Рішення № 138813403, 30.07.2026, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/232/26

Провадження № 2/739/334/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Кочура О.О.,

за участі: секретаря - Головня І.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Костюченка В.К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача адвокатом Костюченко Владиславом Костянтиновичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг НС» про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 , діючий через свого представника адвоката Костюченка В.К., звернулася до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди земельної ділянки в сумі 14999, 17 грн. та розірвати договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2019 року. Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,707 га з кадастровим номером 7423687800:06:000:0007, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 11 квітня 2019 року. 18 грудня 2019 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, який 23 червня 2020 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 37068936. Відповідно до пункту 9 договору розмір орендної плати становить 6111,42 грн на рік. Згідно з пунктом 11 договору орендна плата здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації на поточний рік, а відповідно до пункту 12 договору підлягає сплаті до 31 грудня поточного року. Позивач зазначає, що орендна плата за 2022, 2023, 2024, 2025 роки виплачена не повністю, а за 2022, 2023 роки - із порушенням строків, установлених договором, та не в повному обсязі, оскільки при її нарахуванні не враховано індексацію, передбачену договором. Так, орендна плата за 2022 рік була виплачена 15 грудня 2023 року в сумі 5903,63 грн, тоді як, на думку позивача, з урахуванням індексації мала становити 7193,72 грн. Недоплата склала 1290,09 грн. Порушено строк виплати. Орендна плата за 2023 рік була виплачена своєчасно, 15 грудня 2023 року в сумі 5903,63 грн, тоді як, на думку позивача, з урахуванням індексації мала становити 7560,60 грн. Недоплата склала 1656,97 грн. Орендна плата за 2024 рік була виплачена лише у 25 листопада 2025 року, тобто з порушенням договірного строку виплати, в сумі 3764,63 грн.На думку позивача, з урахуванням індексації вона повинна була становити 8467,87 грн, а недоплата складає 4703,24 грн. Орендна плата за 2025 рік була виплачена своєчасно, у листопаді 2025 року в сумі 3764,63 грн. На думку позивача, з урахуванням індексації вона повинна була становити 9145,30 грн, а недоплата складає 5380 68 грн.. Посилаючись на положення статей 526, 610, 625, 629, 651, 792 Цивільного кодексу України, статей 21, 22, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 141 Земельного кодексу України, позивач просить стягнути суму недоплати, інфляційні втрати, три проценти річних та розірвати договір оренди. Відповідач подав відзив, у якому не заперечував щодо наявності двох випадків порушення строків сплати орендної плати. Разом із тим відповідач не погодився з порядком визначення розміру орендної плати, вважаючи, що пункт 11 договору передбачає застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не індексацію самої орендної плати із застосуванням індексів інфляції. У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що пункт 11 договору прямо передбачає індексацію орендної плати, а не нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, відповідно до абзацу третього статті 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше прямо не передбачено договором. На підтвердження своєї правової позиції позивач послалася на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19. В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Заслухавши позивача та його представника, дослідивши письмові докази, надані сторонами, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 7689 ЦПК України, суд приходить до таких висновків. Судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини оренди земельної ділянки, які виникли на підставі договору від 18 грудня 2019 року. Факт належності земельної ділянки позивачу, факт укладення та державної реєстрації договору оренди, а також погоджений сторонами розмір орендної плати у сумі 6111,42 грн на рік сторонами не оспорюються. Із банківських документів (а.с.11-15, 29-32) та відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків(а.с.16) вбачається, що орендна плата за 2022 рік фактично була виплачена лише 15 грудня 2023 року в сумі 5903,63 грн, тобто після спливу майже одного року із моменту настання встановленого договором строку виконання грошового зобов`язання. Орендна плата за 2024 рік в сумі 3764,63 була виплачена відповідачем лише 25 листопада 2025, тобто також після спливу строку, визначеного пунктом 12 договору. Таким чином, судом встановлено два окремих випадки прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати. Відповідно до статті 792 ЦК України відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом. Згідно зі статтями 1, 13, 21 Закону України «Про оренду землі» оренда землі є строковим платним користуванням земельною ділянкою, а орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в порядку та розмірі, визначених договором. За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом. Частиною другою статті 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату. Отже, своєчасність та повнота внесення орендної плати є істотними обов`язками орендаря. Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення сплати орендної плати як за 2022, так і за 2024 роки, а за 2024, 2025 рік виплатив орендну плату в розмірі, меншому за передбачений в договорі. Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, а також фактично не заперечуються відповідачем. Спір між сторонами фактично виник лише щодо правильності визначення розміру орендної плати з урахуванням пункту 11 договору. Відповідач вважає, що словосполучення «орендна плата здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації на поточний рік» необхідно розуміти як застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Суд із такими доводами не погоджується. Пунктом 11 договору сторони прямо погодили індексацію саме орендної плати, а не нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до абзацу третього статті 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Таким чином, закон встановлює загальне правило про індексацію орендної плати відповідно до індексу інфляції, якщо сторони не погодили інший порядок її визначення. Укладений між сторонами договір не містить положень, які б передбачали застосування виключно коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки або виключали застосування індексів інфляції. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 березня 2020 року у справі №922/1658/19, у якій зазначено, що за відсутності в договорі спеціального застереження щодо застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі орендна плата підлягає обчисленню із застосуванням індексів інфляції. Відтак доводи відповідача про неправильне застосування позивачем індексів інфляції є необґрунтованими. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює не окремий розрахунок як такий, а всі подані сторонами докази у їх сукупності. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що недоплата орендної плати за 2022 рік становить 1290,09 грн., за 2023 рік становить 1656,97 грн. а за 2024 рік 4703,24 грн,, за 2025 рік - 5380, 63 грн., що підтверджується умовами договору та застосуванням передбаченої ним індексації. Також суд погоджується із тим, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України позивач має право на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання. З урахуванням установлених судом дат виникнення прострочення та фактичного виконання зобов`язання підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних, обчислені судом у межах заявлених позовних вимог. Загальний розмір грошових вимог, який підлягає задоволенню, становить 14999,17 грн., як зазначено в розрахунку позивача, перевіреного судом. Щодо вимоги про розірвання договору оренди суд зазначає насупне: Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання орендарем своїх обов`язків. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 зазначила, що систематичність означає неодноразове порушення обов`язку зі сплати орендної плати, а погашення заборгованості після звернення до суду саме по собі не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору. Позивачем доведено факт існування між сторонами договірних правовідносин, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2022 та 2024 роки, неповну виплату орендної плати за 2024, 2025 роки а також факт виплати орендної плати без урахування передбаченої договором індексації. Заперечення відповідача щодо відсутності обов`язку індексувати орендну плату з використанням індексів інфляції спростовуються умовами договору оренди, положеннями статті 21 Закону України «Про оренду землі» та правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19. Більш ніж два випадки несвоєчасної та неповної сплати орендної плати свідчать про систематичне порушення відповідачем свого основного договірного обов`язку, що відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України «Про оренду землі» та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, є підставою для дострокового розірвання договору оренди. При цьому суд враховує, що подальше погашення відповідачем заборгованості після настання строку виконання зобов`язання не усуває факту допущених порушень та не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору. Суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України. Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є не лише повна несплата орендної плати, а й її систематична сплата не у повному розмірі, визначеному договором, оскільки таке виконання зобов`язання є неналежним у розумінні статті 610 ЦК України та порушує права орендодавця. Аналогічний правовий підхід викладений у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19, у яких зазначено, що систематичне внесення орендної плати не в повному обсязі є істотним порушенням договору оренди землі та може бути самостійною підставою для його розірвання. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 звернула увагу на необхідність розмежування підстав розірвання договору оренди. Велика Палата зазначила, що систематична повна несплата орендної плати є підставою для розірвання договору відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, тоді як систематична часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України за умови, якщо таке порушення є істотним. Вирішуючи цей спір, суд виходить із того, що відповідач не лише порушував строки внесення орендної плати, але й виплачував її у меншому розмірі, ніж передбачено договором, не здійснивши індексацію орендної плати, прямо передбачену пунктом 11 договору та статтею 21 Закону України «Про оренду землі». Таким чином, відповідач систематично допускав неналежне виконання свого основного договірного зобов`язання. З огляду на характер порушень, їх повторюваність, тривалість прострочення (майже дванадцять місяців за 2022 рік та близько 11 місяців за 2024 рік), а також неповну виплату орендної плати, суд доходить висновку, що такі порушення є істотними, оскільки значною мірою позбавили позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме своєчасного та повного отримання плати за користування належною їй земельною ділянкою. За таких обставин наявні передбачені частиною другою статті 651 ЦК України правові підстави для розірвання договору оренди землі, а факт погашення відповідачем заборгованості після спливу строків виконання зобов`язання не усуває допущених порушень і не позбавляє орендодавця права вимагати припинення договірних відносин. Оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 273 ЦПК України, статтями 526, 610, 625, 629, 651, 792 ЦК України, статтями 21, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданий представником позивача адвокатом Костюченко Владиславом Костянтиновичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг НС» про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг НС» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за договором оренди земельної ділянки, інфляційні втрати та три проценти річних у загальному розмірі 14999,17 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 17 копійок.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,7070 га, кадастровий номер 7423687800:06:000:0007, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 18 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг НС», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 червня 2020 року за № 37068936.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг НС», ЄДРПОУ 43246513, юридична адреса: с.Попівка, вул. Центральна,буд.2, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області судовий збір в сумі 1331,20 грн. в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.О.Кочура