Рішення № 138804550, 05.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

05.08.2026 Справа № 363/1050/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; код ЄДРПОУ: 42986956) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23.08.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір № 109128439, за змістом якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на погоджених сторонами умовах, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки передбачені договором. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 32 856,84 грн.

28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 року до договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 109128439 від 23.08.2021 року.

23.02.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» уклали договір факторингу № 23/0224-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у реєстрі прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 32 856,84 грн.

15 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» та ТОВ «ФК «ЕЙС»» уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, яка згідно реєстру боржників від 15.07.2025 року становить 32 856,84 грн., з яких 8 000,00 грн. - заборгованість по кредиту та 24 856,84 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Крім того, позивач зазначив, що ТОВ «ФК «ЕЙС» було надано професійну правничу допомогу, попередній розрахунок сум витрат на правничу допомогу становить 7000 грн.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи, також за клопотанням ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю.

26.06.2026 року до суду надійшла витребувана судом інформація.

12.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ганган І.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив поновити строк на його подання та прийняти відзив до розгляду, посилаючись на поважність причин його пропуску. Крім того, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі та проведення належної ідентифікації відповідача, а також факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Також відповідач вказував, що позивач не підтвердив належними доказами безперервного переходу до нього права вимоги за спірним кредитним договором, оскільки не надано документів, які підтверджують фактичне виконання договорів факторингу та передачу права вимоги. Крім того, відповідач зазначав про відсутність доказів повідомлення його про відступлення права вимоги. Заперечуючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, відповідач посилався на неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування, несправедливість умов договору щодо розміру процентної ставки та невідповідність розміру нарахованих процентів вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів». Також відповідач просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності, вказуючи, що позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом трирічного строку.

13.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача просив відхилити доводи відповідача як безпідставні та задовольнити позов у повному обсязі. Зазначав, що кредитний договір був належним чином укладений в електронній формі, а право вимоги до відповідача перейшло до позивача на підставі договорів факторингу. Також вказував, що нарахування процентів здійснено відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства. Заперечував доводи відповідача щодо спливу позовної давності, посилаючись на те, що перебіг позовної давності був продовжений на період дії карантину, а згодом зупинений на час дії воєнного стану відповідно до змін, внесених до Цивільного кодексу України. На підтвердження своєї правової позиції посилався на положення чинного законодавства та судову практику Верховного Суду і просив суд не застосовувати наслідки спливу позовної давності.

15.05.2026 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив в якому не погодилася з доводами, наведеними позивачем у відповіді на відзив, та зазначила, що надані позивачем договори факторингу, реєстри прав вимоги й інші документи не підтверджують належного переходу права вимоги саме щодо відповідача. Відповідач стверджував, що на момент укладення первісного договору факторингу право вимоги ще не існувало, предмет договору не був належним чином індивідуалізований, а докази фактичної передачі права вимоги та оплати за договорами факторингу відсутні. Крім того, відповідач послався на правові висновки Верховного Суду щодо правової природи договору факторингу та відступлення майбутніх вимог, вважаючи, що позивач не довів набуття права вимоги. У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

18.05.2026 року представник позивача подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що набув право вимоги до відповідача на законних підставах у результаті послідовного відступлення права вимоги за договорами факторингу. На підтвердження цього він посилається на договори факторингу, реєстри прав вимоги та норми статей 512, 514, 10771084 ЦК України. Позивач стверджує, що предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога, а правомірність такого переходу права вимоги підтверджується усталеною практикою Верховного Суду. Відповідач, на думку позивача, не надав належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог чи відсутності заборгованості, у зв`язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Разом з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце судових засідань повідомлялася в належний процесуальний спосіб, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за її зареєстрованою адресою проживання, шляхом направлення повістки до електронного кабінету ОСОБА_1 та її представника адвоката Ганган І.О.через ЄСІТС відповідно до ч. 5 ст. 14 ЦПК України.

Судова повістка про виклик до суду доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 03.06.2026 року о 07 год. 30 хв.

Судова повістка про виклик до суду адвоката Ганган І.О. доставлена до її електронного кабінету 03.06.2026 року о 07 год. 27 хв.

Разом з тим, ОСОБА_1 та її представник Ганган І.О., будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибули та про причини неявки суд не повідомили. У відзиві на позовну заяву просили провести розгляд справи без участі сторони відповідача.

Відповідно до п.2 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу та її представнику було доставлено судові повістки на 05.08.2026 року до електронного кабінету 03.06.2026 року.

Відтак, в розумінні вимог ст. 128, 130 ЦПК України, такі повістки вважаються доставленими належним чином.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача та відповідача про проведення судового розгляду за їх відсутності, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, досидівши письмові докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

З досліджених судом документів: з заявки ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 23.08.2021 року, довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства судом встановлено, що 23.08.2021 року ОСОБА_1 здійснила авторизацію в особистому кабінеті в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Перед авторизацією товариством було ідентифіковано та верифіковано особу ОСОБА_1 .

Після авторизації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства ОСОБА_1 подала заяву на отримання грошових коштів у кредит, в якій визначила власне волевиявлення на отримання кредиту у розмірі 2 600 грн. 00 коп. строком на 30 днів шляхом безготівкового переказу грошових коштів на його електронний платіжний засіб НОМЕР_1 .

На підставі цього між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства 23.08.2021 року було укладено договір кредитний № 109128439. Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису MNV7PW84, що був направлений товариством на її номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 109128439 від 23.08.2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у виді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 8 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно п. 1.3 та п. 1.4 кредитного договору № 109128439 від 23.08.2021 року, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 2 600, 00 грн. одразу після укладання Договору, який має бути повернуто до 22.09.2021 року.

Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту.

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору № 109128439 від 23.08.2021 року, Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником, а саме до 22.09.2021 року.

Відповідно до п. 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п. 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Згідно з п. 1.9.3, Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються повило нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що стани 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

З викладеного вбачається, що сторони погодили, що обов`язок Позичальника зі сплати процентів за Базовою процентною ставкою виникає у разі продовження користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду, з урахуванням усіх випадків його продовження відповідно до пункту 1.8 Договору.

Згідно п. 1.10. позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. Згідно п. 1.12.2 зазначено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцеві проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сімдесят) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

Пункт 1.11. зазначає, що основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання).

Пункт 1.12. сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. 1.13. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

Таким чином, положення кредитного договору містять відомості щодо реальної вартості наданого кредиту, реальних витрат за кредитом та іншу інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, судом встановлено, що 23.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на підставі укладеного договору виникло кредитне зобов`язання на вищевикладених умовах.

З платіжного доручення № 992632сс-117f-4fff-b4ca-e4881f507d6d від 23.08.2021 року, довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 109128439/28062025 від 28.06.2025 року та виписки наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судом встановлено, що 23.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 2 6000 грн. 00 коп. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 вказаний нею у кредитному договорі 4731-2196-1076-9006.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своє зобов`язання за кредитним договором № 109128439 від 23.08.2021 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту у погоджений сторонами спосіб та строк.

Також, судом встановлено, що у подальшому між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткові угоди на виконання яких 27.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 1 400 грн. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 , 31.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 1 600 грн. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 , 31.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 500 грн. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 , 08.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 1 000 грн. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 , 10.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 500 грн. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 та 14.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 400 грн. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 .

Зазначене в повній мірі підтверджується долученими до матеріалів справи довідками від 28.06.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», платіжними дорученнями та довідками і виписками АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відтак судом встановлено, що ОСОБА_1 збільшила суму кредиту до максимального Кредитного ліміту на суму 8 000,00 грн.

Разом з тим, зі змісту листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260520/101969-БТ від 27.05.2026 року судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій є НОМЕР_5 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своє зобов`язання за кредитним договором № 109128439 від 23.08.2021 року виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту у погоджений сторонами спосіб та строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_2 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п. 2.1 якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалося прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року право вимоги переходить до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» в день підписання сторонами реєстру прав вимоги.

28.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було підписано реєстр прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 109128439 від 23.08.2021 року.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 109128439 від 23.08.2021 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

23.02.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до п. 2.1 якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року право вимоги переходять до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» з моменту підписання сторонами договору відповідного реєстру прав вимог.

23.02.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було підписано реєстр право вимоги № 1, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 109128439 від 23.08.2021 року.

15.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС»» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалося відступити право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року перехід прав вимоги до ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» пов`язується з моментом підписання сторонами акту-прийому-передачі реєстру боржників.

15.07.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року.

Відповідно до реєстру боржників до «Фінансова Компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 109128439 від 23.08.2021 року. Право вимоги передбачає право вимоги заборгованості у загальному розмірі 32 856,84 грн., з яких 8 000,00 грн. - заборгованість по кредиту та 24 856,84 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги первісного кредитора між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 109128439 від 23.08.2021 року, поступово на підставі укладених договорів факторингу перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від якого перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», від якого, у свою чергу, перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС».

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені у кредитному договорі № 109128439 від 23.08.2021 року, суд погоджується з наданими розрахунками заборгованості, вважає їх правильними та обґрунтованими. Зворотного відповідачем не доведено.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено укладення кредитного договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , факт виконання ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свого зобов`язання з надання кредитних коштів, факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, факт отримання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 109128439 від 23.08.2021 року, що складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 32 856,84 грн., з яких 8 000,00 грн. - заборгованість по кредиту та 24 856,84 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить із того, що заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Як встановлено судом, факт укладення кредитного договору в електронній формі, належної ідентифікації та верифікації відповідача, підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується сукупністю досліджених у справі доказів, а саме заявою на отримання кредиту, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, кредитним договором, платіжними дорученнями, довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», виписками АТ КБ «ПриватБанк» та листом банку щодо належності відповідачу відповідного платіжного засобу і номера мобільного телефону.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово отримував додаткові транші кредитних коштів у межах кредитного ліміту, що свідчить про фактичне виконання сторонами умов кредитного договору та виключає обґрунтованість доводів про неукладення договору чи неотримання кредитних коштів.

Також судом досліджено договори факторингу, реєстри прав вимоги та інші письмові докази, які підтверджують послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. Доводи відповідача щодо відсутності доказів переходу права вимоги та фактичного виконання договорів факторингу є необґрунтованими, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами.

Посилання відповідача на неповідомлення про відступлення права вимоги також не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до положень статті 516 ЦК України відсутність такого повідомлення не впливає на дійсність заміни кредитора у зобов`язанні та не припиняє обов`язку боржника виконати зобов`язання, а доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань первісному кредитору після відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

Не приймає суд і доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів, оскільки порядок, підстави та розмір їх нарахування прямо передбачені умовами укладеного сторонами кредитного договору, з якими відповідач погодився під час його укладення. При цьому судом не встановлено порушень вимог законодавства, які б свідчили про недійсність відповідних умов договору чи неправомірність здійсненого позивачем розрахунку.

Щодо заяви сторони відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом встановлено, що договір кредитної лінії №109128439 було укладено 23.08.2021 року. Таким чином, трирічний строк давності мав би сплинути 23.08.2024.

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положения» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року за №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 року за №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, тому трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви у березні 2026 року, такий строк був продовжений, а потім зупинений вищевказаними нормами законодавства.

Тобто, виходячи з вищезазначеного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про застосування у цій справі строку позовної давності.

Отже, наведені відповідачем доводи не спростовують встановлених судом обставин справи та не дають підстав для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 2 662 гривень 40 копійок.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 7 000 грн.

За результатами дослідження поданої заяви судом встановлено, що 20.08.2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі адвоката Соломки О.В. та ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі директора було укладено Договір № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги.

01.09.2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі адвоката Соломки О.В. та ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі директора було укладено додаткову угоду до Договору № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги.

29.12.2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі адвоката Соломки О.В. та ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі директора підписано Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги, адвокат передав, а клієнт (замовник) прийняв юридичні послуги, що були надані за договором про надання правової допомоги у справі щодо боржника ОСОБА_1 вартість наданих послуг становить 7 000,00 грн.

Відповідно до положень частини 3 ст.141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак адвокат не приймав участі в судових засіданнях. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, та заявленої суми до стягнення, складності справи.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що, представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з складення позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки за результатами розгляду справи позов задоволено у повному обсязі, підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу відсутні. У зв`язку з цим клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956) суму заборгованості за кредитним договором № 109128439 від 23.08.2021 року у загальному розмірі 32 856 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки, з яких: 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту та 24 856 (двадцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956)

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Головуючий суддя О.В. Рукас