Рішення № 138806206, 07.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2424/26

Провадження № 2/711/1832/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що 14.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 240314-007. Відповідно до п. 5. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 21 052,63 на умовах строковості, зворотності, платності), а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором. Кредит надається позичальнику шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок позичальника в день укладення Договору. Відповідно до п. 5.6. кредитного договору, різниця між сумою зазначеною в п. 3.1. Договору та сумою зазначеною в п. 3.2. Договору є відсотками за перший день користування кредитом, входить до тіла кредиту і утримується з позичальника за рахунок кредиту в день видачі кредиту. Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, Договір набуває чинності і діє 10 років з моменту укладення, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Відповідно до п. 11.12.1. кредитного договору, підписанням Договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Публічної пропозиції (оферти) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» укладення договору про надання кредиту на умовах "МАКСІКРЕДИТ" в редакції від 17.11.2023 р. яка є невід`ємною частиною цього Договору та (п. 11.12.2.) : до укладення Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».Відповідно до п. 8.4.7. позичальник підписує Договір за допомогою введення отриманого одноразового цифрового ідентифікатора, в особистому кабінеті - в електронній системі з укладення договорів кредитодавця .

Кредитний договір № 240314-007 від 14.03.2024 року було підписано 14.03.2024 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором S69918 та відповідно до кредитного договору, клієнту було надано кредит у сумі 21052,63 грн. Згідно Умов кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 5 % (сума одноразової комісії складає 1052,63 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умовами Кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 5 щомісячних платежів до 14 числа відповідного місяця включно. На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 20000,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 5%, що в грошовому еквіваленті 1052,63 грн.

На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує та згідно розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № 240314-007 від 14.03.2024 року станом на 25.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 27223,57 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 17466,29 грн.; прострочена заборгованість за комісією 0,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами 9757,28 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту 0,00 грн.; строкова заборгованість за комісією 0,00 грн.; строкова заборгованість за процентами 0,00 грн.; строкова заборгованість за штрафами та пенею 0,00 грн. Станом на 25.11.2025 заборгованість за кредитним договором № 240314-007 від 14.03.2024 року не погашена.

Таким чином, позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 240314-007 від 14.03.2024 у розмірі 27223,57 коп., а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 7000, 00 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, заперечень щодо такого порядку розгляду справи сторони не надали.

Відповідачем ОСОБА_1 02.07.2026 до суду подано відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому зазначено, що основну суму боргу (тіло кредиту) у розмірі 20 000,00 грн. вона визнає та має намір її погасити. Однак, враховуючи її поточний матеріальний стан та нестабільний рівень доходу, має можливість виплачувати цю суму лише частинами (на умовах розстрочення). Вимогу позивача про стягнення 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу вважає необґрунтованою та завищеною. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір таких витрат має бути співмірним із складністю справи. Підготовка позовної заяви у типовій справі про стягнення боргу не вимагала значних зусиль, тому вказана сума не відповідає критерію розумності. Щодо загальної суми позовних вимог 27223,57 грн. зазначає, що сума нарахованих відсотків та штрафів у розмірі 7 223,57 грн. є надмірною. Враховуючи її майновий стан та готовність сплатити основний борг, просила суд на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просила суд провести розгляд даної справи за її відсутності, у разі неявки відповідача, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, судом повідомлялася у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи, 02.07.2026 до суду подано відзив на позовну заяву, про що зазначено вище.

Враховуючи думку представника позивача, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Главою 83 ЦК України врегульовані відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події..

У судовому засіданні встановлено, що 14.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 240314-007 на суму 21052,63 грн., відповідно до умов якого відповідач отримав у кредит грошові кошти на картку в розмірі 20000,00 грн., з сумою одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 5%, із сплатою відсотків за користуванням кредиту у розмірі 91,25% річних, строком на 153 дні, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного Договору.(а.с.19).

Даний договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором S69918.

Того ж дня, 14.03.2024 року відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту на умовах кредитного продукту «Максікредит» за допомогою Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, у якому зазначена сума кредиту, строк кредитування, річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту та інші умови.

Згідно Умов кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 5% (сума одноразової комісії складає 1052,63 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умовами Кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 5 щомісячних платежів до 14 числа відповідного місяця включно. На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 21052,63 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 5 %, що в грошовому еквіваленті 1052,63 грн. Цільове призначення кредиту - на ремонт квартири.

Відповідно до умов договору за користування кредитом щомісяця до 14 числа місяця закінчення відповідного розрахункового періоду користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти: денна процентна ставка становить 0,51%, а при дотриманні акційних умов - 0,19%, орієнтовна реальна річна процентна ставка-1130,78 грн.; сума щомісячного платежу-5217,87 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту становить 37371,67 грн.

Перерахування коштів ТОВ «Кредитсервіс» на рахунок позичальника відповідача ОСОБА_1 підтверджується копією платіжної інструкції № 424 від 14.03.2024 на суму 20000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Таким чином, погоджуючи умови договору, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Водночас, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Договір про споживчий кредит № 240314-007 від 14.03.2024 є діючим та не визнаний недійсним, містить інформацію про розмір кредиту, умови нарахування процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та інші умови, які погоджені та підписані відповідачем за допомогою одноразово ідентифікатора S69918.

Тож, підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим, натомість вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом.

Більш того, у поданому відзиві відповідачка фактично підтвердила підписання та укладання договору, отримання кредитних коштів та користування ними.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена із вказаними вище Кредитним договором № 240314-007 від 14.03.2024, у тому числі із Паспортом споживчого кредиту на умовах кредитного продукту «Максікредит», що підтверджується накладенням відповідачем Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, скріпивши Договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги ТОВ «Кредитсервіс», що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно умов Договору та повернути Кредит за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що відповідач взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 25.11.2025 має заборгованість в розмірі 27223,57 грн., з яких: сума заборгованості по тілу кредиту 17466,29 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами 9757,28 грн.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки такий було проведено відповідно до умов Договору про надання кредиту, який погоджено сторонами у добровільному порядку, та не викликає сумніву щодо правомірності нарахування зазначених у ньому сум заборгованості.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів, а також процентів за користування кредитом.

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи договір № 240314-007 від 14.03.2024 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за договором № 210421-001 від 21.04.2021 у загальному розмірі 27223,57 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1,3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 6292 від 23.01.2026., який у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки будь-яких відомостей щодо наявності пільг для звільнення останньої від його сплати до суду не надано.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: Договір про надання правничої допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023, укладений між адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та ТОВ «Кредитсервіс»; копію Додаткової угоди № 1 від 04.01.2024 до Договору правничої допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023; акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги від 25.01.2023 на загальну суму 7000,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 від 23.05.2019.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представництво інтересів позивача у справі здійснювалось в порядку самопредставництва юридичної особи, а розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без участі учасників справи.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву категорично заперечувала щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., вважаючи їх завищеними та неспівмірними.

Отже, враховуючи заперечення відповідача, які розцінені судом як клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, співмірність та розумність таких вимог, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, розмір грошової вимоги, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат та правничу допомогу суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 4000,00 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача, відповідає критеріям співмірності та розумності.

Щодо зазначеної у відзиві на позовну заяву вимоги відповідача про можливість відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 267 ЦПК України на 12 місяців, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 267 ЦПК України регламентовано визначення порядку і строку виконання рішення суду, забезпечення його виконання. Так, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

З аналізу вказаних вище норм права вбачається, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення, відповідачка посилається на скрутне матеріальне становище, однак жодних доказів указаного не надає.

З огляду на наведене та враховуючи, що надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками обґрунтувань та дослідження доказів, суд, проаналізувавши всі обставини справи, вважає, що заява відповідача про відстрочення виконання судового рішення не обґрунтована та не підтверджена жодними належними, достатніми та допустимими доказами, а тому не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, ст. ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України керуючись ст. ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531) заборгованість за кредитним договором № 240314-007 від 14.03.2024 у розмірі 27223,57 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн., а всього 33885,97 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 07.07.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька