Вирок № 138804853, 04.08.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3439/25

Провадження № 1-кп/376/152/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Сквира

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Сквири Київської області матеріали кримінального провадження №12025110000000656 від 27.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Сніжна Погребищенського району Вінницької області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

встановив:

26 липня 2025 року близько 10 години 15 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Т-0203 зі сторони м. Сквира у напрямку с. Самгородок, в межах Білоцерківського району Київської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявила необережність, не стежила за дорожньою обстановкою, невчасно відреагувала на її зміну, внаслідок чого своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху, та в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не врахувала дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого нею автомобіля та безпечно керувати ним, внаслідок особистої необережності, діючи з кримінальною, противоправною недбалістю до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, не обрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впоралась з керуванням та допустила виїзд автомобіля за межі проїзної частини праворуч у кювет з подальшим перекиданням автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6 , який перебував на задньому пасажирському сидінні, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тулуба з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів з крововтратою, від яких настала смерть останнього.

Пасажиру автомобіля ОСОБА_7 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні, спричинено тілесні ушкодження у вигляді вивиху голівки правої плечової кістки, закритого перелому променевої і ліктевої кісток справа, закритого перелому великогомілкової кістки справа, відкритого перелому 5-ої плеснової кістки лівої стопи, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 б), д) та 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_6 та спричинення потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 та спричинили потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При виконанні судом вимог ст. 348 КПК України обвинувачена ОСОБА_4 зазначила, що їй зрозуміла суть обвинувачення, щиро розкаюється у вчиненому, та що вона визнає себе винною у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України та бажає давати показання.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їй діянні визнала повністю при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння нею кримінального правопорушення викладені вірно та відповідають дійсності, вона їх в повному обсязі підтверджує. Вказала, що 26 липня 2025 року близько 10 години 15 хвилин вона разом з батьками їхала з м.Фастова в с. Сніжна на кладовище, щоб поприбирати могили родичів. Їхала досить помало, не більше, ніж 60 км/год. В напрямку с. Самгородок проїхала долинку, колесами зачепила бік дороги траву, від чого автомобіль з`їхав в кювет та перевернувся. Коли отямилась, вилізла з автомобіля через вікно, і відразу стала надавати допомогу батькам. Викликала швидку допомогу та поліцію. Однак батька вже не вдалося врятувати. Мамою опікується постійно, щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, зрозуміла всю протиправність своєї поведінки.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні 28.07.2026 пояснила суду, що обвинувачена є їхньою дочкою з потерпілим ОСОБА_6 , їхали всі разом з Фастова в с. Сніжна на кладовище. Дочка була за кермом, коли проїхали с. Домантівка, проснулась в машині, побачила розбите скло, почала кричати. Дочка намагалася надати допомогу, взяла телефон та викликала швидку допомогу, повністю взяла на себе всі витрати на лікування, поховання чоловіка, та доглядає за нею, просить не позбавляти її волі, так як не буде кому нею опікуватися. Жодних претензій до обвинуваченої немає.

Дослідження інших доказів, окрім показів обвинуваченої, потерпілої, письмових доказів та даних, які характеризують особу обвинуваченої, суд визнає недоцільним, так як фактичні обставини, (подія кримінального правопорушення, винуватість ОСОБА_7 , наслідки кримінального правопорушення тощо), ніким не оспорюються, зміст цих обставин правильно розуміють сторони - сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції не має.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з урахуванням обставин справи, характеру та ступеня суспільної небезпеки кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, просила суд визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного основного покарання з випробуванням на строк 3роки.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченої, постанову щодо речових доказів та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 та спричинили потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Суд, при вирішенні питання відповідальності обвинуваченої, звертає увагу на роз`яснення, наведені у п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якими передбачено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно досудової доповіді про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої у кримінальному провадженні, наданої Фастівським РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київської області від 11.03.2026, встановлено, що рівень ризику повторного вчинення кримінального правопорушення визначений як низький та рівень ризику небезпеки для суспільства визначений як низький, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

А тому, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості, характер та наслідки вчиненого злочину, її ставлення до нього та поведінку після його вчинення, особу винної, зокрема те, що вона раніше не судима, думку потерпілої, яка не наполягала на призначені суворого покарання, обставини, які пом`якшують покарання - визнання нею своєї вини, щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставин, що обтяжують покарання у діях обинуваченої, судом не вбачається.

При цьому, суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання у мінімальних межах санкцій статті обвинувачення у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Щодо призначення додаткового покарання слід зазначити, що незаконні дії ОСОБА_4 хоча і носять характер необережних, все ж таки полягають саме в грубому порушенні ПДР України, котрі несуть значну небезпеку та призвели до серйозних наслідків, які вона як водій повинна неухильно виконувати, оскільки право на керування транспортним засобом накладає обов`язок користуватися вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб. Наслідки вчинення кримінального правопорушення є непоправними-смерть потерпілого. Наслідком такого порушення, повинно бути тимчасове позбавлення обвинуваченої такого права на керування транспортними засобами. Покарання без призначення такого додаткового покарання не сприятиме досягненню мети покарання та свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 працює на посаді контролера перонного (квиткового) на станції Васильків-1 АТ «Укрзалізниця», і з характеристики з місця праці обвинуваченої не вбачається, що у своїй професійній діяльності остання використовує транспортний засіб.

У матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б у достатній мірі підтвердили той факт, що професійна діяльність ОСОБА_4 пов`язана з використанням нею транспортного засобу.

Разом з тим, з врахуванням пом`якшуючих покарання обставин, даних про особу, яка не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, неодружена, має постійне місце проживання, офіційно працює, характеризується виключно позитивно, суд вважає за можливе, на підставі ст.75 КК України, звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченої у період його дії на неї слід покласти, передбачені ст.76 КК України обов`язки, що буде необхідним та достатнім для виправлення останньої та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки за вищенаведеного її виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до вимог ч. 2 ст.124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Питання щодо майна, на яке накладено арешт, слід вирішити у відповідності до ст.174 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Підстав для застосування запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного основного покарання з випробуванням на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на проведення експертиз в загальній сумі 8914,00грн.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2025 на автомобіль марки "Chevrolet Aveo" реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , після набрання вироку законної сили.

Речові докази:

- автомобіль марки "Chevrolet Aveo", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що за адресою: Київська область, Білоцерківський район, 4-ий км автодороги Р-17, повернути власнику ОСОБА_4 .

Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачена має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Сквирському районному суді Київської області.

Суддя ОСОБА_1