Рішення № 138803591, 05.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5080/25

Провадження № 2-др/159/44/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області:

головуючого - судді Чалого А.В.,

з участю: секретаря судового засідання Посполітак Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представниці позивачки адвокатки Самулевич О.М. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, стягнення аліментів, внесення змін до актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представниці позивачки адвокатки Самулевич О.М. в якій вона просила суд вирішити питання про судові витрати у даній справі та компенсувати здійснені позивачкою витрати, пов`язані з розглядом даної справи в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, стягнувши їх відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог частини 4 статті 270 ЦПК України суд не вбачає необхідності викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частин 2, 3, 5 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання стосовно певної заявленої вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.07.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено частково, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано внести зміни до актового запису № 256 від 26.03.2013, який вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини записати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП НОМЕР_1 , уродженця с. Софіївка, Новобузького району, Миколаївська області, змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », по батькові дитини змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зобов`язано внести зміни до актового запису № 335 від 05.05.2016, який вчинений Ковельським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про народження ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком дитини записати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП НОМЕР_1 , уродженця с. Софіївка, Новобузького району, Миколаївська області, змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката суду надано: договір №59/2025 про надання правничої (правової допомоги від 14.07.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) пов`язаних з розглядом справи №159/5080/25 в суді першої інстанції; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг) від 29.07.2026; прибутковий касовий ордер №59/2025 від 29.07.2026 про оплату послуг адвоката на суму 20000,00 гривень.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналіз наведених норм процесуального права, висновків Верховного Суду дає підстави вважати, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвокатом, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження наданих юридичних послуг, представниця позивачки надає детальний опис наданих робіт (послуг) з якого вбачається, що загальна вартість робіт у справі №159/5080/25 складає 20000,00 гривень, які просить стягнути лише з відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд звертає увагу представниці позивачки, що ОСОБА_1 з позовною заявою зверталася до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Отже, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, зважаючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 гривень не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, оцінивши подані представницею позивачки докази на підтвердження понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу, виходячи з наведених критеріїв та обставин даної справи, суд дійшов висновку, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції відповідно до умов договору у розмірі 8 000,00 гривень відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, а тому підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представниці позивачки адвокатки Самулевич О.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 159/5080/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, стягнення аліментів, внесення змін до актового запису про народження дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представниця позивачки: Самулевич Олена Миколаївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001668 від 22.11.2019.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції місцезнаходження: вул. Кармелюка, 4, м. Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 42621254.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення може бути подано до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:А. В. Чалий