Рішення № 138804136, 22.07.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/552/26

Провадження №2/283/810/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» про стягнення заробітної плати,-

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» в якому просив стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату за період з 01.07.2025 року по 28.10.2025 року в розмірі 120805 гривень 79 копійок (а.с. 1-3). Також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він з 21.07.2026 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» і був звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На час звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату за період з 01.07.2025 року по 28.10.2025 року в розмірі 126805 гривень 79 копійок. У лютому 2026 року відповідач виплатив йому заробітну плату в розмірі 6000 гривень, а тому на час подання позову заборгованість становить 120805 гривень 79 копійок.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому вказав (а.с. 26-28), що 15.06.2026 року та 16.06.2026 року відповідач виплатив позивачу заробітну плату в розмірі 5500 гривень, а тому на даний час заборгованість по не виплаченій заробітній платі становить 115305 гривень 79 копійок.

Також представник відповідача просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заборгованість з виплати заробітної плати виникла у зв?язку із знищенням виробничих приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» внаслідок ракетних ударів російської федерації, а крім того дана справа є справою незначної складності.

Пізніше представник позивача зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату в розмірі 115305 гривень 79 копійок (а.с. 43-44).

Явка сторін по справі:

Позивач та його представник в судове засідання не з?явились. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача

Представник відповідача також не з?явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 та наказу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» № 87/К/ТР від 28.10.2025 року позивач з 21.07.2016 року по 01.09.2016 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на посаді начальника цеху (а.с. 6-7). З 01.09.2016 року позивач переведений на посаду менеджера зі збуту, а з 07.06.2022 року також працював за сумісництвом на посаді майстра сушильного господарства. З 11.04.2025 року ОСОБА_1 переведений на посаду заступника директора з виробництва, а 28.10.2025 року позивач звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» № 16 від 13.02.2026 року позивачу за липень 2025 року жовтень 2025 року нарахована заробітна плата в розмірі 184575 гривень 45 копійок. Залишок до виплати, за вирахуванням утримання, становить 126805 гривень 79 копійок (а.с. 9).

З довідки Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» вбачається, що 17.02.2026 року на рахунок позивач від Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» надійшла заробітна плата в розмірі 6000 гривень (а.с. 15).

Також з платіжних відомостей Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» № 36 від 15.05.2026 року, № 37 від 15.05.2026 року та № 43 від 16.06.2026 року вбачається, що 15.05.2026 року та 16.06.2026 року відповідач ще виплатив позивачу заробітну плату в розмірі 5500 гривень.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по не виплаченій заробітній платі становить 115305 гривень 79 копійок (126805,79 грн. 6000 грн. 5500 грн.).

Мотиви та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 28.10.2025 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно з роз`ясненнями, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві. Тим більше, в площині трудових правовідносин безумовно тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних ним робіт.

Судом встановлено, що розмір заборгованості ТОВ «Юні Стоун Плент» по не виплаченій позивачу заробітній платі становить 115305 гривень 79 копійок. На підставі наданих суду доказів суд не має змоги визначити розмір нарахованої позивачу заробітної плати з якої будуть утримані податки і інші обов`язкові платежі, а тому стягує не виплачену заробітну плату, розмір якої визначає вже з урахування утриманих податків та інших обов`язкових платежів.

За таких обставин суд задовольняє позов повністю та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість з не виплаченої заробітної плати в розмірі 115305 гривень 79 копійок.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд враховує що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У зв?язку суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331 гривня 20 копійок.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 16.01.2026 року укладений між позивачем та адвокатом Дмитрієвим А.І. (а.с. 18); ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2108575 від 27.01.2026 року (а.с. 19) та свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності (а.с. 19 зворот). Однак ці документи не містять інформації про розмір витрат позивача, які він повинен був понести у зв?язку з наданням йому правничої допомоги. Не надано суду і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

В той же час суду надані квитанції АТ «Ощадбанк» про перерахування позивачем адвокату 15000 гривень за надання правничої допомоги (а.с. 16-17). Також з досліджених судом документів вбачається, що адвокат Дмитрієв А.І. склав позовну заяву, подав її до суду та подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Суд вважає, що вищевказані докази не є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15. При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості по заробітній платі, а тому справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15000 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 430 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 47, 115, 116 Кодексу законів про працю України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» про стягнення заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату в розмірі 115305 гривень 79 копійок, яка визначена за вирахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів.

Рішення суду щодо стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на користь держави судовий збір в розмірі 1331 гривня 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Технолоджі» (код ЄДРПОУ 39748644, місцезнаходження: Україна, Житомирська область, Коростенський район, Малинська територіальна громада, село Українка, вулиця Лугова, будинок 2А).

Суддя: А. О. Тимошенко