Рішення № 138813367, 07.08.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/663/26

Єдиний унікальний №733/1014/26

Рішення

Іменем України

07 серпня 2026 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Вовченка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня в порядку спрощеного позовного провадження (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8058871 від 02 жовтня 2025 року, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту позику в розмірі 5 000,00 грн на строк 360 днів, тобто до 27 вересня 2026 року. Комісія за надання кредиту становить 1 350 грн та комісія за обслуговування кредиту 16 060 грн. Пунктом 2.1 Договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Відповідно до п.6.1 Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. У п.10 Договору зазначені реквізити сторін та містять інформацію, зокрема, щодо відповідача: прізвище, ім`я, по батькові, РНКООП, адреса місця проживання, номер мобільного телефону. 24 квітня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24042026 у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 24 квітня 2026 року до договору факторингу № 24042026 від 24 квітня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 20 555 грн, з яких 4 985 грн - сума заборгованості по основному боргу, 6 570 грн - сума заборгованості по комісії та 9 000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань за договором про споживчий кредит № 8058871 від 02 жовтня 2025 року, остання має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в розмірі 20 555 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь разом із судовими витрати, які становлять 2 662,40 грн.

Ухвалою судді від 01 липня 2026 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с. 55).

06 липня 2026 року від представника відповідача адвоката Сидоренка О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що позовна заява є безпідставною та просить відмовити в її задоволенні, не погоджуючись із наданим позивачем розрахунком заборгованості, вказуючи на те, що на договір № 8058871 від 02 жовтня 2025 року розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно яких, тлумачення даного пункту свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) певних грошових зобов`язань. Позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. А тому нарахована заборгованість за вказаним вище договором як неустойка в розмірі 9 000 грн не підлягає стягненню із відповідача. Також як вбачається із розрахунку заборгованості за обслуговування кредиту нарахована комісія в розмірі 6 570 грн. Але в договорі про споживчий кредит № 8058871 від 02 жовтня 2025 рокуне вказано, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредиту, в тому числі, не зазначено, чи включає в себе обслуговування кредиту плату за послуги банку, безоплатність яких передбачена ЗУ «Про споживче кредитування». Тому вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту також задоволенню не підлягає, так як не обгрунтована та не підтверджена належними доказами (а.с. 57-61).

14 липня 2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, згідно якої вважають відзив необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач підтвердила факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодилася на відповідні умови кредитування. Також останньою було підписано даний договір одноразовим ідентифікатором. Тобто, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 за допомогою інтернет-еквайрингу. Вказані обставини відповідач не спростувала належними та допустимими доказами. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла (а.с. 68-76).

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8058871, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту позику в розмірі 5 000,00 грн на строк 360 днів, тобто до 27 вересня 2026 року (а.с. 6-11,12,13,16,17). Згідно умов даного договору комісія за надання кредиту становить 1 350 грн та комісія за обслуговування кредиту 16 060 грн (п. 1.5.1, 1.5.2 Договору). Пунктом 2.1 Договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Відповідно до п.6.1 Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. У п.10 Договору зазначені реквізити сторін та містять інформацію, зокрема, щодо відповідача: прізвище, ім`я, по батькові, РНКООП, адреса місця проживання, номер мобільного телефону.

ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, згідно якого сторонами погоджено суму кредиту 5 000,00 грн, строк кредитування 360 днів. Протягом першого розрахункового періоду: 0.0010 відсотків річних. Протягом решти строку кредитування: 0.0010 відсотків річних. Комісія за надання кредиту: 1 350 грн, яка нараховується за ставкою 27 % від суми кредиту одноразово та комісія за обслуговування кредиту 16 060 грн, яка нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період (а.с.14-15).

Згідно платіжного доручення 163293688 від 02 жовтня 2025 року успішно перераховано кошти ОСОБА_1 в сумі 5 000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 (а.с. 18).

Також, згідно Відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8058871 нарахування здійснювались в період з 02.10.2025 по 24.04.2026 р (а.с. 19).

24 квітня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24042026 у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 20-24,26,27).

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 24 квітня 2026 року до договору факторингу № 24042026 від 24 квітня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 20 555 грн, з яких 4 985 грн - сума заборгованості по основному боргу, 6 570 грн - сума заборгованості по комісії та 9 000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) (а.с. 28).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається, а ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Стаття 612 ч. 1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, суд бере до уваги те, що кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. Розрахунок заборгованості, проведений кредитором до відступлення прав вимог, відповідачкою не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив. Натомість ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Щодо стягнення заборгованості з відповідача по сплаті комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6 570 грн та неустойки в розмірі 9 000 грн, суд не вбачає за можливе стягнути із останньої вказану суму виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з відповідача неустойку за невиконання зобов`язання за кредитним договором позики № 8058871 від 02 жовтня 2025 року у розмірі 9 000 грн. Проте, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнена від обов`язку сплатити неустойку (пеню, комісію, штраф) на користь кредитодавця, на період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року.

П. 1.5.2 Кредитного договору передбачено, що комісія за обслуговування кредиту 16 060 грн, що нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, як в самому кредитному договорі, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неможливість стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті комісії в розмірі 6 570 грн.

Тому судом не встановлено підстав для стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 9 000 грн та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6 570 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

З огляду на вищенаведене, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 допустила невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 8058871 від 02 жовтня 2025 року, право вимоги за яким згідно договору факторингу набув позивач, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в розмірі 4 985 грн.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини вимог, слід стягнути 645,63 грн судового збору (2662,40 грн - сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви) (а.с. 5) х 24,25 % - задоволено судом вимоги заявленого позову).

Керуючись ст. ст. 11, 15-16, 509-510, 525, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 19, 89, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8058871 від 02 жовтня 2025 року у розмірі 4 985 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 645 (шістсот сорок п`ять) гривень 63 копійки, а всього 5 630 (п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 63 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його прийняття безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце розташування: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 07 серпня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко