Рішення № 138810000, 31.07.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 175/5345/26

№ провадження 2/196/597/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 липня 2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №705177 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді та який було підписано за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланого на номер мобільного телефону відповідачки. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно з умовами кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні, (далі - кредит), на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 7 000,00 грн.; дата надання кредиту 16 липня 2021 року; строк кредиту 29 днів; валюта кредиту UAH; процентна ставка 2% (проценти) на добу.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

30 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-30/11/2023, згідно з яким ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 30 листопада 2023 року до договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідачка не виконувала належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 25 067,00 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 7 000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами 18 067,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором №705177 від 16.07.2021 року в розмірі 25 067,00 грн., а також понесені судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою судді від 27.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті (а.с.44).

01 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання позовні вимоги не визнає, посилаючись на наступні обставини. Позивач посилається на нібито укладання нею договору в електронній формі шляхом введення одноразового ідентифікатора. Разом з тим: надана «довідка про ідентифікацію» не є належним доказом укладання правочину; відсутні докази, що номер телефону саме в період укладання договору належав саме їй, як відповідачу; відсутні технічні логи, ІР адреса; відсутні підтвердження авторизації саме нею, як відповідачем. Отже, позивач не довів належним чином факт укладання договору саме нею. Також, позивачем не доведено факт отримання саме нею грошових, оскільки позивачем не надано наступних доказів: банківської виписки; платіжного доручення або квитанції ; підтвердження зарахування коштів саме їй; доказу належності карткового рахунку їй, як відповідачу. Надана позивачем довідка містить лише маскований номер картки( НОМЕР_1 ), що не дозволяє ідентифікувати рахунок; не підтверджує власника рахунку; не доводить отримання коштів саме нею. Довідка TOB «Санрайз Фінанс» не є належним доказом, оскільки не є банківським документом; не містить підтвердження банку; не встановлює належність рахунку відповідачу. Тобто, у позові позивач робить висновок, якого документ фактично не містить. Таким чином, позивач не довів факту отримання нею кредитних коштів, що є обов`язковою умовою виникнення зобов`язань. Надана довідка є лише внутрішнім документом третьої особи та не може підтверджувати факт отримання нею кредитних коштів. Позивач заявляє, що нібито сума боргу становить 25 067 грн., однак не надано детального розрахунку; не вказано періоди нарахувань; відсутні формули; відсутні первинні документи. Фактично, це не бухгалтерська виписка, а довідка, складена самим позивачем. Надана виписка є внутрішнім документом і не підтверджує розмір нібито її боргу. Також, з матеріалів справи вбачається, що строк кредиту - 29 днів, кінцевий строк -14.08.2021р. Разом з тим, позивач нарахував відсотки у сумі 18 067 грн., що значно перевищує передбачені договором. Отже, будь-які нарахування відсотків після закінчення терміну дії договору є незаконними та не підлягають стягненню. Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття права вимоги за спірним кредитним договором. Заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу вважає завищеними та необґрунтованими (а.с.49-52).

03 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ "ФК "АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" адвоката Пархомчука С.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник прохав задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступне. Згідно з матеріалами справи, між Первісним кредитором та Відповідачкою було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису Відповідачки. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений Відповідачкою під час укладення договору. У конкретному випадку Відповідачка здійснила усі передбачені дії отримала одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений нею під час оформлення заявки, ввела його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердила акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Вказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачкою та Первісним кредитором не був би укладений. Обставини укладення вказаного договору Відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами. Відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного договору. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідачки для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи Відповідачки щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС». Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Відповідачка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак Відповідачкою не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок їй не належить. Отже наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення Відповідачкою кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання Відповідачкою своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Також, на підставі договору відступлення права вимоги та доданого до нього Реєстру боржників, підтверджується факт переходу до Позивача права грошової вимоги до Відповідачки. Доводи відповідачки щодо відсутності такого переходу спростовуються наявними в справі письмовими доказами. Також зазначив, що розмір витрат понесених позивачем на правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами (а.с.57-83).

17 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечння на відповідь на відзив позивача, відповідно до яких відповідачка не визнає позовні вимоги та у їх задоволенні просить відмовити, посилаючись на наступне. Позивач посилається на укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів відповідачу, однак належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів суду не надано. Надані позивачем документи містять лише інформацію про нібито здійснення переказу на банківську картку з частково прихованим номером, а також внутрішні документи кредитора. Разом з тим відсутні належні докази банківської установи, які б підтверджували, що зазначена платіжна картка належала саме відповідачу на момент укладення договору та що кредитні кошти були фактично зараховані саме на рахунок відповідача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом первісного кредитора та сам по собі не підтверджує факту отримання відповідачем грошових коштів. Зазначений документ лише відображає порядок нарахування заборгованості, визначений самим кредитором, та не може замінювати належні докази виникнення зобов`язання. Крім того, значна частина документів, на які позивач посилається у відповіді на відзив, була подана лише після подання відповідачем відзиву. Зазначене свідчить про те, що на момент подання позову позивач не надав достатнього обґрунтування своїх вимог. Щодо наданого позивачем реєстру боржників відповідач зазначає, що навіть наявність відомостей про відповідача у реєстрі боржників сама по собі не доводить факту отримання відповідачем кредитних коштів та не звільняє позивача від обов`язку довести належними та допустимими доказами виникнення первісного зобов`язання, його розмір та підстави для стягнення заявленої суми. Також, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі. З документів, долучених самим позивачем, вбачається, що представник позивача адвокат Пархомчук C.B. раніше обіймав посаду директора TOB «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та підписував документи від імені товариства, зокрема документи, пов`язані з переходом прав вимоги за портфелем заборгованості. За таких обставин вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає особливо ретельній перевірці на предмет їх реальності, необхідності, обґрунтованості та співмірності складності даної справи (а.с.84-86).

Представник позивача ТОВ "ФК "АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" - адвокат Пархомчук С.В. в судове засідання не з`явився, в позовній заяві та у відповіді на відзив прохав проводити розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити (а.с.1-11, 58-73).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, відповідно до поданого до суду відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив позовні вимоги не визнає та у їх задоволенні просить відмовити повністю (а.с.49-52, 84-86).

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 16.07.2021 відповідачка ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Джобер» кредитний договір №705177, відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, у розмірі 7 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором. Строк, на який надається кредит - 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, з 16.07.2021 по 13.08.2021, включно. Процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 30433 % річних від загального розміру виданого кредиту. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Пунктом 9.4. договору визначені Умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії Договору (а.с.23-25).

Крім того, одноразовим ідентифікатором відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому визначені основні умови кредитування з урахування побажань споживача (а.с.23).

Довідкою про ідентифікацію, виданої ТОВ «ФК «Джобер», підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «ФК «Джобер». Акцепт договору позичальником (підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора G9009) здійснювався в ІТС товариства (а.с.16).

Факт перерахування коштів 16.07.2021 в розмірі 7 000,00 грн. на карту НОМЕР_1 , підтверджується листом ТОВ «Санрайз фінанс» від 11.02.2026 (а.с.18).

Розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем, підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором №705177, наданого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», за період з 16.07.2021 по 26.12.2025, відповідно до якого його заборгованість становить 25 067,00 грн, з яких: 7 000,00 грн. прострочене тіло; 18 067,00 грн. прострочені відсотки (а.с.17) та розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Джобер» за договором наданого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до відповіді на відзив (а.с.75-79).

26.12.2025 на адресу відповідачки ОСОБА_1 направлялась вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором (а.с.12).

30.11.2023 між ТОВ «ФК «Джобер» (кредитор) та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 705177 (а.с.15, 26-27, 74, 80-82).

Згідно копії квитанції про виконання платіжної інструкції від 27.11.2022, фіскального чеку від 27.12.2025, позивачем проведено оплату згідно договору відступлення прави вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 (а.с.29).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Отже, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Як встановлено судом, Кредитний договір №705177 від 16.07.2021 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону із застосуванням одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріалами справи належним чином встановлено, що Кредитний договір №705177 від 16.07.2021 року із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідачки, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця проживання, контактних номерів телефонів, адреси електронної пошти, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікаторами, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису.

Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідачки, який ідентифікує її особу, тому договір вважається укладеним.

Доказів того, що персональні дані відповідачки (паспорт громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, відповідачкою до суду не надано. Відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

За таких обставин доводи відповідачки про не підписання (не укладання) нею кредитного договору, а також те, що матеріали справи не містять доказів обміну електронними повідомленнями з метою підпису кредитного договору є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими доказами.

Щодо перерахування позивачем на рахунок відповідачки кредитних коштів

Відповідно до умов кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС».

На виконання пункту 2.1. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, на банківський рахунок відповідачки за реквізитами банківської картки, зазначеної нею під час реєстрації.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним провайдером, 16.07.2021 було проведено транзакцію на суму 7 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Довідка ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок відповідачки.

Разом з тим, якщо відповідачка заперечує належність їй карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідачка має підтвердити документально.

Однак, відповідачка у відзиві не надала жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі.

Поряд з тим, відповідачка стверджує, що кредитні кошти вона не отримувала, проте не надала доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери). Отже, твердження відповідачки залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин, у зв`язку з укладанням ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 кредитного договору №705177, та наявності з боку відповідачки невиконаних зобов`язань за цим договором.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачкою заявленої заборгованості.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до укладеного в електронній формі між нею та ТОВ «ФК «Джобер» кредитного договору №705177 від 16.07.2021, отримала кредит у розмірі 7 000,00 грн та зобов`язалася повернути кредит та сплачувати проценти на умовах та в строки визначені договором. Однак, свої зобов`язання за договором не виконувала, не вносила платежі у строки і розмірах, встановлених договором, чим істотно порушила його умови, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 25 067,00 грн, з яких: 7 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 18 067,00 грн прострочена заборгованість за відсотками.

При цьому, доводи відповідачки щодо неправомірного стягнення відсотків у розмірі 18 067,00 грн., так як вони нараховані поза межами строку, саме з 14.08.2021, виходячи з того, що п. 9.4. договору визначені Умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії договору. Так, відповідно до п.п. 9.4.2., 9.4.3. кредитного договору, автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати Позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, Сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду Кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором ТОВ «ФК «ДЖОБЕР», (а.с.75-79) вбачається, що після спливу 29 денного строку договору, за яким відповідачці нараховувались відсотки в розмірі визначеному умовами договору, а саме 1,9%, відповідачка умови кредитного договору не виконала, суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом не сплатила, таким чином ініціювавши продовження строку користування кредитом в порядку визначеному положеннями договору. Отже, відповідачка була обізнана про умови пролонгації та прийняла їх, заборгованість за кредитом до запланованої дати повернення кредиту не сплатила, внаслідок чого строк дії кредитного договору був автоматично пролонгований не більше ніж на 70 календарних днів, в період якого діяла підвищена процентна ставка в розмірі 2,9%.

У відзиві на позов відповідачка зазначила про відсутність первинних документів, які оформлені відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та які підтверджують наявність заборгованості. Надані розрахунки заборгованості не є належними доказами суми заборгованості відповідачки, оскільки з них неможливо встановити формування заборгованості. Подані докази заборгованості не є підтвердженням виконаних банківських операцій та не підтверджує суми боргу.

Так, відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Що стосується укладеного договору відступлення прав вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч.3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Наявними в матеріалах справи договором відступлення прав вимоги, актом приймання-передачі реєстру боржників, реєстром боржників, платіжними документами проведення оплати за договором відступлення прав вимоги, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідачки про те, що позивач не набув права вимоги до неї.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, судом встановлено, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», перейшло право вимоги за кредитним договором №705177 від 16.07.2021р., укладеного між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 .

Також, суд звертає увагу, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості , а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Разом з тим, відповідачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що вона належним чином виконувала кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

Враховуючи викладене вище, встановлені судом обставини відповідачкою не спростовані, тому позов підлягає задоволенню, а вказана заборгованість у розмірі 25 067,00 грн. - стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», яке згідно договору про відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023, набуло право вимоги до відповідачки.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В., 09.07.2025 укладено договір про надання правничої допомоги № 09/07/2025 та додаткова угода №1 від 20.01.2026 (а.с.27-28), в Акті про отримання правової допомоги від 15.06.2026 зафіксовано обсяг робіт та послуг, наданих адвокатом та їх вартість (а.с.93), відповідно до копії платіжної інструкції № 2856 від 15.06.2026 позивачем сплачено адвокату ФОП Пархомчуку С.В. вартість наданих послуг в сумі 13 000,00 грн. (94-95).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням ціни позову, а також те, що судова практика з вказаної категорії справ є сталою, тому заявлена сума у 13 000,00 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжною інструкцією №944 від 11.02.2026р. (а.с.13).

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож слід стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2 466,40 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941) заборгованість за Кредитним договором №705177 від 16 липня 2021 року на загальну суму 25 067 (двадцять п`ять тисяч шістдесят сім) грн. 00 коп., що складається із: 7 000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 18 067,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" (код ЄДРПОУ 44002941) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.08.2026 року.

Суддя: Д.Г. Костюков