Рішення № 138811256, 04.08.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1191/24

2/689/17/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницькоїобласті в складі:

Головуючого судді Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань Фурман Н.Л.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представника відповідача Ярмолинецької селищної ради Ординовича Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні селища Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, визнання права на приватизацію земельних ділянок та одержання правовстановлюючих документів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ярмолинецької селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог просить: 1) усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні та володінні земельною ділянкою, шляхом повернення ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 6825886800:01:005:0124, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2583085268040, із незаконного володіння, користування та розпорядження ОСОБА_2 ; 2) усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні та володінні земельною ділянкою, шляхом повернення ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 6825886800:01:005:0125, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2583050168040, із незаконного володіння, користування та розпорядження ОСОБА_3 ; 3) визнати право приватизації ОСОБА_1 в порядку спадкування та право на завершення приватизації і одержання правовстановлюючих документів про право власності на землю на земельні ділянки, кадастровий номер 6825886800:01:005:0124 та кадастровий номер 6825886800:01:005:0125 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її матері ОСОБА_5 за життя належало домоволодіння по АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті позивачка прийняла спадщину в порядку спадкової трансмісії. За життя матір в будинку не проживала, оскільки була пошкоджена стіна, що розділяла дві кімнати і КП«Ярмолинецьке БТІ» відмовилося виготовити технічний паспорт на будинок з метоюйого подальшої реконструкції.Їй стало відомо, що посадові особи органу місцевого самоврядування знищили нерухоме майно, що належало її матері, а земельні ділянки загальною площею 0,5000 га, які були у власності її матері - були розділені на дві земельні ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд площами по 0,2500 га, без зміни їх цільового призначення і посадовими особами було передано собі та членам своїх сімей у власність, як землі які нібито були вилучені до земель запасу, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Від розробника документації із землеустрою, при виготовленні документації із землеустрою, посадові особи органу місцевого самоврядування приховали рішення №1 Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 29 грудня 1997 року, яким спірні земельні ділянки передані у власність її спадкодавцеві, тобто, відповідачі заздалегідь готувалися до заволодіння її земельними ділянками. Рішення про вилучення нерухомого майна (житлового будинку із господарчими будівлями та спорудами, а також земельних ділянок) чи закриття двору органом місцевого самоврядування не приймалося і до її відома та відома її спадкодавців не доводилося. Відумерлою спадщиною спадкове майно не визнавалося. Тому вона вимушена звернутися до суду із позовом про захист своїх прав та інтересів.

Позивачка в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, пояснила, що будинок по АДРЕСА_1 був зареєстрований за мамою і батьком. Потім за станом здоров`я вони не могли туди їздити і з 2005 року вони туди не їздили. Після смерті мами батько не отримав спадщину, але користувався будинком. Вона (позивачка) також не оформляла спадщину після смерті мами. Батько помер в 2008 році і вона прийняла його спадщину. Їхній будинок розвалили, в 2023 році його вже не було. Радіонов забрав її земельну ділянку і віддав своєму синові.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 30.06.2026 позов не визнав, пояснив, що він близько десяти років їздив біля тієї ділянки, там нікого не було, все заросло, ніхто не цікавився земельною ділянкою. Він не знав кому належить вказана земельна ділянка.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 10.07.2026 позов не визнала та пояснила, що написала заяву на виділення земельної ділянки площею 25 сотих в с. Соколівка із земель запасу, так як мала право на землю. З 1999 року вона проживає в с. Соколівка і з того часу не бачила на тій земельній ділянці будівель.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Гільовський О.І. проти позову заперечив, зазначивши, що відповідачі законно отримали земельні ділянки і жодних доказів протиправних дій посадових осіб органів місцевого самоврядування не надано.

Представник відповідача Ярмолинецької селищної ради Ординович Р.Б. позов не визнав, зазначив, що коли у 2006 році Соколівська сільська рада складала акт обстеження господарського номеру, то повинна була повідомити про це спадкоємців. Мама позивачки отримала дозвіл на приватизацію земельної ділянки, але не оформила документів, померла і на даний час невідомо чи це та сама земельна ділянка, щодо якої є спір.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 лютого 1988 року, спадкоємцями майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в рівних частках кожний є: дочка ОСОБА_5 . Спадкове майно, на яке видано цесвідоцтво, складається з житлового будинку, що знаходиться в селі Соколівка Ярмолинецького району Хмельницької області, який належить спадкодавцю на підставі запису в погосподарській книзі виконкому Соколівської сільської Ради за № 612, що підтверджується довідкою цього ж виконкому від 27 лютого 1988 року за № 28. Житловий будинок складається з цегляної, критої черепицею будівлі, житловою площею 40 кв. м. та господарських будівель: сараю, погребу і колодязя, розташованих на колгоспній землі.(т.2 а.с.246).

Згідно з архівним витягом з рішення Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області №1 від 29.12.1997 «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадянам села», сесія сільської Ради вирішила приватизувати присадибні земельні ділянки 22 громадянам в кількості 6,09 га, список додається, у якому під № 12 ОСОБА_5 - для будівництва житлового будинку, будівель та інших споруд площею 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,25 га (т.1 а.с.18).

Як вбачається з витягу з погосподарської книги за 2001-2005 роки, за домогосподарством ОСОБА_5 рахується земельна ділянка площею 0,50 га, з яких 0,02 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,48 га для ведення особистого підсобного господарства (т.1 а.с.24-26).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 05.02.2002 року (т.1 а.с.37).

Відповідно до Акту про обстеження погосподарського номера від 19.07.2006, комісія в складі сільського голови ОСОБА_7 , голови постійної комісії з питань агропромислового комплексу та землекористування Шевчука Віталія Михайловича, землевпорядника сільської ради ( депутата сільської ради виборчого округу №15) Ґудзь Любові Іванівни та ОСОБА_1 провели обстеження погосподарського двору №625, власник якого ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 . При обстеженні встановлено, що житловий будинок, який рахується за ОСОБА_5 побудований в 1964 році загальною житловою площею 45 кв.м. фактично розвалений, так як в даному будинку на протязі довгого періоду ніхто не проживав і догляду за ним ніхто не здійснював. Комісія пропонує: Соколівській сільській раді закрити погосподарський номер АДРЕСА_2 так як житловий будинок не придатний для проживання, а земельну ділянку площею 0.50 га вилучити до земель запасу сільської ради (т.1 а.с.23 зворот).

Відповідно до рішення Соколівської сільської ради № 42 від 26 липня 2006 року«Про закриття погосподарськогономера в АДРЕСА_1 », сесія сільської ради вирішила відновити будівлі на погосподарському номері по АДРЕСА_1 або оформити спадщину до кінця 2006 року (т.1 а.с.23).

Згідно з довідкою Ярмолинецької селищної ради № 372 від 11.11.2022, за громадянкою ОСОБА_8 1939 р.н., яка померла в 2002 році, дійсно рахувався погосподарський двір по АДРЕСА_1 .Даний двір був закритий в 2006 році рішенням 4 сесії від 26.07.2006 №42.Земельна ділянка площею 0,50 га, яка рахувалася за даним двором вилучена до земель запасу сільської ради (т.1 а.с.17).

Як вбачається з довідки Ярмолинецької селищної ради № 351 від 22.06.2023, на території АДРЕСА_1 дійсно знаходився погосподарський двір, власником якого була ОСОБА_9 .На даному дворі з 1996 року зареєстрованих та проживаючих не було, догляд за будинком ніхто не здійснював. Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 19.07.2006 року, рішення четвертої сесії V скликання Соколівської сільської ради № 4.2. від 26.07.2006 року та в зв`язку з відсутністю будь-яких будівель за даною адресою на цій земельній ділянці погосподарський двір було закрито, а земельна ділянка площею 0,50 га була вилучена до земель запасу сільської ради (т.1 а.с.27).

Рішенням 18 позачергової сесіїЯрмолинецької селищної ради від 20 січня 2022 року № 10«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність»вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність, із земель комунальної власності селищної ради, в категорії - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка): ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6825886800:01:005:0124; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6825886800:01:005:0125 (т.1 а.с.32-33).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 6825886800:01:005:0124, є ОСОБА_2 (т.1 а.с.41).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 6825886800:01:005:0125, є ОСОБА_3 (т.1 а.с.42).

Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи № 1241/025 від 27 січня 2026 року, встановити, чи входять на даний час земельні ділянки з кадастровими номерами 6825886800:01:005:0124 та 6825886800:01:005:0125, згідно правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, до складу земельної ділянки, що належала ОСОБА_5 , згідно погосподарських книг та архівного витягу від 02.10.2023 року № 14/18-593 та були розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , немає можливості, оскільки наявна в складі цивільної справи документація не містить мінімально необхідних даних для відновлення розташування меж ділянки ОСОБА_5 .

Встановити факт накладення земельної ділянки, що належала ОСОБА_5 , згідно погосподарських книг та архівного витягу від 02.10.2023 року № 14/18-593, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825886800:01:005:0124 та 6825886800:01:005:0125 немає можливості, оскільки наявна в складі цивільної справи документація не містить мінімально необхідних даних для відновлення розташування меж ділянки ОСОБА_5 (т.2 а.с.128-165).

Щодо вимоги позову про визнання права приватизації за позивачкою в порядку спадкування та права на завершення приватизації і одержання правовстановлюючих документів на земельні ділянки кадастровий номер 6825886800:01:005:0124 та кадастровий номер 6825886800:01:005:0125 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з наступного.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 05.02.2002 року (т.1 а.с.37).

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується повідомленням Хмельницького обласного державного нотаріального архіву від 30.12.2024 та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (т.2 а.с.21-22), отже, позивачка не подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Крім того, позивачка не надала доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном після смерті матері ОСОБА_5 , а відтак є такою, що в силу ст.549 ЦК УРСР, не прийняла спадщину.

При цьому, встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримавши 28.02.2024 свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади (т.1 а.с.39).

Однак, суд відхиляє посилання позивачки на те, що вона прийняла спадщину після смерті матері в порядку спадкової трансмісії, так як батько помер, не встигнувши прийняти спадщину після смерті її матері, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.551 ЦК УРСР якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Судом встановлено, що батько позивачки ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15.12.2008 року (т.1 а.с.38), тобто значно пізніше ніж протягом шести місяців після смерті матері позивачки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.37).

За таких обставин, спадкування в порядку спадкової трансмісії, передбачене положеннями ст.551 ЦК УРСР, виключається.

Крім того, позивачкою не надано доказів прийняття її батьком спадщини після смерті її матері в загальному порядку, передбаченому ст.549 ЦК УРСР, а саме, доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном або подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_10 також є таким, що в силу ст.549 ЦК УРСР, не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Враховуючи досліджені докази, судом встановлено, що позивачка не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 .Також спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняв і батько позивачки ОСОБА_10 , після смерті якого позивачка прийняла спадщину.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_5 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».

За життя ОСОБА_5 не завершила процедуру приватизації земельної ділянки, наданої їй Соколівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області №1 від 29.12.1997 та ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, який набув чинності 01 січня 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

При цьому, суд відхиляє посилання позивачки на позиції Верховного Суду висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі №128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі №623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі №158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі №723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі №554/1195/17, від 06 серпня 2021 року у справі №370/1854/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц, оскільки у них йде мова про захист права особи як спадкоємця на завершення процедури приватизації в порядку спадкування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 не довела факту прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , якій за життя було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки, у задоволенні вимоги про визнання права на приватизацію в порядку спадкування та права на завершення приватизації і одержання правовстановлюючих документів про право власності на землю на земельні ділянки, слід відмовити.

Щодо вирішення вимог позову про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні та володінні земельними ділянками площею по 0,25 га, кадастрові номери: 6825886800:01:005:0124 та 6825886800:01:005:0125 шляхом повернення позивачці земельних ділянок, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (п.71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи вищезазначене, негаторний позов може бути поданий власником або титульним володільцем майна.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однак, судом встановлено, що позивачка не є власником та не є особою, яка на підставі закону або договору володіє спірними земельними ділянками (титульним володільцем), а відтак не є особою право якої порушено, тому вимоги про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні та володінні земельними ділянками площею по 0,25 га, кадастрові номери: 6825886800:01:005:0124 та 6825886800:01:005:0125 шляхом повернення позивачці земельних ділянок, також задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, визнання права на приватизацію земельних ділянок та одержання правовстановлюючих документів, відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2026 року.

Суддя Шевчик О.М.