Рішення № 138800689, 06.08.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/871/26 2/729/830/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

06 серпня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

при секретарі Романченко С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Бобровицького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 279960 від 01.04.2025 у розмірі 6000 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 279960 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронній формі шляхом акцепту оферти та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису сторін та підтверджує волевиявлення на укладення договору.

Позивач зазначає, що умови кредитного договору передбачали надання кредитних коштів у розмірі 7900 грн. строком на 90 днів, із нарахуванням процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу, а також обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти у встановлені договором строки.

Позивач вказує, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором та перерахував кредитні кошти у сумі 7900 гривень на платіжну картку Відповідача, що підтверджується інформаційною довідкою та матеріалами справи.

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 19122025/1, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 .

У зв`язку з відступленням права вимоги, позивач набув статусу нового кредитора у зобов`язанні та право вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором.

У порушення умов кредитного договору Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6000 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту.

Ухвалою від 16.06.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання вважається повідомленим своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України (за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем проживання), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. Причини неявки в суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позов не подавав.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 279960 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронній формі шляхом акцепту оферти та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису сторін та підтверджує волевиявлення на укладення договору.

За умовами кредитного договору Товариство надало клієнту кредитні кошти у розмірі 7900 грн. строком на 90 днів, до 29.06.2025, із нарахуванням процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу, а також обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти у встановлені договором строки (а.с.16-21).

Позичальника ОСОБА_1 було ідентифіковано, що підтверджено відповідною довідкою ( а.с.12).

Після належного оформлення кредитного договору, Кредитодавцем було здійснено перерахування кредитних коштів Відповідачу у безготівковій формі на банківську картку, зазначену останнім при оформленні договору, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішне перерахування платежу на картку отримувача (а.с.29).

Таким чином, Позивач виконав свої зобов`язання за Кредитним договором у повному обсязі, надавши Відповідачу обумовлену суму кредитних коштів, тоді як Відповідач, отримавши кредитні кошти, прийняв їх та розпорядився ними, чим підтвердив факт укладення та виконання договору з боку кредитодавця.

Проте, у порушення умов Кредитного договору № 279960 Відповідач зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ».

У подальшому, 19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною вказаного договору (а.с.22-24).

Відповідно до умов договору факторингу, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання відповідного реєстру боржників та/або акта приймання-передачі прав вимоги, що свідчить про належне оформлення переходу права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 279960 від 01.04.2025 року у розмірі 6000 гривень, що підтверджується витягом із реєстру (а.с.11).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні за Кредитним договором № 279960 від 01.04.2025 року та має право звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Як видно із наданої позивачем Виписки особового рахунку, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №279960 становить 6000 грнивень (а.с.10).

Доказів повного або часткового погашення зазначеної заборгованості матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів суду не подано.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України закріплено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Враховуючи встановлені обставини справи, умови кредитного договору, положення цивільного законодавства щодо належного виконання зобов`язань, а також перехід до позивача прав вимоги за договором факторингу, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд виходить з такого.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №09/04/2026 від 09 квітня 2026 року, укладеного між позивачем та Адвокатським Бюро "Пархомчук та партнери", Акт про отримання правової допомоги від 22.07.2026, рахунокАдвокатського Бюро "Пархомчук та партнери" на суму 15500 грн. та платіжну інструкцію №4718, згідно якої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» 22.07.2026 сплачено 15500 грн. на рахунок адвокатського об`єднання за правничу допомогу згідно Договору про надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Отже, враховуючи положення статті 137 ЦПК України, а також те, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, беручи до уваги, що подання таких позовів, зокрема від імені ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» не є одиничним випадком і, відповідно, не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, ураховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, відсутністю додаткових клопотань адвоката, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд визначає вартість наданих послуг у розмірі 6000 гривень.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 207, 512, 514, 526, 527, 530, 625, 638, 1050, 1048, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81, 89, 95, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 279960 від 01.04.2025 року у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження 03115, м. Київ вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Н. О. Булига