Рішення № 138810213, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/16686/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 15.06.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) від 23.04.2026 року №047150030869 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 10.03.1989 року по 01.03.1990 року, з 01.01.1992 року по 20.06.1992 року, з 21.06.1992 року по 25.03.1994 рік, з 01.04.1994 року по 22.11.1994 року та з 15.09.1999 року по 02.01.2002 року відповідно до записів у трудовій книжці від 01.09.1983 року серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 року щодо призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16.04.2026 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду поданої заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 23.04.2026 року №047150030869, яким йому відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, оскільки відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу періоди його роботи, підтверджені записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.1983 року, а саме: з 10.03.1989 року по 01.03.1990 року, з 01.01.1992 року по 20.06.1992 року, з 21.06.1992 року по 25.03.1994 року, з 01.04.1994 року по 22.11.1994 року та з 15.09.1999 року по 02.01.2002 року. Позивач зазначив, що неврахування вказаних періодів є безпідставним, оскільки трудова книжка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а записи у ній внесені належним чином, містять необхідні відомості про прийняття на роботу, переведення та звільнення, засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств. На думку позивача, наявність окремих неточностей чи технічних недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення його права на зарахування фактично відпрацьованих періодів до страхового стажу, оскільки відповідальність за правильність оформлення кадрових документів покладається на роботодавця, а не на працівника. Також позивач вказав, що періоди роботи на території російської федерації підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки на час їх набуття діяли міжнародні договори у сфері пенсійного забезпечення, які передбачали взаємне визнання трудового стажу, набутого на території держав-учасниць. З огляду на викладене позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.04.2026 року №047150030869, зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу та повторно розглянути його заяву від 16.04.2026 року про призначення дострокової пенсії за віком.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 17.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

22.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо позову або відзиву до суду не надходили.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 16.04.2026 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за результатами розгляду якої 23.04.2026 року прийнято рішення № 047150030869 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком.

Як убачається зі змісту спірного рішення, органом Пенсійного фонду визначено, що на дату звернення вік позивача становив 58 років 2 місяці 15 днів, а страховий стаж - 21 рік 9 місяців 10 днів, що, на думку відповідача, є недостатнім для призначення дострокової пенсії за віком, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV чоловікам необхідно мати страховий стаж не менше 25 років.

Підставою для неврахування частини трудового стажу позивача стало те, що відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи, підтверджені записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.1983 року, а саме:

період роботи з 10.03.1989 року по 01.03.1990 року на території російської федерації - у зв`язку з виявленою розбіжністю між датою звільнення, зазначеною у трудовій книжці (01.03.1990 року), та датою наказу про звільнення (28.11.1989 року);

періоди роботи з 01.01.1992 року по 20.06.1992 року та з 21.06.1992 року по 25.03.1994 року на території російської федерації - з підстави відсутності, на думку відповідача, законодавчих підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 року за межами України у державах колишнього СРСР, з якими не укладено відповідних міжнародних угод;

період роботи з 01.04.1994 року по 22.11.1994 року - у зв`язку з наявністю виправлень у даті прийняття на роботу та даті наказу про прийняття на роботу;

період роботи з 15.09.1999 року по 02.01.2002 року - у зв`язку з відсутністю у записі про прийняття на роботу назви підприємства (при цьому частину такого періоду відповідачем зараховано відповідно до даних персоніфікованого обліку).

Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), який визначає принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій.

Судом встановлено, що спірним у цій справі є питання правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.04.2026 року №047150030869, яким позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме 25 років.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також інші визначені законом особи - після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Таким чином, для реалізації права на дострокову пенсію за віком відповідно до зазначеної норми необхідна сукупність двох юридично значимих обставин: досягнення відповідного віку та наявність визначеного законом страхового стажу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач досяг віку, який дає право на призначення дострокової пенсії, та має підтверджену участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що відповідачем не заперечується. Разом з тим, спір між сторонами виник саме щодо визначення тривалості страхового стажу позивача, оскільки відповідачем не було враховано окремі періоди роботи, підтверджені записами у трудовій книжці.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 10.03.1989 року по 01.03.1990 року, з 01.01.1992 року по 20.06.1992 року, з 21.06.1992 року по 25.03.1994 року, з 01.04.1994 року по 22.11.1994 року та з 15.09.1999 року по 02.01.2002 року, які підтверджені записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.1983 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, спірні періоди трудової діяльності позивача підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці, яка містить відомості про прийняття на роботу, переведення та звільнення із зазначенням дат, посад, номерів і дат наказів, а також засвідчена підписами уповноважених осіб та відбитками печаток підприємств.

