Постанова № 138804565, 05.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"05" серпня 2026 р. Справа № 363/4700/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді - Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань Левковець О.О.,

прокурора Бірюка Г.І.,

особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справам визначено суддю Рукас О.В.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 5321 від 16.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , являючись головним бухгалтером комунального підприємства «Вишгородпастранс» Вишгородської міської ради Київської області, являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (№ 1700- VII) та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого розповсюджується дія Закону №1700- VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII Закону №1700- VII, несвоєчасно 14.04.2026 року, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визнала у повному обсязі, підтвердила обставини та факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи. Разом з тим, ОСОБА_1 просила врахувати, що несвоєчасне подання щорічної декларації за 2025 рік було зумовлено тим, що в період часу з 03.03.2026 року по 30.04.2026 року перебувала на лікарняному через перелом руки.

Прокурор Бірюк Г.І. у судовому засіданні підтримав пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки поясненнями і доказами підтверджується відсутність поважних причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 зазначеної у протоколі декларації, та надав суду письмовий Висновок з питань, які виникли при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

У ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до листа ВССУ від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями; суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Примітки ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до п. 2-7 Прикінцевих положень ЗУ «Про запобігання корупції» установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану" здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» № 3384-IX від 20.09.2023 року набрав чинності 12.10.2023 року.

Відповідно до пп. а п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Голова, заступники Голови, члени Національної комісії з питань психічного здоров`я, які здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Таким чином, посадові особи юридичної особи публічного права, до 1 квітня 2026 року зобов`язані були подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2025 рік.

З наказу КП ВМР «Вишгородпастранс» про прийняття на роботу № 4/к/тр від 06.05.2024 року, наказу (розпорядження) КП ВМР «Вишгородпастранс» № 4/к/тр 0000000039 від 06.01.2026 року, наказу КП ВМР «Вишгородпастранс» № 28/к/тр від 30.04.2026 року, особового листка з обліку кадрів та посадової інструкції головного бухгалтера КП ВМР «Вишгородпастранс» судом встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 06.05.2024 року по 30.04.2026 року займала спочатку посаду єдиного бухгалтера, а потім головного бухгалтера КП ВМР «Вишгородпастранс», що відноситься до посадових осіб юридичної особи публічного права.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а відповідно суб`єктом, на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції», у тому числі в частині обов`язку подання щорічної декларації, а відповідно і суб`єктом відповідальності правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Вищезазначені обставини ОСОБА_1 не заперечувалися та були підтверджені у повному обсязі в судовому засіданні.

З послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 вбачається, що 14.04.2026 року о 21 год. 59 хв. 45 сек. ОСОБА_1 подала декларацію за 2025 рік.

З відомостей Єдиного державного реєстру декларацій встановлено, що під ідентифікатором 3828df15-t634-46b0-b2a2-f31bd22e1c03 оприлюднено щорічну декларацію ОСОБА_1 за 2025 рік як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, суб`єктом декларування та відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, до 01.04.2026 року не подала щорічну декларацію за 2025 рік. Однак в порушення вказаного обов`язку та вимог законодавства ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2025 рік 14.04.2026 року, тобто несвоєчасно.

Доводи особи про те, що несвоєчасне подання декларації було зумовлене її перебуванням на лікарняному, суд відхиляє як безпідставні. Сам по собі факт тимчасової непрацездатності не свідчить про наявність поважних причин для порушення встановленого законом строку подання декларації, оскільки особою не надано належних і допустимих доказів того, що стан здоров`я об`єктивно позбавляв її можливості подати декларацію в електронній формі у встановлений строк. Крім того, перебування на лікарняному не виключало можливості виконання обов`язку з декларування як до початку тимчасової непрацездатності, так і після усунення обставин, які, за твердженням особи, перешкоджали своєчасному поданню декларації, за умови дотримання визначеного законом строку.

Таким чином, судом не встановлено наявності поважних причин, які б перешкоджали ОСОБА_1 у своєчасному виконанні обов`язку з декларування.

Підстав для застосування положень законодавства в частині малозначності вчинених порушень відповідно до ст. 22 КУпАП судом не встановлено. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 22 КУпАП закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав малозначності вчиненого діяння є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за фактом вчинення якого був складений відповідний протокол, що був описаний та досліджений вище, а саме несвоєчасне подання ОСОБА_1 без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та частинами третьою - шостою статті 164-14, статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Днем виявлення правопорушення є момент, коли органом влади (посадовою особою) зібрано фактичні дані, що свідчать про наявність у діях конкретної особи складу конкретного правопорушення. День виявлення правопорушення не завжди збігається з днем складення протоколу про адміністративне правопорушення, але можливість існування такого збігу не виключається.

Разом з тим, саме лише виявлення факту несвоєчасного подання декларацій не є достатнім для констатації вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки потребує дослідження всіх фактичних обставин на предмет підтвердження факту несвоєчасного подання декларації та відсутності поважних причин такого неподання.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення № 5321 відносно ОСОБА_1 було складено 16.07.2026 року старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Кравець Юрієм Сергійовичем. Повідомлення про факт несвоєчасного неподання декларації датовано 20.04.2026 року. Отже протягом квітня- липня 2026 року уповноваженим органом проводився збір інформації за фактом несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 , і в липні 2026 року уповноваженим органом влади проведено аналіз відомостей про можливе вчинення правопорушення, досліджено фактичні обставини, перевірено відсутність поважних причин неподання декларацій, підтверджено факт вчинення правопорушення безпосередньо ОСОБА_1 , тобто отримано всі відомості про склад конкретного правопорушення, за результатом чого складено протокол про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що момент виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення (момент підтвердження уповноваженим органом влади конкретних ознак конкретного правопорушення) є момент складання протоколу, а саме 16 липня 2026 року, у зв`язку з чим строки накладення стягнення, що визначені у ст. 38 КУпАП не порушені.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП; провину ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення вважаю доведеною.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено відповідний протокол, що був описаний та досліджений вище, а саме несвоєчасне подання ОСОБА_1 без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, то стягнення слід призначити у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внаслідок цього з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 35, 172-6, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.

Суддя О.В. Рукас