Ухвала суду № 138806971, 31.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/544/26

Провадження № 1-кп/354/123/26

У Х В А Л А

31 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,

розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в залі суду у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 10.07.2026.

Ухвалою суду від 19.06.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим продовжено на строк до 18.08.2026 без визначення розміру застави.

30.07.2026 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. В обґрунтування поданих клопотань зазначено, що підставою для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою є незаврешений судовий розгляд та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, якіна даний час не зменшились та продовжують існувати, а тому підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Так ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема у створенні злочинної організації та керівництві нею.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду.

Зокрема обвинуваченому відомі адреси проживання потерпілих, а тому з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого.

Окрім цього, враховуючи, що існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_4 , створення та керівництво злочинною організацією дають обгрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, ОСОБА_4 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_4 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію Українита перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду.

Зокрема обвинуваченому відомі адреси проживання потерпілих, а тому з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_5 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обгрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, на розгляді Південного районного суду міста Кам`янського перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України, що свідчить про стійку кримінальну спрямованість обвинуваченого та реальність ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_5 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду.

Зокрема обвинуваченому відомі адреси проживання частини потерпілих та свідків, а тому з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим, ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обгрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, ОСОБА_6 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив новий умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_6 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканност особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання у тому числі покинути територію України та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду.

Зокрема обвинуваченому відомі адреси проживання частини потерпілих та свідків, а тому з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого. Даний ризик є реальним і обгрунтованим, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства за місцем проживання потерпілих ОСОБА_26 й ОСОБА_27 . Обвинувачений ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих йому злочинів особисто заподіяв потерпілому ОСОБА_26 тілесні ушкодження, нанісши йому два удари сокирою;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Враховуючи ступінь суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, участь у злочинній організації дають обгрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, ОСОБА_7 офіційно не працює, у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_7 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст. 189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію Українита перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_8 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.

Зокрема обвинуваченому відомі адреси проживання потерпілих ОСОБА_28 . Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованих йому злочинів особисто наносив потерпілому ОСОБА_26 удари руками, а тому він може продовжити здійснювати переслідування потерпілих та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Із урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Враховуючи ступінь суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, участь у злочинній організації дають обгрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, ОСОБА_8 офіційно не працює, джерело його існування невідоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_8 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_16 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію Українита перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_16 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки. Даний ризик є реальним та обгрнутованим, зважаючи на те, що обвинувачений безпосередньо знайомий із потерпілим ОСОБА_29 , вчинив злочин за місцем його проживання, може реалізувати свої погрози з метою змусити потерпілого змінити показання стосовно фактичних обставин, що унеможливить встановлення істини. Крім того, після затримання правоохоронними органами інших осіб, причетних до скоєння даного злочину, ОСОБА_16 продовжив телефонувати до потерпілого ОСОБА_29 на мобільний телефон та у ході розмов вимагав перерахувати грошові кошти вже йому особисто.

Із урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_16 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Враховуючи ступінь суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, яке вчинене у складі організованої групи, існують обгрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, ОСОБА_16 офіційно не працює, джерело його існування невідоме, вчинити умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілого у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення його до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_16 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст. 189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_9 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_9 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого, якому відомі адреси проживання частини з них. Із урахуванням конкретних обставини кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_9 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_9 може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_9 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_11 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_11 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого, якому відомі адреси проживання частини з них. Даний ризик є реальним та обгрунтованим, зважаючи на те, що обвинуваченому відомі адреси проживання потерпілих та свідків, кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства за місцем проживання потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , ОСОБА_29 . Таким чином, існує вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_11 з метою зміни показань стосовно фактичних осбтавин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_11 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_9 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_11 офіційно не працює, джерело його існування невідоме, вчинив новий умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілого у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення його до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_11 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_15 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які вчинено у складі організованої групи та за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватись від суду, в тому числі покинути територію України та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_15 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого, якому відомі адреси проживання частини з них. Із урахуванням конкретних обставини кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин. Із урахуванням конкретних обставини кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на потерпілих, свідків, так і на експертів з метою зміни показань стосовно фактичних обставин. Даний ризик є реальним і обгрунтованим, зважаючи на те, що ОСОБА_15 відомо місце роботи та проживання потерпілого ОСОБА_30 , щодо якого він може здійснювати переслідування та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на його показання, примусити його до зміни чи відмови від показань й обвинувачення;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_15 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Даний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_15 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив новий умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Також, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілого у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останнього до зміни раніше наданих свідчень. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_15 , будучи раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин в складі організованої групи, що свідчить про стійку злочинну спрямованість останнього.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язаний із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_15 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_10 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_10 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судом докази не досліджені, не допитані потерпілі та свідки, що об`єктивно зумовлює ризик незаконного впливу на них у разі звільнення обвинуваченого, якому відомі адреси проживання частини з них.

Враховуючи, що дане кримінальне повному провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у обсязі ще не дослідженні, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких, суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_10 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_10 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_10 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації та створення організованої групи дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, ОСОБА_10 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_10 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст. 189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метоює фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_12 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі організованої групи та злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_12 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час в судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини з них відомі обвинуваченому.

Враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у обсязі ще не дослідженні, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких, суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_12 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_12 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_12 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації та створення організованої групи дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того ОСОБА_12 офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_12 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме: 1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_14 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які вчинено у складі організованої групи та за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватись від суду, в тому числі покинути територію України та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_14 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини з них відомі обвинуваченому.

Враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не дослідженні, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких, суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_14 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_14 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_14 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у складі організованої групи дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, ОСОБА_14 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язаний із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_14 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_13 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які вчинено у складі організованої групи та за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватись від суду, в тому числі покинути територію України та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_13 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час в судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини з них відомі обвинуваченому.

Враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у обсязі ще не дослідженні, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких, суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_13 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_13 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_13 , який раніше судимий, ступінь їх суспільної небезпеки, участь у складі організованої групи дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_31 , будучи раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин в складі організованої групи під час дії іспитового строку, що свідчить про стійку злочинну спрямованість останнього. Також, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілого у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останнього до зміни раніше наданих свідчень. Окрім того, вироком Верховинського районного суду від 28.04.2026 ОСОБА_13 засуджено за ч. ст.407 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70, ст.71 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язане із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що складність провадження, кількість обвинувачених та характер злочину можуть обґрунтовувати триваліший строк тримання під вартою. У даному провадженні наявні всі зазначені фактори: злочинна організація, множинність епізодів та значний обсяг доказів.

Натомість будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_13 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантуваги лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою є фізична розправа або залякування.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись на положення ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, вчинених із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства в складі злочинної організації та організованої групи, сторона обвинувачення при продовженні їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить не визначати заставу як альтернативний запобіжний захід.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави підтримала та просила їх задовольнити із наведених мотивів. У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який просила відмовити, врахувати те, що наявність у обвинувачених соціальних зв`язків, неповнолітніх дітей на утриманні, позитивні характеристики та зайняття благодійною та волонтерською діяльністю не спростовують наявність вказаних у клопотаннях ризиків, оскільки дані обставини існували раніше та жодним чином не слугували стримуючим фактором при вчиненні ними інкримінованих кримінальних правопорушень.

Захисник обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_17 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити з мотивів, наведених у письмових запереченнях. Зазначив, що сторона захисту посилається на очевидну необґрунтованість обвинувачення, в основу якого покладено штучно створені докази, а також на виявлені порушення в постановах слідчих, прокурорів та у проведенні слідчих та процесуальних дій протягом усього етапу досудового розслідування, штучне об`єднання епізодів подій та незаконну правову кваліфікацію дій обвинувачених, що підтверджується долученими до клопотань та скарг захисту доказами. Вказав, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають неспростовні алібі на час вчинення інкримінованих їм діянь, що також підтверджується наданими доказами. Зазначив, що сторона захисту не погоджується із наведеними у клопотанні про продовження запобіжного заходу ризиками, які є необгрунтованими та не підтверджені будь-якими доказами, а також вважає протиправним використання стороною обвинувачення на обгрунтування наявності підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою судової практики ЄСПЛ, яка покликана захищати права обвинувачених. Вказує на те, що відповідно до позицій ЄСПЛ сама по собі тяжкість покарання не може використовуватися, як єдина та виправдана підстава для тримання особи під вартою протягом тривалого періоду часу. Обвинуваченням не доведено, що на даний час продовжує існувати ризик впливу на потерпілих, свідків чи експертів, оскільки жодних доказів, що обвинувачені з моменту їх затримання намагалися чинити такий тиск. Потерпілі у судові засідання не з`являються, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене, всі докази стороною обвинувачення зібрані, а тому необгрунтованим є стверджувати про можливий вплив на експертів, щодо ризику впливу на свідків, то сторона обвинувачення навіть не вказує прізвища конкретних осіб, на яких обвинувачені можуть чинити тиск. Ризик того, що обвинувачені будуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не може оцінюватися абстрактно, а також має бути доведений відповідними доказами. Також захист з огляду на долучені докази, які характеризують особу обвинувачених та підтверджують наявність у них міцних соціальних зв`язків не погоджується із наявністю ризиків переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки у сучасних реаліях відсутність офіційного працевлаштування та джерела доходів ще є не свідченням того, що особа схильна до вчинення кримінально караних діянь, а її основним доходом є прибуток від злочинної діяльності. Будь якої майнової шкоди інкримінованими правопорушеннями не заподіяно, цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені. Вказав на відсутність належних правових підстав для долучення наданих стороною обвинувачення характеристик обвинувачених з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)». Враховуючи наведені захистом аргументи просив застосувати до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового або нічного домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 (договір оренди долучено) або за місцем їх постійного проживання або визначити альтернативу тримання під вартою запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Щодо обвинуваченого ОСОБА_13 просив врахувати наявність вироку Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2026 у справі №938/2061/25, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону за ч.5 ст.407 КК України та застосувати до обвинуваченого, який виявив бажання проходити військову службу у в/ч НОМЕР_1 та має відповідний рекомендаційний лист, більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_18 підтримав заперечення, подані адвокатом ОСОБА_17 , та просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження його підзахисним запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначив, що всі подані стороною обвинувачення про продовження запобіжного заходу є ідентичними за змістом. Вказав, що наведені ризики не підтверджені належними доказами, враховуючи те, що обвинувачені утримуються під вартою протягом 10 місяців, вказані ризики втратили свою актуальність, а наявність нових ризиків стороною обвинувачення не встановлено. Звертає увагу на те, що сторона захисту надала всі необхідні докази, які підтверджують наяавність підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, доказів, що вони мають намір переховуватися від суду чи перешкоджати судовому провадженню немає. Водночас сама по собі тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченим не може слугувати належною підставою для подальшого продовження запобіжного заходу, це має доводитися сукупністю ризиків, існування яких не доведене. Просив врахувати дані, що характеризують особу обвинувачених та підтверджують наявність у них міцних соціальних зв`язків, перебування на утриманні неповнолітніх дітей, долучені листи-гарантії про внесення застави та працевлаштування та обрати їм запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали позицію своїх захисників та просили у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_19 у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу відмовити, з мотивів, наведених у письмових запереченнях на клопотання, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не виконано вимоги ч.2 ст.177 КПК України, всупереч вимог п.3 ч.1 ст.184 КПК України не викладено обставини, які підтверджують наявність ризиків, зазначених у його клопотанні з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини, допущено порушення вимог ст.276 КПК України відповідно до якої повідомлення про підозру здійснюється лише за наявності достатніх доказів для підозри. Зазначив, що його підзахисним незаконно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України. Внесення відомостей до ЄРДР відбулося на підставі рапорту від 31.01.2025 УСР ГУНП в Івано-Франківській області, а повідомлення про підозру здійснено на підставі протоколу про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відео контроль особи відносно ОСОБА_11 від 27.08.2025, які є недопустимими доказами. Вказав, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки не долучено доказів на підтвердження того, що обвинувачені отримали громадянство іншої країни, чи подали відповідні заяви, придбали кивтки для виїзду за межі держави. Спроба незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших обвинувачених та експертів також не підтверджена належними доказами, у тому чисіл показами даних осіб, які б доводили незаконний вплив, що здійснюється обвинуваченими безпосередньо чи через довірених осіб. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень має бути підтверджений реальністю замаху на вчинення іншого правопорушення чи продовження наявного. Вказав на те, що суд зобов`язаний виконати рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, у якому вказується на неприпустимість обов`язкового тримання під вартою у разі обвинувачення особи у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також враховувати висновки Конституційного Суду, що викладені у рішенні №1-23/2003 від 08.07.2003 та у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №607/14707/17 відповідно до яких висновки ЄСПЛ не можуть використовуватися не на користь обвинувачених, а тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу. Варховуючи наведені доводи просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу та обрати обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали позицію своїх захисників та просили у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Захисник обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_23 підтримала доводи адвоката ОСОБА_17 та просила у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим відмовити. Вказала, що на її переконання участь у даній справі має приймати прокурор Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, оскільки обвинувачений ОСОБА_13 є військовослужбовцем. Враховуючи вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області у кримінальному провадженні за ч.5 ст.407 КК України, де ОСОБА_13 уклав угоду про визнання винуватості, його бажання продовжити військову службу та наявну згоду військової частини НОМЕР_2 на проходження ним військової служби за контрактом, запобіжний захід обвинуваченому має бути змінений та надано можливість продовжити військову службу. Також вказала, що до вирішення клопотання сторони обвинувачення слід підходити індивідуалізовано, зазначені у клопотанні твердження щодо ризиків є надуманими та не доведені жодними доказами. ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні лише одного злочинного епізоду, який мав місце у лютому 2025, а затриманий від був у вересні 2025 року та за вказаний час не намагався переховуватися від слідства, а тому ризик переховування стороною обвинувачення не доведений. Також до клопотання не долучено жодних доказів щодо спроб обвинувачених зв`язатися із потерпілими чи чинити на них тиск. Обвинувачений ОСОБА_14 із потерпілим ОСОБА_32 взагалі не зустрічався та не спілкувався із ним у телефонному режимі, ніякого насильства щодо нього не застосовував, а тому просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт чи визнаити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав доводи своїх захисників та просив скасувати йому запобіжний захід та надати можливість продовжити військову службу.

Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав доводи свого захисника та просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_20 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечила та просила у його задоволенні відмовити, посилаючись на необгрунтованість пред`явленого обвинувачення та недоведеність зазначених у клопотанні заявлених ризиків, які не підтверджуються належними доказами та припинили своє існування, а також відсутність нових ризиків. Вказала, що тяжкість інкримінованого злочину не є достатньою підставою для тримання під вартою. Просила врахувати дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою з інвалідністю другої групи, переніс складне операційне втручання, відчуває постійний фізичний біль та за час перебування під вартою неодноразово звертався за медичною допомогою, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання та неповнолітню доньку на утриманні, займається волонтерською діяльністю та має відповідні подяки від ЗСУ. Із урахуванням викладеного, просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який у виді застави.

Обвинувачений ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_21 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити. Вказав, що наведені у клопотанні ризики, є необгрунтованими та нічим не доведені і їх наявність спростовується долученими даними, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, та займається бізнесом, одружений, та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків. Про існування нових ризиків стороною обвинувачення не вказано, а долучено до клопотань характеристики щодо тих обвинувачених, які характеризуються негативно, щодо інших характеризуючі дані не надані. Зазначив на необґрунтованість та недоведеність пред`явленого обвинувачення щодо входження обвинуваченого ОСОБА_9 до складу злочинної організації про існування якої фактично відомо з січня 2026 року, з часу внесення відомостей до ЄРДР, обвинувачений не був затриманий на місці злочину, з іншими обвинуваченими раніше не був знайомий, насильства щодо потерпілих не застосовував. Із урахуванням наведеного просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на інший, не пов`язаний із триманням під вартою або визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу відмовити та змінити йому запобіжний захід на більш м`який. Зазначив, що твердження в обвинуваченні про неіснуючий борг потерпілих ОСОБА_28 не відповідає дійсності, однак сторона обвинувачення у ході досудового розслідування відмовилась допитувати свідків захисту, які могли підтвердити дані обставини. Звертає увагу на те, щодо затримання не був знайомий із обвинуваченим ОСОБА_4 та просить врахувати дані, які характеризують його особу, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, багаторічне зайняття волонтерською діяльністю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_24 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити. Подане клопотання про зміну запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити з наведених мотивів. Вказав, що за час перебування під вартою стан здоров`я обвинуваченого, який є особою з інвалідністю 3-ї групи, значно погіршився, він неодноразово звертався до медичної частини ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», що підтверджується долученими довідками, а також був діагностований лікарем-кардіологом КНП «Івано-Франківський обласний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради». Згідно з наданими висновками стан здоров`я ОСОБА_10 , який страждає на тяжке захворювання, прогресуюче погіршується, а можливість надати йому необхідну медичну допомогу за обмежених можливостей медичної частини СІЗО відсутня, оскільки обвинувачений потребує постійного спеціалізованого кардіологічного нагляду, зазначені обставини із урахуванням практики ЄСПЛ є підставою для зміни запобіжного заходу. Вказав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене і сторона обвинувачення по всіх епізодах не встановила коли у ОСОБА_10 виник злочинний мисел, які сам дії вчиняв останні задля вчинення того чи нішого злочину, не конкретизовано коли саме була створена організована злочинна група, яким чином здійснювалося вербування осіб до неї, як відбувався розподіл ролей між учасниками, як здійснювалась координація злочинної діяльності, як відбувалось доведення злочинного плану до учасників групи, та як здійснюваввся розподіл отриманих грошових коштів. Обставини справи та дані про особу ОСОБА_10 свідчать, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України нічим не підтверджені та мають характер припущення, сама лише тяжкість злочину, у вчинення якого обвинувачується особа не може вважатись виключною підставою для попереднього ув`язнення. Наведені у клопотанні ризики не обґрунтовані та не доведені, зокрема ризик переховування спростовується наявністю у обвинуваченого соціальних зв`язків постійного місця проживання, інвалідності та малолітньої дитини. Потерпілі та свідки у даній справі вже допитані, що нівелює ризик знищення, спотворення речей і документів та впливу на потерпілих, свідків та інших фігурантів у справі. Враховуючи зазначені обставини, дані, які характеризують особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий і відсутні відмості про повідомлення йому про підозру у інших кримінальних провадженнях, має стійкі соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем проживання та утримання в СІЗО просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт у визначений період доби за місцем проживання з покладенням на нього процесуальних обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_15 адвокат ОСОБА_22 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечила, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність. Підтримала подані заперечення та вказала, що клопотання містить перелік ризиків, однак не містить конкретних актуальних фактів, які підтверджували б їх реальність станом на день розгляду, а також належного обґрунтування неможливості нейтралізувати їх більш м`яким запобіжним заходом. Ризики наведені декларативно, без індивідуалізованих доказів. У клопотанні не наведено жодного факту, що після обрання запобіжного заходу обвинувачені намагалися втекти, готували втечу, впливали на потерпілих чи свідків, передавали їм погрози, порушували процесуальні обов`язки або вчиняли дії для продовження злочинної діяльності. Тяжкість обвинувачення та можливе покарання самі по собі не доводять ризик переховування. Складність провадження може пояснювати тривалість судового розгляду, але не звільняє обвинувачення від обов`язку при кожному продовженні доводити: актуальність конкретних ризиків саме щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_15 ; факти, які виникли або збереглися на момент нового розгляду; неможливість нейтралізувати ризики домашнім арештом, браслетом, забороною контактів, здачею паспортів чи заставою. Сам факт того, що потерпілі та свідки ще не допитані, не доводить наміру чи реальної можливості впливу саме з боку її підзахисних. Обізнаність обвинувачених про місце проживання потерпілих також не є дією, спрямованою на вплив. Такий ризик може бути адресно нейтралізований забороною спілкування, цілодобовим домашнім арештом та електронним контролем. Посилання на відсутність офіційної роботи не є доказом наміру вчинити новий злочин і не може підміняти фактичні дані. Частина четверта статті 183 КПК України надає суду право не визначати заставу в окремих категоріях проваджень, але не встановлює обов`язку автоматично відмовлятися від неї. Теза прокурора про те, що «жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого», є власним оціночним висновком сторони обвинувачення, а усталена практика ЄСПЛ вимагає, щоб підстави для кожного періоду тримання під вартою були переконливо доведені, не були загальними й абстрактними, а суд належно розглянув альтернативні заходи. ОСОБА_11 раніше не судимий у розумінні статті 89 КК України, а врахування погашеної судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі як негативної характеристики особи, є неприпустимим. Попередня судимість обвинуваченого ОСОБА_15 може враховуватися судом за ст.178 КПК України, але не звільняє сторону обвинувачення від наведення фактів, які вказують на реальну підготовку або схильність вчинити нове кримінальне правопорушення. Із урахуванням наведеного просила у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою фактичного проживання із покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1,3, 4,8,9 ч.5 ст.194 КПК України, а також застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_15 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою фактичного проживання із покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1,3,4,8 ч.5 ст.194 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_15 у судовому засіданні підтримали позицію свого захисника та просили у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_25 щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що всупереч вимог ст.184 КПК України до вказаного клопотання не долучено копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, зокрема щодо обґрунтованості підозри, існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та неможливості застосування до його підзахисного іншого, більш м`якого запобіжного заходу. Наведені у клопотанні ризики є абстрактними, проте сама по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому не може слугувати належною підставою для продовжуваного тримання під вартою. Звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_16 раніше не судимий, одружений, позитивно характеризується, навчався у ВНЗ, а тому просив змінити йому запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав думку та позицію свого захисника.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 року обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 год. 59 хв. 10.07.2026, без визначення застави, який ухвалою суду від 19.06.2026 продовжено на строк до 00 год. 00 хв. 18.08.2026, без визначення застави.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.

Частинами першою-третьою ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частиною першою ст.131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.п.4, 5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При оцінці ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступківі на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у створенні та керівництві злочинною організацією для вчинення умисних корисливих тяжких та особливо тяжких злочинів, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у обвинуваченого офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, займається волонтерською діяльністю та має подяки і нагороди від підрозділів ЗСУ, позитивно характеризується як прихожанин УПЦ, а командування військової частини НОМЕР_3 30.01.2026 надало згоду на проходження ним військової служби у вказаній частині.

До клопотання не долучено доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 та його неможливості надалі перебувати під вартою.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків, а також відносно ОСОБА_5 28.07.2021 скеровано до суду обвинувальний акт за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України.

На даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_5 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, так і відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та повнолітню доньку, яка навчається у ВНЗ на денній формі навчання, позитивно характеризується за місцем проживання, займається волонтерською діяльністю та має подяки.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступківі на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього зареєстрованого шлюбу, офіційного джерела доходів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем його реєстрації та проживання.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, так і відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_7 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю 2-ї групи, є професійним спортсменом та має грамоти і дипломи за зайняття призових місць у змаганнях з боксу, займається волонтерською діяльністю та має подяки від підрозділів ЗСУ, по місцю проживання характеризується позитивно.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він в силу ст.89 КК України раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_8 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього зареєстрованого шлюбу, місця офіційної роботи та джерела доходів, що в свою чергу свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків за місцем його реєстрації та проживання.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_8 має вищу освіту, неодружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, має відстрочку від військової служби у зв`язку зі здійсненням догляду за батьком-особою з інвалідністю другої групи, його мати є особою з інвалідністю третьої групи, займається волонтерською діяльністю та має подяки від підрозділів ЗСУ, а також займається спортом та має нагороди за зайняття призових місць у турнірах з боксу.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_16 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_16 , одружений, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_9 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинених у складі злочинної групи та ступенем їх суспільної небезпеки.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_9 працевлаштований, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вчиненні умисних корисливих злочинів у складі організованої групи та злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_11 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинених у складі організованої групи, ступенем їх суспільної небезпеки, а також відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_11 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти життя та здоров`я особи, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 77 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, якому відоме місце проживання та роботи потерпілого ОСОБА_30 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_15 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_15 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, обіймає посаду заступника директора благодійного фонду.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у створенні та очолюванні організованої групи для вимагань у громадян грошових коштів в особливо великих розмірах, а також вчиненні умисних корисливих злочинів у складі організованої групи та злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих та свідків, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_10 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_10 має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, з лютого 2022 року по серпень 2025 року працював на посаді фахівця з логістики у компанії на території Словаччини та позитивно характеризується за місцем роботи, а також відомості про те, що обвинувачений страждає на серцево-судинні захворювання та захворювання суглобів, за час перебування в установі ув`язнення регулярно звертається за допомогою до персоналу Медичної частини з приводу наявних захворювань.

Водночас долученими стороною захисту відомостями з Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях підтверджується, що обвинуваченому ОСОБА_10 25.11.2025 проводилися необхідні обстеження і він був консультований лікарем-кардіологом КНП «Івано-Франківський обласний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» і йому встановлено відповідний діагноз, на даний час він перебуває під динамічним спостереженням і йому в амбулаторних умовах Медичної частини надається необхідна медична допомога згідно уніфікованих медичних протоколів у повному обсязі.

Доказів, які б підтверджували той факт, що із урахуванням встановленого діагнозу ОСОБА_10 за станом здоров`я на даний час не може утримуватися під вартою суду не надано, а тому дана обставина не може слугувати беззаперечною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_29 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_12 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вчинених у складі злочинної організації та ступенем їх суспільної небезпеки.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_12 має місце роботи, розлучений, має на утриманні одну неповнолітню дитину. Доказів, які засвідчували незадовільний стан здоров"я обвинуваченого суду не надано.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше неодноразово судимий та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи та за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, який безпосередньо знайомий із потерпілими та вчинив кримінальне правопорушення за місцем проживання потерпілого ОСОБА_33 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_14 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_14 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи та за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, якому відомі адреси проживання потерпілих та свідків, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_13 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_13 одружений та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений, який засуджений вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2026 за ч.5 ст.407 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, пройшов ВЛК та має намір укласти контракт на продовження військової служби із урахуванням фактичних обставин та характеру інкримінованого ОСОБА_13 кримінального правопорушення не спростовують встановлених судом ризиків та не є безумовною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.

Із урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що у ході розгляду клопотань про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороною обвинувачення доведено, що ризики, які були підставою для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились та продовжують існувати, що з урахуванням фактичних обставин та характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинені у складі злочинної групи та злочинної організації із застосуванням та погорозою застосування насильства щодо потерпілих, що вказує на їх підвищену суспільну небезпеку,їх множинності, а також відомостей про особу обвинувачених дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотаннях, підтверджують, що перебуваючи на волі обвинувачені з метою уникнути покарання за вчинення злочинів, у яких обвинувачуються, можуть ухилятися від суду, чинити незаконний вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення.

При цьому суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про наявність реального ризику можливих спроб обвинувачених переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, які продовжують існувати дотепер.

Суд також враховує те, що ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та їх дослідження судом.

Зазначене кримінальне провадження призначене до судового розгляду, який на даний час не розпочато, потерпілі та свідки судом не допитані, а отже продовжує існувати реальний ризик впливу на них зі сторони обвинувачених у разі зміни запобіжного заходу.

Посилання захисників на відсутність зафіксованих доказів впливу обвинувачених на потерпілих та свідків після застосування щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою не спростовують існування зазначеного ризику, а лише засвідчують дієвість вказаного запобіжного заходу.

Водночас суд не вважає обґрунтованим клопотання сторони обвинувачення у частині існування ризику впливу на експертів та інших обвинувачених, зокрема враховуючи те, що обвинувачені утримуються спільно як умовах установи виконання покарань так і під час судових засідань у даному кримінальному провадженні, а відтак посилання на наявність даного ризику не може слугувати підставою для продовження запобіжного заходу.

Також суд звертає увагу на те, що вказане кримінальне провадження призначене до судового розгляду, тобто перебуває на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість висунутого обвинувачення, щодо безпідставності відкриття кримінального провадження, фальшування, неналежності, недопустимості та недостатності доказів, процесуальних порушень при об`єднанні кримінальних проваджень, а також незгоди із правовою кваліфікацією діянь, що інкримінуються обвинуваченим не можуть слугувати належною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки відповідно до вимог ст.368 КПК України питання щодо винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів, правильності правової кваліфікації їх дій, тощо, вирішуються судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів у їх сукупності, із наданням їм відповідної правової оцінки, у тому числі стосовно їх належності та допустимості, під час ухвалення вироку у нарадчій кімнаті.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначені доводи сторони захисту вже досліджувалися судом при продовженні обвинуваченим запобіжного заходу 19.06.2026, а також щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_34 , ОСОБА_13 при вирішенні судом 24.07.2026 клопотання захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим і їм була надана відповідна правова оцінка.

Суд зауважує на тому, що наведені вище обставини, як і попередньо висунуте прокурором обвинувачення, станом на момент розгляду даного клопотання не змінилися, тож у цьому контексті, і мотиви суду є аналогічними тим, що наведені у попередніх судових рішеннях.

Посилання сторони захисту на міцність соціальних зв`язків та характеризуючі дані обвинувачених, стан їх здоров`я, наявність у матеріалах кримінального провадження листів-гарантій щодо внесення застави та офіційне працевлаштування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , можливість їх проживання, а також обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в орендованій квартирі у м. Івано-Франківськ не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на конкретні обставини справи, оскільки зазначені аргументи жодним чином не нівелюють та суттєво не зменшують встановлені судом ризики, зокрема ризик вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень та не є достатніми для гарантування їх належної процесуальної поведінки.

Тим більше, ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, втім, жодним чином не виступили стримуючим фактором у їхній поведінці.

Стороною захисту у поданих клопотаннях про зміну запобіжного заходу не спростовано факт подальшого існування встановлених судом ризиків чи втрату їх актуальності та не доведено, що застосування до обвинувачених іншого, більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як просили захисники та обвинувачені у ході розгляду даного клопотання, на цьому етапі судового розгляду із урахуванням фактичних обставин та характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, їх кількості спроможне забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків та сприяти дієвості цього провадження.

Щодо посилань сторони захисту на те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

На даному етапі судового розгляду вказаний запобіжний захід відповідає особі обвинувачених, є співмірним задля запобігання настанню встановлених ризиків та виправдовує тримання особи під вартою, оскільки справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості та переважує інтереси забезпечення права обвинувачених на свободу.

У зв`язку з цим суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, до задоволення не підлягає, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не буде здатним забезпечити дієвість даного кримінального провадження та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави суд враховує положенння п.п.1,4 ч.4 ст.183 КПК України відповідно до яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинені обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства у складі злочинної організації, обвинуваченими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства у складі організованої групи та злочинної організації, обвинуваченими ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 із погрозою застосування насильства та їх наслідки, суд вважає за можливе при продовженні їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначати розмір застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовженння запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 вересня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовженння запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_15 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року без визначення застави.

Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з днявручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали буде складений та оголошений учасникам судового провадження 05 серпня 2026 року о 16 годині 00 хвилин.

Повний текст ухвали складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_35