Рішення № 138810389, 23.12.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8416/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області Лазар Діана Василівна, про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення запису

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Андрейчук О.М., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний реєстратор Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області Лазар Діани Василівни, в якому із урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 01.02.2024 року просив: визнати протиправним та скасувати рішення (індексний №53315195 від 27.07.2020р.) державного реєстратора Тячівської міської ради Лазар Діани Василівни про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» та державного реєстратора Тячівської міської ради Лазар Діани Василівни судові витрати по даній справі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.09.2015р. по справі №308/5959/15-ц, яке набрало законної сили, між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08/22-05, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 27 000,00 доларів США, під 13% річних, з остаточною датою повернення 04.06.2025 року. З дослідженого в судовому засіданні договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило, а ТОВ «Кредитні Ініціативи» прийняло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 08/22-05 від 06.06.2005 року укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 .

Згідно з зазначеним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», заборгованість по договору про іпотечний кредит від 06.06.2005 року № 08/22-05 станом на 01.01.2015 року в розмірі 828 680 (вісімсот двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 28 коп.

Звернувшись 14.08.2020 року до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дудись В.Н., ОСОБА_1 дізнався, що 24.07.2020р. державним реєстратором Тячівської міської ради Лазар Діаною Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №53315195 від 27.07.2020р. за ТОВ «Кредитні Ініціативи» зареєстровано право власності на належне ОСОБА_1 майно житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для реєстрації права власності за товариством зазначено: іпотечний договір 84/23-005 від 06.06.2005р., договір про іпотечний кредит від 06.06.2005р., повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 10.06.2020р., висновок про вартість майна та чотири повідомлення про вручення, довідка від 24.07.2020р. Отже, даний будинок виступав забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед кредитором.

Позивач зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 06.06.2005р. та технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , його загальна площа складає 70,6 кв.м., житлова 46,0 кв.м, тобто загальна площа не перевищує 250 кв. метрів (як для будинку). Даний будинок виступав як забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, укладеного між позивачем та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті; використовується як місце постійного проживання ОСОБА_1 та його батьків ОСОБА_2 , 1941 р.н. та ОСОБА_3 , 1951 р.н. У власності позивача відсутнє інше нерухоме житлове майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №221027861 від 20.08.2020р. Згідно вказаної інформації з реєстрів, за позивачем обліковується у власності лише спірний будинок (який вибув з його власності за оскаржуваним рішенням, однак право власності на який неоформлене Відповідачем-1 належним чином в органах БТІ), «Відомості про інші речові права відсутні».

Крім того, позивач стверджував, що на житловий будинок, як і на все майно позивача накладено арешт згідно постанови головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Секерні Є.М. про арешт майна (коштів) боржника від 24.10.2016р. по ВП №51609085.

Враховуючи викладене, позивач, який проживає в обтяженому іпотекою (забороною відчуження) житловому будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позбавлений права вільно розпоряджатися своїм майном, а тому змушений звернутися в суд за захистом своїх порушених прав з зазначеним позовом.

11.11.2021р. (вих. №332) відповідачем подано до суду письмові пояснення за якими він просить суд: відмовити у задоволенні позовної заяви у цій справі з наступних підстав.

У відповідності до умов Іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації вищевказаного нерухомого майна в будь-який спосіб передбачений Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідач зазначив, що 10.12.2019 року на адреси Іпотекодавця було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Дані повідомлення було повернуто за закінченням терміну зберігання. 11.06.2020 року на адреси Іпотекодавця повторно направлено повідомлення, яке було вручено 23.06.2020р. Право власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем було зареєстровано 24.07.2020 р. тобто процедура та строки визначені законом були дотримані.

Відповідач зазначив, що при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем відповідачем не було порушено жодних норм чинного законодавства. Також, Відповідач зазначив, що арешт не є підставою відмови у реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини не явки до суду не повідомив.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державний реєстратор Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області Лазар Діана Василівна не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, причини не явки до суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у справі, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. ст.13,76,80,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 06.06.2005 між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредитний № 08/22-05, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 27 000,00 доларів США, під 13% річних, з остаточною датою повернення 04.06.2025 року.

06.06.2025р. з метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №84/23-2005 (далі Договір іпотеки), посвідчений нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.В. за реєстровим №1334, відповідно до якого ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку наступне майно, а саме: майнове право на житловий будинок з надвірними спорудами: житловий будинок (літ. «А»), загальною площею 70,6 кв.м., що складається з трьох кімнат житловою площею 46,0 кв.м., вбиральня (літ. «Б»), сарай (літ. «В»), огорожа, позначена І, та споруди, позначені І, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять сім).

Відповідно до п.1.5. іпотечного договору, сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у 124000,00 (сто двадцять чотири тисячі) грн. Пунктом 1.6-1.9 іпотечного договору передбачено, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації Іпотекодержателем у встановленому законом порядку. Сторони погоджуються, що нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України заборону відчуження Предмета Іпотеки після державної реєстрації права власності. Така заборона відчуження діє до дати надання Іпотекодержателем нотаріусу і/або Іпотекодавцеві письмового повідомлення про повну сплату Іпотекодавцем всіх його Боргових Зобов`язань за Кредитним договором або про припинення цього Договору. Згідно п.7.1-4.2. Іпотечного договору, договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Даний договір діє до повного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Договором про іпотечний кредит (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Судом також встановлено, що у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань згідно з кредитним договором № 08/22-05 від 06.06.2005 року ТОВ «Кредитні Ініціативи» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.09.2015р. по справі №308/5959/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», заборгованість за договором про іпотечний кредит від 06.06.2005 року № 08/22-05 станом на 01.01.2015 року в розмірі 828 680 (вісімсот двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 28 коп.

Дане рішення набрало законної сили, сторонами не оскаржувалось. Будь яких інших рішень щодо додаткового стягнення заборгованості з позивача суду не надано.

Рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, за яким з боржника стягнуто визначену позивачем заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню, в розумінні повноти розміру заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.09.2015р. по справі №308/5959/15-ц було досліджено в судовому засіданні договір відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, згідно якого публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило, а ТОВ «Кредитні Ініціативи» прийняло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 08/22-05 від 06.06.2005 року, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 24.07.2020р. державним реєстратором Тячівської міської ради Лазар Діаною Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №53315195 від 27.07.2020р. за ТОВ «Кредитні Ініціативи» зареєстровано право власності на належне ОСОБА_1 майно житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 220318518 від 14.08.2020р. Підставою для реєстрації права власності за товариством зазначено: іпотечний договір 84/23-005 від 06.06.2005р., договір про іпотечний кредит від 06.06.2005р. повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 10.06.2020р., висновок про вартість майна та чотири повідомлення про вручення, довідка від 24.07.2020р.

Судом встановлено, що спірний будинок використовується як місце постійного проживання ОСОБА_1 та його батьків ОСОБА_2 , 1941 р.н. та ОСОБА_3 , 1951 р.н. У власності Позивача відсутнє інше нерухоме житлове майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №221027861 від 20.08.2020р. Згідно вказаної інформації з реєстрів, за позивачем обліковується у власності лише спірний будинок.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до вимог чинного законодавства України.

У разі порушення умов Кредитного договору та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцятиденного строку попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Позивач не заперечує факт наявності заборгованості за кредитним договором у розмірі 828 680 (вісімсот двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 28 коп.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У Постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 202/3772/19, провадження № 61-9126св20 зазначено, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Підпунктом 8 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2120-ІХ Прикінцеві положення Закону «Про іпотеку» доповнено пунктом 5-2, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія: - статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), - статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), - статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), - статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку», частини першої статті 572 ЦК України та частини першої статті 575 ЦК України іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2020 № 220318518, житловий будинок загальною площею 70.6 м.кв., житловою площею 46 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2132176021101, із 24.07.2020 14:51:36 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», підставою внесення запису державним реєстратором Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діаною Василівною був іпотечний договір № 84/23-2005, виданий 06.06.2005 року Приватним нотаріусом Ужгородського МНО Дроботя А.В.; договір про іпотечний кредит №08/22-05 від 06.06.2005р., повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки №1226 від 10.06.2020р. виданий ТОВ «Кредитні Ініціативи», висновок про вартість майна від 30.06.2020р., виданий ТОВ «Незалежна експертна компанія», та чотири повідомлення про вручення, довідка від 24.07.2020р., видана дирктором ТОВ «Кредитні Ініціативи». Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53315195 від 27.07.2020 14:21:16, Лазар Діана Василівна, Тячівська міська рада, Закарпатська область.

Зазначене рішення, як підставу внесення запису просить скасувати позивач, оскільки вважає, що фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в Іноземній валюті».

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2020 року № 221027861 позивач ОСОБА_1 не має у власності іншого житла.

03 червня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» за № 1304 VII, згідно п.п 1 п. 1 якого, протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно ізстаттею 5Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;

таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Зазначений Закон набув законної сили із 07.06.2014 та втратив свою чинність із 21.04.2021 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-IX, за ст. 2 якого, Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386; 2020 р., № 38, ст. 279; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-IX) втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304 VII діяв станом на дату прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вчинення відповідної нотаріальної дії та підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження 14-45цс20) де зазначила, що Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що квартира площею 37,10 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «КБ «Приватбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору від 23 квітня 2008 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «КБ «Приватбанк».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а. Підстави для відступу від цього висновку відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом ч.2,8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 цього Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Протягом дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат, крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Дана позиція висловлена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 306/1224/16-ц.

Позивач стверджував, що не отримував від відповідача жодної вимоги, як це передбачено ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.61 Порядку, відповідно відчуження будинку відбулося з порушенням вимог закону та прав іпотекодавця. Також позивач не давав жодної письмової згоди на відчуження належного йому житлового будинку.

Відповідно до ч.5 ст. 37 Закону «Про іпотеку» , іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Всупереч цій нормі закону, іпотекодержатель відповідач не повідомив позивача, за якою вартістю набуто у власність будинок, яка сума і коли буде відшкодована ним на користь позивача.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплені принципи непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Отже, припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили, про припинення такого обтяження.

Відповідно положень частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Належними та допустимими доказами позивачем доведено, що він зареєстрований із 04.07.2005 у спірному будинку, у його власності відсутнє будь яке інше житло, згоди на відчуження позивач також не надавав, відтак на момент вчинення оспорюваної дії державний реєстратор також не врахував, що не може бути примусово всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" звернено стягнення (відчужено без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду, тобто житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 840,80 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9,10,12,13,17,76-89, 258 - 261,265, 272, 273, 352,354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- державний реєстратор Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області Лазар Діана Василівна, про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення запису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення (індексний №53315195 від 27.07.2020 року) державного реєстратора Тячівської міської ради Лазар Діани Василівни про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), витрати із сплати судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Андрейчук Олександр Михайлович, діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю №21/1182 від 27.06.2017;

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21;

Третя особа, яка не заявляє самостійни вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області Лазар Діана Василівна, код ЄДРПОУ 03053766, адреса: 90500, Закарпатська область Тячівський район, м. Тячів, вул. Шевченка, 2.

Суддя О.А. Придачук