Рішення № 138809943, 06.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №206/3203/26

2/206/2254/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Румянцев О.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2026 року представник позивача звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 16.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №21815-09/2023, відповідно до умов якого Відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно п.1.6 кредитного договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами. На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано лист про перерахування коштів кредиту №21815 09/2023. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Відповідно до п.3.2 кредитного договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором. Відповідно до п.3.3 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. 29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір факторингу №29032024 Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст.512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №21815-09/2023 від 16.09.2023 року. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 96250 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн.; заборгованість за процентами 86250 грн. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором позики №21815-09/2023 від 16.09.2023 року, яка складається з: 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 86250,00 грн. заборгованості за процентами, а всього 96250,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40? грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалами Самарського районного суду міста Дніпра від 21 травня 2026 року справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано докази.

21 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов в якому вона посилається на те, що позивач зазначає, що станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 96250 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн.; заборгованість за процентами - 86250 грн. 29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал уклали Договір факторингу №29032024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №21815-09/2023 від 16.09.2023 року. При цьому матеріали справи не містять докази щодо своєчасного та належного повідомлений про відступлення прав вимог кредитора відносно боржника ОСОБА_1 , а також належний розрахунок заборгованості. Але, при цьому Відповідач не заперечує про те що останній отримав грошові кошти в розмірі 10000 грн. від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ». Грошові кошти були отримані Відповідачем у скрутний на той час для останнього, оскільки в 2022 році на території України запроваджено дію воєнного стану, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, в цей момент 20.09.2022 року його колишня дружина ОСОБА_3 написала заяву про надання дозволу на в`їзд в Україну своєму неповнолітньому сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його батька ОСОБА_1 . 20.09.2022 року батько ОСОБА_1 подав нотаріально засвідчену заяву про те, що він бажає прийняти/повернути назад його неповнолітнього сина ОСОБА_4 в Україну, виховувати та піклуватися про нього. Згідно із Актом обстеження умов проживання, який складено комісією відділу захисту прав дітей управління - служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради від 08.02.2023 рок, дитина ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Батьком дитини створені належні умови для проживання та повноцінного розвитку сина. Дитина має окрему кімнату, облаштовану меблями, місце для сну та навчання, в достатній кількості одягу та взуття за сезоном. Всі ці обставини встановлені в судовому рішенні Самарського районного суду м. Дніпра від 20.06.2023 року по справі 206/1210/23, яким визначено місце проживання дитини разом із батьком. В цей же рік Відповідач втратив роботу, але повинен був повністю матеріального забезпечувати власну дитину без будь-якої допомоги від матері дитини, зазначаємо, що на початку 2023 року Відповідач працював за мінімальну заробітну плату, а з середини 2023 року був звільнений, та не працював до 2026 року, але не дивлячись на скрутне положення продовжував та продовжує забезпечувати самостійно свою дитину. Так, Відповідач визнає, що в 2023 році отримав грошові кошти (кредит) у Позивача в розмірі 10000 грн. та погоджується повернути такі кошти Позивачу, але Відповідач не погоджується з розміром нарахованих процентів за користуванням цими грошовими коштами та додатковими витратами заявлених Позивачем по даній справі, оскільки вважає що останні є явно неспівмірним із сумою фактично отриманого кредиту, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків між сторонами та відповідну шкоду відповідачу як споживачу фінансової послуги, оскільки покладає на нього додатковий непропорційний фінансовий тягар. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Крім того, з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу фактично було надано кредитні кошти у сумі 10000,00 грн. Позивач, крім повернення тіла кредиту, просить стягнути проценти у сумі 86250,00 грн., що більш ніж у вісім рази перевищує розмір фактично отриманого відповідачем кредиту. Загальна заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 96250 грн. більш ніж у вісім разів перевищує суму отриманого кредиту. Оцінюючи заявлений до стягнення розмір процентів у цій справі, просимо суд врахувати необхідність дотримання загальних засад цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності. Так, заявлений до стягнення розмір процентів є явно неспівмірним із сумою фактично отриманого кредиту, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду відповідачу як споживачу фінансової послуги та покладає на нього непропорційний фінансовий тягар. Зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу плати за користування кредитними коштами та стимулювання боржника до належного виконання основного грошового зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. З огляду на викладене, з метою забезпечення розумного балансу між правом кредитора на повернення наданих коштів та отримання плати за користування ними, з одного боку, і необхідністю недопущення покладення на споживача непропорційного фінансового тягаря, з іншого боку, просимо частково задовольнити позовні вимоги Позивача, а саме задовольнити позов Позивача лише в частинні нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 10000,00 грн., тобто в межах суми фактично отриманого відповідачем кредиту в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що між 16.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №21815-09/2023 (надалі Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024

Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №21815-09/2023 від 16.09.2023 року.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 96250 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн.; заборгованість за процентами 86250 грн.

Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). По вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 10000 UAH за період 16.09.2023-16.09.2023.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з наступних висновків.

В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Цивільні права та обов`язки повинні здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності. Свобода договору не є абсолютною та підлягає реалізації з урахуванням загальних засад цивільного законодавства.

Відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн., факт отримання зазначених коштів ним не заперечується. Разом із тим позивач просить стягнути проценти у сумі 86250,00 грн., що більш ніж у вісім разів перевищує суму фактично отриманого кредиту.

Такий розмір процентів не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки покладає на відповідача непропорційний фінансовий тягар та призводить до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків сторін. Надання кредитору можливості отримати проценти у розмірі, який у декілька разів перевищує суму основного боргу, фактично перетворює проценти із плати за користування кредитними коштами на спосіб одержання надмірного майнового блага, що суперечить суті цивільно-правового регулювання та загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому суд враховує, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та визнає обов`язок повернути суму основного боргу. Крім того, відповідач просив суд застосувати принцип пропорційності та зменшити розмір заявлених до стягнення процентів.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги конкретні обставини справи, зокрема те, що кредит був отриманий відповідачем у складний життєвий період, відповідач самостійно утримує неповнолітню дитину, а заявлений до стягнення розмір процентів є явно неспівмірним сумі отриманого кредиту.

За таких обставин, з метою забезпечення справедливого балансу між правом кредитора на отримання плати за користування кредитними коштами та недопущенням покладення на споживача непропорційного фінансового тягаря, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру процентів, що підлягають стягненню, до 10000,00 грн., що є співмірним сумі отриманого кредиту та відповідає принципам справедливості, добросовісності й розумності.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог. Оскільки відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 10000,0 грн., які ним не повернуті, зазначена сума підлягає стягненню у повному обсязі. Водночас заявлені до стягнення проценти у сумі 86250,00 грн., підлягають зменшенню до 10000,00 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10000,00 грн., заборгованості за тілом кредиту та 10000,00 грн. процентів за користування кредитом, а всього 20000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

З приводу вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положенням статті 10 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

Згідно з вимогами частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги; 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду документи, що підтверджують понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача у відзиві просить суд врахувати та оцінити розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу заявлених до відшкодування позивачем, в тому числі врахувати складність справи, характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг, а також пропорційність заявлених витрат до предмета спору, та врахувати те, що згідно даних Державного реєстру судових рішень Адвокатське об`єднання «Апологет» є єдиною організацією, яка надає правничу допомогу позивачу в усіх справах що розглядаються в судах України, з яких вбачається, що усі позови такої правової організації є ідентичними та шаблонними, що дає підстави вважати, що позивач таким чином фактично нараховує та заявляє до компенсацій витрати на правничу допомогу відповідачу, як ще один фінансовий тягар для останнього. Справа є малозначною та не є складною, її розгляд проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Спір виник із правовідносин щодо стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат мав би витратити значний час. Судова практика у спорах такого характеру є сталою, а спірні правовідносини не передбачають застосування великої кількості складних нормативно-правових актів. Крім того, враховуючи що справа є малозначною та не є складною, її розгляд проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін то представник позивача у судове засідання не буде з`являтися, а тому обсяг фактично вчинених процесуальних дій представника позивача у цій справі є значним. Таким чином надані до позову докази щодо понесення Позивачем витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі 8000,00 грн., оскільки такий розмір витрат, не відповідає критерію розумної необхідності та є непропорційним до складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи й ціни позову. З огляду на співмірність і розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, вважає, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є 1000,00 грн., а у решті заявлені витрати на професійну правничу допомогу просить суд відмовити, оскільки є надмірні та неспівмірні зі складністю справи, обсягом наданих правничих послуг і ціною позову.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, враховуючи позицію представника відповідача, а також предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг (однотипність/стандарт), а також засад розумності, справедливості, співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 2500,00 грн., оскільки заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом правничої допомоги, наданої позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду через систему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 207, 512, 514, 526, 527, 530, 610, 611, 626, 628, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 5-13, 33-34, 76-81, 83, 89, 133, 134, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором позики №21815-09/2023 від 16.09.2023 року, яка складається з: 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 10000,00 грн. заборгованості за процентами, а всього 20000,00 грн.; а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П.Румянцев