Відмовляючи у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу, відповідач послався на наявність окремих недоліків у оформленні записів трудової книжки, зокрема на розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення за період роботи з 10.03.1989 року по 01.03.1990 року, відсутність правових підстав для зарахування періодів роботи на території російської федерації після 01.01.1992 року, наявність виправлення у даті прийняття на роботу за період з 01.04.1994 року по 22.11.1994 року та відсутність назви підприємства у записі про прийняття на роботу за період з 15.09.1999 року по 02.01.2002 року.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, саме трудова книжка є первинним та основним доказом підтвердження трудової діяльності особи, а вимога щодо надання додаткових уточнюючих документів виникає лише у випадку відсутності відповідних записів або неможливості підтвердити факт роботи на підставі трудової книжки.

Суд зазначає, що законодавство у сфері пенсійного забезпечення не ставить реалізацію права особи на пенсію у залежність від бездоганного оформлення роботодавцем трудової книжки. Працівник не може відповідати за правильність ведення кадрової документації підприємством, оскільки обов`язок щодо внесення належних записів до трудової книжки покладено саме на роботодавця.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 11.11.2020 року у справі №677/831/17 та від 11.05.2022 року у справі №120/1089/19-а, де зазначено, що формальні недоліки у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування періоду роботи, якщо факт трудової діяльності особи підтверджується відповідними записами.

Щодо періоду роботи позивача з 10.03.1989 року по 01.03.1990 року на території російської федерації, суд зазначає, що встановлена відповідачем розбіжність між датою звільнення, зазначеною у трудовій книжці, та датою наказу про звільнення не спростовує факту перебування позивача у трудових відносинах у цей період.

Зазначені записи у трудовій книжці виконані послідовно, не містять виправлень чи підчисток, містять посилання на відповідні накази та засвідчені у встановленому порядку. При цьому відповідачем не надано доказів недостовірності таких записів або припинення трудових відносин раніше зазначеної у трудовій книжці дати.

Щодо періодів роботи з 01.01.1992 року по 20.06.1992 року та з 21.06.1992 року по 25.03.1994 року на території російської федерації суд зазначає, що на момент набуття позивачем відповідного стажу діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з таких держав.

Враховуючи положення статті 58 Конституції України щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі, припинення дії зазначеної Угоди для України з 19.06.2023 року не може впливати на пенсійні права особи, які виникли у період її чинності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 року у справі №620/3530/22, відповідно до якої припинення дії міжнародного договору не позбавляє особу права на зарахування стажу, набутого у період його дії.

Щодо періоду роботи з 01.04.1994 року по 22.11.1994 року суд зазначає, що наявність виправлення у даті прийняття на роботу та даті наказу про прийняття на роботу не може бути самостійною підставою для виключення такого періоду зі страхового стажу, оскільки інші реквізити запису трудової книжки дозволяють ідентифікувати підприємство, посаду позивача, дату початку та закінчення трудових відносин.

Щодо періоду роботи з 15.09.1999 року по 02.01.2002 року, суд враховує, що відповідачем фактично не заперечується сам факт роботи позивача на відповідному підприємстві, оскільки частину цього періоду було зараховано на підставі даних персоніфікованого обліку. Відсутність у записі окремого реквізиту щодо повної назви підприємства за умови наявності інших відомостей про трудові відносини не може бути підставою для повного неврахування такого періоду.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати необхідні документи та перевіряти обґрунтованість їх видачі, однак такі повноваження мають реалізовуватися з урахуванням принципу пропорційності та недопущення необґрунтованого обмеження права особи на пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірні періоди роботи позивача підтверджені належними доказами, зокрема записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.1983 року, а наведені відповідачем підстави для їх неврахування мають формальний характер та не спростовують факту здійснення позивачем трудової діяльності.

За таких обставин суд вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу позивача та приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати ці періоди при повторному розгляді заяви позивача про призначення дострокової пенсії за віком від 16.04.2026 року.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.04.2026 року № 047150030869 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком не ґрунтується на повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) від 23.04.2026 року №047150030869 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 10.03.1989 року по 01.03.1990 року, з 01.01.1992 року по 20.06.1992 року, з 21.06.1992 року по 25.03.1994 рік, з 01.04.1994 року по 22.11.1994 року та з 15.09.1999 року по 02.01.2002 року відповідно до записів у трудовій книжці від 01.09.1983 року серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 року щодо призначення пенсії за віком.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник