Рішення № 138810221, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/17404/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення розрахунку, нарахування і виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у сумі 144 591,16 грн. за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 та доплати до пенсії у сумі 56 000,00 грн. за період з 01.07.2021 по 31.10.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) розрахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у сумі 144 591,16 грн. за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 та доплати до пенсії у сумі 56 000,00 грн. за період з 01.07.2021 по 31.10.2023 у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №160/15937/21, яке набрало законної сили, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок його пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» №33/24/С-1049 від 11.06.2021 про розмір грошового забезпечення з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум. На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії, однак сума доплати, що утворилася внаслідок такого перерахунку за період з 01.12.2019 по січень 2022 року включно, у розмірі 144 591,16 грн., була виплачена не в повному обсязі та залишається заборгованістю. Крім того, позивач посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №160/11177/23, яким відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач вказує, що на виконання цього рішення відповідачем було здійснено перерахунок, однак заборгованість з виплати доплати до пенсії за період з 01.07.2021 по жовтень 2023 року включно у сумі 56 000,00 грн. також не була виплачена своєчасно. Зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних йому пенсійних виплат. Листом від 07.05.2026 №55434-36371/Є-01/8-0400/26 відповідач надав розрахунки заборгованості, однак відмовив у проведенні нарахування та виплати компенсації, посилаючись на те, що попередніми судовими рішеннями не було зобов`язано орган Пенсійного фонду України здійснити таке нарахування. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки, на його думку, право на компенсацію втрати частини доходів виникає безпосередньо на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у разі несвоєчасної виплати нарахованих пенсійних сум, незалежно від того, чи виникла заборгованість на підставі рішення суду. Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів за період несвоєчасної виплати пенсії та доплати до пенсії, а також зобов`язати відповідача здійснити відповідний розрахунок, нарахування та виплату такої компенсації.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 23.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

29.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» №33/24/С-1049 від 11.06.2021 року та нараховано доплату у розмірі 144 591,16 грн. Також відповідач вказав, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року у справі №160/11177/23 позивачу проведено нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», у результаті чого визначено суму доплати у розмірі 56 000,00 грн. Відповідач зазначив, що виплата сум, нарахованих на виконання судових рішень, здійснюється у межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. При цьому залишок невиплачених сум за рішеннями суду обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та підлягає виплаті після надходження відповідного фінансування. Крім того, відповідач вказав, що обов`язковими умовами для виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та фактична виплата таких доходів. На думку відповідача, оскільки нараховані на виконання судових рішень суми пенсійних виплат фактично не виплачені позивачу у повному обсязі, підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відсутні. З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Вказаним рішенням суду визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивача на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» №33/24/С-1049 від 11.06.2021 року про розмір грошового забезпечення.

Також зазначеним судовим рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року із врахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до статей 43, 51, 63 Закону України №2262-ХІІ та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21 набрало законної сили 04.11.2021 року.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, у результаті чого виникла доплата за період з 01.12.2019 року по січень 2022 року включно у розмірі 144 591,16 грн.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року у справі №160/11177/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено.

Зазначеним рішенням суду визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Вказаним рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.07.2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року у справі №160/11177/23 набрало законної сили 18.09.2023 року.

На виконання зазначеного рішення відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії позивача, унаслідок чого утворилася заборгованість з виплати щомісячної доплати до пенсії за період з 01.07.2021 року по жовтень 2023 року включно у розмірі 56 000,00 грн.

Також судом встановлено, що 07.04.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами щодо повідомлення про виконання в повному обсязі судових рішень у справах №160/15937/21 та №160/11177/23, а також щодо здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних йому пенсійних сум.

Листом від 07.05.2026 року №55434-36371/Є-01/8-0400/26 відповідач надав позивачу інформацію про проведені розрахунки сум доплат за судовими рішеннями та повідомив про здійснення часткових виплат у межах бюджетних асигнувань, зазначивши, що залишок доплати за рішенням суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21 становить 143 725,11 грн.

Водночас відповідач відмовив у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, посилаючись на відсутність відповідного зобов`язання у рішеннях суду у справах №160/15937/21 та №160/11177/23.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або через установи банків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Така компенсація здійснюється відповідно до закону.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив відповідний Порядок.

Пункти 1-3 Порядку № 159 аналогічні положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, водночас законодавець пов`язав виплату такої компенсації з виплатою заборгованості відповідного доходу, тобто компенсація та основна сума заборгованості підлягають виплаті в одному місяці.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі № 400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.

При цьому, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Предметом спірних правовідносин є компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми нарахованої заборгованості з виплати пенсії на виконання судових рішень.

В межах розгляду цієї справи судом встановлено, що основна сума доходу (пенсії), нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21, а також сума щомісячної доплати до пенсії, нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року у справі №160/11177/23, не була виплачена позивачу у повному обсязі у строки, визначені законодавством.

Зокрема, на виконання рішення суду від 04.10.2021 року у справі №160/15937/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого було визначено суму доплати за період з 01.12.2019 року по січень 2022 року включно у розмірі 144 591,16 грн. При цьому, як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.05.2026 року №55434-36371/Є-01/8-0400/26, зазначена сума виплачувалася частинами, а станом на час звернення позивача до суду залишок невиплаченої доплати становив 143 725,11 грн.

Також судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року у справі №160/11177/23 відповідачем здійснено нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. за період з 01.07.2021 року по жовтень 2023 року включно, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 56 000,00 грн.

Враховуючи, що нарахована відповідачем позивачу сума, вчасно не виплачена, та те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачену суми пенсії, суд доходить висновку про відсутність підстав для присудження на користь позивача відповідної компенсації.

Аналогічні правовідносини, пов`язані з визначенням наявності права на компенсацію у випадках, коли суми пенсії нараховані, але фактично не виплачені, були предметом розгляду Верховного Суду.

У постанові від 08 грудня 2025 року у справі №420/13975/24, аналізуючи положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, Суд зазначив, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація:

нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу;

має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу;

відповідно до статті 4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган Пенсійного фонду набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.

Закон № 2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов`язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов`язку.

Виходячи з викладеного, враховуючи підхід Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24, суд зазначає, що вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходів станом на дату звернення до суду із цим позовом є передчасною, що унеможливлює її задоволення через відсутність установленого порушення суб`єктом владних повноважень відповідного обов`язку.

Встановлені Законом № 2050-III умови щодо виплати компенсації є імперативними. Відтак покладання на орган пенсійного фонду обов`язку з нарахування компенсації до моменту фактичного погашення заборгованості не лише суперечило б закону, а й порушувало б установлений державою механізм здійснення виплат у соціальній сфері. В умовах воєнного стану такий підхід є необхідним для дотримання справедливого балансу між інтересами особи та забезпеченням стабільності бюджетної системи країни, що є частиною питання національної безпеки.

При цьому суд зауважує, що відмова у задоволенні позову з наведених підстав не означає заперечення права позивача на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 28 листопада 2023 року у справі №420/18163/21, від 11 січня 2024 року у справі №200/7529/20-а, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19, від 14 травня 2025 року у справі №160/672/24, від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 та від 03 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, у яких Суд, зокрема, наголосив на передчасності вимог про нарахування та виплату компенсації до моменту фактичної виплати сум заборгованості з пенсії.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, з урахуванням положень чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, встановлених судом обставин у справі та висновків Верховного Суду, які наведені вище.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2019 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, суд приходить до висновку, що пенсійний орган, відмовляючи позивачеві у проведенні такого перерахунку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом не встановлено порушення відповідачем прав та інтересів позивача своїми діями щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, оскільки відповідні сума заборгованості по пенсійним виплатам, яка утворилися внаслідок виконання судового рішення, ще не була виплачена позивачеві, відповідні позовні вимоги позивача є передчасними, а тому у задоволені даних позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо: нездійснення розрахунку, нарахування і виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у сумі 144 591,16 грн. за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 та доплати до пенсії у сумі 56 000,00 грн. за період з 01.07.2021 по 31.10.2023 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: розрахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у сумі 144 591,16 грн. за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 та доплати до пенсії у сумі 56 000,00 грн. за період з 01.07.2021 по 31.10.2023 у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даної позовної заяви, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник