Рішення № 138812244, 05.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1546/26

Номер провадження2/173/1582/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі: секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Верхньодніпровської міської ради, треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», Приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Яніна Анатоліївна, про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 залишила заповіт на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Державним реєстратором та приватним нотаріусом було відмовлено у проведенні реєстраційних дій та видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з тим, що право власності зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на паперових носіях № НОМЕР_1 книга 18 за ОСОБА_4 . Невизначеність в документах та реальному стані об`єкту не дає можливості вільно розпоряджатись даним майном, що й стало підставою звернення до суду.

Провадження у справі відкрито 19.05.2026.

Ухвалою від 17.06.2026 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Сторони, у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви з проханням справу розглянути без їх участі. Позивачі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, представники відповідача та третіх осіб проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07.09.2002 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 1658, набула у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00049951416 від 10.03.2025, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 80397907 від 10.03.2025 приватним нотаріусом Бас Я.А. 10.03.2025 заведено спадкову справу № 20/2025, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 73772941.

За життя 11.10.2024 ОСОБА_3 складено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 1192, яким вона 1/3 частину будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 , а 2/3 вказаного домоволодіння ОСОБА_2 .

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, виготовленого ТОВ «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» 15.07.2025, під час проведення технічного обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено наявність самочинно збудованих господарських споруд, а саме: гаража літ. П1 2006 року побудови розміром 4,58 ? 6,30 м та сараю літ. Р1 2020 року побудови розміром 1,50 ? 3,85 м. Одночасно підтверджено можливість їх надійної та безпечної експлуатації.

Рішенням Державного реєстратора від 30.09.2025 відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що право власності зареєстровано на паперових носіях № НОМЕР_1 , книга 18 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.12.1979 виконавчим комітетом Верхньодніпровської міської ради № 166 від 12.07.1978.

Вказані у рішенні державного реєстратора обставини також підтверджуються інформацію, наданою КП «Кам`янське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 21.08.2025 за № 2/963 та наданою суду копією Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 20.12.1979.

14.05.2025 ОСОБА_1 , та 10.03.2025 ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру санкцій від 10.03.2025, 14.04.2025 щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , за вказаними параметрами санкційних дій в Державному реєстрі санкцій не знайдено.

На момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Верхньодніпровської міської ради № 180 від 11.03.2025.

У державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про шлюб померлою відсутня, що підтверджується Повним витягом № 00049951458 від 10.03.2025.

Згідно матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися лише позивачі. Інші спадкоємці за законом, із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались.

Постановами приватного нотаріуса Бас Я.А. від 29.05.2026, позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з неможливістю оформлення позивачами спадкових прав на нерухоме майно в нотаріальному порядку через відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на спірний об`єкт.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого майнового права або інтересу, зокрема шляхом визнання права.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1268, 1269 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її, а прийняття спадщини здійснюється у спосіб та строки, визначені законом.

Як встановлено судом, позивачі у передбачений законом строк звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавиці, однак постановами нотаріуса їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності спадкодавця на спірне нерухоме майно.

Таким чином, оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку стало неможливим не з вини позивачів, а виключно у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності спадкодавця. За таких обставин звернення до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування є належним та ефективним способом захисту порушеного права, що відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

Судом установлено, що спадкодавиця набула право власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2002 року. Доказів припинення чи втрати цього права матеріали справи не містять, а учасниками справи таких доказів суду не надано.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, чинного на момент їх виникнення, визнаються державою дійсними незалежно від внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, відсутність державної реєстрації права власності сама по собі не свідчить про відсутність такого права, якщо воно виникло відповідно до законодавства, що діяло на час його набуття. З матеріалів справи вбачається, що право власності спадкодавиці на житловий будинок виникло на законних підставах, а єдиною перешкодою для оформлення спадщини стала відсутність відомостей про це право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачі правомірно звернулися до суду за захистом свого права, оскільки в інший спосіб оформити спадкові права на належне спадкодавиці майно вони об`єктивно не можуть.

Як вбачається з технічного паспорта житлового будинку, житловий будинок збудовано у 1962 році, частину господарських споруд - у 1980 році, тоді як гараж, сарай та оглядову яму збудовано у 2006 та 2020 роках.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення його будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, воно виникає з моменту такої державної реєстрації.

Таким чином, до прийняття об`єкта в експлуатацію та державної реєстрації права власності новостворене нерухоме майно не набуває статусу об`єкта нерухомості у юридичному розумінні. Такий об`єкт є сукупністю будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15.

Як роз`яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося відповідно до вимог закону, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Визнання таких прав за спадкоємцями є підставою для завершення будівництва та належного оформлення прав на нерухоме майно.

Разом із тим відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Із системного аналізу статей 331, 376 та 1218 ЦК України вбачається, що правовий режим самочинно збудованого нерухомого майна відрізняється від правового режиму об`єкта незавершеного будівництва, спорудження якого здійснювалося відповідно до закону.

Так, якщо забудовник здійснював будівництво відповідно до вимог законодавства, але помер до завершення будівництва чи оформлення права власності, до складу спадщини входять його права та обов`язки як забудовника. Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/9695/17.

Аналогічна правова позиція щодо можливості спадкування майнових прав забудовника викладена також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц, від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 та від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19.

Водночас, якщо будівництво здійснено без належних дозвільних документів або з істотним порушенням вимог закону, таке майно є самочинним будівництвом, а право власності на нього не виникає ні у забудовника, ні у його спадкоємців. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що неприйнятий в експлуатацію об`єкт не є об`єктом цивільних прав, а тому до спадкоємців переходить не право власності на нього, а право власності на будівельні матеріали, конструктивні елементи та майнові права забудовника.

Отже, аналіз наведених норм права та усталеної практики Верховного Суду свідчить про те, що у випадку самочинного будівництва до складу спадщини не входить право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості, однак до спадкоємців переходять майнові права забудовника, а також право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, використані під час його спорудження.

З урахуванням установлених судом обставин, оцінених у сукупності з наявними у справі доказами, суд доходить висновку, що спадкодавиця за життя набула право власності на житловий будинок та господарські споруди, які входять до складу спадщини, а позивачі у встановленому законом порядку прийняли спадщину після її смерті.

Водночас гараж літ. П-1, оглядова яма та сарай літ. Р-1 не були прийняті в експлуатацію та зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому відповідно до статей 331, 376, 1218 ЦК України та правових висновків Верховного Суду до складу спадщини входять не самі об`єкти нерухомого майна, а майнові права забудовника, а також право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, використані під час їх спорудження.

Оскільки оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим через відсутність державної реєстрації права власності спадкодавиці на спірне майно, а належність цього майна спадкодавиці підтверджується дослідженими судом доказами, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам закону, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Верхньодніпровської міської ради (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21, ЄДРПОУ 04052595), треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна, 16, ЄДРПОУ 44739553), Приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Яніна Анатоліївна ( АДРЕСА_3 ), про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/3 частку житлового будинку літ. А-1, прибудови літ. а-1, прибудови літ. а-2, літньої кухні літ. Б-1, сараю літ. Б-2, а також право власності на 1/3 частку будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних під час самочинного будівництва гаража літ. П-1, оглядової ями та сараю літ. Р-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку літ. А-1, прибудови літ. а-1, прибудови літ. а-2, літньої кухні літ. Б-1, сараю літ. Б-2, а також право власності на 2/3 частки будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних під час самочинного будівництва гаража літ. П-1, оглядової ями та сараю літ. Р-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв