Рішення № 138806694, 31.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5792/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судових засідань Дуб В.І.

представника позивача адвоката Куля В.С.

представника відповідача адвоката Ковалець М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, в режимі відео конференці з власник технічних засобів, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Дьвівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить звільнити позивача від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №463/2785/16-ц, виданому 29.08.2016 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2016 року по лютий 2026 року, у розмірі 138477,61 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 18.10.2016 у справі №463/2786/16-ц. За період перебування у шлюбі в сторін народилась спільна донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 29.07.2016 у справі №463/2785/16-ц вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 750 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дитиною повноліття. Відтак, на виконання рішення суду позивачем добровільно сплачувались аліменти відповідачу, на утримання їх спільної дитини. Сплата аліментів контролювалась відповідачкою самостійно, шляхом переписки з позивачем у месенджері Viber. Позивач здійснював перерахування аліменти на утримання доньки через сервіси transferGO та через банк «monobank» на карткові рахунки надані відповідачем у переписках Viber.

Водночас, позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . За дорученням свого чоловіка, остання через банк «monobank» періодично здійснювала сплату аліментів на утримання ОСОБА_3 , на карткові рахунки відповідача. Вказує, що жодних майнових зобов`язань між ОСОБА_4 та відповідачем не було та немає, як і між відповідачем та возивачем.

Утім, із матеріалів справи №308/2014/26, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , стало відомо, що старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишином Володимиром Романовичем, при примусовому виконанні: виконавчого листа № 463/2785/16-ц, від «29» серпня 2016 року виданий Личаківським районним судом м. Львова на підставі наявних матеріалів виконавчого провадження № 80015697 проведено розрахунок заборгованості по аліментах, яка згідно повідомлення від 03.02.2026 №09-36 В-11 становить 138 313 гривень, станом на 31.01.2026. Як з`ясовано з тексту позовної заяви, відповідні вимоги спрямовані на отримання чоловіком ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , відстрочки від проходження військової служби під час мобілізації.

Позивач зазначає, що в рішенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2023 у справі № 308/1080/23, де вирішувалось місце проживання дитини, прямо зазначається та ніким не оспорювалось, що « ОСОБА_1 надає кошти на утримання своєї доньки ОСОБА_3 систематично та добровільно, а відтак, мати дитини, не зважаючи на наявність рішення про стягнення аліментів, не звертається до державної виконавчої служби з виконавчим листом. Наразі батько дитини підтримує контакти із колишньою дружиною та спільною донькою, однак побачення не відбуваються зважаючи на їх віддалене місце проживання.».

Позивач вважає, що наведене свідчить про штучність заборгованості зі сплати аліментів, з метою створення підстав для отримання ОСОБА_5 відстрочки від призову на військову службу.

Відтак, з метою здійснення належного розрахунку заборгованості, позивачем було подано заяву до Залізничного ВДВС у м.Львові Львівського МУ МЮ України, у якій виконавця було повідомлено про фактичну сплату аліментів, позивачем, який є боржником, та просилось долучити до матеріалів виконавчого провадження №80015697 наступні документи, врахувати їх при розрахунку: копії квитанцій з сервісів transferGO, довідки про рух коштів на картці ОСОБА_1 , зроблені по категорії «Переказ на картку по операціям на номера НОМЕР_3 , НОМЕР_4 », довідки про рух коштів на картці ОСОБА_4 , дружини боржника, зроблені по категорії «Переказ на карту за операціями НОМЕР_4 , НОМЕР_3 ».

Позивач вважає, що наведені документи підтверджують сплату на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошових коштів у загальній сумі 182 813.80 грн. за період з 10.10.2018 по 24.02.2026, що більше ніж загальна заборгованість нарахована виконавцем.

Проте, відповіддю від 25.03.2026 №25993 Залізничним ВДВС у м.Львові позивача було повідомлено, що надані квитанції не були враховані «у зв`язку із відсутністю зазначення у них призначення платежу, яке б давало можливість ідентифікувати їх як погашення заборгованості за даним виконавчим листом.». Водночас, надано новий розрахунок заборгованості, який станом на 28.02.2026 складає 138477,61 грн.

Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.

21.05.2026 року представник відповідача адвокат Ковалець М.І. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву з доказами направлення іншим учасникам справи, згідно якого просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відмовити в повному обсязі, та зазначає, що аналіз позовної заяви свідчить про те, що позивач не наводить жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали виконанню ним аліментного обов`язку що мали б істотне значення в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України.

Факт можливого здійснення окремих платежів чи посилання на фактичне виконання аліментного обов`язку не є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, оскільки зазначена норма пов`язує можливість звільнення від заборгованості виключно з обставинами, які перешкоджають виконанню такого обов`язку, а не з твердженнями про його виконання. Належне виконання аліментного обов`язку є звичайним способом виконання зобов`язання та саме по собі не утворює підстав для звільнення від заборгованості.

Посилання позивача на преюдиційне значення рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2023 у справі №308/1080/23 є юридично необґрунтованим з огляду на те, що предметом розгляду у справі № 308/1080/23 було визначення місця проживання дитини. Висновок суду про надання позивачем коштів на утримання доньки не стосувався обставин, які входили до предмета доказування у зазначеній справі, та не був самостійним предметом судового дослідження. Відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України, така правова оцінка не є обов`язковою для суду при розгляді цієї справи.

Квитанції про перерахування грошових коштів, на які позивач посилається у межах даної справи, не досліджувалися судом у справі № 308/1080/23 та не були предметом судової оцінки, у зв`язку з чим обставини, які позивач намагається підтвердити зазначеними доказами, не можуть вважатися встановленими у преюдиційному порядку. Крім того, надані позивачем квитанції про рух грошових коштів також не містять жодних відомостей, які б свідчили про наявність обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу виконувати аліментний обов`язок. Подані квитанції самі по собі не підтверджують наявності обставин, з якими ч. 2 ст. 197 СК України пов`язує можливість звільнення від виконання обов`язку, у зв`язку з чим не можуть вважатися належними доказами на підтвердження заявлених позовних вимог.

Жодних доказів того, що позивач офіційно доручив ОСОБА_4 здійснювати платежі від його імені як виконання аліментного зобов`язання, матеріали справи не містять. Перерахування коштів іншою фізичною особою без зазначення призначення платежу та без ознак, які б давали змогу пов`язати такі перекази з виконанням аліментного зобов`язання конкретним боржником, не може вважатися належним виконанням такого зобов`язання.

Також представник відповідача посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2025 року у справі №390/2379/24, згідно з якою факт здійснення грошових переказів на користь стягувача без конкретизації їх призначення як аліментів не може автоматично вважатися сплатою аліментних зобов`язань, навіть за відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами.

Сторона відповідача вважає, що позовна заява не містить фактичних підстав, з якими закон пов`язує можливість звільнення від сплати заборгованості за аліментами. За відсутності таких підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

25.05.2026 представник позивача адвокат Куля В.С. через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив на позовну заяву з доказами направлення іншим учасникам справи, в якій зазначає, що позивач доводить, що заборгованість за спірний період була нарахована державним/приватним виконавцем помилково та штучно, виключно через недобросовісні дії відповідачки, яка приховала від виконавця факт отримання аліментних платежів. Саме відповідне зловживання правом та обман, є тими істотними обставинами, на які посилається позивач. Оскільки позивач належним чином перераховував кошти відповідачці (що підтверджується долученими до позову квитанціями/виписками), його аліментне зобов`язання за ці місяці є виконаним. Відтак, заборгованості взагалі не має бути. Отримуючи аліментні платежі від позивача і водночас подаючи виконавцю інформацію про їх нібито несплату (або приховуючи факт оплати), відповідачка діяла всупереч принципу добросовісності.

Також вказує, що у межах справи №308/1080/23 досліджувалось питання утримання дитини, з`ясовувалось у ОСОБА_2 , чому остання не зверталась до виконавчої служби з виконавчим листом, на що вона повідомила Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, що « ОСОБА_1 надає кошти на утримання своєї доньки ОСОБА_3 систематично та добровільно». Відтак, у судовому порядку, відповідачкою було підтверджено, а судом встановлено, як на підставі свідчень ОСОБА_2 та і інших доказів, факт належного виконання позивачем обов`язку з утримання доньки ОСОБА_3 .

Зазначає, що позивачем надано достатньо матеріалів, зокрема, листування позивача з відповідачем, включно до жовтня 2025 року, у яких остання нагадує за настання дат здійснення аліментних платежів, вказує номери карткових рахунків для здійснення переказів, підтверджує отримання відповідних коштів. Це ж підтверджує і долучене рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1080/23, де підтверджується належне утримання ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Куля В.С. позовні вимоги підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того зазначив, що позивач після розірвання шлюбу з відповідачкою постійно добровільно сплачував кошти на утримання дитини у розмірі більшому ніж було визначено за рішенням суду. Водночас, на початку 2026 року позивач дізнався про наявність позову чоловіка відповідачки ОСОБА_5 про встановлення факту самостійного утримання дітей, та про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів. З наданим державним виконавцем розрахунком не погоджується, оскільки позивач сплачував кошти постійно на утримання дитини, також кошти переводила відповідачці його дружина за його усним дорученням. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Ковалець М.І. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, вказала, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, надані позивачем квитанції та виписки по рахунках не містять призначення платежу, а тому їх не можна вважати коштами сплаченими за аліментні зобов`язання. На поставлені запитання представник відповідача зазначила, щовиконавчий лист про стягнення аліментів з позивача на утрнимання дитини отримала в 2016 році, пред`явила до виконання, проте такий було повернуто і зберігався в її довірительки. Не пред`являла виконавчий лист до виконання, оскільки відповідач одружилась з ОСОБА_6 в 2021 році, який утримував її та дітей, тому потреби звертатися у виконавчу службу для стягнення аліментів не було. Відповідач з 2014 року по теперішній час офіційно не працювала, теперішній чоловік її забезпечував з 2017 року. Також вказала, що відповідач отримувала кошти від ОСОБА_1 , однак заперечує що це були аліменти. Відповідач не з`ясовувала що за кошти їй надходять від позивача.

Третя особа Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання свого повноважного представника повторно не направила, хоча про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток в електронний кабінет в системі «Електронний суд», про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду та пояснення не подавали. За наведеного, заслухавши думку учасників справи, суд ухвалив проводити розгляд за відсутності третьої особи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , її батьками є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 12.10.2012 року.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова 29.07.2016 року у справі №463/2785/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову 10.06.2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили.

29.08.2026 року Личаківським районним судом міста Львова видано виконавчий лист у справі за позовом про стягнення аліментів ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 750 грн. (сімсот п`ятдесят гривень) щомісячно, починаючи з дня 10.06.2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова 18.10.2016 року у справі 463/2786/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 12.05.2012 року за актовим записом №105. Рішення суду набрало законної сили.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2023 року у справі 308/1080/23 визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,разом з матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення суду набрало законної сили 27.03.2023 року.

10.08.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб у Личаківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про що складено актовий запис №616, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 10.08.2021 року.

30.09.2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис 135, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_7 від 30.09.2021.

16.01.2026 року у Залізничному ВДВС у м. Львові Львівського МУ МЮ України зареєстровано за вих.№381 заяву ОСОБА_2 про примусове виконання рішення у справі № 463/2785/16-ц від 29.08.2016 року від 22.05.2025 року.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2026 року відкрито виконавче провадження № 80015697 з виконання виконавчого листа № 463/2785/16-ц від «29» серпня 2016 року виданого Личаківським районним судом м. Львова.

Згідно розрахунку заборгованості від 03.02.2026 року у виконавчому проваджені № 80015697 з виконання виконавчого листа № 463/2785/16-ц від «29» серпня 2016 року виданого Личаківським районним судом м. Львова заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 31 січня 2026 року становить 138313,00 грн.

03.03.2026 року адвокат Куля В.С. подав до Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського МУ МЮ України заяву Вих.№030326/03 про долучення до матеріалів виконавчого провадження №80015697 докази сплати аліментних платежів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №80015697.

Згідно копії відповіді Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського МУ МЮ України від 25.03.2026 №25993 повідомлено, що при складанні розрахунку заборгованості по аліментах державним виконавцем зазначені квитанції не враховано, у зв`язку із відсутністю зазначення у них призначення платежу, яке б давало можливість ідентифікувати їх як погашення заборгованості за даним виконавчим листом. До даної відповіді долучено розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому проваджені № 80015697 з виконання виконавчого листа № 463/2785/16-ц від «29» серпня 2016 року виданого Личаківським районним судом м. Львова станом на 28 лютого 2026 року становить 138477,61 грн.

До позовної заяви додано копії квитанцій з сервісу transferGO про переказ коштів, де відправником є Roman Horin, а одержувачем Mariana Horin: №11895187 від 15.10.2020 на суму 1569,90 грн., №12408056 від 17.11.2020 на суму 1582,24 грн., №12991021 від 18.12.2020 на суму 1561,63 грн., №13556440 від 19.01.2021 на суму 1591,39 грн., призначення:аліменти, №14019111 від 15.02.2021 на суму 1597,88 грн., №14626656 від 19.03.2021 на суму 1518,39 грн., №15224510 від 21.04.2021 на суму 1574,92 грн., №15748167 від 17.05.2021 на суму 1565.99 грн., №16181735 від 09.06.2021 на суму 2009,09 грн., №18627228 від 18.10.2021 на суму 2001,32 грн., №19788134 від 16.12.2021 на суму 2005,6 грн., №20514078 від 21.01.2022 на суму 2001,5 грн., №20952756 від 12.02.2022 на суму 2004,94 грн., №21848665 від 23.03.2022 на суму 2007,54 грн., №22507266 від 20.04.2022 на суму 2009,08 грн., №23055919 від 12.05.2022 на суму 2014,76 грн., №23703576 від 06.06.2022 на суму 3008,08 грн., №31236548 від 15.03.2023 на суму 2500,15 грн., №31236459 від 15.03.2023 на суму 537,84 грн., №38458281 від 13.11.2023 на суму 3000,12 грн., №54254816 від 19.02.2025 на суму 3503,19 грн., №55232216 від 20.03.2025 на суму 3502,52 грн., №65739414 від 24.02.2026 на суму 3070,22 грн.

Відповідно до копії довідки про рух коштів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на картці ОСОБА_1 зроблені наступні перекази по категорії «Переказ на картку по операціям на номера 4149629357476282 та 5168742219749540»: 10.10.2018 на суму 1560 грн., 04.10.2019 на суму 1560 грн., 12.05.2020 на суму 500 грн., 06.06.2020 на суму 1000 грн.,06.07.2020 на суму 1500 грн., 18.08.2021 на суму 2000 грн., 18.07.2022 на суму 2500 грн., 12.08.2022 на суму 2500 грн., 15.11.2022 на суму 2500 грн., 14.12.2022 на суму 2500 грн., 08.01.2023 на суму 3000 грн., 14.02.2023 на суму 2500 грн., 11.12.2023 на суму 4600 грн., 10.01.2024 на суму 3000 грн., 11.02.2024 на суму 3000 грн., 17.03.2024 на суму 3000 грн., 18.04.2024 на суму 3000 грн., 15.05.2025 на суму 3000 грн., 15.09.2024 на суму 3500 грн., 18.11.2024 на суму 3500 грн., На загальну суму: 50220 грн.

Відповідно до копії довідки про рух коштів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на картці ОСОБА_4 зроблені наступні перекази по категорії «Переказ на картку по операціям на номера 4149629357476282, 5168742219749540»: 16.09.2021 на суму 2000 грн., 04.10.2021 на суму 2000 грн., 21.04.2023 на суму 2596,31 грн., 18.05.2023 на суму 2600 грн., 18.06.2023 на суму 3250 грн., 12.07.2023 на суму 3094,92 грн., 26.08.2023 на суму 3057,57 грн., 14.09.2023 на суму 3000 грн., 17.10.2023 на суму 5002,74 грн., 18.10.2023 на суму 1000 грн., 14.06.2024 на суму 3000 грн., 10.07.2024 на суму 3000 грн., 15.08.2024 на суму 3000 грн., 21.10.2024 на суму 3500 грн., 11.12.2024 на суму 4500 грн., 22.01.2025 на суму 3500 грн., 11.04.2025 на суму 3502,56 грн., 22.05.2025 на суму 3509,72 грн., 21.06.2025 на суму 3500 грн., 15.07.2025 на суму 3521,55 грн., 23.08.2025 на суму 3580,14 грн., 23.09.2025 на суму 3640 грн., 15.10.2025 на суму 7500 грн., 18.11.2025 на суму 3500 грн., 22.12.2025 на суму 3500 грн., 20.01.2026 на суму 3500 грн. На загальну суму: 87355,51 грн.

До позовні заяви додано скріншоти з мобільного телефону переписки між сторонами у мобільному додатку «Viber» щодо пересилання коштів, купівлі доньці речей.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Указаною нормою права імперативно встановлено право власності дитини на аліменти, які отримуються на неї одним із батьків, та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом (див. постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №307/1186/17 (провадження № 61-452св18) та від 04 березня 2021 року у справі № 177/1090/18 (провадження № 61-7448св20)).

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дітей, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дітей з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

Як встановлено судом рішенням Личаківського районного суду міста Львова 29.07.2016 року у справі №463/2785/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову 10.06.2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили.

При цьому, ОСОБА_2 лише 16.01.2026 року звернулась у Залізничний ВДВС у м. Львові Львівського МУ МЮ України із заявою про примусове виконання рішення у справі №463/2785/16-ц від 29.08.2016 року про стягнення аліментів на дитину.

Позивачем на підтвердження сплати аліментів надано копії квитанцій з сервісу transferGO про переказ коштів, копії довідки про рух коштів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на картці ОСОБА_1 та картці ОСОБА_4 на загальну суму 182 813.80 грн.

При розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець може зараховувати як добровільну сплату аліментів лише ті платежі, в яких чітко визначено призначення платежу як аліменти чи борг на утримання дітей. Грошові перекази без додаткової конкретизації призначення платежу не можуть бути автоматично зараховані як сплата аліментів, навіть за відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами (Постанова ВС від 5 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24).

Надані позивачем квитанції та виписки про рух коштів не містять відомостей про призначення зазначених у них платежів, які здійснювалися не на користь стягувача за судовим наказом № 463/2785/16-ц від 29.08.2016 року, а тому дані фінансові операції, що здійснені на власний розсуд позивача поза межами виконавчого провадження, не можуть вважатися такими, що сплачені в рахунок погашення заборгованості по аліментах.

Так, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2023 року у справі 308/1080/23, яке набрало законної сили 27.03.2023 було визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У вказаному рішенні, серед іншого, судом встановлено, що з моменту розірвання шлюбу мати самостійно виховує дитину, а батько у свою чергу, час від часу телефонує дитині та постійно спілкується з нею. ОСОБА_1 надає кошти на утримання своє доньки ОСОБА_3 систематично та добровільно, а відтак, мати дитини незважаючи на наявність рішення про стягнення аліментів, не звертається до виконавчої служби з виконавчим листом.

Слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин. (п.87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

Відтак суд визнає істотною обставиною систематичне та добровільне надання позивачем коштів на утримання своє доньки ОСОБА_3 .

Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини справи, а також встановлені рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2023 року у справі 308/1080/23 обставини того, що ОСОБА_1 систематично та добровільно надавав кошти на утримання своє доньки ОСОБА_3 , пред`явлення лише 16.01.2026 року виконавчого листа про стягнення аліментів 29.08.2016 року, відсутність інших боргових зобов`язань між сторонами, загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка нарахована в період з червня 2016 року по лютий 2023 року у виконавчому провадженні за виконавчим листом виданим Личаківським районним судом м. Львова 29.08.2016 року № 463/2785/16-ц підлягають задоволенню, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 273 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 141, 179, 181 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) від сплати заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на у утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка нарахована в період з червня 2016 року по лютий 2023 року у виконавчому провадженні за виконавчим листом виданим Личаківським районним судом м. Львова 29.08.2016 року № 463/2785/16-ц.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 35009206, адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 299.

Повне рішення суду складено 05.08.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило