Рішення № 138812924, 05.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 201/6229/26

2/583/1550/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуОхтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Яценко Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до Соборного районного суду міста Дніпра зазначений позов та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №009/03811/12/22 від 21.12.2022 у розмірі 23659,00 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 21.12.2022 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №009/03811/12/22, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10500,00 грн строком на 28 тижнів, який зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Однак відповідач платежі для погашення заборгованості не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість. На підставі договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 23659,00 грн, з яких: 10331,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13328,00 грн заборгованість за процентами, що і стало підставою для звернення до суду.

14.05.2026 ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Охтирського міськрайонного суду Сумської області за підсудністю.

10.06.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області позовна заява була залишена без руху з наданням позивачеві строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

18.06.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд здійснювати за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на подання відзиву не скористався, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст. 128, ст. 130 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд його справи, у зв`язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на позицію сторони позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Установлено, що 21.12.2022 ОСОБА_1 підписано заявку на видачу кредиту, згідно з якою він просив ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» видати йому кредит у розмірі 10500,00 грн (а.с. 83-84).

21.12.2022 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №009/03811/12/22, за умовами якого ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» зобов`язалося надати відповідачеві в кредит грошові кошти у сумі 10500,00 грн, а ОСОБА_1 , у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.1 договору) (а.с. 24-27).

Згідно з п. 4.1 договору сторони домовились, що перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання цього договору, перерахування (видача) коштів позичальнику і складає 28 тижнів.

Сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 247,5221% річних від суми кредиту з першого по 17 платіж та 2768,3738% річних з 18 до останнього платежу згідно з Графіком платежів, у розрахунку з потижневою сплатою 4,747% з 1 по 17 платіж та 53,0921% з 18 до останнього платежу, за період дії договору 355,6857%.

Дата першого платежу 28.12.2022.

Загальна вартість кредиту в грошовому виразі становить 23828,00 грн, реальна річна процентна ставка становить 3035,0147%.

21.12.2022 ОСОБА_1 підписано Графік платежів, відповідно до якого дата внесення останнього платежу (строк дії договору) 05.07.2023 (а.с. 50-51).

Також 21.12.2022 ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачеві роз`яснено умови кредитування (а.с. 65-66).

Згідно з видатковим касовим ордером 21.12.2022 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 10500,00 грн на підставі кредитного договору №009/03811/12/22 від 21.12.2022 (а.с. 100).

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10500,00 грн.

Відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту виконані не були.

01.08.2024 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» (Клієнт) та ТОВ «ФАКТОР П» (Фактор) укладено договір факторингу №63-ФП-ПП-202408, відповідно до якого Клієнт відступає (передає), а Фактор набуває (приймає) від Клієнта належні йому права вимоги за кредитними договорами з усіма змінами і доповненнями до них, перелік та обсяг яких визначається в додатку №2 цього договору, які укладені між Клієнтом і фізичними особами. Права вимоги за кредитним договорами відступаються в обсязі та на умовах, що визначені цим договором, та які існують на момент їх відступлення. Права вимоги вважаються відступленими (переданими) та набутими (прийнятими) Фактором з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі відступлених прав (а.с. 18-20).

01.08.2024 ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ТОВ «ФАКТОР П» підписано Акт приймання-передачі відступлених Прав (а.с. 35).

Згідно з витягом з додатку №2 до договору факторингу №63-ФП-ПП-202408 від 01.08.2024 ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» передало ТОВ «ФАКТОР П» право вимоги по договору №009/03811/12/22, укладеному 21.12.2022 з ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості у розмірі 23659,00 грн, з них: 10331,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13328,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 36).

30.01.2026 між ТОВ «ФАКТОР П» (Клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Фактор) укладено договір факторингу №30-01/26, відповідно до якого Клієнт відступає (передає), а Фактор набуває (приймає) від Клієнта належні йому права вимоги за кредитними договорами з усіма змінами і доповненнями до них, перелік та обсяг яких визначається у відповідному Реєстрі боржників, та сплачує Клієнту за відступлення прав вимоги фінансування. Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Клієнтом та набутими (прийнятими) Фактором у день підписання Акту приймання-передачі відступлених прав (а.с. 37-49).

30.01.2026 ТОВ «ФАКТОР П» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписано Акт приймання-передачі відступлених Прав вимоги (а.с. 53).

Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу №30-01/26 від 30.01.2026 ТОВ «ФАКТОР П» передало ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги по договору №009/03811/12/22, укладеному 21.12.2022 з ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості у розмірі 23659,00 грн, з них: 10331,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13328,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 54-57).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі №761/1543/20, провадження №61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа №639/86/17, провадження №61-5039 св21 від 19.01.2022, справа №554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.

Оскільки, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за кредитним договором №009/03811/12/22 від 21.12.2022, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.

Доказів про визнання договору факторингу недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором №009/03811/12/22 від 21.12.2022, заборгованість ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору станом на 01.08.2024, 30.01.2026 та 24.04.2026 складає 23669,00 грн, з яких: 10331,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13328,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 11, 15, 17).

Розмір заборгованості та розрахунок заборгованості відповідачем не спростовані.

В п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений рішенням загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025; заявка про надання юридичної допомоги №1982 від 02.03.2026; витяг з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

У детальному описі виконаних робіт представником позивача зазначено, що ним здійснено таку роботу: надання усної консультації - 2 год. 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 год. 9000,00 грн. Всього на 13000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 13000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 4662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №009/03811/12/22 від 21 грудня 2022 року в розмірі 23659 (двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в рахунок відшкодування судових витрат 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко