Ухвала суду № 138800650, 06.08.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1302/18

6/689/15/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі: головуючого-судді Кульбаби А.В., з участю: секретаря судового засідання Лебеденко О.М., з участю представника відповідача адвоката Яресько Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ярмолинці цивільну справу за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС», відповідач ОСОБА_1 , треті особи: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Городоцько-Ярмолинецький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа по справі № 689/1302/18,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС», відповідач ОСОБА_1 , треті особи: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Городоцько-Ярмолинецький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого листа по справі № 689/1302/18. У заяві заявник зазначив, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим ПАТ КБ «ПритватБанк» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості. Позов позивача було задоволено та видано виконавчий лист № 689/1302/18 від 19.09.2018р. про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором. 22 серпня 2025 року між АТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено договір факторингу № 8-22-08/25, за яким відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором Відповідача. Отже, кредитора по договору було замінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». Також кредитний договір відповідача на момент звернення заявника із даною заявою є дійсним та не оскаржувався сторонами. На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 57586616 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. 26 червня 2019 року державним виконавцем ВДВС вказане ВП було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на даний час оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі виконавчого листа немає. ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» на даний час у зв`язку із відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права як стягувача. Оригінали виконавчих листів вважаються втраченими, коли їх загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює їх виконання. Дублікати виконавчих листів видаються на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким були видані втрачені виконавчі листи. Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлено у 3 роки, але у перехідних положеннях ЗУ «Про виконавче провадження» вказано про те, що, тимчасово, на період припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-9 визначені ЗУ «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, тому строк пред`явлення вищевказаного виконавчого документу пропущеним не вважається.

На адресу суду від представника відповідача адвоката Яресько Т.В. надійшло заперечення на заяву про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа. У заяві представник відповідача зазначив, що заявником не доведено набуття права вимоги саме за тим зобов`язанням та в тому обсязі, що підтверджене рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року та виконавчим листом № 689/1302/18 від 19.09.2018р. Також заявником не доведено втрату оригіналу виконавчого листа, що є обов`язковою умовою для видачі його дубліката. Відповідач акцентує увагу суду щодо недостатності поданих заявником доказів для встановлення тотожності права вимоги, його обсягу та зв`язку такого права вимоги з рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року та виконавчим листом № 689/1302/18 від 19.09.2018р. Для заміни стягувача у виконавчому листі заявник повинен довести не лише факт укладення договору факторингу № 8-22-08/25 від 22 серпня 2025 року, а й те, що до нього перейшло право вимоги саме за тим кредитним договором, саме за тим зобов`язанням, саме щодо боржника, саме в тому обсязі, що підтверджений рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року та виконавчим листом № 689/1302/18 від 19.09.2018р. Зазначає, що в рішенні суду, виконавчому листі та постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу зазначена заборгованість відповідача в сумі 110 869, 60 грн., в тому числі: 9393, 66 грн. борг по кредиту, 101 475, 94 грн. борг по відсотках. Водночас, наданий заявником витяг з Реєстру боргових зобов`язань № 11 до Договору факторингу № 8-22-08/25 від 22.08.2025р. містить інші дані щодо вимоги, яка за твердженням заявника, перейшла до нього. У вказаному реєстрі щодо боржника зазначено дату відкриття рахунку 11.07.2014р., загальну суму заборгованості 20 375, 52 грн., з яких: 9393, 66 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10 981, 86 грн. заборгованість за нарахованими відсотками. Отже, надані заявником документи не дозволяють встановити, що право вимоги, зазначене у Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 11, не є тотожним праву вимоги, яке було предметом судового розгляду у справі № 689/1302/18 та підтверджене виконавчим листом № 689/1302/18 від 19.09.2018 року. Рішення суду стосується кредитного договору від 10 червня 20143 року, тоді як в реєстрі зазначено іншу дату, що індивідуалізує передане зобов`язання, 11 липня 2014 року. Крім того, якщо припустити, що певне право вимоги до боржника за витягом з Реєстру боргових зобов`язань № 11 перейшло до заявника, то такі документи можуть свідчити лише про можливий перехід права вимоги на суму 20 375, 52 грн. Процесуальне правонаступництво можливе лише в межах того матеріального права вимоги, яке перейшло до правонаступника. Заявником не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували перехід до нього права вимоги за зобов`язанням боржника у сумі 110 869, 60 грн., яка визначена рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року та виконавчим листом № 689/1302/18 від 19.09.2018р. Отже, заявником не доведено матеріального правонаступництва у заявленому ним обсязі, а тому підстави для заміни стягувача у виконавчому листі № 689/1302/18 від 19 вересня 2018 року відсутні. Обов`язковою умовою для видачі дубліката виконавчого листа є саме факт втрати оригіналу виконавчого документа. Зазначив, що заявником не надано жодного доказу від первісного стягувача, який би підтверджував, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не отримувало оригінал виконавчого листа після його повернення державною виконавчою службою, що такий виконавчий лист був втрачений, знищений, пошкоджений або відсутній у первісного стягувача. Просив суд відмовити у задоволенні заяви про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа, а також стягнути із заявника на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. (а.с. 28-34).

2 липня 2026 року на адресу суду від представника заявника надійшла відповідь на заперечення (відзив) (а.с. 44-46).

3 липня 2026 року до суду надійшли пояснення від Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. У поясненнях представник зазначив, що у Ярмолинецького районному відділі ДВС згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження перебувало виконавче провадження № 57586616 з примусового виконання Виконавчого листа № 689/1302/18 (2/689/495/18), виданого 19.09.2018 року Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» боргу в сумі 110 869, 60 грн., в тому числі 9393, 66 грн. борг по кредиту, 101 475, 94 грн. борг по відсотках. 5 листопада 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 26 червня 2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Борг не стягнуто. Докази направлення постанови та оригіналу виконавчого листа стягувачу надати неможливо, оскільки трирічний строк зберігання вказаних матеріалів закінчився. Повторно вищевказаний виконавчий документ до виконання не пред`являвся та станом на 3 липня 2026 року на виконанні не перебуває (а.с. 52).

13 липня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив) (а.с. 57-58).

14 липня 2026 року на адресу суду від представника заявника надійшло заперечення (на відповідь на відзив) (а.с. 62-65).

В судове засідання представник заявника не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - адвокат Яресько Т.В. в судовому засіданні заперечив проти вимог заяви. Суду повідомив, що у заяві заявник посилається на два різні договори: від 10 червня 2013 року та від 11 липня 2014 року, тому неможливо замінити стягувача у виконавчому листі. Оскільки різняться суми заборгованості, то суд не може видати дублікат виконавчого листа.

Представник третьої особи, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи, Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що заяву слід задоволити.

Судом встановлено, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АК КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.06.2013р. в сумі 110 869 грн. 60 коп., яка складається з наступного: 9393, 66 грн. заборгованість за кредитом; 101 475, 94 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом.

На виконання вказаного рішення Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області був виданий виконавчий лист № 689/1302/18 19 вересня 2018 року. 5 листопада 2018 року головним державним виконавцем Ярмолинецького районного відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 110 869, 60 грн. 26 червня 2019 року головним державним виконавцем Ярмолинецького РВ ДВС Дичком А.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення). Повторно вищевказаний виконавчий документ до виконання не пред`являвся та станом на 3 липня 2026 року на виконанні не перебуває. Зазначена обставина підтверджується поясненнями третьої особи - Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, копією постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 червня 2019 року та копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57586616 від 5 листопада 2018 року (а.с. 52-56).

22 серпня 2025 року між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (Клієнт)та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого Клієнт відступає належні йому Права вимоги (Прав вимоги), а саме права грошової вимоги Клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань (Реєстр боргових зобов`язань), який складається Клієнтом (Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Божників, за договорами, що укладені між Клієнтом та Боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань, а Фактор здійснює фінансування Клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує Клієнту за Права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 6-10).

18 вересня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» підписано Акт № 11 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 11 від 18 вересня 2025 року за Договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року (а.с. 14).

Відповідно до Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 11 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025р. цей Реєстр боргових зобов`язань містить перелік Основаних договорів, за якими Клієнт відступає а фактор набуває Прав вимоги згідно з умовами: № 16030, РНОКПП: НОМЕР_1 , референс договору SAMDNWFCO0006838476, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору б/н, дата відкриття рахунку: 11.07.2014р., кількість днів прострочення: 4041, сума заборгованості за основним боргом (тіло + відсотки) в валюті кредиту за даними бухгалтерського обліку 20 375, 52 грн., сума заборгованості за тілом кредиту - 9393, 66 грн., сума заборгованості за нарахованими відсотками 10 981, 86 грн., адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Відповідно до Довідки про кредитні операції за договором № б/н від 10 червня 2013 року за період з 10 червня 2013 року по 18 вересня 2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27 грудня 2025 року (референс договору SAMDNWFCO0006838476) 18 вересня 2025 року права вимоги за боргом відповідача передані новому кредитору ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» (ЄДРПОУ: 43513923) в сумі 20 375, 52 грн. Також, із зазначеної довідки вбачається, що кредитний договір був укладений 10 червня 2013 року, а кредит в розмірі 5058, 20 грн. був наданий відповідачці 11 липня 2014 року (а.с. 67-72).

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Так, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальних правовідносинах відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідносинах у визначених законом випадках.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи зі спірних матеріальних правовідносин. У пункті 71 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що наявність не виконаного боржником судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, крім того що змінюється його суб`єктний склад у частині особи кредитора. У цій постанові також зазначено, що заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, зокрема й до відкриття виконавчого провадження. Велика Палата Верховного Суду, розвиваючи висновки, сформульовані у справі № 2-7763/10, зазначає, що оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, а відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, тому договір відступлення права вимоги кредитор може укласти і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір між сторонами матеріальних правовідносин (зобов`язання), до моменту виконання боржником зобов`язання або настання інших обставин, що є підставою для його припинення.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року про справі № 369/13444/20 зробила наступні правові висновки: «Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012). Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 442 ЦПК України процедура заміни сторони виконавчого провадження. Наведеною статтею визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Правила цієї статті застосовуються також у разі, коли потрібно замінити боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України). У частині п`ятій статті 442 ЦПК України також визначено, що правила цієї статті застосовуються у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Підставою для заміни стягувача у виконавчому листі є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність / чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою.У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду вважає за неодмінне розмежувати поняття «право вимоги», «цесія» та «договір про відступлення права вимоги», нагадавши власний висновок, сформульований у пункті 73 постанови від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21, про те, що відступленням права вимоги (цесією) є сам факт заміни особи в зобов`язанні. Цесія є не окремим самостійним договором, а правовим наслідком укладення договору про відступлення права вимоги. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не можна ототожнювати з недійсністю правочину, а законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора з дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору (див. пункти 92, 96 постанови у справі № 910/19199/21). У пункті 132 постанови від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника. На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в статті 204 ЦК України. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010). Велика Палата Верховного Суду наголошує, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках: 1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); 2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності. У постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Велика Палата Верховного Суду підтримує зазначений висновок та наголошує на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.Суд також повинен враховувати, що у частині третій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. За змістом статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом. Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18). За загальним правилом, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 515 ЦК України). Отже, під час вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі суд також повинен дослідити, чи не встановлено законом або договором заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах. Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника. Також суд має дослідити, чи має стягувач (його правонаступник) реальну можливість звернути виконавчий документ до виконання з огляду на встановлені законом строки пред`явлення виконавчих листів до виконання, про що Велика Палата Верховного Суду детально зазначала у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10».

Таким чином, у зв`язку із наявністю у нового кредитора (ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС») права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі, а Договір факторингу № 8-22-08/2025від 22 серпня 2025 року, що укладений між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (Клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (Фактор), недійсним не визнавався, зважаючи на Витяг з Реєстру боргових зобов`язань № 11 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025р., а також те, що рішення суду є невиконаним, тому суд приходить до переконання про необхідність заміни стягувача у виконавчому листі № 689/1302/18 від 19 вересня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 10 червня 2013 року в сумі 110 869, 60 грн., в тому числі: 9393, 66 грн. борг по кредиту, 101 475, 94 грн. борг по відсотках з АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, ЄДРПОУ 43513923).

Суд відхиляє та не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що заявником не надано документу, який би прямо підтверджував, що вимога, зазначена у Реєстрі боргових зобов`язань № 11, стосується саме кредитного договору б/н від 10 червня 2013 року, за яким ухвалено рішення у справі.

Так, судом встановлено, що згідно Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 11 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025р. цей Реєстр боргових зобов`язань містить перелік Основаних договорів, за якими Клієнт відступає а фактор набуває Прав вимоги згідно з умовами: № 16030, РНОКПП: НОМЕР_1 , референс договору SAMDNWFCO0006838476, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору б/н, дата відкриття рахунку: 11.07.2014р., кількість днів прострочення: 4041, сума заборгованості за основним боргом (тіло + відсотки) в валюті кредиту за даними бухгалтерського обліку 20 375, 52 грн., сума заборгованості за тілом кредиту - 9393, 66 грн., сума заборгованості за нарахованими відсотками 10 981, 86 грн., адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Відповідно до Довідки про кредитні операції за договором № б/н від 10 червня 2013 року за період з 10 червня 2013 року по 18 вересня 2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27 грудня 2025 року (референс договору SAMDNWFCO0006838476) 18 вересня 2025 року права вимоги за боргом відповідача передані новому кредитору ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» (ЄДРПОУ: 43513923) в сумі 20 375, 52 грн. Також, із зазначеної довідки вбачається, що кредитний договір був укладений 10 червня 2013 року, а кредит в розмірі 5058, 20 грн. був наданий відповідачці 11 липня 2014 року (а.с. 67-72).

Тобто, провівши системний аналіз Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 11до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025р. та Довідки про кредитнім операції за договором б/н від 10.06.2013р., суд приходить до переконання. що вимога, зазначена у Реєстрі боргових зобов`язань № 11 в розмірі 20 375, 52 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 9393, 66 грн., сума заборгованості за нарахованими відсотками 10 981, 86 грн., стосується саме кредитного договору б/н від 10 червня 2013 року, за яким ухвалено рішення у справі, оскільки є спільним референс договору -SAMDNWFCO0006838476 і, як вбачається із Довідки про кредитні операції за договором АТ КБ 2ПРИВАТБАНК» по боржнику ОСОБА_1 , кредитний договір укладено 10 червня 2013 року, а грошові кошти в сумі 5 058, 20 грн. відповідачу надані 11 липня 2014 року (а.с. 67-72).

Доводи представника відповідача у заперечення про те, що заявником не надано доказів того, що ця вимога є тотожною вимозі, яка була предметом розгляду у справі № 689/1302/18; не надано розрахунку, який би пояснював зменшення суми процентів із 101 475, 94 грн. до 10 981, 86 грн., не надано доказів часткового виконання рішення суду, списання заборгованості, не надано документа, який би підтверджував, що вимога на суму 20 375, 52 грн., що зазначена в Реєстрі боргових зобов`язань, є саме залишком за виконавчим листом № 689/1302/18 від 19.09.2018 року, - суд розцінює критично, адже, як встановлено судом, Витяг з Реєстру боргових зобов`язань № 11 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025р. та Довідка про кредитні операції за договором № б/н від 10 червня 2013 року за період з 10 червня 2013 року по 18 вересня 2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27 грудня 2025 року свідчать про те, що вимога, що зазначена у Реєстрі боргових зобов`язань є тотожною вимозі, яка була предметом розгляду у справі № 689/1302/18. А Довідка про кредитні операції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджує списання відповідачу відсотків за прострочений кредит та відміну штрафів, пені та процентів (а.с. 67-72).

Так, відповідачем та її представником не надано суду доказів оспорювання в судовому порядку Договору факторингу від 22 серпня 2025 року.

Отже, вищевказані докази достеменно підтверджують ту обставину, що до ТОВ «КАПІТАЛРКЕСУРС» перейшло право вимоги саме за кредитним договором б/н від 10 червня 2013 року, тобто за рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року.

Таким чином, заявником доведено матеріальне правонаступництво в розмірі 20 375, 52 грн., з яких сума заборгованості за тілом кредиту - 9393, 66 грн., сума заборгованості за нарахованими відсотками 10 981, 86 грн. згідно із Витягом з Реєстру боргових зобов`язань № 11 та Довідки про кредитні операції за договором від 10.06.2013р. (а.с. 17, 67-72).

Отже, необхідно замінити стягувача у виконавчому листі № 689/1302/18 від 19 вересня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 10 червня 2013 року в сумі 110 869, 60 грн., в тому числі: 9393, 66 грн. борг по кредиту, 101 475, 94 грн. борг по відсотках з АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, ЄДРПОУ 43513923).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Зважаючи на те, що постановою державного виконавця виконавчий лист повернуто 26.06.2019, тому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - до 26 червня 2022 року (протягом трьох років з дня повернення).

У п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX - визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє по даний час.

Отже, з урахуванням повернення виконавчого листа стягувачу постановою державного виконавця від 26.06.2019, положень ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» про трирічний строк для пред`явлення до виконання виданого судом виконавчого листа, а також внесених до Закону України «Про виконавче провадження» змін у зв`язку із введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який діє на даний час, строк на пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого судом відносно боржника ОСОБА_1 , не пропущено.

Крім того, частиною першою ст. 431 ЦПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Положеннями Цивільного процесуального Кодексу України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання щодо видачі дублікату виконавчого листа у зв`язку з його втратою, суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

При цьому, єдиною вимогою до заяви про видачу дубліката виконавчого документа є дотримання визначених законом строків його пред`явлення до виконання. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат вказаного документу має повністю відтворювати втрачений, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчий документ (виконавчий лист № 689/1302/18 від 19.09.2018р.) стосовно боржника ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання, такий перебував на виконанні у відділі ДВС, разом з тим на даний час такий втрачено. А тому, наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа з метою забезпечення законних прав та інтересів стягувача щодо виконання судового рішення.

Твердження представника відповідача про те, що заявником не надано суду жодного доказу від первісного стягувача, який ти підтверджував, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не отримувало оригінал виконавчого листа після його повернення державною виконавчою службою, що такий виконавчий лист був втрачений, знищений, пошкоджений або відсутній у первісного стягувача суд відхиляє з наступних підстав.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно- правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2- 836/11 (провадження № 14-308цс19) зробила висновок, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховний Суд від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначив, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Таким чином, обов`язковою умовою для видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

При цьому, сам факт відсутності виконавчих документів у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що їх було втрачено.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом: у постанові від року по справі № 0910/1097/2012, у постанові від 03.10.2022 року по справі №2- 659/10, у постанові від 10.02.2022 року по справі № 1328/105/12, у постанові від року по праві № 2/2218/71/11, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19, та2-659/10, у справі у справі № 263/4331/18 (постанова від 18.11.2020), у постанові від 30.06.2022 року по справі № 175/771/16.

Отже, зважаючи на те, що оригінал виконавчого листа відсутній як у заявника, так і у третіх осіб (АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Городоцько-Ярмолинецький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), тому він є втраченим і у зв`язку із цим необхідно видати його дублікат.

Доводи представника відповідача про те, що видача дубліката виконавчого листа за відсутністю належних доказів втрати його оригіналу створює ризик одночасного існування виконавчого листа, який міг залишитися у первісного стягувача, та дубліката виконавчого листа, виданого заявнику, і що така ситуація може призвести до подвійного пред`явлення виконавчого документа до виконання та порушення прав боржника суд розцінює критично, адже ці твердження спростовуються поясненнями Городоцько-Ярмолинецького відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про те, що докази направлення постанови та оригіналу виконавчого листа стягувачу надати неможливо, оскільки трирічний строк зберігання вказаних матеріалів закінчився, а повторно вищевказаний виконавчий документ до виконання не пред`являвся та станом на 3 липня 2026 року на виконанні не перебуває.

Крім цього, відповідачка та її представник не надали суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що оригінал виконавчого листа перебуває у володінні заявника, первісного кредитора або органу державної виконавчої служби. Чинний ЦПК України не встановлює обов`язок нового кредитора надавати акт знищення, довідку банку чи інший конкретний документ для підтвердження втрати виконавчого листа.

Таким чином, необхідно видати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, ЄДРПОУ 43513923) дублікат виконавчого листа № 689/1302/18 від 19.09.2018р., виданого Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області на підставі рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 10.06.2013р. в сумі 110 869 грн. 60 коп., яка складається з наступного: 9393, 66 грн. заборгованість за кредитом; 101 475, 94 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (справа № 689/1302/18, провадження № 2/689/495/18).

Заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задоволити частково.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У своїй заяві представник відповідача просить стягнути із заявника понесені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав: договір про надання правничої (правової) допомоги від 30 червня 2026 року (а.с. 36); додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги 30 червня 2026 року (а.с. 37); Акт приймання-передачі послуг № 1 від 30 червня 2026 року (а.с. 38); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер (а.с. 38-39);

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на заперечення (на відзив) представник заявника просив суд відмовити у задоволенні вимоги боржника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або зменшити її розмір до розумного та співмірного розміру відповідно до ст. 137 ЦПК України.

Отже, судом встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката Яресько Т.В. в розмірі 5 000 грн. є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони (п.п. 1-4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, а саме: підготовка та подача заперечення (а.с. 28-34), заперечення (на відповідь на відзив) (а.с. 57-58), враховуючи, що зазначена справа є не складною, представник відповідача лише один раз приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 6 серпня 2026 року, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд приходить до переконання, що сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача підлягає зменшенню до 2 000 грн.

Зазначені витрати в розмірі 2 000 грн. відповідають критерію реальності адвокатських витрат, є дійсними та потрібними, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини цієї справи.

Отже, необхідно стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, ЄДРПОУ 43513923) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 137, 141, 260, 442 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа по справі № 689/1302/18 задоволити.

Замінити стягувача у виконавчому листі № 689/1302/18 від 19 вересня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 10 червня 2013 року в сумі 110 869, 60 грн., в тому числі: 9393, 66 грн. борг по кредиту, 101 475, 94 грн. борг по відсотках з АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, ЄДРПОУ 43513923).

Видати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, ЄДРПОУ 43513923) дублікат виконавчого листа № 689/1302/18 від 19.09.2018р., виданого Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області на підставі рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 10.06.2013р. в сумі 110 869 грн. 60 коп., яка складається з наступного: 9393, 66 грн. заборгованість за кредитом; 101 475, 94 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом (справа № 689/1302/18, провадження № 2/689/495/18).

Заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАПІТАЛРЕСУРС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, ЄДРПОУ 43513923) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

У задоволенні решти вимог заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 6 серпня 2026 року.

Суддя А.В. Кульбаба