Рішення № 138803511, 03.08.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/409/26

Провадження №2/155/463/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі Воронюк Н.М.,

за участі: представника позивача Сєрікової К.С.,

представника третьої особи Іванушко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бідюк Тетяни В`ячеславівни до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Мар`янівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей

УСТАНОВИВ:

Позивач 17 березня 2026 року звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей, треті особи, що не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Мар`янівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовує, що є батьком малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення суду від 12.06.2025 року. Зазначає, що у січні 2025 року відповідачка виїхала на постійне місце проживання до російської федерації та фактично з цього часу повністю припинила участь у вихованні дітей.

З моменту виїзду діти постійно проживають разом із ним та перебувають на його повному утриманні. Позивач самостійно здійснює їх виховання, забезпечує дітей житлом, харчуванням, одягом, лікуванням, створює належні умови для їх навчання та розвитку, піклується про їх фізичний, моральний та духовний стан, забезпечує здобуття ними освіти.

Вказує, що відповідач, з моменту виїзду за кордон, разом із дітьми не проживає, участі у їх вихованні не бере, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, не сплачує аліменти та фактично повністю самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

З метою належного правового підтвердження зазначених обставин, а також для реалізації прав та законних інтересів дітей, для підтвердження його права на відстрочку від призову під час мобілізації, як військовозобов`язаного, просить заяву задовольнити та встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , його малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року в справі замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору з ІНФОРМАЦІЯ_5 на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протокольною ухвалою суду від 13 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив її задовольнити. Суду пояснив, що наприкінці січня 2025 року його колишня дружина ОСОБА_2 поїхала на лікування в Рівненську області, через декілька днів він втратив зв`язок з дружиною, одного дня повернувся з роботи та виявив, що з будинку пропали особисті речі ОСОБА_2 та їх спільні заощадження. В подальшому він звернувся до поліції з приводу зникнення його дружини, було встановлено, що вона перетнула державний кордон з Республікою Польща. Згодом дружина вийшла на зв`язок і повідомила, що вона виїхала на постійне місце проживання до росії, повертатись в Україну не планує. Мотивів залишення ОСОБА_2 сім`ї він не знає, повідомив що це сталось раптово без будь яких пояснень. На його прохання, для оформлення відстрочки від військової служби, надала йому через електрону пошту, копію посвідки на проживання в росії. Заначив, що ОСОБА_2 намагалась спілкуватись з дітьми через соціальні мережі, однак вони відмовляються від спілкування з матір`ю, оскільки ображені на неї за її вчинок. Заначив, що сам виховує та забезпечує своїх неповнолітніх дітей і встановлення даного факту йому необхідно для отримання відстрочки від військової служби, оскільки, в разі його мобілізації до лав ЗСУ діти залишаться самі.

Представник позивача поданий позов підтримала, просила його задовольнити. Суду надала пояснення, які узгоджуються зі змістом позовної заяви, вказала, що стороною позивача подані належні та допустимі докази факту самостійного виховання позивачем своїх неповнолітніх дітей.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча неодноразово викликалась в судове засідання належним чином, зокрема і шляхом розміщення оголошення на веб порталі Судова влада.

Представник третьої особи Служби у справах дітей в судовому засідання позов підтримала, просила його задовольнити, вказувала, що задоволення позову буде в інтересах дітей.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явся, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, думку дітей та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 12 червня 2025 року їхній шлюб розірвано. Дане рішення суду набрало законної сили 15 липня 2025 року (а.с.24-25).

За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, відповідно, серії НОМЕР_2 від 28 травня 2015 року та серії НОМЕР_2 від 28 травня 2015 року (а. с. 15-16).

Згідно з витягом Мар`янівської територіальної громади від 03 лютого 2025 року №2025/001565134 позивач ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 (а. с. 10).

Відповідно до довідки відділу ЦНАП Мар`янівської селищної ради №177/12-48/2-25 від 16 липня 2025 року малолітні діти син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом з позивачем ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 та перебувають на його утриманні (згідно акта обстеження умов проживання від 16.07.2025 року).

Згідно довідки Мар`янівської селищної ради №292/12-48/2-25 від 14.11.2025 року, відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 09 березня 2026 року, позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дітьми сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Умови проживання добрі. Діти забезпечені всім необхідним: канцтоварами, одягом, взуттям, іграшками, мають окремі спальні місця для підготовки домашніх завдань. Чоловік сам займається вихованням дітей, так як мама поїхала з дому в січні 2025 року. Батьки дітей розлучені з 12.06.2025 року. На даний час діти зв`язок із матір`ю не підтримують. Батько офіційно не працює, заробляє тимчасовими підробітками (а.с.17)..

Відповідно до довідки відділу ЦНАП Мар`янівської селищної ради №69/12-48/2-26 від 11 березня 2026 року малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 та перебувають на його утриманні (згідно акта обстеження умов проживання від 09.03.2026 року).

Згідно заочного рішення Горохівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до довідки Горохівського відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 11.03.2026 року №1984, ОСОБА_1 за період з 20.08.2025 року по 06.02.2026 року не отримує аліментів від ОСОБА_2 .

Відповідно до довідок Мар`янівського ліцею Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області №01-26/258 від 10.11.2025 року, №01-26/259 від 10.11.2025 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються у 5 класі (а.с.20-21)

Характеристиками Мар`янівського ліцею Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області № 35, 36 від 11 листопада 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позитивно характеризуються. Батько завжди цікавиться успіхами та поведінкою здобувача освіти у ліцеї. Приділяє належну увагу вихованню сина, відвідує класні збори та батько створює сприятливі умови для навчання і розвитку дитини, бере участь у класних зборах, відвідує шкільні заходи

Як вбачається з копій психологічних характеристик №01-15/84, №01-15/87 від 17 березня 2026 року, наданих Мар`янівським ліцеєм Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 навчаються у 5-А класі вказаного ліцею. Зазначено, що під час згадування про батька ОСОБА_1 , діти пожвавлюються, проявляють позитивні емоції, активно включаються у розмову, детально розповідають про спільно проведений час, спільні заняття та події повсякденного життя. Така поведінка свідчить про сформований емоційно-значущий зв`язок дітей із батьком, наявність довіри та відчуття безпеки у взаєминах з ним. Батько виступає для дітей єдиною важливою фігурою підтримки, що забезпечує стабільність емоційного стану, відчуття захищеності та позитивно впливає на формування самооцінки й соціальних навичок. Водночас, під час згадування про матір ОСОБА_2 , спостерігається помітна зміна емоційного стану дітей: вони стають дратівливими, засмученими. У деяких випадках діти починають різко реагувати на запитання, можуть підвищувати голос та небажанням продовжувати розмову та дану тему. Враховуючи наведене, працівниками вказаного ліцею зроблено висновок, що основний виховний, емоційно підтримувальний та стабілізуючий вплив на дітей здійснює батько, з яким сформовані стійкі, довірливі та емоційно значущі взаємини. Будь яка втрата або значне обмеження контакту з батьком може стати для дитини серйозним психотравмуючим чинником, спричинити глибокі емоційні переживання, підвищену тривожність, відчуття втрати безпеки та негативно вплинути на подальший психоемоційний розвиток. (а.с.56,57).

Згідно інформації Державної прикордонної служби України №19/70161-25 вих. від 01.09.2025 року, в період з 28.01.2025 року по 25.08.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 31.01.2025 року о 04:28, здійснила виїзд через пункт пропуску Ягодин відповідно до витягу з бази даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України.

Крім того, згідно інформації Державної прикордонної служби України від 20.04.2026 року, за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасову окуповану територію України або виїхали з такої території» відомосетй щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасовою територією України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в період з 25.08.2025 по 15.04.2026 в базі даних не виявлено.

У заяві від 03.02.2026 року відповідач ОСОБА_2 повідомила, що проживає в російській федерації у місті кандалакша мурманської області, за адресою кандалакшське шосе будинок АДРЕСА_4 . В заяві підтвердила, що добровільно, без будь-якого тиску дає згоду на проживання дітей з їх батьком ОСОБА_1 , що відповідатиме їхнім інтересам, забезпечить належні умови для навчання, виховання та розвитку.

Крім того, відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 19 січня 1976 року, його батьком є ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_6 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 вбачається, що батьки позивача померли, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Відповідно до частин 4 і 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Положення ч. 6 ст. 19 СК України містять право суду не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Рішенням виконавчого комітету Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області №54 від 11 травня 2026 року затверджено висновок щодо участі батьків у вихованні та утриманні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.94).

Із додатку до рішення виконавчого комітету Мар`янівської селищної ради №54 від 11 травня 2026 року, висновку органу опіку та піклування встановлено, що ОСОБА_7 разом з дітьми зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_3 . В даному житловому будинку створені належні житлово-побутові умови проживання та розвитку. Діти забезпечені необхідним одягом та взуттям у достатній кількості та відповідно до їх віку та сезону, мають облаштовані спальні місця та місце для самопідготовки, а також інші необхідні речі для розвитку та навчання. Чоловік на даний час офіційно не працевлаштований, виконує внутрішні будівельні роботи. Мати дітей, 31 січня 2025 року виїхала за межі України та з того часу до місця проживання дітей не повернулася та перебуває в рф у м. кандалакша, мурманська область. Також, зазначено, що під час бесіди через мобільний застосунок Viber, ОСОБА_2 повідомила, що їй відомо про розгляд вказаної справи. З дітьми вона не спілкується, оскільки з її слів, саме діти не хочуть підтримувати контакт з нею через образу, що вона їх залишила. Кошти на утримання дітей з моменту її від`їзду вона не передавала , оскільки, не має можливості здійснювати грошові перекази з території рф в Україну, проте фінансову можливість жінка має і хотіла б це робити офіційно. На даний момент питання про повернення додому вона не розглядає. ОСОБА_2 надіслала до служби у справах дітей письмове пояснення в якому вказала , що не заперечує, що колишній чоловік повністю взяв на себе обов`язок щодо утримання і виховання спільних дітей, оскільки не має наміру повертатися в Україну у зв`язку з особистими причинами. Батько дітей на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив, що навчанням, вихованням, розвитком та утриманням сина й доньки займається самостійно вже понад рік.

Крім того, проведено бесіду з малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з метою з`ясування їх думки щодо спілкування з матір`ю. Діти повідомили, що не спілкуються з матір`ю тривалий час, видалили всі контакти з нею, мають образу на матір, через те, що вона залишила їх.

Враховуючи наведе, Мар`янівська селищна рада, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне встановити у судовому порядку участь у вихованні та утриманні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 їх батьком ОСОБА_1 (а.с.95-97).

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В судовому засіданні малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , суду пояснили, що проживають разом з татом більше 1 року. З мамою не спілкуються і не бажають цього робити, оскільки вона їх залишила. Тато в повній мірі їх забезпечує, готує їжу, купує одяг та інші необхідні речі.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду повідомили, що вони є сусідами сім`ї ОСОБА_10 , знають їх тривалий час. Більше року тому їм стало відомо, що ОСОБА_2 залишила чоловіка ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей самих, з того часу додому не поверталась. Вихованням та забезпеченням дітей самостійно займається батько ОСОБА_1 , діти завжди доглянуті на забезпечені усім необхідним. Причин, з яких ОСОБА_2 залишила сім`ю їм невідомі.

Свідки попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст.ст. 384, 385 КК України, що підтверджується їх підписом, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до вимог статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Регулювання сімейних відносин здійснюється СК з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статі 1 СК).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, з огляду на які обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені тільки актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (див: пункти 7374 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14 - 132 цс 23).

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, заявник вказує, що це необхідно для захисту прав та інтересів дітей, а також з метою отримання відстрочки від військової служби.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

Диспозиція зазначеної норми містить імперативний припис стосовно того, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 2 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 дійшов наступних висновків:

«В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях».

Згідно ст.293 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В силу ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач самоусунулась від виконання свої батьківських обов`язків, залишивши батька з дітьми, не приймає участі у вихованні та в утриманні дітей, виїхала на постійне проживання за межі України, понад один рік позивач фактично самостійно виховує та утримує дітей.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, заслухавши пояснення свідків, думки дітей, зважаючи, що встановлення даного факту необхідне позивачу з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивач у інший спосіб не може довести вказаний факт, тому з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, суд вважає за необхідне позов задовольнити та встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При вирішенні даного спору суд враховує, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, дає право позивачу на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Задовольняючи позов, суд в першу чергу керується інтересами дітей, які переважають над інтересами держави щодо конкретного військовозобов`язаного. Оскільки, в разі призову позивача на військову служу за мобілізацією, малолітні діти залишиться без батьківської опіки, так як матір самоусунулась від її надання.

Керуючись ст.2,5,10-13,76-81,89,141,258, 259,263-265,268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 адвоката Бідюк Тетяни В`ячеславівни до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Мар`янівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторонами у справі є:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Служба у справах дітей Мар`янівської селищної ради, адреса: селище Мар`янівка вулиця Незалежності, 26, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 37247121

ІНФОРМАЦІЯ_12 , 85А, місто Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 08013516

Дата складення повного тексту рішення 06 серпня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана