе ухвалити рішення, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи й позиції сторін суду відомі та зрозумілі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

23.07.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 707670 (а. с. 11-16).

Згідно з умовами кредитного договору товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України гривні, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених договором (п. 1.1. кредитного договору).

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 3000,00 грн. Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування коштів позичальнику, а саме: з 23.07.2021 по 20.08.2021 включно.

Згідно з п. 1.4. кредитного договору процентна ставка за кредитом становить 1,90% від суми кредиту в день. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Згідно з п. 1.7. кредитного договору мета отримання кредиту: кредит надається позичальнику для задоволення особистих потреб.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання договору.

Згідно з п. 9.1. кредитного договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливостей, визначених частинами 3, 6 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та переказу суми кредиту на рахунок банківської платіжної картки позичальника.

Згідно з п. 9.4.2. кредитного договору автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Згідно з п. 9.4.3. кредитного договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах:

- строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно;

- в період авто пролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більше, ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації;

- продовження строку користування кредитом та строку дії договору не є зміною істотних умов електронного договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому договорі, та сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення електронного договору.

Відповідно до реквізитів кредитного договору № 707670 від 23.07.2021, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G2718. Ідентифікацію особи підтверджено довідкою про ідентифікацію (а. с. 20).

Крім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G2718 23.07.2021 підписав паспорт споживчого кредиту, який є інформацією, яка надається позичальнику до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який містить основні умови кредитування, аналогічні вказаним у кредитному договорі.

Відповідно до зазначених вище умов договору ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3000,00 грн шляхом перерахування 23.07.2021 на номер карти НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційним листом ТОВ «Санрайз фінанс» № 1102/2026-1 від 11 лютого 2026 року (а. с. 31).

30.11.2023 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, згідно з умовами якого ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 707670 від 23.07.2021.

На підтвердження переходу прав вимоги позивачем надано копію договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 (а. с. 21-25), витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 (а. с. 19), а також квитанцію до платіжної інструкції № 1063 від 27.11.2025 на підтвердження оплати за договором відступлення права вимоги (а. с. 33).

Так, із витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 убачається, що ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступлено ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 707670 від 23.07.2021 на суму 10743 грн, з яких: 3000 грн сума виданого кредиту, 7743 залишок по відсотках (а. с. 19).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 707670 від 23.07.2021, здійсненому первісним кредитором, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 23.07.2021 по 29.10.2021 (99 календарних днів) становить 10743 грн, з них: основна сума - 3000,00 грн, відсотки по кредиту - 1653 грн, прострочені відсотки 6090 грн (а. с. 107-109).

Із виписки з особового рахунка за кредитним договором № 707670, здійсненого ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», встановлено, що заборгованість за кредитним договором не погашена, станом на 26 грудня 2025 року становить 10743 грн, нарахування відсотків, пені, штрафів товариство не здійснювало (а. с. 18).

Отож, між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, судом встановлено, що укладений кредитний договір № 707670 від 23.07.2021 відповідає формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, судом установлено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено у належній формі договір кредиту, первісним кредитором виконані умови договору кредиту належним чином, надано відповідачеві кредитні кошти. Право вимоги за договором перейшло до позивача внаслідок заміни кредитора. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним у повному обсязі отриманих у кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах визначеного сторонами строку кредитування з урахуванням автопролонгації ані первісному кредиторові, ані новому кредиторові.

Ураховуючи, що ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач кошти не повернув, то заборгованість за тілом кредиту та відсотками необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 707670 від 23.07.2021 у розмірі 10743 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту та за відсотками.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Твердження сторони відповідача щодо недоведеності укладення договору спростовуються викладеними вище обґрунтуваннями законності укладення електронного договору. Крім цього, статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно з ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим.

У справі, що розглядається, судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.07.2021 між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачем укладений кредитний договір № 707670, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.

У кредитному договорі сторонами договору визначено розмір наданого крдиту та строк, на який він надається, визначено тип процентної ставки, розмір процентної ставки, умови її застосування, порядок надання кредитних коштів шляхом переказу коштів на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу, умови автопролонгації.

Також позивач надав суду паспорт кредиту, у якому вказані основні умови кредитування та довідкова інформація щодо кредиту. Кредитний договір та паспорт підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, останньому не належить.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором G2718.

Одноразовий ідентифікатор передається засобом зв`язку, який вказаний особою при її реєстрації в системі. В кредитному договорі вбачається наявність інформації щодо фінансового номеру телефону відповідача та паспортних даних, які позивачу не могли бути відомі без проходження відповідачем відповідної реєстрації у системі та надання таких даних.

Відповідно, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір, який відповідав формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його неукладення, не подавав.

Таким чином судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним, тому є чинним, оскільки відповідає формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Крім того, у відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, указану позичальником при укладанні кредитного договору.

Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має винятково банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач.

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, міг самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких.

Також суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо спірності розрахунку заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам кредитного договору про надання кредиту, у ньому відображена фактична сума кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом (29 днів) за відсотковою ставкою 1,9% в день із застосуванням автопролонції (на 70 днів), у період якої діяла відсоткова ставка 2,9% в день на залишок неповернутої суми кредиту, що повністю узгоджується з п. п. 1.3., 1.4., 9.4.2., 9.4.3. кредитного договору.

Доводи відповідача про те, що розмір нарахованих відсотків є непропорційно великим, суд також вважає безпідставними, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу, що розрахунок заборгованості здійснений неправильно.

Позивач у зв`язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у розмірі 2662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 4-6 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем укладено договір № 09/07/2025 від 09.07.2025 року та Додаткову угоду № 1 (далі Договір) про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а. с. 26-30).

Згідно з п. 3.1. договору та додаткової угоди вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата) та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2500,0 гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.

Фактичні витрати адвоката пов`язані з наданням правової допомоги за цим договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, надсилання документів, технічне забезпечення та інші) за умови надання документів, що підтверджують ці витрати, сплачуються клієнтом адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково (п. 3.2 договору).

Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат (п.3.3 договору).

Сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п.3.4 договору).

Відповідно до акта про отримання правової допомоги від 06.04.2026 року правова допомога полягала у зустрічі та консультації щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості (1 година), вартістю 2500 гривень; складенні та поданні до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг, аналіз судової практики (2,5 години), вартість 6250 гривень; поданні інших клопотань та заяв, складенні процесуальних документів (1,5 години) вартістю 3750 гривень, канцелярських витратах на виготовлення копій документів, відправки поштової кореспонденції вартістю 500,0 гривень, всього (5 годин), загальною вартістю 13000 гривень.

Згідно з платіжною інструкції № 2081 від 06.04.2026 року ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» здійснило оплату послуг на користь адвоката Пархомчука С.В. за договором № 09/07/2025 від 09.07.2025 року згідно рахунку № 06.04.2026-36 у розмірі 13000 гривень (а. с. 92, 93, 94).

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання адвокатом правничої допомоги ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат судом враховується те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи (збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви, складання позовної заяви та подання такої до суду), значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд уважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, при розгляді поданих документів на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховує, що ця справа є типовою справою незначної складності, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи принципи пропорційності та співмірності, незначну складність справи, ціну позову та значення справи для сторін, суд робить висновок, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Суд не вбачає підстав для стягнення з позивача та користь відповідача 5000 грн витрат на профійну правничу допомогу, яка надавалася відповідачеві адвокатом Калініним С.К., оскільки вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 264, 265, 279-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008, заборгованість за кредитним договором № 707670 від 23.07.2021 у розмірі 10743 (десять тисяч сімсот сорок три) грн 00 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 3000,00 грн., простроченої заборгованості за відсотками 7743,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА