Рішення № 138806805, 27.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026Справа №607/14266/25 Провадження №2/607/2117/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та кредитними договорами,

У С Т А Н О В И В:

I. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за договором позики № 4244747 від 10 липня 2023 року (далі Договір № 4244747), кредитним договором № 8320404 від 09 серпня 2023 року

(далі Договір № 8320404) та кредитним договором № 11177-08/2023 від 09 серпня 2023 року (далі Договір № 11177-08/2023) в загальному розмірі 48 069,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено Договір у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, за яким

ТОВ «1 БАНК» відступило позивачу за плату права грошової вимоги до боржників, вказаних у відповідних реєстрах боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 20 від 20.03.2024 до цього договору факторингу (з урахуванням додаткових угод № 2 від 28.07.2021, № 7 від 13.06.2022 та №21 від 20.03.2024) ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики у загальному розмірі 22 309,96 грн, з яких: 6 422,50 грн основна сума боргу; 15 887,46 грн заборгованість за процентами.

09 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 8320404. 26 грудня

2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26122023, відповідно до Реєстру боржників № 1 від 26.12.2023 до якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за Договором № 8320404 у загальному розмірі 11 732,00 грн, з яких: 2 800,00 грн основна сума боргу; 8 400,00 грн заборгованість за процентами; 532,00 грн заборгованість за комісією.

09 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 укладено Договір № 11177-08/2023. 27 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27122023, відповідно до Реєстру боржників від 27.12.2023 до якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за Договором № 11177-08/2023 у загальному розмірі 14 027,50 грн, з яких: 3 100,00 грн основна сума боргу; 10 927,50 грн заборгованість за процентами.

Позивач зазначив, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за жодним із зазначених договорів та після відступлення позивачу прав вимоги не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісних кредиторів, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за трьома договорами у загальному розмірі 48 069,46 грн, а також судові витрати.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, утім у позовній заяві висловив прохання розгляд справи проводити без участі сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом у порядку, встановленому ЦПК України, в судові засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності не подавала.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

10 липня 2023 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4244747, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 5 000 грн на строк 20 днів шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник повернути таку ж суму та сплатити проценти (а.с. 8 10).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «1 БАНК» відступило позивачу за плату права грошової вимоги до боржників, указаних у відповідних реєстрах боржників, з урахуванням додаткових угод № 2 від 28.07.2021, № 7 від 13.06.2022 та № 21 від 20.03.2024 (а.с. 11 16). Відповідно до Реєстру боржників № 20 від 20.03.2024 та акта приймання-передачі до нього позивач під № 105 набув права грошової вимоги до відповідача за Договором № 4244747 у загальному розмірі 22 309,96 грн, з яких: 6 422,50 грн основна сума боргу; 15 887,46 грн заборгованість за процентами (а.с. 17 19).

Позивач надав розрахунок заборгованості за Договором № 4244747, складений первісним кредитором (а.с. 20, 21).

09 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, в особистому кабінеті позичальника, укладено Договір № 8320404 (індивідуальна частина), підписаний одноразовим ідентифікатором позичальника «Z11111612» (а.с. 28 33). Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору № 8320404 сума кредиту становить 2 800 грн; кредит надається загальним строком на 105 днів з 09 серпня 2023 року, що складається з пільгового періоду тривалістю 15 днів (до 24 серпня 2023 року рекомендованої дати платежу) та поточного періоду тривалістю 90 днів (до 22 листопада 2023 року дати остаточного погашення заборгованості). Згідно з пунктом 1.5.1 Договору № 8320404 комісія за надання кредиту становить 532 грн (19 % від суми кредиту, нараховується одноразово в день видачі кредиту); процентна ставка в межах пільгового періоду становить 2 % за кожен день користування кредитом, у поточному періоді 3 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до пункту 1.5 Договору № 8320404 орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування визначена в розмірі 11 732,00 грн.

У матеріалах міститься платіжне доручення № 107251834 від 09 серпня 2023 року, згідно з яким ТОВ «Мілоан» (платник) перерахувало отримувачу ОСОБА_1

(з указанням її РНОКПП: НОМЕР_1 та реквізитів рахунку отримувача) грошові кошти в сумі 2 800,00 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору 8320404» (а.с. 37).

Крім того, позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за Договором № 8320404, згідно з якою 09.08.2023 нараховано кредит у сумі 2 800 грн та комісію за оформлення кредиту в сумі 532 грн; за період з 10 серпня 2023 року по 24 серпня 2023 року (15 днів пільгового періоду) щоденно нараховувалися проценти в сумі 56,00 грн (2 % від суми кредиту за день); за період з 25 серпня 2023 року по 22 листопада 2023 року

(90 днів поточного періоду) по 84,00 грн (3 % від суми кредиту за день); нарахування процентів припинено 22 листопада 2023 року (а.с. 39, 40).

26 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26122023 (а.с. 42 44). Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 26.12.2023 та акта приймання-передачі до нього позивач під № 912 набув право грошової вимоги до відповідача за Договором № 8320404 у загальному розмірі 11 732,00 грн, з яких:

2 800,00 грн основна сума боргу; 8 400,00 грн заборгованість за процентами;

532,00 грн заборгованість за комісією (а.с. 45, 47).

09 серпня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір

№ 11177-08/2023 з додатками на суму 3 100 грн, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону відповідача. Кредит наданий строком на 360 днів з процентною ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом у межах строку кредитування; кредит підлягав наданню в безготівковій формі з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (а.с. 54 57). У матеріалах наявний паспорт споживчого кредиту до цього договору

(а.с. 58, 59).

27 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27122023 (а.с. 61 63). Відповідно до Реєстру боржників від 27.12.2023 до цього договору позивач під № 1019 набув право грошової вимоги до відповідача за Договором № 11177-08/2023 у загальному розмірі 14 027,50 грн, з яких: 3 100,00 грн основна сума боргу; 10 927,50 грн заборгованість за процентами (а.с. 66).

У матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (вих. № 3466_250611152418 від 11 червня 2025 року), адресований ТОВ «Аванс Кредит», у якому зазначено про успішне перерахування 09.08.2023 коштів у сумі 3 100,00 грн на платіжну картку з маскою № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua НОМЕР_3 (а.с. 60).

Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості за Договором № 11177-08/2023, за яким загальна сума заборгованості складає 14 027,50 грн, з яких:

3 100,00 грн основна сума боргу; 10 927,50 грн заборгованість за процентами (а.с. 67, 68).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне у електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

(пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина третя статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом установлено, що Договір № 4244747, Договір № 8320404 та Договір

№ 11177-08/2023 підписані відповідачем в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, справа № 2-1383/2010). Відповідач відзиву не подала, факту укладення жодного з договорів, підписання їх одноразовим ідентифікатором чи належності їй номера телефону, зазначеного в договорах, не спростувала, у зв`язку з чим суд вважає встановленим факт укладення згаданих договорів саме відповідачем.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

2.4. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів; договір позики є укладеним з моменту передання грошей (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

2.5. Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року (справа № 753/20537/18) вказав, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 травня 2024 року, справа № 381/1647/21).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з вимогами пунктів 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій; бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації; виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року (справа № 554/4300/16) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій; тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує видачу коштів на умовах, зазначених у позовній заяві, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2025 року, справа № 266/4900/21).

2.6. Оцінюючи подані позивачем докази окремо щодо кожного з трьох договорів, суд зауважує нижченаведене.

Стосовно Договору № 8320404 суд установив, що позивач надав платіжне доручення № 107251834 від 09 серпня 2023 року, яке містить усі обов`язкові реквізити первинного розрахункового документа та безпосередньо ідентифікує відповідача як отримувача коштів. У сукупності з відомістю про щоденні нарахування, яка повністю відповідає умовам Договору № 8320404 та розкритій позичальнику орієнтовній вартості кредиту за Паспортом споживчого кредиту, а також з огляду на те, що нарахування процентів здійснено виключно в межах узгодженого сторонами 105-денного строку кредитування і припинено в останній день цього строку, суд визнає доведеним факт видачі позичальнику кредитних коштів у сумі

2 800 грн та вважає обґрунтованим нарахування процентів у сумі 8 400 грн і комісії за надання кредиту в сумі 532 грн. Отже, вимоги за Договором № 8320404 в загальному розмірі 11 732,00 грн суд вважає підставовими, оскільки вони доведені належними, допустимими і достатніми доказами.

Водночас в аспекті надання відповідачу коштів за Договором № 4244747 та Договором № 11177-08/2023 суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Єдиним доказом видачі коштів за Договором № 4244747 є розрахунок заборгованості, складений самим первісним кредитором в односторонньому порядку, який не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону № 996. За Договором № 11177-08/2023 позивач надав інформаційний лист платіжного посередника (ТОВ «Універсальні платіжні рішення»), який підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції в межах договору про переказ коштів, укладеного між цим посередником і первісним кредитором; такий лист не є банківською випискою чи іншим первинним документом, не містить реквізитів банківського рахунку відповідача, з якого чи на який рухалися кошти, та не дає змоги простежити безперервний рух коштів від первісного кредитора до відповідача, а зазначена в ньому маскована платіжна картка сама собою не ідентифікує особу її держателя.

Тож Інформаційний лист платіжного посередника сам по собі не дає змоги достовірно встановити, що платіжна картка з указаною маскою належала відповідачу, оскільки матеріали справи не містять банківської виписки, відповіді банку або інших незалежних доказів, які б підтверджували належність цієї картки відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів.

За таких обставин суд констатує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичної видачі відповідачу коштів за Договором № 4244747 та Договором № 11177-08/2023. Позивачем не надано документів первинного бухгалтерського обліку, платіжних доручень, банківських виписок чи інших фінансових документів, що достовірно підтверджували б здійснення відповідних операцій та отримання коштів саме відповідачем. За відсутності таких доказів неможливо встановити реальний факт виникнення грошового зобов`язання за вказаними договорами, що унеможливлює визнання позовних вимог у цій частині обґрунтованими.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина перша); позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга); якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта); у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина п`ята); докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма).

Частинами першою третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй заяві представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив розглянути справу у відсутності сторони позивача, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Таким чином, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», звертаючись до суду з цим позовом, повинен був отримати від первісних кредиторів первинні документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача чи видачу йому коштів за договорами, а також розмір заборгованості за ними.

Суд зауважує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року (справа № 904/5726/19) виснувала, що у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини (підпункти 6.6 та 6.7).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року (справа № 757/37126/18), загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Надані позивачем розрахунки заборгованості самі по собі не є первинними документами та за відсутності доказів фактичного надання кредитних коштів не можуть підтверджувати виникнення і розмір відповідного грошового зобов`язання.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Як зазначав Верховний Суд, вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні (див., зокрема, постанови від 16 листопада 2023 року (справа № 757/19682/18-ц), від 16 листопада 2023 року, (справа № 344/1404/22), від 08 листопада 2023 року (справа № 442/7748/20).

Суд зауважує, що позивач, користуючись своїми правами на власний розсуд, необхідних доказів, у тому числі тих, що мають виключне значення для розгляду цієї справи протягом розгляду справи суду не надав.

2.7. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду

від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку зі заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня

2021 року (справа № 5026/886/2012).

Аналіз договору факторингу № 26122023 від 26 грудня 2023 року, Реєстру боржників № 1 та акта його приймання-передачі свідчить, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 8320404 у розмірі 11 732,00 грн.

Крім того, суд зауважує, що за іншими договорами позивач не довів виникнення у відповідача грошового зобов`язання, а відтак не довів наявності у нього права вимоги до відповідача у заявленому розмірі.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, дослідивши та проаналізувавши подані позивачем письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що за Договором № 8320404 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11 732,00 грн, з яких: 2 800,00 грн основна сума боргу; 8 400,00 грн заборгованість за процентами; 532,00 грн заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором № 4244747 та за Договором № 11177-08/2023 необхідно відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджує платіжна інструкція № 118368 від 20 червня 2025 року (а.с. 82).

Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 11 732,00 грн з 48 069,46 грн заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 739,02 грн (11 732,00 * 3 028,00 / 48 069,46).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76 81, 141, 223, 244, 247, 258 268, 273 274,

280 289, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та кредитними договорами задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 8320404

від 09 серпня 2023 року у розмірі 11 732 (одинадцять тисяч сімсот тридцять

дві) гривні 00 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики № 4244747 від 10 липня 2023 року у розмірі 22 309,96 гривень та за кредитним договором № 11177-08/2023 від 09 серпня 2023 року у розмірі 14 027,50 гривень відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 739 (сімсот тридцять дев`ять) гривень 02 копійки.

5. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

13. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець