Ухвала суду № 138811415, 09.09.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8837/25

провадження № 2-о/753/400/25

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

"09" вересня 2025 р. Дарницький районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретаря судових засідань Зеленої К.Ю.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи 1 ОСОБА_3 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник у квітні 2025 року звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту батьківства. Встановлення факту батьківства має для заявниці юридичне значення та необхідне їй для підтвердження батьківства та прийняття спадщини після смерті батька, тому змушена звернутися до суду із вказаною заявою.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 16.05.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку окремого провадження.

До суду 26.05.2025 від заінтересованої особи ОСОБА_4 надійшло клопотання/заперечення, в якому зазначається, що метою звернення до суду є отримання юридичного визнання батьківства з метою реалізації спадкових прав заявниці. Заявниця зазначає, що вона є біологічною донькою померлого, але запис про батька у її свідоцтві про народження був внесений за вказівкою матері відповідно до норм Кодексу про шлюб та сім`ю, чинного на момент її народження. Заінтересованою особою у справі є ОСОБА_4 - дочка ОСОБА_5 , яка вже реалізувала своє право на спадкування після смерті батька, звернувшись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбурова Кирила Євгеновича для відкриття спадкової справи №72958680. Відповідно до Цивільного кодексу України, заінтересована особа є спадкоємицею першої черги. Заінтересована особа вважає, що задоволення судом вимог заявника матиме прямі наслідки у вигляді перерозподілу спадщини, тому заява про встановленню факту не може бути розглянута в рамках окремого провадження, у зв`язку із наявністю спору про право. Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Тобто, наявність заперечень з боку заінтересованої особи, що підтверджує наявність спору про право, в принципі виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження. Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства, та претендує на отримання права на спадщину, при цьому у своїй заяві зазначає, що: «Після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_4 , як спадкоємець І черги звернулась до приватного нотаріуса з метою відкриття спадкової справи і подальшого оформлення спадщини. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. відкрита спадкова справа № 72958680 від 04.07.2024. Заявниця 30 вересня звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом. Відповідно до роз`яснення приватного нотаріуса № 200/02-14 від 09.10.2024 року вбачається, що Заявниці рекомендовано звернутися до суд для підтвердження батьківства з померлим.». Отже, вже з цього вбачається наявність спору про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження за участю заінтересованих осіб та інших спадкоємців. Крім того, заявниці вже було відмовлено у відкритті провадження по аналогічній заяві, за участі аналогічних сторін. Зокрема, Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 753/21818/24, заявниці ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження за заявою про встановлення факту батьківства. Також, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №753/23611/24 заяву про встановлення батьківства було повернуто Заявнику. Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, а суд має право припинити провадження у справі, якщо встановить, що подання нової заяви є зловживанням процесуальними правами. Враховуючи зазначене, в діях заявника вбачається зловживання процесуальними правами, що полягає в поданні 3 рази однієї ж тієї заяви за умови наявної неоскарженої ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 15.11.2024 у справі №753/21818/24 про відмову у відкритті провадження по справі. Враховуючи вищевикладене справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. У зв`язку з чим просить заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства - залишити без розгляду.

У судове засідання заявник та представник заявника, а також представник заінтересованої особи з`явились, та повідомили суд що спір про право існує, який полягає в спорі про право на спадщину.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності (з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази) та меж судового розгляду. Також особливостями розгляду справ окремого провадження є те, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб; такі справи не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв`язку з укладенням мирової угоди; за загальним правилом при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Відповідно до викладеної позиції Великої Палати Верховного Суду визначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Разом з тим, справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Як вбачається з письмових пояснень, поданих заінтересованою особою, остання не погоджується з викладеними в заяві доводами та заперечує щодо розгляду даної справи в порядку окремого провадження, посилаючись на ті обставини, що юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Крім того, зазначила, що встановлення даного факту пов`язано з вирішенням в подальшому права заявника на спадкове майно померлого, а тому просила залишити дану заяву без розгляду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність залишення вказаної заяви без розгляду, оскільки було встановлено, що окрім заявника наявні також інші потенційні спадкоємці, відсутні докази того, що інші спадкоємці не зверталися з заявою про прийняття спадщини після померлого, а відтак факт, який просить встановити заявник тісно пов`язаний з необхідністю подальшого вирішення в судовому порядку спору про право заявника на спадкове майно померлої особи та повинен розглядатись на загальних підставах у позовному провадженні.

Щодо заявлених представником витрат на правничу допомогу необхідно зазначити наступне.

Судом встановлено, що заявниці вже було відмовлено у відкритті провадження по аналогічній заяві, за участі тих самих сторін. Зокрема, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 753/21818/24, заявниці ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження за заявою про встановлення факту батьківства. Також, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №753/23611/24 заяву про встановлення батьківства було повернуто Заявнику.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, а суд має право припинити провадження у справі, якщо встановить, що подання нової заяви є зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.».

Враховуючи зазначене, в діях заявника вбачається зловживання процесуальними правами, що полягає в поданні тричі однієї ж тієї заяви за умови наявної неоскарженої ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 15.11.2024 у справі №753/21818/24 про відмову у відкритті провадження по справі.

Суд звертає увагу, що заявнику вже роз`яснювалося, що даний спір розглядається в порядку позовного, а не окремого провадження, тому дані дії заявника є абсолютно безпідставними, та такими, що призвели до витрат, що понесла заінтересована особа, для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України:

«1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.».

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право-відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу. У даному випадку представництво інтересів Заінтересованої особи - ОСОБА_4 здійснював адвокат Яресько Тарас Віталійович на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 25071 від 20.05.25року. (надалі - «Договір»)

Відповідно до п.3.1 Договору Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору вартість послуг за домовленістю Сторін складає фіксовану суму 5000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як вже зазначалося вище, необґрунтовані та безпідставні дії заявника, вчинені з зловживанням процесуальними правами, призвели до витрат, які понесла заінтересована особа.

Таким чином, дані витрати підлягають компенсації за рахунок Заявника.

Керуючись ст. ст.260, 261, 293, 294, 315, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту батьківства - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Роз`яснити заявнику його право подати позов в порядку загального позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

Суддя В.Л. Котвицький