Рішення № 138810793, 07.08.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3557/26

Провадження № 2/456/2179/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 134755394 від 13.02.2025 в розмірі 13949,02 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 13 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 134755394, згідно з умовами якого позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному цим договором.

31 березня 2025 року між ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога » та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/29, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

29 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29/1225-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Згідно з п. 2.1. договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 4.1 договору факторингу сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у додатку до цього договору. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 29 грудня 2025 року до договору факторингу №29/1225-01 від 29 грудня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13949,02 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

24.06.2026 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 53/

На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача 25 червня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 54/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 55/.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 134755394, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов договору, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Загальний розмір кредиту становить 4100,00 грн. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 205,00 грн. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного його виконання. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 13.02.2030 /а.с. 9-20/.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 134755394 від 13.02.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту - 4100,00 грн, строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 10 днів, з можливістю продовження та поновлення). Мета отримання кредиту: на споживчі потреби. Тип процентної ставки фіксована, базова процентна ставка становить 357,70 %. Комісія за надання кредиту становить 205,00 грн /а.с. 7-8/.

Як вбачається із довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на виконання кредитного договору № 134755394 від 13.02.2025 кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію та на рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 4100,00 грн /а.с. 21/.

Відповідно до платіжного доручення від 13.02.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 4100,00 грн /а.с. 22/.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 134755394 від 13.02.2025 сума заборгованості ОСОБА_1 становить 8203,28 грн, а саме: 4100,00 грн загальна заборгованість за тілом кредиту; 1848,28 грн заборгованість за відсотками; 205,00 грн заборгованість за комісією; 2050,00 грн неустойка /а.с. 25/.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за кредитним договором № 134755394 від 13.02.2025, сума заборгованості ОСОБА_1 становить 13939,02 грн, яка складається: 4100,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 7594,02 грн заборгованість за відсотками; 205,00 грн заборгованість за комісією; 2050,00 грн неустойка /а.с. 23-24/.

31 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/29, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком у реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором /а.с. 26-28/.

Відповідно до платіжної інструкції № 1428 від 17.04.2025 ТОВ «Таліон плюс» перерахувало кошти ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у розмірі 2622516,27 грн згідно з договором факторингу № МВ-ТП/29 від 31.03.2025 /а.с. 29/.

Як вбачається із реєстру прав вимоги, підписаного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №134755394 від 13.02.2025 становить 8203,28 грн /а.с. 30/.

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за вих. № 134755394/ФК від 29.12.2025 товариство підтверджує, що 31.03.2025 було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 134755394 від 13.02.2025, укладеним з ОСОБА_1 , ТОВ «Таліон плюс» відповідно до укладеного договору факторингу № МВ-ТП/29 від 31.03.2025 /а.с. 31/.

29.12.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29/1225-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором /а.с. 32-36/.

Відповідно до платіжної інструкції № 228 від 30.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало кошти ТОВ «Таліон плюс» у розмірі 5236971,16 грн згідно з договором факторингу № 29/1225-01 від 29.12.2025 /а.с. 37/.

Як вбачається із реєстру прав вимоги № 1, підписаного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 134755394 від 13.02.2025 становить 13949,02 грн /а.с. 38/.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів судом встановлено укладення та підписання ОСОБА_2 договору кредитної лінії з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу.

Вищевказаний договір кредитної лінії № 134755394 від 13.02.2025, укладений між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором SHYQ, містить суму основного зобов`язання, розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки їх повернення і нарахування.

Ні договір, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалися, а відтак такі є чинними і підлягають виконання обома його сторонами.

Враховуючи те, що за умовами зазначеного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у кредит коштів всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, а тому суд вважає, що заборгованість на підставі зазначеного кредитного договору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Надавши оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Із копії наявного в матеріалах справи кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надавши останньому персональні дані, а саме: ПІБ, РНОКПП, дані паспорта, місце проживання, номер телефону, електронну пошту, рахунок (номер банківської картки), необхідні для укладення договору та формування одноразового ідентифікатора.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету зазначений кредитний договір не був би укладений.

Також суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності фактів неправомірного заволодіння та використання кредитодавцем персональних даних відповідача, вибуття з володіння останнього паспорта, РНОКПП, телефону.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що договір кредиту укладений в електронній формі саме з ОСОБА_1 шляхом підписання останнім його за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідав внутрішній волі сторін та був спрямований на набуття сторонами цивільних прав та обов`язків.

Кредитний договір недійсним у судовому порядку не визнавався, а відтак такий є дійсним і відповідно до статті 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню його сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 134755394 від 13.02.2025, що становить 13949,02 грн, з яких: 4100,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7594,02 грн сума заборгованості за відсотками; 2050,00 грн неустойка; 205,00 грн комісія за надання кредиту.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2050,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64» на території України введено воєнний стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 134755394 від 13.02.2025, то такий проведений за період з 13.02.2025 по 29.12.2025.

Таким чином, з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь позивача штрафу, пені, неустойки за кредитним договором, оскільки на час укладення та дії кредитного договору, а також розгляду справи в суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в період існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За наведених обставин аргументи позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» неустойки за договором кредитної лінії №134755394 від 13.02.2025 в розмірі 2050,00 грн суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до часткового задоволення.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2271,12 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Стрийським РВ УМВСУ у Львівській області 04.05.2004; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вулиця Лісова, 2; ЄДРПОУ 35625014; IBAN НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором кредитної лінії № 134755394 від 13.02.2025 в розмірі 11899,02 грн (одинадцять тисяч вісімсот дев?яносто дев?ять грн 02 коп.), яка складається: 4100,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7594,02 грн сума заборгованості за відсотками; 205,00 грн комісія за надання кредиту, та 2271,12 грн (дві тисячі двісті сімдесят одну грн 12 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 07 серпня 2026 року.

Суддя Л.В.Гула