Рішення № 138800646, 06.08.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 686/21561/25

Провадження № 2/689/238/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2026 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Соловйова А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цмикайло Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в с-ще Ярмолинці цивільну справу

за позовом ТОВ «Іннова Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 31625,00 грн.,

встановив:

ТОВ «Іннова Фінанс»звернулось із позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 31625,00 грн..

Представник позивача в судові засідання не з`являвся, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі. Відповідач в судове засідання не з`явився.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 29.01.2025 р. було укладено Договір про надання грошових коштів у позику №6892600125. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію`зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першоїст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію`передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно частини першої ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1ст. 1048 ЦК України). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до Договору позивачем було надано кредит в розмірі 11500,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок платіжної картки ( НОМЕР_1 ), строком 360 днів. Повернення кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів та умов договору.

З відповідей АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку не було емітовано картку №НОМЕР_1 (а.с. 99, а.с. 108).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 95 ЦПК України). Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

З наданих позивачем документів вбачається, що кредитний договір №6892600125 був укладений у електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора на телефонний номер НОМЕР_2 , де було обумовлено отримання кредиту на банківську карту № НОМЕР_3 . При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ОСОБА_1 належать номер телефону НОМЕР_2 та банківська карта № НОМЕР_3 . Тобто суду із наявних у справі доказів не можливо встановити, що саме ОСОБА_1 , а не інші особа, підписував за допомогою одноразового ідентифікатора у електронному вигляді кредитний договір.

Відповідно, позивачем не надано доказів що після направлення ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» за платіжним дорученням грошові кошти 11500,00 грн. взагалі були зараховані на банківську карту. При цьому, запити суду скеровувались неодноразово, а клопотання позивача про витребування цих відомостей було задоволено.

Судом на підставі відповідей АТ КБ «Приватбанк» встановлено, що банківська карта № НОМЕР_3 на ім`я відповідача ОСОБА_1 взагалі не емітувалася. З цього слідує, що відповідач не міг отримати кредитні кошти на вказану кредитну карту, яка зазначена у кредитному договору, листі EasyPay.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі№161/16891/15-ц. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмірє первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі№342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 р. №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність`є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Отже, надані позивачем лист EasyPay (без відповідного документу про успішне зарахування грошових коштів), витяг з реєстру боржників та розрахунок боргу не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено отримання кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаним кредитним договором.

Таким чином, подані позивачем докази щодо заборгованості (серед іншого й платіжне доручення), не є підтвердженням виконаних банківських операцій. З поданих до суду доказів неможливо встановити взагалі факт виконання кредитного договору. З огляду на наведене суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до ст.144 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В.Соловйов